Тема № 14. Професіональна злочинність та її попередження
План
1. Поняття професіональної злочинності
2. Основні показники професіональної злочинності
3. Причини та умови професіональної злочинності
4. Особа злочинця-професіонала
5. Попередження професіональної злочинності
! Терміни та поняття:
Професійна злочинність; рецидивна злочинність; злодій в законі; спеціальний рецидив; "злодійський закон"; "авторитет", кримінальна субкультура, кримінальний професіоналізм.
¨ 1. Професійна злочинність – сукупність злочинів, що систематично вчиняються особами, які мають свою специфічну субкультуру і соціальне середовище, володіють ознаками кримінального професіоналізму.
Вперше поняття професійної злочинності було дано на Гейдельберзькому з'їзді Міжнародного союзу криміналістів в 1897 р У первинному варіанті під професійною злочинністю розумілося постійне, систематичне вчинення злочинів, перш за все в сфері власності, що за змістом набагато вужче сучасного його розуміння.
Професійна злочинність, характеризується стійкістю злочинної діяльності її учасників, отриманням доходів, що є основним засобом їх існування, а також приналежністю до кримінального середовища і субкультури.
У професійних злочинців спостерігається кримінальний професіоналізм – це сукупність специфічних знань, умінь, навичок, що сприяють більш ефективному вчиненню професійними злочинцями злочинів. Кримінальний професіоналізм дозволяє більш якісно підготувати, вчинити і приховати сліди злочину і, як правило, уникнути кримінальної відповідальності, мати постійний матеріальний дохід.
|
|
|
Кримінальний професіоналізм з'являється не відразу, а в процесі набуття злочинного досвіду, тобто кримінального стажу, що характеризується множинністю вчинення злочинів. Не всі злочини професійних злочинців включаються в професійну злочинність, а тільки ті, які вчиняються з метою отримання основного або додаткового доходу, з використанням специфічних кримінальних знань і навичок.
Ознаки професійної злочинності:
· систематичне вчинення переважно однорідних злочинів, стійкість, спеціалізація;
· наявність певних необхідних знань, навичок і умінь (кваліфікація) (окремі види злочинів такі, як кишенькові крадіжки, карточне шахрайство, шахрайство за допомогою грошової «ляльки», розміну грошей відбуваються з використанням спеціальних прийомів, потребують не тільки теоретичних знань, але і практичних навичок, причому відпрацьованих до автоматизму. Крім цього злочинці використовують систему умовних знаків («маяків»), які подаються жестами, рухами голови, мімікою. З їх допомогою вони впізнають один одного (якщо не знайомі), вказують місця зберігання грошей, повідомляють про зручний для вчинення крадіжки час, підміни карти або «ляльки», подають сигнали небезпеки тощо;
|
|
|
· дохід від здійснення злочинів виступає, як правило, основним джерелом існування або додатковим (основним джерелом існування слід визнавати таку злочинну діяльність, яка повністю забезпечує життєві потреби особи, додаткове – дозволяє поліпшувати умови соціальної життєдіяльності);
· наявність кримінальної субкультури, що обумовлює стійкість і відтворення злочинної діяльності, а також зв'язок злочинця з кримінально-професійним середовищем (велику роль у встановленні кримінальних зв'язків відіграють традиції, «закони» та інші неформальні норми поведінки професійних злочинців, які виступають своєрідними регуляторами їх поведінки).
Важливими додатковими елементами аналізованого ознаки є:
а) знання злочинцями спеціального жаргону (сьогодні жаргонний словник становить близько 10 тис. слів і виразів, які діляться на три основні групи: загальнокримінальний, «тюремний» і спеціально-професійний жаргон – ним користуються представники певних кримінальних професій (наприклад, у кишенькових злодіїв близько 400 спеціальних жаргонних слів і виразів, що відображують специфіку їх кримінальної спеціальності, у карткових шахраїв – близько 200, у наркодилерів – більше 100 тощо).
