Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.



Інтерпол ( англ. International Criminal Police Organization — INTERPOL) — організація, що займається сприянням міжнародній поліцейській співпраці. До складу входять 188 країн світу, які фінансують організацію на суму $59 мільйонів шляхом щорічних внесків; За розміром друга міжнародна міжурядова організація після ООН. Штабквартира знаходиться в Ліоні, Франція.

Самі працівники інтерполу не можуть безпосередньо виконувати поліцейських функцій (права заарештовувати чи носити та застосовувати свою чи табельну зброю) на будь-якій території країн — членів організації. Вони займаються лише координацією сил, щоб поліцейські з інших країн набагато легше справлялись з такими речами, як особливості національного правосуддя, законодавства, мовний бар'єр.

Роль Інтерполу полягає у координації зусиль окремих країн і проведення єдиної політики в галузі боротьби з загальнокримінальної злочинністю. Також, координація міжнародного розшуку, а також боротьбу з: торгівлею людьми, організованими злочинними співтовариствами, контрабандою наркотиків, злочинами у сфері економіки та високих технологій, фальшивомонетництвом і підробкою цінних паперів, і дитячою порнографією.

Останнім часом велика увага приділяється громадської безпеки та боротьби з тероризмом.

Історія створення Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. Можливість вступу України до Міжнародної організації кримінальної поліції вивчалася ще у квітні 1991 року, коли Українська Республіка входила до складу СРСР.

Відразу, після проголошення незалежності, за ініціативи Міністерства внутрішніх справ України, підтриманої Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, від імені Уряду було подано заявку до Генерального секретаріату Інтерполу про вступ України до Організації.

Прийняття України до Інтерполу відбулося 4 листопада 1992 року на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу (м. Дакар, Сенегал), а вже 25 березня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України № 220 було створене Національне центральне бюро Інтерполу в Україні та затверджене Положення про підрозділ.

Згідно з законодавством України, діяльність Укрбюро Інтерполу полягає в організації міжнародного співробітництва правоохоронних органів України в рамках Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Основні завдання Робочого апарату Укрбюро Інтерполу:

Укрбюро Інтерполу через мережу національних центральних бюро Інтерполу 188 країн та через Генеральний секретаріат Інтерполу здійснює:

- координацію діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни;

- взаємодію з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав

- членів Інтерполу в боротьбі із злочинністю;

- обмін інформацією між правоохоронними органами України та іноземних держав під час провадження у відповідних кримінальних та оперативно-розшукових справах з метою організації проведення необхідних перевірок та оперативно-розшукових заходів;

- міжнародний розшук обвинувачених та підсудних, що переховуються від правоохоронних органів з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

- організовує та здійснює екстрадицію таких осіб до України;

- розшук безвісно зниклих осіб, розшук осіб-жертв торгівлі людьми, розшук викраденого автотранспорту, культурних цінностей та антикваріату, ідентифікацію осіб та невпізнаних трупів тощо;

- обмін аналітичною і статистичною інформацією з питань боротьби зі злочинністю та організації роботи правоохоронних органів.

Структура Робочого апарату Укрбюро Інтерполу

Управління організаційного та технічного забезпечення:

- відділ організаційного та юридичного забезпечення;

- відділ з питань безпеки міжнародних масових заходів;

- відділ інформаційних технологій;

- відділ взаємодії з Євро полом;

- відділ оброблення інформації.

 

Попередження загальнокримінальної корисливої злочинності

Коли говориться про загально кримінальну корисливу злочинність, йдеться про злочини, пов'язані з корисливим посяганням на особисту власність, споживацьку і виробничого призначення. Ця власність є приватною, але такою, що не пов'язана безпосе­редньо з підприємницькою діяльністю.

Пред­метом посягання на приватну власність громадян є майно, яке належить громадянам: жилі будинки, квартири, предмети до­машнього господарства, продуктивна і робоча худоба, наса­дження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Це майно може належати як одній особі, так і кільком особам за умови, що воно перебуває в їх спільній су­місній або частковій власності і якщо їх об'єднання не є юри­дичною особою.

