Класифікація мінералів за магнітними властивостями
Магнітні властивості мінералів – сукупність властивостей, що характеризують здатність мінералів і гірських порід намагнічуватися у зовнішньому магнітному полі.
Мінерали поділяються на діамагнетики (напр., кварц, кальцит, польові шпати, самородне срібло і золото, флюорит і ін.), парамагнетики (залізовмісні силікати, хлорит, слюда і ін.), антиферомагнетики (гематит, ґетит і ін.), феромагнетики (самородне залізо, нікель і ін.) і феримагнетики (магнетит, титаномагнетит, маґномагнетит, хроміт і ін.).
До слабкомагнітних належать діа- і парамагнітні мінерали, до сильномагнітних – феромагнітні і феримагнітні мінерали. До осн. характеристик М.в. належать магнітна сприйнятливість, намагніченість, точка Кюрі і точка Нееля та коерцитивна сила. У точці Кюрі відбувається перехід речовини з феромагнітного в парамагнітний стан, намагніченість практично зникає. Т-ра переходу речовини з антиферомагнітного в парамагнітний стан називається т-рою Нееля.
За магнітною сприйнятливістю мінерали і руди поділяють на такі групи:
1. Сильномагнітні або феромагнітні, що мають питому магнітну сприйнятливість речовини χ>3,8·10-5 м3/кг (це ферити, магнетит, титаномагнетит, франклініт, іоцит, моноклінний піротин і ін.).
2. Слабкомагнітні або парамагнітні мінерали з питомою магнітною сприйнятливістю в сотні і тисячі раз меншою – від χ=7,5·10-6 до χ=1,26·10-7 м3/кг. До цієї групи відносять оксиди, гідроксиди і карбонати заліза і манґану, ільменіт, вольфраміт.
|
|
|
3. Немагнітні і діамагнітні мінерали, що володіють магнітною сприйнятливістю χ<1,26·10-7 м3/кг або для діамагнітних мінералів χ<0.
Сильномагнітні руди збагачують на сепараторах зі слабким магнітним полем напруженістю до 120 кА/м (пряма сепарація); слабкомагнітні – сильним полем напруженістю 1000 кА/м і більше, а немагнітні – в сильному полі, заповненому феромагнітною рідиною або суспензією, тобто вилучення виштовхуванням (зворотна магнітна сепарація).
З усіх елементів періодичної системи яскраво вираженим феромагнетизмом володіють тільки три метали: залізо, нікель і кобальт, 55 елементів мають парамагнітні властивості, причому 16 елементів є парамагнетиками в чистому вигляді, але в сполуках – діамагнетиками (оксиґен, натрій, магній, алюміній, цирконій, олово і ін.); 7 елементів виявляють властивість парамагнетиків, коли один або більше атомів знаходяться в сполуках (азот, калій, мідь, рубідій, золото, титан).
Вивчення М.в. дозволяє судити про умови утворення і перетворення мінералів і гірських порід, про природу магнітних аномалій Землі. На М.в. основані магнітна розвідка і археомагнетизм, методи магнітного збагачення корисних копалин.
|
|
|
Мінімальна маса представницької проби різних типів аналізу
Маса проби для хім.аналізу визнач. по Везену:
М = кd**3
к- коефіцієнт,обумовлений зад.числом зерен у пробі
d – найб.розмір зерна у пробі.
Ф-ла Брутона:
M = f*δ*d3*n / 104*m*(β / α– 1)
f - коефіцієнт,що враховує вплив форми зерен;
d - діаметр найб.зерна у пробі, мм;
n - припустиме число зерен, що входить у пробу у надлишку або недоліку, п=3
m - припустима помилка випробування(прийм-ся рівній помилці хім..аналізу,%)
βтаα - вміст Ме у найбільш багатому мінералі проби та середній у мат-лі,що випроб-ся,%.
