Тема № 9. Кримінологічна характеристика злочинності у сфері економіки та її попередження
План
1. Економічна злочинність, як самостійне кримінологічне поняття.
2. Злочини, що складають економічну злочинність.
3. Причини та умови економічної злочинності.
4. Характеристика особи злочинця, що вчиняє злочини у сфері економіки.
5. Поняття "тіньової економіки". Кримінальний бізнес.
6. Попередження економічної злочинності.
! Терміни та поняття:
Економічна злочинність, тіньова економіка; відмивання грошей; корупція; фіктивне підприємництво; білокомірцева злочинність, рейдерство.
¨ 1. Злочини у сфері економічної діяльності є тією частиною корисливої злочинності, яка безпосередньо пов'язана з економічними відносинами суспільства. Ці злочини, посягають на власність та інші економічні інтереси держави, окремих груп громадян (споживачів, партнерів, конкурентів), а також на порядок управління економічною діяльністю з метою отримання наживи, найчастіше в рамках і під прикриттям законної економічної діяльності.
Початок розробки уявлень про злочинність у сфері економічної діяльності, в ринковій економіці було покладено в 40-х роках минулого століття американським кримінологів Едвіном Сатерлендом, який ввів у науковий обіг поняття "білокомірцевої злочинності" як злочинності, що представляє сукупність злочинів, вчинених високопосадовцями в сфері бізнесу, особами в процесі професійної діяльності в інтересах як юридичних осіб, так і в своїх власних. Однак вузькість даного підходу, пов'язана з тим, що економічні злочини вчиняються не тільки керівниками від імені та в інтересах підприємства, а й іншими особами, вимагала перегляду такого трактування поняття "білокомірцевої злочинності".
|
|
|
Тенденція до розширення цього поняття виявлялася в двох взаємопов'язаних аспектах: а) розширення кола суб'єктів даних злочинів (до них стали відносити не тільки вищих керівників корпорацій, а й інших службовців, незмінним залишився тільки ознака вчинення злочину в процесі професійної діяльності); б) розширення переліку злочинів, що відносяться до економічних, включення в нього таких діянь, як ухилення від сплати податків, комп'ютерні та інші злочини, які заподіюють шкоду економіці держави або її окремих галузей, підприємницької діяльності, а також економічним інтересам окремих груп громадян.
У зв'язку з реформуванням економіки України, появою нових форм власності, розвитком ринкових відносин, інтеграцією країни в світову економіку в вітчизняній кримінології підхід до розуміння злочинності в сфері економічної діяльності зблизився з визначенням цього явища в країнах з розвиненою ринковою економікою.
|
|
|
У сучасній кримінології під економічною злочинністюрозуміють соціально-економічне деструктивне для економіки держави явище, що проявляється у вчиненні умисних корисливих злочинів у сфері легальної і нелегальної господарської діяльності, основним і безпосереднім об’єктом якої є майнові відносини і відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг з метою одержання злочинних доходів. Даний різновид злочинності необхідно відрізняти від загальнокримінальної корисливої злочинності - сукупності злочинів, що виражаються в прямому незаконному заволодінні чужим майном з метою безпідставного збагачення 1) без використання суб'єктами свого службового становища і 2) не пов'язаних з порушенням господарських зв'язків і відносин у сфері економіки, тобто крадіжки, грабежі, розбійні напади, шахрайські дії, вимагання і частина присвоєнь чужого майна.
З позицій економічної теорії економічна діяльність являє собою ініціативну, самостійну діяльність громадян і їх об'єднань, спрямовану на отримання прибутку або особистого доходу і здійснювану на їх ризик і під їх майнову відповідальність. По суті, мова йде про діяльність підприємницьку. Таке розуміння її найбільш підходить для цілей кримінологічного аналізу злочинності в даній сфері і є першою інтегруючою ознакою даної групи злочинів. Таким чином економічні злочини вчиняються у сфері економіки і спрямовані проти елементів легальної економіки, економічної діяльності. Родовим об’єктом таких злочинів є економічні відносини, яким свідомо чи несвідомо завдається шкоди;
|
|
|
Другою інтегруючою ознакою, що об'єднує ці склади, можна вважати заподіяння шкоди охоронюваним законом економічним інтересам всього суспільства і громадян спеціальними суб'єктами, тобто не сторонніми для об'єкта керування людьми, а включеними в систему економічних відносин, на які вони посягають. Тобто їх суб’єктом є здебільшого учасник економічної діяльності, що має окремий економічний інтерес та прагне отримати власний економічний результат, або рідше особа, не причетна до цієї діяльності, яка має ціль скористатися у злочинний спосіб її елементами чи результатами. Також злочинна економічна діяльність спрямована на її організаційне забезпечення, насамперед через корупційні зв’язки і підтримку органів влади, що виводить її на рівень організованої злочинної діяльності.
