Види конструювання в дитячому садку

⇐ ПредыдущаяСтр 41 из 45Следующая ⇒

Ручна праця, як і конструювання, є невід'ємним елементом розвитку творчих здібностей малюка. Конструювання в дитячому садку - це створення дитиною різних виробів з паперу, картону, шишок та інших матеріалів. Діти дошкільного віку обожнюють це заняття. Крім того, у процесі створення самої вироби, дитина отримує ще і чимало користі.

Заняття конструюванням широко практикуються в дитячих садах і сприяють розумовому, естетичному і моральному вихованню малюків.

Залежно від використовуваних матеріалів для конструювання, визначається його вид. Розглянемо найбільш популярні.

• З будівельних матеріалів. Найпростіший вид конструювання, який доступний самим маленьким. За допомогою різних фігур геометричної форми (куб, призма, циліндр і т. д.) шикуються найбільш прості споруди - вежі, будиночки. У міру набуття досвіду, конструкції можуть поступово ускладнюватися додаванням нових елементів.

• З застосуванням спеціальних конструкторів. Вони можуть бути дерев'яні, металеві, пластмасові, але обов'язково містять кріплення на гвинтах. Це розширює можливості, дозволяючи створювати рухомі іграшки (екскаватор, підйомний кран і т. д.)

• З паперу (глянсовою, щільною, картону та ін). Даний тип конструювання вимагає певних навичок. Дитина повинна вміти самостійно клеїти і володіти ножицями.

• З природних матеріалів (насіння, жолуді , шишки , гілки тощо).

Як правило, при роботі з природними матеріалами використовуються пластилін, клей, картон та інші додаткові предмети.

Типи і види занять, гігієнічні та естетичні вимоги до їх проведення. Структура і тривалість занять з образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі.

Характерні особливості та структура занять
Навчання на заняттях незалежно від форми його організації відрізняється насамперед програмністю. Педагог намічає програмне зміст, яке повинне бути реалізоване в ході заняття.
Заняття мають певну структуру, яка багато в чому диктується змістом навчання і специфікою діяльності дітей. Незалежно від цих факторів у будь-якому занятті виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою, а саме:
Початок заняття передбачає безпосередню організацію дітей: необхідно переключити їхню увагу на майбутню діяльність, викликати інтерес до неї, створити відповідний емоційний настрій, розкрити навчальну задачу.
Хід (процес) заняття - це самостійна розумова або практична діяльність дітей, що полягає у засвоєнні знань і вмінь, які певний навчальної завданням. На даному етапі заняття прийоми і навчання індивідуалізуються відповідно до рівня розвитку, темпом сприйняття, особливостями мислення кожної дитини.
Закінчення заняття присвячене підведенню підсумків та оцінки результатів навчальної діяльності дітей. Якість отриманого результату залежить від віку та індивідуальних особливостей дітей, від складності навчального завдання.
Заняття з формування художніх умінь мають бути спочатку індивідуальними, парними, а потім підгруповими ( з 5-6 дітьми). Міні-заняття краще проводити з малою групою вихованців (очі в очі, з 4-5 дітьми) тривалістю від 10 до 15 хвилин, при цьому важливо дати кожній дитині можливість закінчити свою практичну роботу. Добре, щоб під час групових занять з образотворчої (художньо-продуктивної) діяльності звучали музичні та літературні твори відповідної тематики. Комплексні, колективні, підсумкові заняття можуть тривати від 30 хвилин до години, залежно від зацікавленості, бажання, самопочуття кожної дитини. Дошкільник, сам має визначити тривалість своєї зайнятості образотворчою (художньо-практичною) діяльністю. Художні техніки й матеріали до занять варто добирати так, щоб кожна дитина працювала на власний успіх, а процес творення давав задоволення усім учасникам.

Слід розрізняти типи і види занять по образотворчої діяльності.