|
|
|
З початку XVIII ст. почала складатися спеціальна злодійська мова, так звана «блатна феня». Мова виконувала функцію певного кодування злочинних понять, роблячи розмову між «фахівцями» незрозумілою для оточуючих, перш за все для представників правоохоронних органів. Жаргон був розроблений столичними шахраями, кишеньковими злодіями і злодіями різного промислу, конокрадами і баришниками. У кишенькових злодіїв в XVIII ст. вже налічувалося до 140 спеціальних жаргонізмів;
б) кримінальні клички призначені для приховування імен з метою забезпечення конспірації. (як правило, злодійські клички є похідними від прізвищ, фізичних або психічних особливостей людини. Кличка – це свого роду коротка, але дуже влучна характеристика особистості злочинця. Вона залишається за ним навіть у разі, якщо він змінив прізвище або перейшов на нелегальне становище);
в) кримінальні татуювання свідчать або про приналежності злочинця до певної категорії правопорушників, або про тяжіння до неї (малюнки на тілі злочинця можна розділити на три основні групи: татуювання загального плану; татуювання-символи і татуювання криптографічної спрямованості). Вони представляють не тільки кримінологічний інтерес в аспекті пізнання субкультури злочинців, але й інтерес в криміналістичному, профілактичному і в слідчому аспектах.
|
|
|
Кримінологічні дослідження показують дуже тісний контакт між структурними елементами професійної та організованої злочинності. Багато злочинців професіоналів входять в різні ланки організованих злочинних співтовариств.
Процес відродження злодійських традицій почався на початку 70-х років, пройшовши кілька етапів розвитку, і досяг до теперішнього часу свого піку.
2. Стосовно основних показників кримінологічної характеристики професійної злочинності інформації небагато. Офіційна кримінально-правова статистика не містить і не може містити повних, безпосередніх відомостей про злочини кримінальних професіоналів та їх особистість. Тому оцінки кількісно-якісних показників професійної злочинності значною мірою мають порівняльний і кореляційний характер. їх кримінологічний опис стає можливим завдяки інтерпретації статистичних даних про корисливі і корисливо-насильницькі злочини в цілому і особливо тих, що, як правило, вчиняють професійні злочинці. Так, за даними І. Даньшина, у спеціально відібраній групі злочинців було встановлено, що понад 60 % з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв виявилося таких десь майже половина, серед кишенькових злодіїв — 15 %.
Непрямо про рівень професійної злочинності можна судити шляхом детального аналізу опублікованих систематичних даних про загальний і особливо спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів останніми роками є досить високим і коливається у межах від 15 до 20 %. За даними спеціально проведеного О. І. Туровим вибіркового дослідження, спеціальний рецидив кишенькових злодіїв, квартирних злодіїв, шахраїв, грабіжників і розбійників становить відповідно 80, 66, 25, 80 і 60%.
3. Причинами та умовами виступають криміногенні явища різного рівня, направленості і змісту.
На загально соціальному рівні слід виділяти передусім такі з них:
- гострі економічні, політичні, соціальні суперечності в країні;
- глибока морально-духовна криза суспільства, деформація ціннісних орієнтацій у підлітково-молодіжному середовищі;
- тривале навколо кризове становище державних фінансів, зменшення можливостей для легального заробітку, «поляризація» населення за рівнем доходів;
- поширення випадків, коли покращення достатку громадян здійснюється лише шляхом неправомірної діяльності в розріз із загальносуспільною тенденцією суспільного добробуту;
- тривале замовчування про наявність існування професійної злочинності, що сприяло її непоміченому подальшому розвитку;
- недостатній контроль за міграційними процесами в країні;
- недооцінювання державою підвищеної суспільної небезпеки професійної злочинності.
Перелічені чинники призводять до небажаного і неконтрольованого зростання рівня професійної злочинності.
