Міжнародне співробітництво у сфері протидії злочинності
Міжнародне співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю - це співробітництво держав, спрямоване на розробку і координацію заходів щодо попередження, розкриття злочинів і поводження з правопорушниками, а також вироблення комплексних цілей і завдань з мінімізації транснаціональних і внутрішньодержавних протиправних діянь.
З питань боротьби зі злочинністю Генеральна Асамблея ООН розробляє і ухвалює спеціальні міжнародні документи, де визначаються поняття злочинів міжнародного характеру, злочинів проти людства, транснаціональних злочинів, таких як незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин, тероризм, піратство та ін. Крім Генеральної Асамблеї ООН цим питанням займаються спеціальні конгреси з попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Бони розробляють спільну стратегію і тактику запобігання злочинності та заходи з її мінімізації як суспільного явища.
Підготовка проектів міжнародних договорів та інші форми нормотворчості входять до компетенції ГА, Секретаріату, ЕКОСОР та інших органів системи ООН. Основним органом, який координує діяльність держав у боротьбі з організованою злочинністю, є Економічна та Соціальна Рада, у її складі постійно функціонує Комісія з попередження злочинності й кримінального правосуддя.
У структурі Секретаріату діє Сектор з попередження злочинності та кримінального правосуддя. У свою чергу, для удосконалення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю вагому рол відіграє Комісія міжнародного права ООН, яка працює на розробленням проектів міжнародно-правових актів, які поті виносяться на розгляд держав-членів ООН.
|
|
|
Велике значення в діяльності ООН мають розроблення прийняття різноманітних довгострокових планів і програм.
Відповідно до Статуту Міжнародного кримінального суд> схваленого 1998 року, його юрисдикція поширюється на геноцид злочини проти людства, воєнні злочини. Слід відзначити, що Су, покликаний не підміняти діючі юридичні системи, а забезпечити альтернативу безкарності там, де ефективні юридичні системі відсутні. Система покарань, що повинні застосовуватись Судом включає: позбавлення волі, штрафи, конфіскацію майна.
Для координації національних поліцейських структур боротьби зі злочинністю створено спеціальну Міжнародну організацію кримінальної поліції Інтерпол. Україна є членом цієї організації і має структурний підрозділ - Національне Центральні Бюро Інтерполу в Україні. У межах Європейського Союзу ні підставі конвенції, укладеної між його членами, діє відповідні організація регіонального характеру - Європол.
|
|
|
Отже, співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю також здійснюється на регіональному рівні, шляхом прийняття відповідних міжнародно-правових актів.
Наприклад, із вступом України до Ради Європи 1995 рок> розпочався процес її приєднання до ряду регіональних міжнародних договорів, у тому числі у сфері боротьби зі злочинністю.
Продуктивним є співробітництво у рамках Співдружності Незалежних Держав. Одним з органів у СНД є Бюро координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечним видами злочинів. Питання боротьби зі злочинністю регулярне повинні розглядатися Радою глав держав СНД, створений та дії Антитерористичний центр держав-учасниць СНД - спеціалізо ваний постійно діючий галузевий орган, призначений для забезпечення координації взаємодії компетентних органів держав учасниць у сфері боротьби з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму.
На нашу думку, доцільно виділити Конвенцію ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р., Конвенцію про боротьбу з захопленням заручників 1979 р., Конвенцію про боротьбу з незаконним захопленням повітряних судів 1970 р., Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 р., Конвенцію про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, утому числі дипломатичних агентів 1973 р., Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 р., Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1950 р., Додаткову конвенцію про скасування рабства, работоргівлі, інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 р., Європейську конвенцію про видачу правопорушників 1957 р. і Додаткові протоколи до неї 1975 і 1978 рр. тощо.
|
|
|
Міжнародне співробітництво держав у сфері боротьби зі злочинністю розвивається на трьох рівнях:
• рівень двостороннього співробітництва між державами;
• регіональний рівень;
• співробітництво на універсальному (загальносвітовому) рівні.
Форми міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю надзвичайно різноманітні, однак усі вони зводяться до таких видів:
1. Укладання міжнародних угод (про правову допомогу в кримінальних та інших справах, конвенції щодо боротьби з окремими злочинами міжнародного характеру тощо);
2. Створення відповідних міжнародних організацій (спеціально створені для протидії міжнародній злочинності — Інтерпол або організації загальної компетенції, для яких боротьба зі злочинністю є одним з напрямів роботи - ООН, ОБСЄ, Рада Європи та ін.).
|
|
|
На підставі міжнародних угод та в рамках міжнародні: організацій держави вирішують різноманітні питання, а саме узгодження національних законодавств у сфері боротьби з злочинністю; надання правової допомоги у кримінальних справа; та екстрадиція; взаємодія правоохоронних органів; обмін досвідом надання технічної та фінансової допомоги; створення спільних спеціалізованих банків даних про злочини і злочинців.
Залежно від кількості учасників договори, у тому числі у сфер боротьби зі злочинністю, поділяють на двосторонні і багато сторонні. Основну масу договорів становлять двосторонні. Порядок укладення, дотримання, припинення дії двосторонніх між народних договорів регулюється Віденською конвенцією про праве міжнародних договорів 1969 р. і Віденською конвенцією про прав< договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р.
Двосторонні договори, як правило, стосуються наданню правової допомоги у кримінальних, цивільних, сімейних справах
Важливе місце в справі співробітництва держав у боротьбі з: злочинністю займають багатосторонні угоди щодо припиненні злочинів міжнародного характеру і покарання за них. Такі договори покликані розв'язати, як правило, значні проблеми загальнолюдського і регіонального значення (Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р., міжнародні конвенції г морського і космічного права тощо).
У багатосторонніх міжнародно-правових актах дається кваліфікація злочинів міжнародного характеру (наприклад, міжнародного тероризму, розкрадання ядерного матеріалу, незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин, "фальшивомонетництва", рабства, работоргівлі, торгівлі жінками і дітьми, піратства й ін.).
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 268; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!