Тема № 15. Кримінологічна характеристика необережної злочинності та її попередження
План
1. Поняття необережної злочинності.
2. Види злочинів, що входять у поняття необережної злочинності.
3. Основні показники необережної злочинності.
4. Причини та умови необережних злочинів.
5. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця.
6. Попередження необережної злочинності.
! Терміни та поняття:
Необережні злочини, види необережних злочинів та злочинної поведінки; виробничий травматизм; рівень віктимності; стереотип поведінки; професіограма; автотранспортна злочинність.
¨1. Однією з найсерйозніших небезпек для суспільства в умовах науково-технічного прогресу є необережність, яка розуміється в самому широкому соціальному сенсі. Поява нових джерел енергії, збільшення кількості і потужності джерел підвищеної небезпеки на виробництві, транспорті та в побуті – все це істотно підвищує небезпеку необережної поведінки людей. Доречно вказати на ту велику фізичну, матеріальну та моральну шкоду, що завдається необережними злочинами. Зокрема, більшість складів необережних злочинів передбачають в якості злочинних наслідків смерть людини або заподіяння їй тілесних ушкоджень. Кількісно фізична шкода від необережних злочинів значно перевищує шкоду від умисних посягань на здоров'я і життя людини. Існують також непрямі дані про те, що матеріальна шкода, що заподіюється необережними злочинами, набагато більша за шкоду від таких умисних діянь, як крадіжки, умисне знищення або пошкодження майна тощо.
|
|
|
Необережна злочинність – сукупність всіх необережних злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу. Причому це не просто сума злочинів з необережною формою вини, а саме сукупність, що володіє певним єдністю, внутрішньою структурою і розвивається відповідно до визначених соціальних закономірностей.
2. Необережні злочини посягають на різні суспільні відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на виробництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуванням підвищеної небезпеки; при експлуатації різноманітних транспортних засобів; у господарській діяльності під час виконання будівельних, вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечними для здоров’я людини матеріалами і речовинами; при використанні і освоєнні природного середовища; у медичній і ветеринарній практиці; у різних сферах управлінської діяльності посадових осіб; у домашньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового характеру тощо. У зв’язку з цим і їх кримінологічну класифікацію для більш ефективного запобігання доцільно проводити за сферами діяльності, в яких вони були вчинені. На цій підставі такі злочини традиційно поділяються на чотири основні групи:
|
|
|
1) злочини, вчинені у сфері дії або використання технічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної безпеки. До цієї групи слід відносити ті злочини, при яких необережні дії особи приводять до виходу техніки з під контролю цієї особи. Це злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного (статті 276, 286, 287 КК України); проти безпеки виробництва: порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. ст. 272, 273 КК України) та деякі ін;
2) злочини, вчинені у сфері професійної діяльності. Це злочини, при яких шкода заподіюється у результаті неналежного виконання або невиконання особою своїх професійних обов’язків, встановлених спеціальними правилами. Наприклад, неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України), порушення різних правил охорони довкілля та робіт у природній сфері (глава VIII КК України), порушення правил поводження з різними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320, 326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата документів, що містять державну таємницю (статті 328, 329 КК України) та ін;
|
|
|
3) злочини, вчинені під час виконання посадових або управлінських функцій. Це такі злочини як службова недбалість (ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад, недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі злочини проти довкілля;
4) злочини, вчинені у сфері побуту: вбивство через необережність (ст. 119 КК України), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) та деякі ін. [3, c. 284-285].
3. Коло злочинів, що вчиняються з необережності, досить велике і визначити їх рівень також досить складно. Не сприяє цьому і офіційна статистика, яка не розмежовує злочини за формою вини. Слід враховувати також і те, що деякі склади злочинів передбачають вчинення злочину як навмисно, так і з необережності (наприклад, передбачені статтями 267, 270, 320, 419 КК України тощо), і тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. Крім цього, багато злочинів, вчинених з необережності (порушення вимог законодавства про охорону праці, службова недбалість, окремі злочини проти довкілля тощо) характеризуються високим рівнем латентності.
|
|
|
Результати ж вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про те, що рівень злочинів, вчинених з необережності, постійно збільшується. Якщо в 60-х роках XХ століття питома вага цих злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала біля 5%, то в 80-х роках вона вже досягла 12-15%, у 90-х – 16-17%, а у ХХІ столітті вже перевищила 20%. Прогнозується, що цей показник в зв’язку з постійним розвитком науки та техніки буде і далі збільшуватися.