|
|
|
Нарешті, третьою інтегруючою ознакою даного виду злочинності (властивим, втім, і загально кримінальній корисливій злочинності) виступає корислива мотивація більшості цих діянь, що реалізується протиправними способами. Обов’язковим є наявність прямого умислу, пов’язаного із отриманням економічної вигоди [10, с.103].
2. На сьогодні існує кілька підходів до визначення економічної злочинності:
- економічними вважаються усі злочини, які безпосередньо чи опосередковано завдають шкоди економічній системі держави і які їх суб’єкти вчиняють з метою отримання економічної вигоди. До них відносяться: окремі злочини проти власності (майнові); злочини у сфері господарської діяльності; окремі злочини у сфері службової діяльності, проти довкілля тощо;
- до економічних відносять злочини, які задають шкоди двом базовим елементам економічної системи: власності і господарському механізму держави у процесі здійснення господарської діяльності. Це злочини проти власності, пов’язані з господарською діяльністю; злочини у сфері господарської діяльності
- до економічної злочинності належать лише злочини які вчиняють у процесі господарської діяльності і які посягають на господарський механізм держави
Пропонуємо наступні критерії класифікації економічної злочинності (за П. Бузалом, С. Денисовим, О. Кириченком):
- злочини, що полягають у розкраданні чужого майна шляхом привласнення чи розтрати особами, яким воно було ввірено чи перебувало в їх віданні, а також шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК);
- злочини, що посягають на фінансові інтереси і фінансову систему держави (ст.ст.199, 200, 201, 209–212-1, 216, 233 КК);
- злочини, що посягають на порядок отримання й використання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кредиторам і гарантам (ст.ст. 218-1–224 КК);
- злочини, що посягають на встановлений порядок вільної конкуренції в економіці (ст.ст.231–232-2 КК);
- злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю (ст.ст.203-1–206-2, 213 КК);
- злочини, пов’язані зі сприянням службовими особами у корисливих цілях підприємницькій діяльності та деякі інші злочини у сфері службової діяльності, вчинені з вказаною метою (ст.ст. 364, 364-1, 365-2, 366, 366-1, 368–269-2, 370 КК);
- злочини, що посягають на права споживачів (ст. 227, 229 КК).
У період з 2013 по 2016 роки економічна злочинність складала у середньому 5,6% у структурі всієї злочинності в Україні.
У структурі економічної злочинності найпоширенішими є привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК), що складає 34,3% від всієї економічної злочинності, службове підроблення (ст.366 КК) – 19,9%, зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК) – 10%, ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст.212 КК) – 6,2%.
Загалом же протягом 2013-2016 р.р. динаміка економічної злочинності тяжіє до зниження (у середньому з кожним роком на 8,3%). При цьому можна відзначити збільшення з кожним роком у середньому рівня таких злочинів, як підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців (ст.205-1 КК) на 208,2%, протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації (ст.206-2 КК) на 128%, незаконне збагачення (ст. 368-2 КК) на 56,5%, провокація підкупу (ст. 370 КК) на 56,5%, зловживання впливом (ст. 369-2 КК) на 39,3%, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст.365-2 КК) на 34,2%, протидія законній господарській діяльності (ст.206 КК) на 17,6%, пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК) на 7%, зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК) на 6%, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (ст. 199 КК) на 2,2%.
Сума несплачених податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період 2013 по 2016 роки становить 7,3 млд. грн, сума прихованого прибутку – 9,6 млн. грн. Вартість фальсифікованих і недоброякісних товарів складала 74 млн. грн., вартість продукції, яка реалізовувалась з порушенням авторських та суміжних прав – 8 млн. грн.