Формула Чечотта:
М = K*d2
К –коеф.,що враховує вплив на масу проби різних факторів;
d – найб.діаметр зерен у пробі;
Формула Демонда та Хальфердаля:
Мmin= K*d α
K – коефіцієнт,що залежить від х-ки к.к;
d – максим.розмір зерен;
α – показник ступеню, який відображає вплив на масу проби неоднорідності мат-лу,числа ч-к та дійсної сер.крупності зерен к.к у пробі.
Згідно ДСТУ викор. ф-лу Чечотта.(к залежить від неоднорідності руд)
Маса проби для гран.аналізу:
При виборі проби для визначення гран.складу варто звернути увагу на явище сегрегації мат-лу по крупності. Найбільш точною є ф-ла Локонова:
|
|
|
М=0,02d2+ 0.5d
d – максимальний кусок зерна, мм.
Ф-ла Черненко для фракційного аналізу:
Мф. = К*d
К = 1-1,5;
d – макс.розмір зерна,мм.
Конструкція кульових та стрижневих млинів
Млини барабанні – машини для подрібнення корисних копалин. Конструктивно являють собою циліндр, що обертається (барабан), завантажений молольними тілами. Торці барабана закриті кришками (завантажувальною і розвантажувальною). При обертанні подрібнюючі тіла під впливом відцентрової сили, а також тертя між собою і футеровкою барабана підіймаються на певну висоту, падають, розбиваючи і стираючи матеріал, що знаходиться в М.б. Подрібнюючі тіла: сталеві кулі (кульові М.б.), стержні (стержневі М.б.), короткі трубки – цильпепси, а при самоподрібненні – шматки руди.
К у л ь о в і М. Об’єм заповнення барабана кулями звичайно не перевищує 45%. Кульові млини з центральним розвантаженням (МШЦ) застосовують для одержання тонкоподрібненого продукту з максимальною крупністю до 0,2 мм. Подрібнений продукт кульових млинів виходить рівномірним по крупності. Щоб уникнути переподрібнення матеріалу, кульові млини звичайно використовують у замкненому циклі з гідроциклонами.Кульові млини з розвантаженням через решітки (МШР) застосовують для одержання продукту з максимальною крупністю частинок до 0,4 мм. Оптимальні результати подрібнення у млинах цього типу одержують при живленні їх продуктом дробарок дрібного дроблення крупністю до 10 мм. У млин можна завантажувати і більш крупний матеріал (до 40 мм) при відповідному зниженні питомої продуктивності. Млини типу МШР мають більшу питому продуктивність у порівнянні з млинами типу МШЦ, але складніші у конструктивному відношенні. Млини типу МШР застосовують у схемах переробки середньовкраплених руд і в першій стадії збагачення руд з агрегатним вкрапленням, які переробляють за багатостадійними схемами.
|
|
|
С т є р ж н є в і М. (зі сталевими стержнями діаметром 40-125 мм і довжиною, сумірною з довжиною барабана, або короткими циліндрами – цильпебсами діаметром до 25 мм і довжиною до 40 мм) застосовують для грубого сухого або мокрого помелу (до 500-1000 мкм) сировини. Конструктивною відмінністю стержневих М. від кульових є збільшений діаметр розвантажувального отвору, що дозволяє знизити рівень пульпи при зливі, збільшити швидкість проходження матеріалу і знизити його переподрібнення. Об’єм заповнення барабана стержнями до 35%. Використовуються в основному в комплексах збагачення тонковкраплених руд. Стержневі млини з центральним розвантаженням (МСЦ) застосовують для мокрого грубого подрібнення різних матеріалів крупністю до 20 мм (іноді до 40 мм) з одержанням подрібненого продукту з максимальною крупністю 0,5-6 мм. Подрібнений продукт виходить одноманітним і рівномірним за крупністю і являє собою ідеальне живлення для кульових млинів. Стержневі млини звичайно працюють у першій стадії багатостадійних схем збагачення при подачі подрібненого продукту першої стадії в цикл збагачення (напр., у схемах збагачення магнетитових, олов’яних, вольфрамітових руд). Стержневі млини застосовують також у першій стадії подрібнення поліметалічних руд..
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 183; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!