Кримінологічні дослідження показують, що у структурі злочинів, вчинених з необережності, переважають злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобілів і інших механічних транспортних засобів, які складають біля 75% всіх злочинів, вчинених з необережності. Близько 10-15% припадає на службову недбалість, 3-5% – на порушення законодавства про охорону праці, 3-4% – на вбивство через необережність. Решта – це порушення спеціальних норм і правил, які приводять до аварій, катастроф, пожеж та інших техногенних катаклізмів, що виникають у процесі безвідповідального ставлення посадовими та іншими особами до виконання своїх професійних чи службових обов’язків. При цьому слід враховувати, що з розвитком виробничої і технічної інфраструктури, подальшою механізацією і автоматизацією виробництва, впровадженням нових сучасних технологій та, як правило, розширенням у КК України переліку складів злочинів, що передбачають необережну форму вини, структура цих злочинів у подальшому буде змінюватися.
Офіційна статистика не містить також і повних даних про розмір шкоди, яку завдають злочини, вчинені з необережності, суспільству та державі, і ціну таких злочинів можна визначити лише приблизно на підставі опублікованих відомостей щодо правопорушень в окремих сферах людської діяльності, які дуже часто вчинюються з необережності. Так, в Україні за останні 30 років тільки на виробництвах було травмовано більше 4 млн. людей, тобто постраждав кожен третій працівник, зайнятий у виробничій сфері. Згідно статистичних даних державних органів охорони праці щодня на підприємствах країни одержують травми більше 100 працівників, понад 30 з них стають інвалідами. При цьому постійне зменшення останнім часом кількості загиблих і таких, що потерпіли на виробництві, пов’язано, в першу чергу, не із зменшенням зайнятих на виробництві, а з погіршенням умов роботи і техніки безпеки: на об’єктах суспільного виробництва експлуатується понад 800 тис. машин і механізмів, які не задовольняють вимогам безпеки; близько 10 тис. виробничих споруд аварійні, в яких щодня знаходяться майже 40 тис. працівників; біля 80% основних виробничих фондів не відповідають нормативним актам з охорони праці і є фізично зношеними. У спеціальній літературі наголошується, що ризик стати жертвою нещасного випадку або постраждати від професійного захворювання в Україні в 5-6 разів вище, ніж в розвинених країнах світу. Серед сфер промисловості за кількістю смертей на робочому місці лідером є вугільна промисловість, на шахтах якої щорічно гинуть десятки працівників. Значною кількістю потерпілих останнім часом вирізняються також підприємства металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, аграрний сектор, сфери будівництва, транспорту, енергетики.
Щорічно в Україні відбувається також 30-40 тис. дорожньо-транспортних подій, під час яких гине від 5 до 6 тис. осіб різного віку, ще близько 40 тис. одержують травми різного ступеня тяжкості, а матеріальні збитки тільки від пошкодження транспортних засобів за підрахунками спеціалістів складають 8-10 млрд. грн. Вибіркові дослідження, проведені окремими авторами, показують, що порушення правил дорожнього руху складають 7% від загального рівня злочинності в Україні, а питома вага діянь, які містять ознаки складів злочинів проти безпеки руху і експлуатації автотранспорту від всіх дорожньо-транспортних подій, складає близько 45%.
Останнім часом в Україні також кожного року виникає близько 35-40 тис. пожеж, які є наслідком грубих порушень правил пожежної безпеки, і в яких теж гинуть тисячі людей та руйнуються десятки тисяч різних будівель та споруд.