Корисливі посягання проти приватної власності є "вічни­ми" злочинами, що разом з некорисливими насильницькими злочинами створюють "ядро" кримінальної злочинності в усіх країнах світу й дістають дедалі більшого поширення.

Отже, загальнокримінальні корисливі злочини проти приватної власності — це дії, спрямовані на незаконне заволодіння цією власністю не­насильницьким шляхом (крадіжка, шахрайство, грабіж без насильства, вимагання без насильництва).

Необхідно розрізняти загальнокримінальну корисливу злочинність та економічну злочинність. Хоча обидві вони є видами корисливої злочинності, але загальнокримінальну корисливу зло­чинність складають так звані примітивні форми вилучення майна, які не пов'язані із посяганням на економічну систему держави чи її складові та не вимагають вчинення злочину спеціальним суб’єктом. Слід також розрізняти загальнокримінальну корисливу злочинність та корисливо-насильницьку злочинність, яка також відноситься до загальнокримінальних діянь: для корисливо-насильницької злочинності характерний насильницький спосіб заволодіння майном потерпілих, тобто допоміжну функцію виконують агресивні спонукання. Проте деякі кримінологи все ж до загально кримінальної корисливої злочинності відносять також і корисливо-насильницькі.

Загальнокримінальна корислива злочинність складається зі злочинів, передбачених ст. ст. 185 (крадіжка), ч. 1 ст. 186 (ненасильницький грабіж), 190 (шахрайство), 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом) КК України тощо. До ядра цього виду злочинності відносяться такі злочини як крадіжки, ненасильницькі (прості) грабежі, шахрайства. Зокрема, на крадіжки припадає до 1/3 усіх зареєстрованих в Україні злочинів (при цьому на квартирні крадіжки припадає до 22 % всіх зареєстрованих крадіжок).

Істотні ознаки загальнокримінальних корисливих злочинів такі:

- корисливі злочини - це завжди посягання на чуже майно. Загальнокримінальні корисливі злочини включають посягання, переважно, на чуже майно, у тому числі й гроші, цінні папери й інші предмети власності. Посягання може бути пов'язане з вимогою передачі права на майно;

- корислива мета - протиправне безоплатне вилучення чи повернення чужого майна на користь винного;

- корисливе посягання вчиняється поза господарською діяльністю або без використання винним свого становища у сфері виробництва, розподілу й обігу матеріальних цінностей.

Вирішальну роль у зниженні кількості корисливих злочинів повинні відігравати загальносоціальні заходи, спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища у країні, а та­кож заходи виховного, правового і організаційного характеру.

До загальносоціальних заходів запобігання корисливим злочинам належать:

- правова пропаганда діяльності правоохоронних органів, засобів і способів самозахисту населення;

- розробка заходів для підвищення рівня матеріальної бази сирітських і соціально-реабілітаційних установ;

- забезпечення житлових і побутових умов багатодітних та малозабезпечених родин;

- створення спеціальних служб для дітей, що залишилися без засобів існування;

- розробка й реалізація заходів для забезпечення соціальної зайнятості підлітків і молоді, безробітних та безпритульних, біженців і переселенців, раніше засуджених та інших осіб, позбавлених постійних доходів і джерел до існування;

- створення центрів реабілітації осіб, які займаються бродяжництвом та жебракують;

- здійснення заходів щодо розвитку мережі установ соціальної допомоги особам, які опинилися без певного місця проживання та занять тощо.

Спеціальні профілактичні заходи передбачають таке:

• упровадження оперативного диспетчерського зв'язку же-ків з метою контролю за допомогою технічних засобів за входами в під'їзди, підвали, на горища тощо;

• встановлення охоронної сигналізації (як централізованої, так і регіональної), переговорних пристроїв, поліпшення якості замків;

• належне освітлення вулиць, подвір'їв, під'їздів;

• організація платних автостоянок, кооперативних гаражів, стоянок, човнів;

• організація за допомогою працівників жеків та міліції груп самоохорони, залучення платних охоронців будин­ків (зокрема консьєржів), дачних ділянок тощо.

