Тема № 12. Жіноча злочинність та її попередження
План
1. Поняття жіночої злочинності
2. Структура, динаміка та рівень злочинності серед жінок
3. Особливості кримінологічної характеристики злочинців-жінок
4. Причини та умови жіночої злочинності
5. Попередження жіночої злочинності
! Терміни та поняття:
Жіноча злочинність, гендер, ресоціалізація засуджених жінок, сфери жіночої злочинності, жіночий рецидивізм.
¨ 1. Жіноча злочинність – сукупність злочинів, вчинені особами жіночої статі, яким притаманні специфічні ознаки, пов’язаними з історично обумовленими місцем жінки в суспільстві, її соціальними ролями, психологічними та біологічними особливостями [4, c. 546].
Жіноча злочинність являє собою різновид загальної злочинності. Як самостійна кримінологічна проблема вона стала формуватися в останні роки. Це пов'язано з розширенням масштабів злочинності жінок, збільшення тяжкості вчинених ними злочинів.
Дослідження в області жіночої злочинності проводили як українські, так і зарубіжні дореволюційні вчені.
Наприклад, Г. Тард при дослідженні жінок-злочинниць писав, що жінки мають разючу подібність до вроджених злочинців, але це не заважає їм бути в 4 рази менш схильними до вчинення злочинів, ніж чоловіки.
Ч. Ломброзо в обґрунтуванні жіночої злочинності надавав основне значення біологічної «неповноцінності» жінки, її недорозвиненості в порівнянні з чоловіком.
Так, ще в середині XIX ст. дослідник злочинності І. Вільсон – представник буржуазного лібералізму, говорячи про причини кількісної переваги злочинців чоловіків, зазначав таке: «З цього не випливає, що жінки більш доброчесні за чоловіків ... Жінка вчиняє злочини проти власності рідше за чоловіка, не тому, що в неї сильніше почуття поваги до власності, а тому, що більшість жінок, перебуваючи в економічній залежності від чоловіків, які не зустрічає необхідності вчиняти такі злочини». «На чоловікові лежить тягар відбування повинностей, добування коштів до життя сім'ї, отже, крайність гнітючою потреби, що, на жаль, часте явище серед наших станів. Це і штовхає його на злочин ... Головним чином під впливом статі потрібно розуміти вплив відомих суспільних умов, поєднаних із становищем жінки як члена суспільства».
|
|
|
Проведені дослідження показали специфіку злочинності жінок, її кількісні-якісно характеристики, що дозволило розглядати її в якості відносно самостійного структурного елементу всієї злочинності.
Злочинна поведінка жінок відрізняється від злочинної поведінки чоловіків за причинно-створювальним комплексом, способами і знаряддями вчинення злочинів (наприклад, при вчиненні злочинів жінки все частіше використовують не тільки «природну чарівність», а й різні технічні засоби, користуються холодною та вогнепальною зброєю, ще частіше – в групі), масштабом і характером їх вчинення, вибором жертви злочинного посягання та іншими елементами. Ці особливості пов'язані з історично зумовленим місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальними ролями і функціями, її біологічною та психологічною специфікою. При цьому разом із змінами в соціальних умовах життя (особливо в наш час) змінюються і рольові орієнтації жінок, їх спосіб життя, характер злочинної поведінки і способи вчинення злочинів.
|
|
|
2. Рівень жіночої злочинностізначно нижчий за чоловічу. У 2016 році питома вага осіб жіночої статті від кількості виявлених осіб, які вчинили кримінальні правопорушення становила 11,8%. Має місце деяке зниження рівня жіночої злочинності Зниження динаміки злочинності жінок пояснюється низкою обставин: скорочення населення, міграція, декриміналізація деяких злочинів тощо. Злочинність дівчат складає до 4 %.
Жіночій злочинності властиві певні особливості, зокрема, переважну частину в її структурі займають злочини проти власності (56,7%, здебільшого крадіжки), проти життя та здоров'я особи (15,4%), злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (12,4%). Переважна більшість цих злочинів безпосередньо стосується тієї роботи, яку виконують жінки (промисловість, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, освіта, охорона здоров’я, культура, соціальне забезпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).
|
|
|
Жінки дедалі впевненіше займають в управлінському апараті, державних установах і організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційних та адміністративно-господарських повноважень, що впливає на рівень, структуру і динаміку злочинності.
Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочинності і найчастіше вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Але останніми роками виявляється негативна тенденція до різкого зростання кількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров’я особи, корисливо-насильницькі злочини (грабіж, розбій), за злочини, пов’язані з наркотиками. І хоча питома вага цих злочинів у структурі жіночої злочинності поки що невелика, але за певних умов вона може збільшуватися.
|
|
|
В умовах соціально-економічних негараздів, які значною мірою впливають на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин і виникнення сімейного неблагополуччя, зростають тяжкі насильницькі злочини в сім’ї. Мотивами вбивств і тяжких тілесних ушкоджень стають прагнення вирішити проблемні ситуації, конфлікти; помста, ревнощі, корисливість, страх тощо.
Жертвами сімейно-побутових злочинів стають подружжя, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. За деякими спостереженнями, в організації вбивств родичів на замовлення, як це не дивно, «пріоритет» належить жінкам.
Жіночий злочинний професіоналізм характерний для таких видів злочинів, як крадіжка, шахрайство, створення або утримання місць розпусти і звідництва та інші. Жінки-злочинниці опановують нові кримінальні професії: торгівля наркотичними засобами, торгівля людьми тощо. Рівень рецидиву злочинів серед жінок — до 10 % [3, c. 431].
3. Особистість жінки-злочинниці характеризують наступні ознаки.
Соціально-демографічні ознаки. Злочини частіше вчиняють жінки у віці від 20 до 40 років. Ці особи зазвичай мають загальну середню та базову загальна середню або професійно технічну освіту. Простежується тенденція зростання кількості злочинниць, які мають повну вища і базову вищу освіту. Понад третина жінок-злочинниць заміжні. Переважна більшість таких жінок працездатні. Серед них робітниці і працівниці у галузі сільського господарства становлять близько половини; незначною є кількість службовців і тих, хто навчаються. Збільшується група злочинниць, які працюють у сфері підприємницької діяльності.
Серед засуджених збільшується частка іноземок і осіб без громадянства, що пояснюється, зокрема, незаконним проникненням емігрантів в Україну.
За морально-психологічними ознакамижінки-злочинниці характеризуються наявністюалкогольної та/або наркотичної залежності, дезадаптованістю. Аналіз рецидивної злочинності жінок-алкоголічок і наркоманок свідчить про те, що під впливом алкоголю і наркотиків зростає кількість судимостей, настає соціальна деградація особи, формується стійка психологія паразитизму, яка веде до нових злочинів.
Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать у ґенезі кримінальної поведінки. Встановлено, що агресивно-хуліганські мотиви мають невелику питому вагу. Частка вбивств у групі злочинниць-алкоголічок нижча, ніж у злочинниць без таких ознак. Особливе місце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які вчиняють жінки-алкоголічки, посідає вбивство з корисливості. Цільова спрямованість вчинків таких злочинниць – це задоволення потреби в алкоголі. Майно, речі, коштовності йдуть на придбання алкогольних напоїв. Заради алкоголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчиняють жінки-алкоголічки, становлять крадіжки чужого майна. Тут характерним є ненасильницький спосіб заволодіння ним.
Кримінально-правові ознаки. Частка раніше судимих становить переважну більшість. Спеціальний рецидив найбільш поширений серед жінок-алкоголічок. Переважній більшості засуджених призначено покарання у виді позбавлення волі від одного до п’яти років [4, c. 550].
4. Злочинність жінок обумовлюється пропагандою у засобах масової інформації культу грошей, багатства, насильства, жорстокості, сексуальної свободи, романтизації злочинного світу, недоліками в роботі суб’єктів боротьби зі злочинністю, недоліками в роботі пенітенціарних установ.