Як зазначає В. Оболонцев географія злочинів у сфері економіки має свої особливості. Кримінально карані діяння, пов’язані з господарською діяльністю, поширені у східних регіонах країни, де сконцентрований основний фінансовий та виробничій потенціал країни. Третина з них вчиняється у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Луганській областях, м. Києві. Переважно ці злочини вчиняються у населених пунктах — місцях розташування підприємств [3, c. 199].
3. Детермінація злочинів у сфері економіки пояснюється поєднанням обставин суб’єктивного і об’єктивного характеру.
Серед детермінант економічної злочинності дослідники зазначають наступні.
Соціально-психологічні детермінанти. У суспільстві панує споживацька система соціальних цінностей у тому числі через поширення і поглиблення бідності до рівня злидарювання. У відповідності до стандартів ООН зараз до 80% населення України визнаються такими, що живуть за межею бідності. А статистика підтверджує - кримінальна активність незайнятого населення у два рази перевищує кримінальну активність серед працюючих громадян. Тож матеріальна незабезпеченість є суттєвим фактором, що провокує злочинну поведінку.
Сьогодні відбувається поляризація населення за рівнем доходів, зменшення кількісного рівня середнього класу. На цей час 10% громадян із найвищим рівнем доходів отримують 5,4 рази більше, ніж 10% найбідніших. Існування такої диспропорції у масовій свідомості ставить під сумнів можливості легального матеріального забезпечення і спонукає до вчинення протиправних дій.
Крім того значна частини населення моральна виправдовує будь-яке (у т.ч. незаконне) збагачення. Кримінологи наголошують на критично низькому рівні солідарності населення з кримінально-правовими заборонами, що встановлюють відповідальність за злочини в сфері економічної діяльності. Дається в знаки також низький рівень знання населенням меж відповідальності за злочини в сфері економіки
Організаційно-управлінські детермінанти пов’язані з діяльністю представників органів державної влади (посадовців). Дослідники відзначають, що зараз до 90% комерційних структур мають корупційні зв’язки в різних органах влади та управління. Не останню роль відіграють недосконала система міжбанківських розрахунків та неналежна система управління економічними процесами з боку органів державної влади.
Питомим підґрунтям для корупції та протидії легальній економіці стало розширення державного апарату. З початку адміністративної реформи кількість співробітників центральних органів виконавчої влади України збільшилася в 95 разів. Зараз нараховується близько ста організацій, що перевіряють і контролюють підприємців. За оцінками Світового банку, керівники українських підприємств витрачають до 35% робочого часу на вирішення податкових питань. Така ситуація, безумовно, ускладнює легальні економічні процеси.
Дослідники зазначають, що вже тривалий час у країні діють дві паралельні влади: офіційна та неофіційна, що формується на основі отриманої у протиправний спосіб власності. У представників кримінальної еліти посада виступає як засіб досягнення економічної мети — можливості користуватися та розпоряджатися державним майном і фінансами. І очевидно прагнення такого криміналітету розширити свої можливості юридично. Особливо небезпечно це проявляється при розподілі державного бюджету.
Економічні детермінанти. В останні роки прискорюється ріст інфляції внаслідок непослідовних економічних реформ, які обумовили масове зупинення виробництва. Збільшуються тенденції до монополізації економіки країни, що знищує підприємницькі можливості громадян як джерело їх легального самозабезпечення. Відбувається «тінізація» економіки, сплетіння комерційних інтересів владних та бізнесових структур. Невпинно зростає роль корупційних зв’язків та відносин із посадовцями органів влади як запоруки та засобу забезпечення успішного заняття економічною діяльністю та загалом бізнесом особливо великим. Спеціалісти у галузі економіки наголошують на надмірне податкове навантаження.
Особливо негативно на економічну сферу вплинула неналежна приватизація державного майна. Фактично, цей безпрецедентний перерозподіл власності відбувався в умовах нестабільного, недосконалого законодавства, масової корупції. Такі обставини обумовили значну кількість посягань економічної спрямованості, пов’язаних із завданням шкоди в особливо великих розмірах.
