Утвори слова. Визнач позицію м’якого знаку. Зроби висновок.
Пень день куль
Тіль
маль
Зверни увагу!
М’який знак уживається для позначення м’якості приголосних у кінці слова: кінь,
ки сіль; у середині слова: батько, ненька.
При переносі слова знак пом’якшення (ь) не можна відривати від попередньої букви: бать-ко, донь-ка.
* * *
Запиши каліграфічно.
 |
Роздивись малюнки.
· В назвах яких тварин є м’який знак? Запиши ці слова.
· Поміркуй, яке слово тут зайве? Обґрунтуй свою думку.
* * *
Українською мовою Російською мовою
цап
ка́чка цуценя́ пі́вень кошеня́ інди́к ягня́ лоша́
Прочитай вірш.
* * *
ПЕРЕПЛУТАНКА
козё́л у́тка щено́к пету́х котё́нок индю́к ягнё́нок
жеребё́нок
Засобакали гавки Закицькали нявки, Зажабали кваки Закачкали кряки, Закізкали меки,
Забаранали беки.
За зірки сховалося небо Перестав усе як треба.
Тетяна Лисенко
· Перестав усе як треба. Про яких свійських тварин іде мова?
* * * Продовж за зразком:
у собаки – цуценя, у кішки –, у качки –, у кози –
, у вівці –, у кобили –, у гуски –.
Чи знаєш ти?
* * *
У Донецькій Народній Республіці розвинуте тваринництво. Це галузь сільського господарства, що займається розведенням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами. В Амвросіївському районі та місті Торезі працюють свиноферми. В Донецьку, Шахтарську та Єнакієвому – птахофабрики.
|
|
|
* * *
ЧИТАЄМО З НАСОЛОДОЮ ПОКИНУТЕ КОШЕНЯ
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на
дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.
Настав вечір. Зайшло сонце. Лячно стало кошеняткові.
Притулилося воно до куща та й сидить – тремтить.
Поверталась зі школи маленька Наталочка. Чує – нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде- радісіньке.
· З чого видно, що у Наталочки добре серце?
Василь Сухомлинський
· Які речення слід читати з почуттям тривоги, а які з почуттям радості?
· Перевір свою уважність: скільки в тексті слів з м’яким знаком?
ЦАП ТА БАРАН
(українська народна казка)
Був собі чоловік та жінка, мали вони Цапа й Барана. І були ті Цап та Баран великі приятелі – куди Цап, туди й Баран: Цап на город на капусту – і Баран туди, Цап у сад – і Баран за ним.
— Ох, жінко, – каже чоловік, – проженімо ми цього Барана й Цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться.
|
|
|
— А забирайтесь, Цапе й Баране, собі з Богом, щоб вас не було у мене в дворі!
Скоро Цап та Баран теє зачули, зараз із двору майнули. Пошили собі торбу та й пішли.
Ідуть та й ідуть. А посеред поля лежить вовча голова. От Баран дужий, та не сміливий, а Цап сміливий, та не дужий:
— Бери, Баране, голову, бо ти дужий!
— Ох, бери ти, Цапе, бо ти сміливий! Узяли вдвох і вкинули в торбу.
Ідуть та й ідуть, коли бачать – у полі горить вогонь.
— Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли!
Приходять туди, аж то три вовки кашу варять. Нічого робити.
Вітаються:
— А, здорово, молодці!
— Здорові! Здорові!.. – зраділи вовки. – Ще каша не кипить – м'ясо буде з вас.
Ох, Цап злякавсь, а Баран вже давно злякавсь. Цап і надумавсь:
— А подай лишень, Баране, оту вовчу голову! Баран і несе.
— Та не цю, а подай більшу! – каже Цап. Баран знову цупить ту ж саму.
— Та подай ще більшу!
Тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як звідси втікати: «Бо це, – кажуть, – такі молодці, що з ними й голови збудешся, – бач, одну по одній вовчі голови тягають!»
Один вовк і починає:
— Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,
– піду я по воду.
Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо, з вашою компанією!» А другий став його дожидати, думати-гадати, як би й собі відти драла дати:
|
|
|
— Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку!
Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:
— Ось піду лишень я, так я їх прижену!
Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді Цап і каже до Барана:
— Ох, нум, брате, скоріше хапатись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратись.
Поїли швиденько, та тільки їх і бачили. А тим часом роздумав перший вовк:
— Е, чи не сором нам трьом та Цапа й Барана боятись? Ось ходімо, ми їх поїмо, вражих синів!
Прийшли, аж ті добре справлялись, давно вже од казана убрались, як побігли та на дуба й забрались. Стали вовки думати- Гадати, як би Цапа та Барана догнати. Йшли, йшли і найшли їх на дубі. Цап сміліший, – ізліз аж на верх, а Баран несміливий – то нижче.
— От лягай, – кажуть вовки першому вовкові, – ти старинці, то й ворожи, як нам їх добувати.
Ліг вовк догори ногами й почав ворожити. Баран на гіллі Сидить та так дрижить! – не втримавсь, як упаде, та на вовка! Цап – сміливий, не став роздумувати, як закричить:
— Подай мені ворожбита!
Вовки як схопилися, так аж пил по дорозі закурився.
А Цап та Баран з дуба безпечно позлазили, пішли в поле, зробили собі курінь та й живуть там.
|
|
|
Словник: відсіля – звідси, п’ятами накивати – втекти, курінь – легка будівля, сторожка.
· Що зробили Цап та Баран, коли хазяї вигнали їх з двору?
· Як Цап та Баран перехитрили хижаків?
· Як вовки хотіли врятуватися?
· Намалюй малюнок до казки (за бажанням).
* * *
Перевір себе!
Дата добавления: 2019-09-08; просмотров: 777; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!