Головними негативними явищами, з якими пов’язана жіноча злочинність та її різновиди є: зростання напруженості у суспільстві, конфліктності і ворожнечі між людьми, поширення таких явищ, як пияцтво, алкоголізм, аморальність, наркоманія, психопатія, проституція, бродяжництво, жебрацтво тощо, істотне послаблення основних соціальних інститутів і у першу чергу сім’ї
Детермінанти, пов’язані з соціально-політичною ситуацією в країні:
- руйнування вітчизняної економіки, і як наслідок – падіння рівня життя, зубожіння значної частини населення;
- безробіття, яке вплинула на жінок у більшій мірі, ніж на чоловічу складову населення країн;
- кримінальний раціоналізм буття – досить вагоме обмеження можливостей забезпечити нормальне життя законним шляхом;
- жорсткі закони бізнесу та ринкової економіки, які руйнують стереотипи вітчизняної культури – праці, взаємовідносин у колективі, у сім’ї, в суспільстві; це в свою чергу має руйнівний вплив на інститут сім’ї (масовий розпад сімей, люди на наважуються заводити сім’ю; тимчасове співмешкання, періодичні спілкування чоловіка та жінки поступово витісняють сім’ю); криза сім’ї позбавляє жінку природного середовища, що є відправною точкою дезадаптації і криміналізація;
- руйнування на ряду з сім’єю багатьох інститутів виховання (наприклад, майже повне руйнування системи правового виховання, деградація шкільної системи) і системи соціального контролю;
- невпевненість у завтрашньому дні, сімейні негаразди сприяють розвитку пияцтва та алкоголізму;
- розширення тіньової економіки та кримінального бізнесу, генерують наркотизм та проституцію, які можна розглядати як відправні точки деградації та криміналізації жінок;
- процеси міграції (які виходять з-під контролю держави та межують з гуманітарними катастрофами) найбільш негативно відбиваються на дівчатах та жінках, оскільки одинока, дівчина або жінка, що немає власного житла з дуже високою долею ймовірності стає об’єктом наруги – ця трагедія, як правило призводить до етичної деградації, встановленню зв’язків із злочинцями, прийняттю кримінальних стереотипів поведінки.
Детермінанти, пов’язані з трудовою діяльністю:
- недоліки правового регулювання праці жінок;
- працевлаштування жінок пов’язано з великою кількістю перепон;
- жінки, які працюють отримують заробітну плату у середньому на 25 – 30% нижче тієї ж професійної категорії чоловіків;
- недостатня соціальна підтримка працюючої жінки (неналежна охорона праці, відсутність турботи про дітей працюючої жінки, відсутність додаткових пільг, які могли б зменшити гостроту багатьох протиріч між виробництвом та жіночністю).
Детермінанти, пов’язані з сімейним життям та побутовою сферою:
- сімейні конфлікти (як у батьківській, так і у власній родині);
- негативний вплив чоловіка або співмешканця (підбурювання до вчинення злочину);
- відсутність постійного місця проживання, зв’язок із злочинцями, сприйняття кримінальної субкультури та злочинного способу життя [4, c. 552-553].
5. Запобіжна діяльність щодо жіночої злочинності повинна бути спрямована на усунення негативних явищ, під впливом яких відбувається формування криміногенної мотивації.
Профілактичний вплив має приділятися:
- сімейній політиці, яку проводить держава;
- підвищенню рівня морально-правової культури серед дівчат, які ведуть антигромадський спосіб життя, наданню їм безкоштовної психологічної та медичної допомоги.
- до підслідних жінок мають рідше застосовуватись заходи у вигляді тримання під вартою, так як умови ізоляторів не враховують їх психологічні та фізіологічні особливості, а також виходячи з тієї ролі, яку вони виконують в суспільстві, оскільки відсутність матері завдає шкоди дітям, які потрапляють часто в дитячі притулки в результаті того, що виховувалися в неповних сім'ях і в подальшому повторюють долю своєї годувальниці;
- створенню реабілітаційних центрів для жінок, які втратили соціальні зв'язки, житло, в яких вони змогли б жити і працювати.