Типи занять диференціюються за характером провідних домінуючих завдань, а точніше, за характером пізнавальної діяльності дітей, сформульованої в завданнях:
- заняття з повідомлення дітям нових знань і ознайомлення їх з новими способами зображення;
- заняття по вправи дітей в застосуванні знань і способів дії, спрямовані на репродуктивний спосіб, пізнання і формування при цьому узагальнених, гнучких, варіативних знань, умінь;
- творчі заняття, на яких діти включаються в пошукову діяльність, вільні і самостійні в розробці та реалізації задумів. Безумовно, процес творчості включає і репродуктивну діяльність, але вона підпорядкована творчості і входить в структуру творчого процесу.
Виділення різних типів занять у певній мірі пов'язано з вирішенням проблеми навчання, орієнтованого на розвиток самостійності, творчості. Навчання, передбачає пряму передачу дошкільнятам «готових» знань, умінь, переважає на заняттях першого типу. Загальні дидактичні методи навчання, прямо співвідносяться з цими типами занять: інформаційно-рецептивний - з заняттям за повідомленням нових знань, репродуктивний - з заняттями по вправи в застосуванні знань і умінь, частково-пошуковий (евристичний) і дослідницький - з творчими. Ці методи, організовуючи весь процес навчання на занятті, інтегрують у собі всі інші, більш приватні методи і прийоми (обстеження, бесіда тощо), визначаючи характер пізнавальної діяльності дітей у кожному з них.
Розрізняють два типи занять з образотворчої діяльності: заняття на тему, запропоновану вихователем (освоєння нового програмного матеріалу, повторення пройденого), і на тему, обрану кожною дитиною (за його задумом).

Вибір того чи іншого типу визначається характером навчального завдання, рівнем образотворчих умінь і навичок дітей, їх віковими особливостями.

У молодших групах освоєння нового програмного матеріалу займає менше місця, ніж заняття по закріпленню набутих умінь і навичок. При цьому друга половина заняття зазвичай відводиться для роботи дітей за власним бажанням.

У другій молодшій групі приблизно третина занять може бути відведена малювання або ліплення на вільні теми, обрані самими малюками. Основна мета таких занять - закріплення набутих умінь і навичок і виховання здатності самостійно використовувати освоєні прийоми.

У середній групі повторення пройденого програмного матеріалу - закріплення навичок зображення продовжує займати центральне місце, однак збільшується кількість часу на освоєння нового програмного матеріалу.

У старшій і підготовчій групах основне місце відводиться роботі за задумом дітей. Мета таких занять - розвиток умінь самостійно визначати тему роботи, застосовувати освоєні прийоми зображення.