До ціни злочинів, вчинених з необережності, слід додати наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, збитки від постійних аварій на залізничному, водному, повітряному, трубопровідному транспорті, катастроф на складах військових частин та інших воєнізованих формувань, де здійснюється зберігання боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки, які також тягнуть за собою значні людські жертви, знищення майна, ушкодження навколишнього середовища. Окремі науковці і практики відзначають, що шкода від злочинів, що вчиняються з необережності, в цілому значно більше шкоди, яка заподіюється умисними злочинами. А іноді навіть і неможливо визначити сумарну шкоду від того або іншого злочину, вчиненого з необережності. Наприклад, від злочинів проти навколишнього середовища, якщо заподіюється невідновна шкода тваринному або рослинному світу, землі, надрам, водним або морським організмам [3, c. 286-287].
4. Причиною конкретного злочину, вчиненого з необережності, є така взаємодія суб'єкта (особистість, її мета, намір, поведінка) і об'єктивних обставин (ситуація, знаряддя або засіб), за якої необережне заподіяння шкоди є результатом протиріч між об'єктивними вимогами ситуації до особи, і неадекватним суб'єктивним сприйняттям особою цієї ситуації.
На формування і закріплення мотивації необережних злочинів впливають:
- соціально-психологічні норми поведінки, наявні в суспільстві;
- традиції і атмосфера сімейно-побутового середовища;
- вплив негативних прикладів і порад з боку осіб, які здійснюють аналогічні професійні та побутові функції;
- негативний вплив з боку осіб, які навчають навчальні групи або нових членів колективу;
- спотворене висвітлення деякими засобами масової інформації проблем доцільності, ризику, сміливості;
- недоліки та порушення в організації та управлінні діяльністю техніки і технології виробництва, які мають відношення до об'єктів з джерелами підвищеної небезпеки;
- недоліки в спеціальній профілактиці, в забезпеченні невідворотності відповідальності за вчинений злочин з необережності.
Найбільш типовими криміногенними причинами та умовами необережних злочинів вважають:
- недбалий ремонт, використання деталей з технологічними характеристиками, що не відповідають стандарту, ремонтні роботи без зупинки машин, механізмів;
- порушення нормальних умов експлуатації, що тягнуть психологічну та операційну напруженість працівників;
- недоліки технічної документації, інструкцій з експлуатації машин і механізмів, пам'яток з техніки безпеки;
- відсутність, непридатність вимірювальної та контрольної апаратури;
- латентність або безкарність небезпечно-необережних професійних або побутових дій;
- байдужість адміністрації, колег по роботі, громадян до фактів порушень норм безпеки в поведінці певних осіб, поки вони не призвели до тяжких наслідків.
5. Вибіркові кримінологічні дослідження свідчать, що у осіб, які вчиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво вираженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які вчиняють умисні злочини. Це можна пояснити специфікою злочинної необережної поведінки, в генезисі якої завжди є породжена неуважністю помилка особи, і механізм цієї поведінки, по суті, починається з останнього ланцюга – з помилки у прийнятті рішення, що приводить до помилкових висновків і вчинення злочину. У більшості випадків, на відміну від навмисних злочинів, механізм необережної поведінки згорнутий, а іноді і імпульсивний.
Помилці при вчиненні злочину з необережності сприяють у більшості випадків негативні морально-психологічні риси особи. Для осіб, що вчиняють злочини з необережності, характерні несформованість почуття обов’язку і відповідальності, які в свою чергу приводять до безтурботного, легковажного, недисциплінованого ставлення до соціальних норм, що регулюють поведінку членів суспільства, невміння або небажання правильно оцінити і спрогнозувати можливі наслідки своєї поведінки.
У залежності від виду необережності, видається можливим вирізнити два типи осіб, що вчиняють такі злочини: а) для осіб, дії яких кваліфікуються як злочинна самовпевненість, характерними є внутрішня недисциплінованість, хибне самоутвердження, кар’єризм, егоцентризм, безапеляційність, азарт, бравада, авантюризм, схильність до ризику, невиправдана завзятість; б) для осіб, дії яких є злочинною недбалістю, характерна неуважність, розхлябаність, небажання адекватно оцінити свої можливості, зосередити свої інтелектуальні та вольові зусилля на аналізі ситуації, прийняття на себе обов’язків, які їм не під силу виконати, тощо. З огляду на кримінологічну типологію таких осіб, як правило, за характером антигромадської спрямованості і мотивації відносять до необережного типу злочинців, а за глибиною і стійкістю – до окремого типу ситуативного злочинця.