Що ж стосується безпосередніх причин, які обумовлюють високий ступінь готовності вести злочинний промисел, то серед них слід назвати такі обставини:
- наявність у структурі свідомості деяких людей таких якостей, як користолюбство, зажерливість, намір обманути інших, поживитися за чужий рахунок;
- зниження загального рівня культури населення, анулювання поглядів на цінності морального характеру, насадження культу сили і грошей;
- проникнення кримінальної субкультури в мистецтво, літературу, мову;
- давня наявність злочинних традицій і звичаїв, що передаються злочинцями із покоління в покоління;
- розповсюдження ореолу злочинної романтики та переконання втому, що кримінальної відповідальності можна уникнути, якщо оволодіти певними навичками та матеріальним статком;
- криміналізація та «тінізація» приватного бізнесу;
- навантаження суспільства великою кількістю неформальних груп асоціального спрямування;
- надмірне негативне навантаження суспільства інформацією про способи вчинення злочинів і злочинну діяльність (по суті, навчання молоді злочинному способу життя через мережу Інтернет, телебачення тощо);
- поява останніми роками значної кількості безпритульних дітей (їх спосіб життя відкриває шлях у злочинний світ).
Сприяють існуванню професійної злочинності деякі умови. Це:
- незадовільна робота слідчих органів у справі своєчасного розкриття злочинів, вчинюваних професійними злочинцями;
- ліквідація спеціалізованих оперативних підрозділів, що існували раніше, співробітники яких мали значний досвід у розкритті професійних злочинів;
- недосконалість кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства (зокрема, в питаннях посилення, індивідуалізації покарань до злочинних професіоналів, врахування систематичності діяльності, посилення принципу публічності в процедурі порушення кримінального провадження, цілеспрямованого розподілу та ізоляції кримінальних професіоналів);
- відсутність в офіційній кримінально-правовій літературі необхідних відомостей про професійну злочинність;
- суттєві недоліки в діяльності адміністрацій місць позбавлення волі з проведення індивідуальної роботи із засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів, припинення спроб з їхнього боку залучати до своїх лав інших засуджених (особливо молодих) з метою передавання їм своїх злочинних знань та умінь; загальне послаблення вимог щодо дотримання режиму відбування покарання, яке інколи переходить розумні межі (відомо, що засуджені вільно користуються Інтернетом, створюють спеціальні форуми, на яких обговорюють «нагальні» питання, такі як переведення засуджених із колонії в колонію, та ін..);
- відсутність державних комплексних програм запобігання професійній злочинності [3, c. 269-270].
4. За даними вибіркових досліджень, більшість сучасних професійних злочинців — це люди молодого і середнього віку. Найбільшу частку серед них складають особи віком 19— 35 років (77 %). У складі професійних угруповань переважають чоловіки. Жінки виявляють себе в основному в таких формах кримінального професіоналізму, як шахрайство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (придбання і збут викраденого, надання необхідної інформації для виконавців злочинних посягань тощо). Значну кількість серед кримінальних професіоналів становлять ті, хто не працювали і не навчались. Кількість таких засуджених останнім часом збільшилася майже в шість разів.
Категорії професійних злочинців:
а) злодії в законі – це особи, що отримали таку назву на спеціальному злодійському зібранні, як правило, неодноразово судимі та які глибоко засвоїли кримінальну субкультуру. Вони як і раніше вважаються «ідейними» злочинцями. Абсолютна їх більшість були засуджені за корисливі, корисливо-насильницькі злочини і збут наркотичних речовин. Середній строк відбутого покарання в місцях позбавлення волі – 13-15 років
б) авторитети – це професійні злочинці, що займають певне становище у кримінальному середовищі, які користуються в силу різних причин і обставин визнаним авторитетом. Такі особи є серед кишенькових і квартирних злодіїв, шахраїв, розкрадачів, скупників і збувальників антикваріату та інших злочинців.Авторитети, яких можна віднести до наближеного оточення «злодіїв в законі» з них рекрутується злодійське співтовариство. Авторитети, що є незалежними в силу своїх матеріальних можливостей. Вони мають оточення, особисту охорону, консультантів. Найчастіше в ролі «авторитетів»виступають великі шулери і вимагачі, з якими «злодії в законі» змушені рахуватися та йти на певні компроміси
