Література близького зарубіжжя. Твори для дітей Я.Райніса, Я. Коласа, Я купали, Й. Кренге, М.Кенін-Лопсан.
Райніс, справжнє ім'я — Яніс Пліекшанс (11 вересня 1865 — 12 вересня 1929) —латиський поет і драматург. Перекладач, політик, громадський діяч, народний поет Латвійської РСР (звання надане посмертно в 1940 р.).
Народився в родині орендаря маєтків неподалік містаДаугавпілс. В 1884—1888 студент юридичного факультетуПетербурзького університету. Друкувався з 1887. В 1891—1895 редактор газети «Dienas Lapa». Перші вірші опубліковані в 1895. У червні 1897 був арештований, у в'язниці закінчив переклад на латиську мову «Фауста» Ґете. У грудні 1897 Райниса заслали в Псков, а в 1899 — у м. Слобідське Вятської губернії. Тут був створений збірник віршів насичених революційними настроями «Далекі відзвуки синім вечором» (1903).У 1903 Райніс повернувся із заслання та зв'язав свою діяльність із боротьбою латиської соціал-демократії. Він створив символічну драму «Вогонь і ніч» (1905) — гімн боротьбі, життю, її вічному розвиткові. У 1905 вийшов збірник «Посів бурі». Наприкінці 1905 нелегально емігрував до Швейцарії. Тут написані збірники віршів «Тиха книга» (1909), «Ті, які не забувають» (1911), п'єси «Золотий кінь» (опублікована в 1910), «Індуліс і Арія» (1911), «Грав я, танцював» (опублікована в 1919). У поемі «Ave, sol!» (1910) Райніс співає славу сонцю як символові волі. Пролетаріату присвячений філософський збірник «Кінець і початок» (1912). Важливе місце в драматургії Латвії зайняла п'єса «Вій, вітерець!» (1913). У трагедії «Йосип і його брати» (1919) Райніс, що створив цей жанр у латиській літературі, на широкому історичному тлі вирішував проблеми любові й ненависті, прощення й помсти.
|
|
|
У 1920 Райніс повернувся на батьківщину. За мотивами російських билин він створив трагедію «Ілля Муромець» (1922), опублікував книги віршів «П'ять ескізних зошитів Дагди».
Я́куб Ко́лас (справжнє ім'я — Міцкевич Костянтин Михайлович;22 жовтня (3 листопада) 1882 — †13 серпня 1956) — білоруський поет, народний поет БРСР (1926), академік АН БРСР (з 1928), член Союзу письменників СРСР (1934), заслужений діяч науки (1944), депутат Верховної Ради БРСР (1938–1956) і Верховної Ради СРСР(1946–1956), голова Білоруського республіканського комітету захисту світу.
Якуб Колас — великий поет білоруської літератури. Він увібрав неповторну красу рідного краю і змалював у своїх творах безсмертну велич своєї землі, свого народу. Українською мовою вперше перекладена й видається широковідома поема класика «Нова земля», яка є одним із визначних творів не тільки слов'янського світу. Видання присвячене 100-річчю початку літературної творчості і 125-річчю з дня народження Якуба Коласа.
Твори: Песни неволи (1908) , Песьні-жальбы (1910) ,Новая зямля (1923), Сымон-музыка (1925),Рыбакова хата (1947),На перепутье (1954).
|
|
|
Я́нка Купа́ла (справжнє ім'я — Іва́н Доміні́кович Луце́вич, біл. Іва́н Даміні́кавіч Луцэ́віч) (25 червня (7 липня) 1882 року — 28 червня 1942року) — класик білоруської літератури, поет, драматург, публіцист, видатний діяч білоруського Відродження початку XX століття. АкадемікНаціональної академії наук України (1929), Академії наук Білоруської РСР (1928).
Народився 7 липня 1882 року (за новим стилем) у селі В'язинка підМінськом. Батько належав до дрібної збіднілої шляхти, яка орендувала землю у поміщицькому селі. У 1888 року закінчив Білоруське народне училище. Після смерті батька у 1902 році працював на посаді домашнього вчителя, писаря, практиканта на пивоварні та інших.