Дослідження свідчать про те, що викривлення ціннісних орієнтацій у осіб, які вчиняють злочини з необережності, ніколи не досягає такого рівня і інтенсивності, як у осіб, що вчиняють умисні злочини. Певні психологічні відхилення таких осіб поєднуються з орієнтацією на багато позитивних цінностей, що притаманні у цілому законослухняним членам суспільства, і біля 80% таких осіб позитивно характеризуються за місцем роботи чи проживання. Крім цього, на відміну від вчинення умисних злочинів негативні стереотипи поведінки таких осіб здебільш прив’язані до виконання певних обов’язків у відповідній сфері діяльності і, як правило, мають локальний, а не глобальний характер.
Соціально-демографічна характеристика осіб, що вчиняють злочини з необережності, свідчить про те, що більш ніж 90% випадків таких злочинів вчиняють чоловіки. Це пояснюються більшою пристрастю чоловіків до техніки, ризику, до надзвичайних і небезпечних ситуацій і відповідним розподілом праці між чоловіками і жінками. Але останнім часом спостерігається підвищення питомої ваги жінок при вчиненні цих злочинів, особливо у сфері безпеки дорожнього руху за рахунок збільшення кількості автомобілів, що знаходяться у приватній власності. Проте, як правило, тяжкі наслідки від вчинення таких злочинів жінками значно менші. Дослідження свідчать, що смертність від дорожньо-транспортних пригод з вини чоловіків у 5-6 разів більше, ніж з вини жінок.
Серед осіб, що вчиняють злочини з необережності, переважають особи у віці від 20 до 40 років. Це пов’язане з тим, що перш ніж приступити до роботи у певній сфері діяльності, потрібно мати спеціальну або вищу освіту, відповідну кваліфікацію, а інколи ще й стаж роботи у відповідній галузі. Вікова характеристика осіб, що вчиняють злочини у сфері дорожнього руху, в зв’язку з тим, що керування мототранспортними засобами дозволяється з 16-річного віку, а автомобільним транспортом з 18-річного віку, більш низька – 18-24 років. Далі з віком спостерігається різке зменшення вчинення водіями транспорту таких злочинів, що пов’язане з придбанням достатньої кваліфікації для керування транспортом і більш відповідальним ставленням до виконання своїх обов’язків [3, c. 287-288].
6. Багатопланова характеристика необережних злочинів вимагає і специфічної системи заходів щодо їх запобігання. По-перше, на відміну від умисних діянь переважне значення в механізмі необережних злочинів мають ситуативні чинники, що передбачає найбільш перспективний і значимий характер саме запобіжних заходів. По-друге, необережній злочинності властиві багато специфічних особливостей умисної злочинної діяльності. Зазначені обставини багато в чому зумовлюють специфіку форм і методів запобігання необережній злочинності.
Слід розрізняти три рівні заходів запобігання необережним злочинам:
1) загальносоціальні заходи,
2) спеціально-кримінологічні заходи,
3) індивідуальні заходи попередження.
Перший рівень (загальносоціальний) включає рішення вагомих економічних, соціальних, ідеологічних, політичних, культурно-виховних, організаційно-управлінських і інших проблем життя суспільства. Їх реалізація опосередковано впливає на злочинність і на всі ланки механізму антисуспільної поведінки.
Другий рівень (соціально-кримінологічний) пов'язаний із здійсненням різних заходів в конкретних соціальних групах, колективах, сім'ї, де складаються конфліктні ситуації, намічаються негативні явища. Наприклад, специфіка спеціально-кримінологічних заходів запобігання «побутовій» необережності не може не враховувати відсутність спеціальної регламентації поведінки у сфері побуту через невизначене широке коло можливих небезпечних ситуацій, численних криміногенних ситуативних факторів і різноманіття реакцій на виникаючі ситуації. Тому в системі заходів запобігання необережним злочинам у сфері побуту велике значення мають запобіжні заходи громадського характеру (наприклад, профілактика наркоманії, пияцтва). Стосовно необережних правопорушень у сфері використання техніки в системі спеціально-кримінологічних заходів на першочерговими є ті, що враховують конкретну специфіку суб'єкта, який обслуговує технологічну систему.
