Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку.
—антацидні засоби:натрію гідрокарбонат, магнію оксид, алюмінію гідрооксид, альмагель, маалокс, фосфалюгель, алюгастрин,
анацид, рені, гестид, мегалак;
—блокатори Н2-рецепторів:ранітидин (ранісан), фамотидин
(фамосан, квамател), нізатидин;
—М-холіноблокатори:гастроцепін, метацин, платифіліну гідротартрат, атропіну сульфат, препарати беладонни;
— блокатори протонного насосу: омепразол, ланзопразол.
Антацидними називають препарати, які нейтралізують надлишок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.
Натрію гідрокарбонат нейтралізує хлоридну кислоту з утворенням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекислий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат унаслідок тривалого застосування може змінювати рН крові в бік лужної реакції (призводити до алкалозу), тому що він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком даного препарату, тому натрію гідрокарбонат застосовують рідко, в основному при печії.
Магнію оксид при реакції нейтралізації не утворює вуглекислого газу і тому не зумовлює вторинної гіперсекреції, не всмоктується в кров і не впливає на рН крові. У зв'язку з цим він є найкращим антацидом швидкої дії.
Застосовують при печії, хронічних гастритах з підвищеною секреторною здатністю шлунка (гіперацидний), виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки по 0,25—1,0 г 3—4 рази на день за 15 хв. до і після їди.
|
|
|
Альмагель — це комбінований препарат, що містить алюмінію гідрооксид, магнію оксид тощо. Він спричиняє антацидну, обволікальну, адсорбуючу дію.
Застосовують при хронічних гастритах з підвищеною секреторною здатністю шлунка, виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, по 2 чайні ложки 4 рази на день за 10—15 хв. до їди, запиваючи 1—2 столовими ложками води.
Блокатори (антагоністи) Н2-рецепторів — ранітидин, фамотидин — блокують гістамінові Н2-рецептори шлунка і знижують секрецію шлункового соку. При тривалому застосуванні (звичайно протягом 6 тижнів) ці препарати спричинюють рубцювання та загоєння виразок.
Застосовують для лікування виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, профілактики рецидивів цих захворювань.
М-Холіноблокатори (холінолітики) — гастроцепін, атропіну сульфат, метацин, платифілін, препарати беладонни — блокують М-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннервації, знижують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугованих м'язів шлунка та кишок.
Дія, застосування, побічна дія, форми випуску атропіну сульфату, метацину, платифіліну, препаратів беладонни описано в розділі «Засоби, що діють в ділянці закінчень холінорецепторів».
|
|
|
Гастроцепін вибірково блокує М,-холінорецептори шлунка, не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку. Застосовують для лікування хронічних гастритів з підвищеною секреторною здатністю шлунка (гіперацидний), виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.
Блокатори протонної помпи — омепразол, ланзопразол — пригнічують базальну та стимульовану секрецію кислоти хлоридної та пепсину.
Засоби, що впливають на моторику шлунка.
3.1. Блювотні засоби:
• блювотні засоби центральної дії: апоморфіну гідрохлорид;
• блювотні засоби рефлекторної дії: настій трави термопсису,
розчин аміаку;
Протиблювотні засоби:
• нейролептики: етаперазин, тиетилперазин (торекан), аміназин, трифтазин, галоперидол, дроперидол;
• М-холіноблокатори (холінолітики): скополамін («Аерон»);
• препарати різної хімічної будови: метоклопрамід (церукал,
реглан), гранісетрон, ондансентрон.
Блювотні препарати.Вони спричинюють антиперистальтику шлунка (скорочення м'язів шлунка, внаслідок чого просувається їжа у зворотному напрямку), що супроводжується блюванням. Блювотні засоби центральної дії (апоморфіну гідрохлорид) подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку, збуджують блювотний центр мозку.
|
|
|
Апоморфіну гідрохлорид вводять під шкіру по 0,1 мл. Через 10 хв. настає блювання.
Застосовують для лікування алкоголізму в поєднанні з вживанням алкоголю. Через певний час у хворого формується негативний умовний рефлекс на алкоголь. Блювотні засоби рефлекторної дії (настій трави термопсису, розчин аміаку) подразнюють рецептори шлунка і рефлекторно збуджують блювотний центр довгастого мозку. Застосовують при гострих отруєннях, щоб викликати блювання.
Протиблювотні засоби. Протиблювотну дію мають нейролептики(етаперазин, тиетилперазин, аміназин, трифтазин, галоперидол, дроперидол), М-холіноблокатори (скополамін, «Аерон»), метоклопрамід (церукал, реглан) та інші препарати.
Нейролептики застосовують при безперервному блюванні у період вагітності, при пухлинах мозку, променевій хворобі, під час хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.
М-Холіноблокатори застосовують при блюванні, спричиненому вестибулярними порушеннями (морська та повітряна хвороби).
Метоклопрамід (церукал, реглан) виявляє протиблювотну дію, а також прискорює пересування їжі із шлунка в кишки за рахунок розслаблення воротарного м'яза-замикача (пілоричного сфінктера).
|
|
|
Особливості роботи з препаратами:
— блювотні засоби можна застосовувати тільки в тих випадках,
коли хворий у свідомості;
— протиблювотні препарати не можна застосовувати при блюванні на фоні отруєнь.
Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 332; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!