Небезпечною стала також тенденція олігархічної монополізації економіки країни, що обмежує підприємницькі можливості громадян і стримує розвиток виробництва.
Умови, пов’язані з діяльністю правоохоронних та судових органів. Останнім часом у країні поширився новий спосіб протиправного захоплення власності — рейдерство. Використовуючи підроблені документи, несправедливі судові рішення, злочинці набувають майнових прав на підприємства, вартість яких становить мільйони гривень. Обов’язковою передумовою таких дій є протиправна діяльність державних посадовців, у тому числі й правоохоронної сфери.
Політичні детермінанти. Тривалий період країна перебуває у стані політичної нестабільності, який посилюючим фактором триваючої економічної нестабільності. Перешкоджає зростанню економіки та ефективним заходам юридичної відповідальності осіб, які вчиняють злочини у сфері економіки корумпованість частини керівників та службовців органів державної влади та місцевого самоврядування. Відсутні розвинуті інститути політичної відповідальності публічних посадових осіб, які вчинили або сприяли вчиненню злочинів у сфері економіки.
Нормативно-правові детермінанти. На сьогоднііснує багато прогалин та протиріч у цивільному, адміністративному, фінансовому, податковому, банківському, бюджетному та кримінальному законодавстві. Вкрай низьким є фактичний рівень розкриття багатьох видів злочинів у сфері економіки. У деяких законах і підзаконних актах відсутня чітка регламентації дій службових осіб та їх відповідальності за протиправні діяння.
4. Соціально-демографічні ознаки особи тяжкого насильницького злочинця. Згідно Єдиного звіту про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за 2016 рік особи, які вчинили економічні злочини, частіше знаходяться у віці 29-39 років (34,07%) та 40-54 (32,89%). 19,69% виявлених осіб, які вчинили економічні злочини були у віці 18-29 років, 7,4% – у віці 55-59 років, 5,94% - у віці 60 років і старше, 0,11% – у віці 16-17 років.
Більшість економічних злочинів вчиняється чоловіками – 75,22%. Відповідно частка осіб жіночої статті складає 24,78%.
Більшість економічних злочинів вчиняється особами з повною вищою і базовою вищою освітою – 57,06%. 24,18% виявлених осіб, які вчинили економічні злочини мали повну загальну середню та базову загальну середню освіту, 18,09% – професійно-технічну освіту, 0,67% - мали початкову загальну освіти або не мали освіти.
Переважна більшість тяжких насильницьких злочинів вчиняється громадянами України – 98,85%.
За соціально-рольовими ознаками0,5% осіб, які вчинили економічні злочини були учнями або студентами навчальних закладів; 15,23% були працездатними, які не працювали і не навчались, а 13,52% – безробітними. 4% виявлених осіб – державні службовці, 2% – посадові особи місцевого самоврядування, 0,6% – посадові та службові особи рай- та облдержадміністрацій, 0,2% – професійні судді та інші службові особи судової гілки влади, 10,7% – працівники правоохоронних органів, 0,9% – посадові та службові особи інших органів державної влади, 0,9% - військовослужбовці.
0,4% осіб, які вчинили економічні злочини перебували у стані алкогольного/наркотичного сп’яніння.
Переважна більшість злочинців на момент вчинення злочинів були одружені, мали дітей, займалися соціальне корисною діяльністю.
Кримінально-правові ознаки. 11% осіб, які вчинили економічні злочини діяли у складі групи. 6% економічних злочинів вчинено особами, які раніше вчиняли кримінальні правопорушення.
Морально-психологічні риси. Особи, які вчиняють ці злочини, відрізняються високою соціальною пристосованістю, гарною орієнтацією в соціальних і правових нормах. Даний тип особистості злочинця характеризують прагнення до наживи, розкоші, утилітарність, прагматизм, гіпертрофоване уявлення про роль грошей: «гроші вирішують все», «що не можна купити за гроші, можна купити за великі гроші». Таким особам притаманно підвищене почуття незалежності від правової системи, правовий нігілізм, орієнтація на задоволення своїх власних потреб за допомогою будь-яких засобів, чітке усвідомлення протиправності своїх діянь.