Перші твори Купала — сентиментальні вірші польською мовою, надруковані у 1903–1904 роках у часописі «Ziarno» (Зерно) під псевдонімом «К-а». Перший вірш білоруською мовою — «Мая доля» (Моя доля), який уперше з'являється 15 липня 1904 року. Перший білоруськомовний твір у друці — публікація 15 травня 1905 року в газеті «Северо-Западный край» (Північно-Західний край) вірша «Мужык» (Чоловік). Перша публікація у білоруськомовній пресі — вірш «Касцу» (Косарю), надрукований у «Нашій Ниві»; 11 травня 1907 року. Влітку того ж року в «Нашій Ниві» з'являються і інші твори Купали. Його раннім віршам властива близкість до фольклору і білоруської поезії XIX століття.
|
|
|
Упродовж 1906–1907 років пишуться поеми «Зімою» (Взимку), «Нікому»,«Адплата каханьнем» (Відплата коханням), 18 грудня 1908 року «Наша Ніва» публікує поему «У Піліпаўку» (У Пилипівку). Того ж року закінчена праця над поемами «Адвечная песьня» (Споконвічна пісня) та «За што?»(За що?). Темою цих творів стали соціальна несправедливість і пригноблення.
Ио́н Кря́нгэ (Крянга) 1 марта 1837,Хумулешти, Молдавское княжество — 31 декабря 1889, Яссы,Румыния) — румынский писатель и мемуарист, один из классиковрумынской литературы.
Ион Крянгэ родился в крестьянской семье в селе Хумулешть в Молдавском княжестве (ныне румынский жудец Нямц).
В 1858 году окончил духовную семинарию в Яссах, был дьяконом. В1865 году окончил педагогические курсы, работал учителем. Из-за конфликтов с румынскими церковными властями в 1872 году был лишён сана.
В 1875—77 годах опубликовал сказки «Свекровь и три невестки», «Дэнилэ Препеляк», «Сказка о Стане Бывалом», «Сказка об Арапе Белом» и другие. Ион Крянгэ проповедовал изучение азбуки и правописания в начальных классах с помощью методов, основанных на детской интуиции и простоте восприятия мира. Крянгэ был в дружеских отношениях с Михаем Эминеску, под влиянием которого публиковал свои произведения в журнале «Литературные беседы» («Convorbiri literare»)…
|
|
|
Широко известны сказки Крянгэ «Коза с тремя козлятами» («Capra cu trei iezi»), «Кошелек с двумя денежками» («Punguța cu doi bani»), «Дэнилэ Препеляк», «Сказка об Арапе Белом», «Дочь старухи и дочь старика», рассказы «Дядя Ион Роатэ и Объединение» (1880) и «Дядя Ион Роатэ и Куза Водэ» (1883), новелла «Дядя Никифор-Проказник» (1877)…
Об Ионе Крянгэ написал один из своих рассказов Михаил Садовяну, под названием «Ключ».
Монгу́ш Ке́нін Лопса́н 10 квітня 1925, сумон Хондергей Дзун-Хемчикського кожууна, Тива) — тувинський культурний діяч, письменник, поет,публіцист, етнограф, фольклорист, чудовий краєзнавець, верховний довічний шаман Туви.
Монгуш Кенін-Лопсан почав творчу діяльність ще за юних років. Свої перші вірші Монгуш Кенін-Лопсан написав ще до навчання у Ленінграді. Вже навчаючись в університеті, він узявся до прози. Саме в роки навчання, у 50-і роки XX століття, Кенін-Лопсан працював над першим у тувинській літературі романом — «Темно-рябий кінь». Загалом у доробку письменника і поета 9 романів, 20 поетичних і прозових збірок.
Монгуш Кенін-Лопсан - автор поетичних збірок:«Велика путь»,«Маленький вчитель», «Кіновар», «Голоси», «Сліди» .
До прозового доробку Кенін-Лопсана належать романи «Юрта табунника», «Буян-Бадирги» та інші.
Кенін-Лопсан відомий також і як перекладач. Зокрема, він перекладав поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки[1]. У свою чергу, його вірші перекладалися українською (наприклад «Два курені» та «Пісня води» в журналі «Жовтень», № 1 за 1985 рік).
Дата добавления: 2019-07-17; просмотров: 282; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!