Третій рівень – це індивідуально-запобіжна діяльність, яка здійснюється щодо осіб, які вчинили неправомірні дії як шляхом ліквідації або нейтралізації негативних факторів середовища життєдіяльності цих осіб, так і шляхом впливу на їх свідомість.
Особливе місце в системі правоохоронних органів з запобігання необережних злочинів повинна зайняти патрульна поліція. На неї мають покладені такі спеціальні заходи запобігання: регулювання руху транспорту і пішоходів, виявлення і припинення порушень правил дорожнього руху, контроль за утриманням дорожньої мережі, нагляд за технічним станом транспорту, реєстрація та облік автомототранспортних засобів, облік і аналіз ДТП, причин і умов їх виникнення, а також вжиття заходів з їх усунення, застосування до порушників встановлених законом заходів впливу, організація і проведення агітаційно-пропагандистської роботи.
Діяльність служб ПП спрямована на здійснення спільних запобіжних: забезпечення доріг інформаційно-вказівними знаками, відповідними загородженнями і іншими засобами, що сприяють безпечному руху транспорту. Найважливішим напрямком запобігання є високоякісна підготовка водіїв, своєчасне підвищення їх кваліфікації. Не може бути позитивних результатів в запобіганні ДТП без вдосконалення конструкцій транспортних засобів, впровадження засобів пасивної безпеки (ремені безпеки, травмобезпечні стійкі дорожні знаки, підвищення ефективності післяаварійних дій і тощо).
Основними напрямками запобігання ДТП повинні бути:
1) розробка та реалізація довгострокових комплексних програм з попередження ДТП, яка має передбачати заходи соціально-правового, організаційно-технічного характеру;
2) вдосконалення законодавчих і нормативних актів, що регламентують кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також документів, що регулюють службове розслідування транспортних пригод;
3) постійне вдосконалення практики розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень пов'язані з ДТП;
4) вдосконалення прокурорського нагляду за виконанням законів, що регламентують безпеку руху і експлуатацію транспорту;
5) підвищення рівня професійної підготовки слідчих і прокурорів, фахівців міжвідомчих органів, пов'язаних із забезпеченням безпеки руху і експлуатації транспорту;
6) підвищення рівня професійної підготовки робітників транспорту.
Запобігання ДТП – складний, але керований соціальний процес, що вимагає реалізації комплексу економічних, технічних, правових, культурно-виховних, психологічних та інших заходів, які є складової частиною загальної системи соціального запобігання правопорушень. Низка заходів запобігання необережних злочинів адресовано населенню. Йдеться про навчання правилам пожежної безпеки, правилам експлуатації побутової техніки, мисливської і газової зброї тощо.
s Контрольні питання:
1. Що таке необережна злочинність?
2. У чому полягають відмінні риси кримінологічної характеристики необережної злочинності?
3. У чому полягають особистісні особливості необережного злочинця?
4. Які типи необережних злочинців виокремлюють у залежності від виду необережної поведінки?
5. Які є основні напрямки запобігання необережної злочинності?
? Тестові завдання:
1. Злочини, вчинені з необережності, характеризують рівень латентності як:
а) низький;
б) високий;
в) середній;
г) залежно від ситуації.
2. Небезпека необережних злочинів визначається:
а) заподіянням моральної шкоди;
б) їх наслідками;
в) порушенням правил безпеки;
г) протиправними діями злочинця.
6. Які види злочинів переважають у структурі необережної злочинності?
а) злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;
б) злочини проти власності;
в) злочини проти правосуддя;
г) злочини проти основ національної безпеки.
4. Необережний злочин характеризує:
а) помилка потерпілого в оцінці ситуації та правильності засобів, обраних для її вирішення;
б) умисел злочинця;
в) помилка злочинця в оцінці ситуації та правильності засобів, обраних для її вирішення;
г) те, що, вчиняючи злочин, особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності), передбачає суспільно-небезпечні наслідки, не бажає, але свідомо їх допускає.
5. Який приблизний відсоток необережних злочинців чоловічої статі?
а) 90%;
б) 70%;
в)40%;
г) 20%.