Заходи щодо запобігання злочинів, вчинюваних жінками:
- довготривалі, пов'язані з необхідністю розробки програми зі становища жінок, спрямовані на поліпшення всіх сфер життєдіяльності жінок і вдосконалення морального мікроклімату суспільства;
- розробка системи виховних заходів з урахуванням особливостей поведінки жінки;
- аналіз обстановки на виробництві, в родині, побуті з метою виявлення чинників, що провокують жінок на вчинення злочинів;
- заходи, спрямовані на запобігання різним правопорушень, що призводять до вчинення злочинів (пияцтво, наркотизм);
- соціальна адаптація жінок після відбуття покарання в колонії.
s Контрольні питання:
1. Розкрийте поняття жіночої злочинності. У чому полягають її особливості?
2. Яке співвідношення між жіночою та чоловічою злочинністю?
3. Які особливості особистості жінки-злочинниці?
4. Які основні фактори, що зумовлюють жіночу злочинність?
5. Розкрийте основні напрямки запобігання жіночої злочинності.
? Тестові завдання:
1. Для жіночої злочинності сьогодні притаманно:
а) збільшення кількості злочинів, що вчиняються жінками;
б) зменшення кількості злочинів, що вчиняються жінками;
в) стабілізація рівня жіночої злочинності;
г) динаміка жіночої злочинності нестабільна, тому не можливо встановити її закономірності.
2. Характер жіночої злочинності у більшій мірі визначається:
а) суспільними традиціями;
б) характером основних соціальних ролей, які виконують жінки;
в) генетичною схильністю;
г) нестабільною економічною ситуацією та кризою на ринку праці.
3. Які види злочинів переважають у структурі жіночої злочинності
а) злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;
б) злочини проти власності;
в) злочини проти правосуддя;
г) злочини проти життя та здоров’я.
4. Найбільш кримінально активною частиною жінок-злочинець є жінки у віці:
а) 20-40 років;
б) 30-50 років;
в) 40-60 років;
г) 15-35 років.
5. Відсоток рецидиву серед жінок складає:
а) 10%;
б) 5%;
в) 15%;
г) 20.
& Додаткова література
1. Антипов А. Н. Криминологическая характеристика осужденных женщин/ А. Н. Антипов, В.Б. Первозванский // Криминологический журнал Байкальского государственного университета экономики и права. – 2013. – № 1. – С.41-49.
2. Гаргат-Українчук О. М. Причини та умови жіночої злочинності / О. М. Гаргат-Українчук // Прикарпатський юридичний вісник. – 2014. – №1 (4) – С. 173-182.
3. Гендерна політика та інституційні механізми її реалізації в Україні. Національний огляд виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій і заключних документів Двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН [Електронний ресурс] / укладач М. Корюкалов. – 2014. – 122 с. – Режим доступу : http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/11138.pdf.
4. Журавська З. В. Запобігання жіночої злочинності – як один із гендерних аспектів у методології кримінально-правових наук [Електронний ресурс] / З. В. Журавська. – 2013. – Режим доступу : http://www.lutskrada.gov.ua/zapobigannya-zhinochoyi-zlochynnosti-yak-odyn-iz-gendernyh-aspektiv-u-metodologiyi-kryminalno.
5. Корнякова Т. В. Кримінологічний аналіз жіночої злочинності / Т. В. Корнякова // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. – 2016. – № 1. – С. 49-51.
6. Лагоцька В. Ф Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності жінок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. Ф. Лагоцька. – Київ, 2016. – 20 с.
7. Мельникова Т. В. Наукова думка ХХ століття про причини насильницької жіночої злочинності / Т. В. Мельникова // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2014. – Випуск 728. – С. 53-58.
8. Наумов О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Наумов О. О. – Запоріжжя, 2016. – 20 с.
9. Перелигіна Р. В. Кримінологія насильства осіб жіночої статі : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Р. В. Перелигіна. – Київ, 2015. – 22 с.
10. Тронева В. Н. Криминологическая характеристика и структура преступности несовершеннолетних женского пола / В. Н. Тронева // Глаголъ правосудия. – 2014.– №1 (7). – С. 17-20.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 146; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!