103. Форми організації образотворчої діяльності. Основною формою організації образотворчої діяльності є заняття. Це особлива форма спілкування педагога з дитиною, яка традиційно вважається формою організованого навчання. Але особливою й унікальною формою організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі є самостійна образотворча діяльність. Вона розгортається у вільний від занять час за ініціативою дітей і має високий ступінь свободи дитини у виборі теми, матеріалів, видів, художньої практики, початку та завершення роботи. Самостійна художня діяльність не є навчальною. Вона швидше є ре-зультатом навчання, показником ефективності педагогічної технології. Спостерігаючи хід самостійної художньої діяльності та продукти дитячої творчості, педагог має можливість: • Здійснити діагностику особистості, окремих її сфер (наприклад, комунікативної, емоційної, соціальної і т. ін.), внутрісімейних стосунків, образу дитини, рівня зображальних та образотворчих досягнень; • зробити корекцію педагогічної технології образотворчої діяльності у напрямі її особистісно- розвивальної орієнтації;
• зробити крок до розуміння внутрішнього світу дитини і досягти діалогу з нею.
Дитина, як і дорослий художник, прагне виразити свої думки, почуття, враження, емоції, знання і досвід, отримати задоволення від процесу та результату дій із зображальними матеріалами, бути зрозумілою, схваленою і прийнятою іншими тими, кому спрямовує свою роботу. Педагог та батьки мають розуміти мотиви дитячої творчості для того, щоб адекватно ставитися до її продуктів, обговорювати їх і давати оцінку. У будь-якому разі педагог має схвалити самостійність дитини, її творчі пошуки і знахідки, оригінальність і своєрідність світобачення, ініціативність, старанність та бажання приємно здивувати дорослого.
Самостійна художня діяльність може становити частину прогулянки (малювання на пленері, ігри зі снігом, піском, водою, виготовлення крижаних скульптур, збирання та впорядкування природного матеріалу тощо), тобто розгортатися поза приміщенням. Наявність спеціального обладнання та пристосувань (наприклад, етюдники, легкі мольберти, формочки для роботи з піском, снігом, великі папки для гербаріїв тощо) стимулює самостійну художню діяльність дітей.Педагогічна робота з сім'єю - одна з форм непрямого педагогічного керівництва самостійною художньою діяльністю та розвитку дитини в ній. Разом з батьками педагог дбає про створення умов для вияву дитиною художніх здібностей та отримує можливість для виявлення обдарованих дітей.Образотворча діяльність, як активне самовираження і самоствердження дитини є результатом пізнавання нею світу, естетичного ставлення до світу та усвідомлення себе у ньому.
104. Розвиток у дітей здібностей до сприймання творів образотворчого мистецтва.
Особливу роль у становленні образотворчої діяльності відіграє розвиток у дошкільників художнього сприймання при ознайомленні з творами живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Важливо звертати увагу дітей на емоційний зміст картини, засоби з допомогою яких художник передає настрої героїв, стан природи; надавати можливість роздивитися з усіх сторін скульптуру. Особливу роль в особистісному становленні дошкільника відіграє надане йому право вибору матеріалів, можливість проявити творчість. Вплив творів образотворчого мистецтва надає вагомого значення по формуванню відчуття художньої форми, образному мисленню. Вони пов’язані із зоровим сприйманням, умінням спостерігати з цією метою періодично проводити уроки милування (природою, картинами, спілкуванню, виконанню розвивальних завдань, розгляду картин). Учить дітей законів зображення, але водночас дайте простір для дитячої фантазії, не ламайте дитячої мови казкового бачення світу. Тож навчити дитину малювати можна, не всі це робитимуть однаково добре, творчо, та зображувати оточуюче зможуть всі. Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичоксприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (за можливості - і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:
1) формування уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру ін..) твору мистецтва; 2) розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується: а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали дітей; б) у формі "графічної мови", тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті); в) можливо - в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо); 3) формування знань та уявлень про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці. Засвоєння спеціальних художніх термінів.
105. Особливості методики зображувальної діяльності в групах раннього віку.
Головним принципом навчання дітей малюванню є наочність: дитина повинна знати, бачити відчувати той предмет, явище які він збирається зобразити. Діти повинні мати ясні чіткі уявлення про предмети та явища. Коштів наочності, які використовуються на заняттях малюванням, багато. Всі вони супроводжуються словесними поясненнями.
Перш за все, сама діяльність вихователя є наочною основою. Дитина слідкує за малюнком вихователя і починає побитися йому. У дошкільному віці наслідування виконує активну навчальну роль. У дитини, яка наглядає за тим, як створюється малюнок, розвивається і здатність бачити особливості форми, кольору в площинному їх відображенні. Але одного наслідування недостатньо для розвитку здатності самостійно мислити зображати, вільно використовувати набуті навички. Тому прийоми навчання дітей також послідовно ускладнюється. У роботі В.М. Аванесова рекомендується поступове залучення дітей у спільний процес малювання з вихователем, коли дитина домальовує розпочату або роботу - проводить ниточки до намальованих кулях, стеблинки до квітів, палички до прапорцями і т.д. Вихователь може використовувати показ прийомів малювання і словесне пояснення, а діти будуть самі виконувати завдання без опорного малюнка. Тут важливо, щоб процес побудови малюнка рукою педагога були добре узгоджений з ходом словесного викладу. Слово, підкріплене наочним матеріалом, допоможе дитині проаналізувати побачене, усвідомити його, краще запам'ятати завдання. Але в дитини молодшої групи ще недостатньо розвинені здатність пам'яті довгостроково час зберігати сприйняте з достатньою чіткістю (в даному випадку - це пояснення педагога): він або запам'ятовує тільки частина вказівок і виконує завдання невірно, або нічого не може почати без повторного пояснення. Ось чому вихователь повинен ще раз пояснювати завдання кожній дитині. До кінця третього року життя багато дітей вже не вимагають додаткових пояснень: вони можуть малювати самостійно, користуючись набутими навичками і після одного разу пояснення завдання. На навчання дітей молодшого дошкільного віку позитивний вплив чинить використання різних ігрових моментів. Включення ігрових ситуацій робить предмет зображення більш близьким, живими, цікавими. У малюванні фарбами результатом діяльності для маленької дитини є яскрава пляма. Колір сильний емоційний подразник. У цьому випадку педагога повинен допомогти дитині зрозуміти, що колір у малюнку існує для відтворення образу. Треба добиватися того, щоб діти, працюючи з фарбами, прагнули поліпшити схожість з предметами. Якщо в перші місяці навчання вони наслідують свого вихователя, малюючи той чи інший предмет, то тепер педагог дає або завдання малювати самостійно за задумом, уяві. Корисно молодшим дошкільникам давати таку можливість самостійно працювати за задумом на кожному занять після виконання навчального завдання (якщо воно не було тривалим). Така форма самостійної роботи дітей створює передумову для майбутньої творчої діяльності. Для навчання дітей малюванню включають два види специфічних завдань: малювання окремих предметів, сюжетне малювання
106. Особливості зображувальної діяльності дітей 3 року життя. Перехід від дозображувального до зображувального періоду. У ранньому віці зароджуються такі продуктивні види діяльності дитини, як малювання, ліплення, аплікація, конструювання, їх виникнення також пов'язане з предметною діяльністю. Великий інтерес виявляють діти ще в ранньому віці до рухів олівця, ручки по аркушу паперу, виникнення на ньому слідів. Зображувальній діяльності передує значний підготовчий період, протягом якого вони ознайомлюються з основними властивостями олівця і паперу, набувають необхідних навичок і вмінь їх використання. Поступово малюки вчаться наносити олівцем штрихи на папір, писати каракулі, засвоюючи зображувальну функцію малювання, тобто починають розуміти, що мають здатність відтворювати на папері певні предмети. Початок малювання каракуль пов'язаний з маніпулюванням олівцем і папером. Дитина наслідує дорослих, водить олівцем по паперу і починає помічати сліди на ньому (злегка заокруглені лінії, що часто перериваються, з однаковим слабким натиском). Невдовзі вона засвоює функцію олівця як знаряддя, призначеного для нанесення ліній, її рухи стають точнішими, а каракулі - різноманітнішими. Основними фазами переходу дитини від дозображувальної стадії до зображувальної є: впізнавання предмета у випадковому поєднанні ліній; навмисне зображення. Сприймання власного малюнка відбувається випадково - декілька ліній викликають за асоціацією образ певного предмета. Завдяки цьому дитина робить важливе відкриття: її малюнок щось зображує. Після того як дитина навчиться читати свій малюнок, бачити в ньому певний зміст, називати намальовані каракулі, у неї виникає бажання зображувати за власним "задумом" певні предмети. Для формування зображувальної діяльності недостатньо відпрацювання техніки нанесення ліній і збагачення сприймання та уявлень. Необхідне формування графічних образів, що можливе за систематичного впливу дорослого. Важлива роль у зародженні зображувальної діяльності дитини належить дорослому, який створює передумови її своєчасної появи, сприяє збагаченню сенсорики дитини, формуванню перших графічних образів. Подальший розвиток малювання, ліплення, конструювання, аплікації, перетворення їх на особливий (зображувальний) вид діяльності відбувається у дошкільному віці.