& Додаткова література
1. Айдинян А. В. Фактична помилка та необережність: співвідношення за кримінально-правовим змістом / А. В. Айдинян // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер.: Право. – 2014. – Вип. 25. – С. 179-182.
2. Вереша Р. В.Злочинна недбалість як вид необережної форми вини / Р. В. Вереша // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2014. – № 6. – С. 113-121.
3. Іваниця A. B. Окремі аспекти призначення експертизи при розслідуванні вбивств через необережність / A. B. Іваниця // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 583-590.
4. Іваниця А. В. Спосіб вчинення вбивства через необережність як елемент криміналістичної характеристики / А. В. Іваниця // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2013. – Вип. 2. – С. 171-179.
5. Пакліна Т. О. Вбивство через необережність як юридико-психологічна проблема / Т. О. Пакліна // Часопис Київського університету права. – 2015. – № 4. – С. 306-310.
6. Помазан С. Г. Криміналістичні проблеми розслідування умисних вбивств, які скоєні через необережність / С. Г. Помазан // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2013. – № 1(2). – С. 247-254.
7. Помазан С. Г. Інсценування як способи приховування умисних вбивств, які вчинені через необережність / С. Г. Помазан // Держава та регіони. Сер. : Право. – 2013. – № 1. – С. 198-203.
Використана література
1. Александров Ю. В. Кримінологія : курс лекцій [Електронний ресурс] / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К. : МАУП, 2002. — 295 с. – Режим доступу : http://textbooks.net.ua/content/category/8/38/11/.
2. Воронин Ю. А. Введение в кримінологію: курс лекций / Ю. А. Воронин. – М : Флинта; МПСИ, 2013. – 227 с. – С. 179.
3. Голіна В. В. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підручник / В. В. Голіна, Б. М. Головкін, М. Ю. Валуйська, О. В. Лисодєд та ін.; за ред. В. В. Голіної та Б. М. Головкіна. – Х. : Право, 2014 - 513 с.
4. Денисов С.Ф. Кримінологія. Особлива частина : навчальний посібник / С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова, С. Г. Кулик. – Запоріжжя : КПУ, 2012. – 705 с.
5. Іванов Ю. Ф. Кримінологія :навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. - К. : Вид. Паливода А.В., 2006. – 264 с.
6. Корнякова Т. В. Кримінологія : навчальний посібник для підготовки до екзаменів / Т. В. Корнякова, Н. С. Юзікова. – Дніпропетровськ, 2015. – 100 с.
7. Кримінологічний довідник; за наук. ред. д-ра юрид. наук, професора, академіка НАПрН України Бандурки О. М.; за заг ред. д-ра юрид. наук, професора Джужі О.М. і д-ра юрид. наук, професора Литвинова О. М.: довідкове видання. – Харків: Діса плюс, 2013. – 412 с.
8. Михайлов О. Є. Кримінологія: навчальний посібник / О. Є. Михайлов, А. В. Горбань, В. В. Міщук. – К. : Знання, 2012. – 565 с.
9. Моніторинговий кримінологічний аналіз злочинності в Україні (2009 - 2013 роки): монографія / [Блажівський Є.М., Козьяков І.М., Книженко О.О., Литвак О.М. , Ярмиш О.Н. та ін.]. – К. : Національна академія прокуратури України, 2014. – 484 с.
10.Розумань И. В. Криминология : курс лекций / сост. И. В. Розумань; РАНХиГС, Сиб. инст-т упр. – Новосибирск : изд-во СибАГС, 2015. – 211 с.
11.Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину : монографія [Електронний ресурс] / А. В. Савченко. – К. : Атіка, 2002. – 144 с. – Режим доступу : http://www.pravo.vuzlib.su/book_z413_23.html
12.Савченко В. Ф. Національна економіка: навч. посібник. 2-е вид. / В. Ф. Савченко. – Чернігів: Видавництво ЧДІЕУ, 2014. – 329 c.
13.Мельникова В. І. Національна економіка : навч. посіб. 2-е вид. перероб. та доп. / В. І. Мельникова, О. П. Мельникова, Т. В. Сідлярук, І. Ю. Тур, Г. М. Шведова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 248 с.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 304; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!