Наприклад, у Франції функціонує асоціація "Сусід допомо­жи сусіду". Сусіди встановлюють між собою локальний зв'я­зок, по черзі чергують у під'їздах, наглядають за квартирами сусідів, коли хазяїв немає вдома.

До функцій правоохоронних органів належать такі:

• систематичний аналіз оперативної обстановки;

• організація взаємодії різних служб;

• удосконалення організації охоронних служб із залучен­ням формувань громадськості й урахуванням особливостей криміногенної ситуації в мікрорайонах; перевірка місць збирання злочинних елементів;

• профілактична робота з п'яницями, наркоманами, бродя­гами, проститутками, особами, схильними до корисливих злочинів, що мають задокументовані дрібні крадіжки, "дрібні" грабежі в неповнолітніх тощо;

• профілактична робота з раніше засудженими, подання їм допомоги, активне використання можливостей адмініст­ративного нагляду; недопущення формування злочинних

груп;

• рішуче застосування заходів адміністративного і криміна­льного впливу до правопорушників, що дає значний профілактичний ефект щодо їх оточення;

• своєчасне реагування на сигнали і заяви громадян про дріб­ні крадіжки, підозрілу поведінку окремих осіб тощо;

• рішуча боротьба з незаконним виготовленням зброї на ви­робництві й у навчальних закладах, незаконне її зберіган­ня, продаж, викрадання тощо;

• максимальне використання можливостей правової про­паганди, інформаційно-виховних заходів: доведення до населення способів вчинення окремих злочинів, особли­во з урахуванням сучасної ситуації, рекомендації щодо поведінки у квартирі, на роботі, в готелі тощо; інформа­ції про охорону квартир (встановлення спеціальних зам­ків, "вічок" на дверях тощо); застосування протиугінних пристроїв, маркування частин автомобіля, човна, цінних речей тощо;

• організація цільових рейдів і оперативно-профілактичних операцій "Квартира", "Гастролер", "Нічне місто" тощо для боротьби з крадіями, шахраями, грабіжниками із за­лученням громадськості; перекриття каналів збуту краде­ного, місць концентрування злочинних елементів тощо;

• активне створення громадських формувань для забезпе­чення охорони житла, дач, огородних ділянок, гаражів, стоянок, човнів тощо; створення оперативних громадсь­ких формувань для боротьби з кишеньковими та іншими крадіями;

• продумане використання пошукових груп для кваліфіко­ваної боротьби з квартирними, автомобільними крадіжками, кишеньковими та пляжними злочинцями, шахрайсь­кими проявами тощо;

• індивідуальна робота дільничих інспекторів міліції з меш­канцями будинків, двірниками, ліфтерами, поштарями щодо виявлення підозрілих осіб, злочинців, які перебу­вають у розшуку, тощо;

• робота зі службовими особами щодо освітлення вулиць і приміщень, улаштування гардеробів в організаціях, уста­новах, встановлення телефонів тощо;

• удосконалення слідчої роботи з цією категорією справ, обов'язкове внесення подань у відповідні інстанції за під­сумками слідства.

Як свідчить практика, активна профілактична робота дає позитивні результати.

У багатьох містах активно функціонують пересувні опера­тивно-пошукові групи, які попереджують квартирні крадіжки. Через поштовиків розповсюджуються пам'ятки населенню, як устерігати квартиру від посягань.

Позитивно впливає на ситуацію з квартирними крадіжками охорона будинків силами мешканців будинку або найнятими охоронцями. Основне завдання охоронців полягає у своєчасно­му виявленні підозрілих осіб, що потрапляють у поле зору, і негайне повідомлення про них телефоном черговому районного відділу внутрішніх справ, який направляє на місце оперативну групу.

 


Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 191; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!