108.Методика організації педагогічного супроводження зображувальної діяльності на етапі дошкільного дитинства. У формуванні особистості дитини неоціненне значення маютьрізноманітні види художньо-творчої діяльності: малювання, ліплення,вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різнихконструкцій з природних матеріалів і т.д.
Такі заняття дарують дітям радість пізнання, творчості. Зазнавши цепочуття одного разу, малюк буде прагнути у своїх малюнках, аплікаціях,виробах розповісти про те, що дізнався, побачив, пережив.
Зображувальна діяльність дитини, якій він тільки починаєопановувати, має потребу в кваліфікаційному керівництві з боку дорослого.
Але щоб розвинути в кожного вихованця творчі здібності,закладені природою, педагог повинен сам розбиратися в образотворчомумистецтві, в дитячому творчості, володіти необхідними способамихудожньої діяльності.
Зображувальна діяльність дошкільнят як вид художньоїдіяльності повинна носити емоційний, творчий характер. Педагогповинен створювати для цього всі умови: він перш за все повинен забезпечитиемоційне, образне сприйняття дійсності, формуватиестетичні почуття і уявлення, розвивати образне мислення іуява, навчати дітей способам створення зображень, засобам їхвиразного виконання.
Процес навчання повинен бути спрямований на розвиток дитячогообразотворчого творчості, на творче відображення вражень віднавколишнього світу, творів літератури і мистецтва.На заняттях з образотворчої діяльності розвивається мова дітей:засвоєння і назва форм, кольорів та їх відтінків, просторовихпозначень сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесіспостережень за предметами, при обстеженні предметів, будівель, а також прирозгляданні ілюстрацій, репродукцій з картин художників позитивновпливають на розширення словникового запасу і формування зв'язного мовлення.Значення занять образотворчої діяльністю для моральноговиховання полягає також у тому, що в процесі цих занять у дітейвиховуються морально-вольові якості: потреба і вміння доводитипочате до кінця, зосереджено й цілеспрямовано займатися, допомагатитоваришеві, долати труднощі і т.п.
Зображувальна діяльність повинна бути використана для виховання удітей доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів,які виникають у них.