Мотиви злочинної поведінки мають корисливий характер у різних його модифікаціях і визначалися переважно соціальним статусом особи.
Верхівка "дерева цілей" цих осіб формується відповідно до так званої дихотомії цілей економічного злочинця – в своїй протиправній діяльності типовий економічний злочинець прагне до зміцнення або завоювання як міцного економічного становища (за рахунок максимізації прибутку), так і високих статусних позицій в суспільстві. Досягнення надприбутки забезпечується їм за рахунок неприйнятного для легальної господарської системи поведінки – прямого порушення кримінального, цивільного, податкового, митного та іншого законодавства або відходу від виконання юридичних обов'язків в умовах нестабільності, прогальності і суперечливості законодавства [10, c. 171].
Групи економічних злочинців залежно від їх соціально-рольової функції:
- особи, причетні до економічної діяльності;
- власники, співвласники підприємств;
- працюючі по найму;
- посадові особи органів влади і управління [4, c. 147].
5. Істотною проблемою також залишається “тіньова” економіка. Неврахування наявності “тіньової” економіки, відсутність ефективної боротьби з нею економічними та силовими методами призводять до некерованості економічними процесами, відсутності прозорого і цілеспрямованого соціально-економічного розвитку країни. На рівні статистики це веде до деформування макроекономічних показників і, як наслідок, серйозних помилок в аналізі, програмуванні та прийнятті рішень регулюючого характеру [12, c. 155].
Тіньова економіка – це уклад економічних відносин, що охоплює невраховані, нерегламентовані й незаконні види господарської діяльності. У кожній країні є така складова економічної діяльності, що не укладається в сформовані й узаконені норми.
За сферою діяльності до тіньової економіки різні автори відносять різні види діяльності. Одні вважають, що тіньова економіка охоплює насамперед кримінальну діяльність; інші думають, що тіньова економіка як особливий сектор утворюється тими, хто ухиляється від сплати податків. У Німеччині до тіньової економіки спочатку зараховували лише фінансові таємні угоди.
В ООН фахівці, що займаються національними рахунками, тіньову економіку поділяють на три види діяльності: приховану (або тіньову), неформальну (або неофіційну) й нелегальну. Прихована діяльність характеризує дозволену законом працю, що офіційно не оголошується або її результати занижуються з метою відсторонення від сплати податків. Неформальна діє на законній підставі й націлена на виробництво товарів і послуг для задоволення власних потреб домашніх господарств (наприклад, власними силами індивідуальне будівництво). Нелегальна – це діяльність, що здійснюється найманими робітниками без юридичного оформлення договору.
У структурі тіньової економіки зазвичай виділяють три види діяльності. Неофіційна економіка охоплює легальні види діяльності, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, які не фіксуються офіційною статистикою. Така діяльність значного поширення набула в сфері послуг (ремонт квартир; надання житла в курортній місцевості; підготовка учнів для вступу у вищі навчальні заклади, що здійснюється приватно, без юридичного оформлення договорів та ін.). При цьому одержувачі доходів приховують їх від оподатковування.
Фіктивна економіка – це діяльність, пов'язана з одержанням обґрунтованих вигід суб'єктами господарювання. Сюди відносять: приписки, що здійснюють керівники підприємств у державному секторі економіки; незаконне отримання винагороди; шахрайські способи одержання грошей.
Підпільна економіка – це заборонені законом види економічної діяльності. До їхнього числа відносять: незаконне виробництво й збут товарів і послуг; виробництво зброї, наркотиків, контрабанду; діяльність осіб, що не мають юридичного права займатися цим видом діяльності (лікарі, адвокати, які практикують без ліцензії).
Всю тіньову економіку щодо зв'язку з виробництвом можна поділити на дві частини: та, що пов'язана з виробництвом товарів і послуг, і та, що функціонує в сфері перерозподілу товарів і послуг, створених поза цією сферою.
Відповідно до видів тіньової економіки можна виділити три групи її суб'єктів.
Перша група містить найбільш кримінальні елементи тіньової економіки: торговців наркотиками та зброєю, бандитів, грабіжників, найманих вбивців. Сюди ж можна віднести корумпованих представників органів влади, що беруть хабарі, торгують державними посадами й інтересами. За різними оцінками на частку діяльності цих суб'єктів припадає від 5 до 25% всієї тіньової економіки.