в) «ділки», «цеховики». До них належать особи, які вчиняють злочини у сфері економіки та господарювання. У числі «ділків» – спекулянти, посадові злочинці, розкрадачі, валютники, «цеховики» – особи, які займаються приватнопідприємницькою протиправною діяльністю, створювали цехи з випуску нелегальної продукції. Це дуже численна і розгалужена в масштабі країни група професійних злочинців, що має свої структурні утворення та зв’язки, «мораль», неформальні приписи і санкції. Причому багато атрибутів їх субкультури як найбільш оптимальні для сучасних умов були трансформовані в традиційне кримінальне середовище і ним прийняті, зокрема, це – створення грошових фондів в умовах свободи й третейських судів
г) «катали» –професійні злочинці, що займаються азартними іграми. Цей різновид злочинців виник на основі злочинної діяльності та субкультури шулерів. Кримінальні традиції шулерів набагато глибші, ніж звичаї «злодіїв у законі»
д) «шестірки» –категорія злочинців, що стоїть на нижчому щаблі ієрархії та займає як рядове становище. Злочинна діяльність «шестірок» пов’язана з безпосереднім вчиненням злочинів, виконанням доручень лідерів кримінального середовища. Вони, наприклад, виступають у ролі збувальників викраденого, посередників, зв’язкових і т. п. В умовах свободи «шестірки» можуть очолювати злочинні групи, мати своє оточення, але при цьому суворо підкоряються кримінальному «авторитету». У місцях позбавлення волі вони складають оточення лідерів, їх прислугу
е) «мужики» та «пацани» (молодь переведена з виховних колоній) – це засуджені особи, які займають відокремлене становище по відношенню до інших неформальних об’єднань засуджених. За своїм складом і становищем вони неоднорідні. Деяка їх частина, переважно молодь («пацани»), засуджена за розбої, грабежі та крадіжки, прагне долучитися до оточення «злодіїв в законі»
є) «скривджені» або «опущені» – це засуджені, які відкинуті усіма іншими. Дана категорія формується в процесі протиріч, що виникають між засудженими в СІЗО, УВП з числа осіб, підданих насильницькому гомосексуалізму, засуджених за пасивний гомосексуалізм, розпусні дії відносно малолітніх дітей, зґвалтування неповнолітніх. Характерно, що ці особи вкрай негативно ставляться до «злодіїв в законі» та їхніх пособників, але між ними як у місцях позбавлення волі, так та поза ними відсутній стійкий зв’язок (вони не об’єднуються в угруповання, не живуть так званими «сім’ями»)
ж) злочинці, які не потрапили до жодної касти. Крім перерахованих вище кримінально-професійних категорій існує значна кількість злочинців, формально до їх складу не включених, що знаходяться як би за їх рамками. Вони є серед злодіїв, шахраїв, грабіжників, вимагачів і досить повно отримують статус професійного злочинця в середовищі кримінальних елементів. Не випадково при розподілі засуджених по виробничих бригадах більшість з них прагне потрапити в ті колективи, де є особи, засуджені за аналогічні злочини. Те ж саме відзначається в поведінці професійних злочинців, які знаходяться в умовах свободи.
5. Ефективним заходом попередження професійної злочинності могла бути диференціація контингенту засуджених не тільки за видом режиму відбування покарання відповідно до тяжкості вчиненого та кількості судимостей, а й за наявністю або відсутністю професіоналізму, ставлення до злочинних традицій та звичаїв
На професійну злочинність здійснюється превентивний вплив на двох основних рівнях: загально-соціальному та спеціально-кримінологічному.
До основних загально-соціальних заходів превентивного впливу на професійну злочинність відносяться:
- оздоровлення соціально-економічної ситуації в країні – створення умов, за яких поступово руйнуватиметься кримінальний раціоналізм буття;
- формування здорової ідеології, підвищення авторитету владних структур, відродження довіри до влади і пошани до державних діячів;
- зміцнення системи соціального контролю;
- відродження вітчизняної системи правового виховання, вдосконалення практики шкільного і сімейного виховання, профілактика злочинності неповнолітніх.
Спеціальними заходами попередження професійної злочинності є:
- повне виявлення професійних злочинців та встановлення над ними постійного контролю;
- удосконалення якостей оперативно-розшукової діяльності з питань виявлення професійних злочинців у скоєнні злочинів;
- розвінчання удаваної романтики злочинного способу життя;
- виконання кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства.
