Фактори, що визначають погрішність відбору проб. Розрахунок погрішності відбору проби.
Конструкц ія конусних дробарок. Будова, робота, призначення.
Конусна дробарка — машина для дроблення твердих матеріалів за допомогою роздавлення грудок всередині нерухомої конусоподібної чаші конусом, що здійснює кругове гойдання
Конусні дробарки застосовують для дроблення руд чорних і кольорових металів, а також неметалічних матеріалів, включаючи особливо тверді, абразивні і важко дробимі.
Розрізняють конусні дробарки крупного, середнього та дрібного дроблення. Конусні дробарки к р у п н о г о дроблення характеризуються шириною приймального і вихідного отворів (наприклад, ККД-1500/300 — конусна крупного дроблення з шириною приймального отвору 1500 мм і вихідного отвору 300 мм). Дробарки цього типу можуть приймати грудки розміром до 1200 мм і мають продуктивність до 2600 м3/год; застосовуються як головні машини гірничо-збагачувальних комплексів.
Конусні дробарки с е р е д н ь о г о і д р і б н о г о дроблення характеризуються діаметром основи рухомого конуса (наприклад, КСД-2200 — конусна сер. дроблення з діаметром основи конуса 2200 мм). У дробарок дрібного дроблення в порівнянні з дробарками сер. дроблення камера дроб-лення має паралельну зону більшої довжини і рухомий конус меншої висоти. Робочі поверхні конусів, що дроблять, захищені змінними сталевими футеровками. Інерційна конусна дробарка відрізняється відзвичайних, застосуванням як привода конуса вібратора дебалансного типу. Використання таких дробарок значно спрощує схеми дроблення і подрібнення, оскільки вони забезпечують високий ступінь дроблення і можуть працювати як у відкритому, так і в замкненому циклі. Крім того, ці дробарки забезпечують нижчі питомі витрати електроенергії, характеризуються вибірковістю дроблення.
|
|
|
У конусних дробарках матеріал дробиться в кільцевому просторі, утвореному нерухомою конічною чашею 1 і розташованим усередині цієї чаші рухомим подрібнюючим конусом 2, закріпленим на ексцентрично встановленому (завдяки стакану 4) валу 3. Принцип дії всіх конусних дробарок однаковий: наближення подрібнюючого конуса до чаші супроводжується дробленням грудок матеріалу, що надходить у дробарку зверху, а видалення — розвантаженням дробленого продукту, що виходить униз, під дробарку.
Конусні дробарки використовують для дроблення твердих і в'язких порід. Конусні дробарки крупного дроблення звичайно працюють при ступені дроблення до 4, середнього і дрібного — до 7.
Рухомий конус 2 жорстко кріпиться на валу 3, нижній кінець якого вставлений в ексцентрикову втулку 4 так, що вісь вала утворює з віссю обертання (віссю дробарки) деякий кут, званий кутом прецесії. У дробарок ККД вал рухомого конуса шарнірно кріпиться вгорі до траверси 1.
|
|
|
Рухомий конус дробарок КСД і KMД спирається на сферичний подпятник 5. Вал конуса не має верхнього кріплення і тому ці дробарки називаються конусними дробарками з консольним валом. Ексцентрикова втулка отримує обертання від приводного пристрою, при цьому рухливий конус отримує гойдає (гіраціоніое) рух.
2
Сутність магнітних методів збагачення
Магнітне збагачення корисних копалин – збагачення корисних копалин, яке ґрунтується на дії неоднорідного магнітного поля на мінеральні частинки з різною магнітною сприйнятливістю і коерцитивною силою.
Магнітним способом, використовуючи магнітні сепаратори, збагачують залізні, манґанові, титанові, вольфрамові та інші руди.
У залежності від величини магнітної сприйнятливості матеріалу магнітна сепарація поділяється на слабомагнітну і сильномагнітну, від середовища, в якому проводиться розділення, – на мокру і суху.