Друга група складається в основному з тіньовиків-господарників. До їхнього числа можна віднести підприємців, комерсантів, банкірів, промисловців й аграріїв, дрібних і середніх бізнесменів, включаючи "човників" (організаторів власної справи). "Човники" становлять величезну армію. Тепер більша частина товарів, які закуповують "човники", надходить в Україну через легальних перевізників і на кордоні проходить стандартні процедури митного контролю. Ця група суб'єктів змушена йти в "тінь" головним чином тому, що витрати при їхній діяльності з існуючими правилами й законами економічної гри перевищують відповідні вигоди й доходи.
Третя група – це наймані робітники як фізичної, так і розумової праці. До них можуть приєднуватися як дрібні, так і середні державні службовці, доходи яких, за існуючими даними, до 60% становлять хабарі. У цієї категорії осіб нефіксована діяльність є другорядною (неформальною) зайнятістю [13, c. 78-80].
6. Запобігання злочинам у сфері економіки являє собою узгоджену систему заходів економічного, організаційного, політичного, правового психологічного та технологічного характеру, спрямованих на усунення передумов цих протиправних дій. Їх реалізація сприяє економічному розвитку, підвищенню добробуту населення, а відтак і загальному соціальному прогресу [3, c. 261].
Економічні заходи запобігання економічній злочинності. До загальних заходів відносяться:здійснення комплексу радикальних економічних заходів, спрямованих на формування та розвиток внутрішнього ринку; Зниження рівня реальної інфляції; зниження ступеня «поляризації» населення за рівнем доходів (зменшення 20-кратного розриву між рівнем життя багатих та бідних); ресурсне забезпечення прожиткового мінімуму населення; подолання бідності та безробіття населення країни; забезпечення вільного доступу громадян до приватизації, підприємництва; зменшення податкового навантаження на суб’єктів підприємництва; протидія монополізації економіки, поширення конкурентних засад щодо діяльності її суб’єктів; поширення державного кредитування малого й середнього бізнесу; залучення вітчизняних та закордонних інвестицій у країну.
До спеціальних заходів відносяться: створення економічної основи державних позабюджетних фондів, що передбачають відособлене фінансування програм компенсації шкоди жертвам злочинів в сфері економіці; зменшення готівкових розрахунків у господарському та цивільному обороті; реалізація механізму повної чи часткової деприватизації, якщо приватизація здійснена з порушенням передбачених законом умов та порядку її проведення; декларування доходів населення; поширення енергозберігаючих технологій у народному господарстві, використання альтернативних джерел енергії.
Організаційні заходи запобігання економічній злочинності. До загальних заходів відносяться: розробка та впровадження нових соціальних технологій, об’єктивно перешкоджаючих вчиненню злочинів у сфері економіки (забезпечення «прозорості» бюджету всіх рівнів, оголошення рейтингів вільних від корупції сфер державного управління окремими секторами економіки; галузева паспортизація суб’єктів економічної діяльності тощо); забезпечення ефективного контролю державних рішень «четвертою владою» – пресою; забезпечення видатків на наукові дослідження тіньової економіки та розроблення заходів протидії щодо неї.
До спеціальних заходів відносяться: Встановлення жорсткого організаційно-правового контролю за діяльністю посадових осіб у сфері регулювання економічних відносин і прийняттям ними деструктивних економічних рішень; забезпечення кримінологічної експертизи нормативних актів у сфері підприємництва; створення системи кримінологічного моніторингу всіх галузей економіки; розробка спеціалізованих програм (планів) або розділів таких програм (планів) боротьби з окремими видами злочинів у сфері економіки; оптимізація системи підрозділів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з окремими видами злочинів у сфері економіки; забезпечення відкритості державних закупівель, проведення їх на конкурентних засадах; фінансовий моніторинг обігу грошової маси, приватизаційних паперів; необхідне ресурсне забезпечення підрозділів правоохоронних органів по боротьби зі економічними злочинами; вдосконалення механізму взаємодії вітчизняних і зарубіжних правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу із злочинами у сфері економіки транснаціонального характеру; забезпечення механізму конкуренції та обліку при наданні юридичним та фізичним особам прав на земельні ділянки; створення служб, підрозділів на підприємствах, які б відповідали за їх економічну безпеку; створення об’єднань товаровиробників за відомчою належністю, статутна діяльність яких була б спрямована на захист галузевого бізнесу.