Попередження професіональної злочинності можуть здійснювати лише високопрофесійні фахівці. Вирішити це питання дозволить вузька спеціалізація та висока фахова підготовка оперативних працівників щодо виявлення та затримання злочинців - професіоналів відповідного типу.
Удосконалення пенітенціарної практики також потребує додаткових матеріальних затрат. Проте, враховуючи той факт, що збитки від професійної злочинності дуже вагомі, то такі витрати цілком можуть бути виправданими [6, c. 50-51].
s Контрольні питання:
1. Що таке професійна злочинність?
2. У чому полягають відмінні риси кримінологічної характеристики професійної злочинності?
3. У чому полягають особистісні особливості професійного злочинця?
4. У чому полягає зв'язок професійного злочинця зі злочинної субкультурою.
5. Які є основні напрямки запобігання професійної злочинності?
? Тестові завдання:
1. Для професійної злочинності притаманно:
а) зростання суспільної небезпеки кожного з наступних злочинів, що здійснюються злочинцями-професіоналами;
б) спеціалізація на певній групі злочинних діянь;
в) тенденція до диференціації кола вчинених злочинів;
г) несистематичне вчинення злочинів.
2. До числа найбільш характерних для професійної злочинності відноситься:
а) серійне вбивство з сексуальною мотивацією;
б) кишенькова крадіжка;
в) тероризм.
г) розбещення неповнолітніх.
3. Які види злочинів переважають у структурі професійної злочинності?
а) злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;
б) злочини проти власності;
в) злочини проти правосуддя;
г) злочини проти життя та здоров’я.
4. Професійної злочинності найбільше притаманні:
а) прагнення до інфільтрації в державні сфери;
б) високий рівень жорстокості;
в) постійне прагнення до отримання максимально можливого прибутку при мінімумі ризику;
г) відсторонення від кримінального середовища.
5. «Катали» – це:
а) це засуджені, які відкинуті усіма іншими;
б) це засуджені особи, які займають відокремлене становище по відношенню до інших неформальних об’єднань засуджених;
в)категорія злочинців, що стоїть на нижчому щаблі ієрархії та займає як рядове становище;
г) професійні злочинці, що займаються азартними іграми.
& Додаткова література
1. Ведернікова Г. О. Кримінальна субкультура молоді: філософсько-правовий вимір / Г. О. Ведернікова // Право і Безпека. – 2014. – № 2. – С. 86-91.
2. Калганова О. А. Виникнення професійної злочинності / О. А. Калганова // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 1. – С. 148-155.
3. Калганова О. А. Поняття професійної злочинності / О. А. Калганова // Юридичний вісник. – 2014. – № 1. – С. 150-154.
4. Калганова О. А. Професійна злочинність у І половині ХХ століття / О. А. Калганова // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2013. – 4(63). – С.127-131.
5. Калганова Е. А. Характеристика личности профессионального преступника / Е. А. Калганова // Збірник наукових праць Ірпінської фінансово- юридичної академії (право). – 2013. – Вип. 2. – С. 112-118
6. Кожевников Т. С. Тюремная субкультура : учебное пособие / Т. С. Кожевников. – 2-е изд., доп. и перераб. – Киров: ФКОУ ДПО Кировский ИПКР ФСИН России, 2013. – 90 с.
7. Пивоваров В. В. Професійна злочинність як прояв злочинного корпоративізму / В. В. Пивоваров // Теорія і практика правознавства. – 2015. – Вип. 1 (7). – С. 1-13.
8. Тулегенов В. В. Криминальный профессионализм: причинность и предупреждение : монография / В. В. Тулегенов ; Федер. служба исполн. наказаний, Владим. юрид. ин-т Федер. службы исполн. наказаний. – Владимир : ВЮИ ФСИН России, 2015. – 100 с.
9. Kalganova O. A. Criminalistic prevention of professional criminality / O. A. Kalganova // Canadian Journal of Science, Education and Culture. – 2014. – №2. – Р. 502-513.
10. Kalganova O. A. Рerson of the professional criminal as element of the criminalistic characteristic of a crime/ O. A. Kalganova // Australian Journal of Scientific Research. – 2014. – №1. – Р. 888-892.
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!