103. Форми організації образотворчої діяльності

Багаторічною педагогічною практикою дошкільних закладів найбільш раціональною формою організації навчально-виховного процесу визначено-заняття. За спрямованістю вирішення навчально-виховних завдань заняття підрозділяють на навчальні і творчі. У структурі заняття виділяють три частини — вступну, основну, заключну. На заняттях навчального змісту дітям можуть бути запропоновані образотворчі завдання, рішення яких здійснюється: з натури, з пам’яті чи за уявленням. У вступній частині заняття вихователь намагається викликати інтерес до певного предмету або явища, створює в дітей емоційний стан, який відповідає змісту майбутнього завдання, пов’язує його з повідомленням теми. Якщо передбачається виконання завдання з натури, то далі діти обстежують запропонований об’єкт, знайомляться з раціональними засобами його зображення чи виготовлення. При виконанні образотворчого завдання з пам’яті дітям пропонується самостійно пригадати найбільш важливі зовнішні ознаки певного об’єкта, з яким вони попередньо. Особливість виконання завдання за уявленням полягає в тому, що з дітьми можуть обговорюватися типові та конкретні ознаки, які притаманні певному виду об’єктів. В основній частині заняття вихователем здійснюється індивідуально групове керівництво діяльністю дітей, спрямоване на успішне виконання запропонованого образотворчого завдання. Суть цього керівництва полягає в тому, що на основі вивчення якості виконання завдання окремими дітьми і в залежності від змісту виявлених типових помилок при зображенні з натури, вихователь подає допомогу дітям всієї групи. Заключна частина заняття призначена підведенню загальних висновків і оцінки виконання дітьми запропонованого завдання. Крім того, під час аналізу окремих робіт діти, під керівництвом вихователя, засвоюють критерії оцінювання вдало виконаного зображення або виробу. Одночасно із заняттям як універсальною формою організації навчально-виховного процесу, в практиці дошкільних закладів використовують цільові прогулянки, екскурсії, відвідування картинних галерей, музеїв. Упровадження цих форм у навчально-виховний процес сприяє формуванню оцінювального ставлення до навколишньої дійсності, оволодіння основами естетичного сприймання творів образотворчого мистецтва.

Дата добавления: 2020-04-08; просмотров: 1822; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 36 37 38 39 404142 43 44 45 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!