Політичні заходи запобігання економічній злочинності. До загальних заходів відносяться: підтримання стійкої рівноваги державних та приватних інтересів в економіці; зниження рівня корупції в органах державної влади та місцевого самоврядування, до показника який би не заважав економічному зростанню; забезпечення стабільності обмеження державного управління майном та економічною діяльністю.
До спеціальних заходів відносяться: розробка державної стратегії боротьби з тіньовою економікою; забезпечення державною підтримкою розвиток інститутів громадянського суспільства, які ставлять перед собою за мету запобігання економічним злочинами.
Правові заходи запобігання економічній злочинності. До загальних заходів відносяться: нормотворчість, яка стимулює розвиток підприємництва; усунення протиріч у правовому регулюванні власності, економічної діяльності та служби в комерційних та інших організаціях; удосконалення правозастосовчої політики, підвищення ефективності її діяльності з метою реалізації принципу невідворотності покарання незалежно від політичного і соціального статусу особи; приведення різних галузей законодавства до сучасних потреб.
До спеціальних заходів відносяться: усунення термінологічної неузгодженості цивільного, адміністративного, митного, податкового і кримінального законодавства; вдосконалення судової практики тлумачення норм про відповідальність за злочини у сфері економіки; вдосконалення правового регулювання діяльності підрозділів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з окремими видами злочину у сфері економіки; нормативне врегулювання механізму компенсації збитку, заподіяного жертвам злочинів у сфері економіки; зменшення переліку видів підприємницької діяльності, які ліцензуються; законодавче врегулювання механізму обмеження політичного і управлінського лобізму.
Психологічні заходи запобігання економічній злочинності. До загальних заходів відносяться: виховання критичного відношення до стереотипів споживацького способу життя; виховання пошани до власності і легального підприємництва; формування довіри населення до державної економічної політики; виховання негативного відношення до ухилення від сплати податків; виховання належної правосвідомості громадян, особливо – молодшої частини населення, формування так званого «середнього класу».
До спеціальних заходів відносяться: інформування населення про стан правового регулювання відповідальності за злочини у сфері економіки; виховання солідарності населення з кримінально-правовими заборонами відносно суспільно небезпечної економічної поведінки; інформування про негативні наслідки порушення кримінально-правових заборон у сфері економіки; інформування про заходи профілактики окремих видів злочинів у сфері економіки; інформування про способи легального захисту прав, порушених в результаті вчинення злочинів у сфері економіки; демонстрація позитивних результатів запобігання і припинення окремих видів злочинів у сфері економіки.
Технологічні заходи запобігання економічній злочинності. До загальних заходів відносяться: розробка та впровадження технічних засобів, що забезпечують персоніфікований доступ до майна, виробництва, розподілу і споживання товарів (зокрема послуг); використання в промисловості, сільському господарстві і сфері обслуговування технологій, об’єктивно перешкоджаючих незаконному заволодінню, вилученню або використанню майна.
До спеціальних заходів відносяться: створення комп’ютерного програмного забезпечення підтримки та прийняття управлінських рішень у сфері боротьби з окремими видами злочинів у сфері економіки; розробка та впровадження організаційно-технічного забезпечення швидкої і ефективної фіксації слідів неочевидних злочинів у сфері економіки; вдосконалення автоматизованих інформаційно-пошукових систем стосовно вирішення задач кваліфікації окремих видів злочинів у сфері економіки.
s Контрольні питання:
1. Що таке економічна злочинність?
2. Яка структура та динаміка економічних злочинів?
3. У чому полягають особливості особистості злочинця, який вчиняє злочини економічної спрямованості?
4. Які основні причини і умови економічних злочинів?
5. Які елементи необхідно включати в систему запобігання економічних злочинів?