За принципом використання магнітного поля процеси магнітного збагачення поділяють на прямі і комбіновані (непрямі). До прямих належать процеси розділення в слабких і сильних полях, регенерації суспензій, вилучення металобрухту, магнітного пиловловлювання, термомагнітної і динамічної агрегації. Непрямі процеси: магнітогідростатична (МГС), магнітогідродинамічна (МГД) сепарація, згущення матеріалів, які попередньо пройшли магнітну флокуляцію, сепарацію корисних компонентів, локалізованих на магнітних носіях тощо.
|
|
|
3
Фактори, що визначають погрішність відбору проб. Розрахунок погрішності відбору проби.
Існують три основні види помилок при випробуванні:
А) істинна змінливість (неоднорідність) корисної копалини від місця до місці і від часу до часу;
Б) погрішність порції по відношенню до оточення;
В) погрішність скорочення (обробки) і аналізу середньої проби.
При випробуванні можливі промахи, систематичні і випадкові помилки.
Промахами називають такі помилки, величина яких значно перевершує встановлені (допустимі) граничні значення і різко спотворює результати випробування. Промахи виникають внаслідок недотримання елементарних правил відбору, обробки і аналізу проб.
Систематичними називаються постійні або ті, що змінюються по певному закону помилки. Вони виникають по відомим або невідомим нам причинам (наприклад, сегрегація матеріала) і враховуються вводом відповідних коефіцієнтів. Вони виявляються експериментально.
|
|
|
Випадковими називають помилки, які обумовлені нерівномірним і випадковим розподілом даного компоненту в корисній копалині, неточністю відбору, обробки і аналізу проби та іншими випадковими причинами. Вони характеризуються тим, що окремі результати аналізів групуються навколо середнього значення відповідно з нормальною кривою розподілу результатів нагляду згідно закону Гаусса. Межі випадкової помилки можна передбачити на основі положень математичної статистики. Зазвичай ці межі відображаються у відповідних ДСТУ і ТУ. Кількісною характеристикою процесів подрібнення служить ступінь подрібнення, яка показує у скільки разів зменшився розмір грудок (зерен) матеріалу при подрібненні.
Ступенем подрібнення називається відношення розмірів зерна вихідного матеріалу до розмірів зерна подрібненого матеріалу. В деяких випадках ступінь подрібнення визначається як відношення розмірів найбільших грудок до та після подрібнення. Ступінь подрібнення, що досягається в окремій стадії подрібнення, тобто в одному млині) називається частковим, а у всіх стадіях — загальним. Загальний ступінь подрібнення дорівнює добутку ступенів подрібнення в окремих стадіях.
4. Призначення операцій подрібнення. Ступінь подрібнення
Подрі́бнення — це процеси руйнування і зменшення розмірів грудок сировини під дією зовнішніх механічних, теплових, електричних сил, направлених на подолання внутрішніх сил зчеплення, що зв'язують між собою частинки твердого тіла. В практиці для подрібнення корисних копалин застосовують переважно зовнішні механічні впливи.
Під подрібненням розуміють послідовний ряд операцій, що мають на меті зменшити розміри шматків твердого матеріалу від початкових до кінцевих, необхідних щодо промислового використання продукту подрібнення.
Подрібнення широко використовується з метою збагачення корисних копалин у гірничий справі, а також у металургії, хімічній, будівельній та інших галузях промисловості. Під час подрібнення збільшується поверхня твердих тіл, що прискорює процеси тепло- і масопереносу, в яких ці тіла беруть участь.
Кількісною характеристикою процесів подрібнення служить ступінь подрібнення, яка показує у скільки разів зменшився розмір грудок (зерен) матеріалу при подрібненні.
Ступенем подрібнення називається відношення розмірів зерна вихідного матеріалу до розмірів зерна подрібненого матеріалу. В деяких випадках ступінь подрібнення визначається як відношення розмірів найбільших грудок до та після подрібнення. Ступінь подрібнення, що досягається в окремій стадії подрібнення, тобто в одному млині) називається частковим, а у всіх стадіях — загальним. Загальний ступінь подрібнення дорівнює добутку ступенів подрібнення в окремих стадіях.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 147; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!