? Тестові завдання:
1. Які злочини (з нижче перерахованих) не входять в структуру економічної злочинності?
а) крадіжка;
б) зайняття гральним бізнесом;
б) доведення до банкрутства;
г) шахрайство з фінансовими ресурсами;
2. Хто ввів у науковий обіг поняття "білокомірцевої злочинності"?
а) Кречмер Е.;
б) Сатерленд Е.;
в) Шелдон В.;
г) Шелдон Г.
3. До якого виду корисливої злочинності відносяться грабежі:
а) загальнокримінальна корислива злочинність;
б) економічна злочинність;
в) податкова злочинність;
г)корупційна злочинність.
4. Більшість осіб, які вчинили економічні злочини мають освіту:
а) повну вищу і базову вищу;
б) професійно технічну;
в) повну загальну середню та базову загальну середню;
г) початкову загальну або не мають освіти;
5. Переважну більшість економічних злочинів в Україні вчинено:
а) громадянами України;
б) іноземними громадянами;
в) особами без громадянства;
г) нелегальними мігрантами та біженцями.
& Додаткова література
1. Боднарчук О. Г.Теоретичні основи та адміністративно-правові механізми протидії корупції в Державній кримінально-виконавчій службі України : монографія / О. Г. Бондарчук. — К. : «Центр учбової літератури», 2016. – 462с.
2. Бутков А. В. Зарубежный опыт повышения уровня антикоррупционного правосознания граждан / А. В. Бутков // Актуальные проблемы экономики. – 2015. – № 1. – С. 225 – 232.
3. Высоцкая В. В. Типология личности преступников в преступлениях, связанных с обманом в сфере экономики / В. В. Высоцкая // Legea si Viata. – 2014. – № 2/2. – С. 44– 47.
4. Головкін Б. М. Поняття злочинності у сфері економіки / Б. М. Головкін // Форум права [Електронний ресурс] / – Режим доступу : http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/5140/1/Golovkin.pdf.
5. Дмитрієв Ю. Корупційні ризики у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави [Електронний ресурс] / Ю. Дмитрієв // «Вісник. Право знати все про податки і збори» – 2015. – № 14. – Режим доступу : http://www.visnuk.com.ua/ ua/ pubs/id/8207.
6. Іванов А. В. Латентність податкових злочинів в Україні: окремі питання кримінологічної характеристики / А. В. Іванов // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні: матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. (м. Ужгород, 16-17 лют. 2013 р.,). – Херсон: Гельветика, 2013. – С. 185–187.
7. Иванов А. В. Специально-криминологическое предупреждение налоговых преступлений / А. В. Иванов // Актуальные проблемы расследования преступлений: материалы Международ. начн.-практ. конф. (23 мая 2013 г., г. Москва): в 2 ч. / Следств. комитет РФ. – М. : Буки Веди, 2013. – Ч. 1. – С. 72–77.
8. Маслій І. В. Використання інформаційних технологій у протидії тіньовій економіці: проблемні питання та шляхи їх вирішення / І. В. Маслій // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: право. – Ужгород : ДВНЗ «УжНУ». – 2014. – Вип. 29. Том 2. – С. 135–139.
9. Правові та інституційні механізми протидії корупційним правопорушенням : матеріали наук.-практ. семінару, 20 квітня 2012р. / НАПрН України, НДІ вивч. пробл. злочинності ім. акад. В.В. Сташиса [та ін.]; редкол. : В. І. Борисов (голов. ред.) [та ін.]. – К. : Ред. журн. «Право України»; Х. : Право, 2013. – 112с.
10. Савченко А. В.Корупційні злочини (кримінально-правова характеристика) : навч. посіб. / А. В. Савченко – К. : «Центр учбової літератури», 2016. – 168 с.
11. Савченко В. Ф. Національна економіка : навч. посібник. 2-е вид. / В. Ф. Савченко. – Чернігів : Видавництво ЧДІЕУ, 2014. – 329 c.
12. Datsiuk V. Critical approaches to the problem of corporate criminal responsibility in the USA / Vitalii Datsiuk // Criminal Law Review. The scientific publication. Transnational Law Conference. (Part I). – Kharkiv, 2013. – P. 7–9.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 624; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!