Ситуаційні та фармакологічні задачі

До теми «Лікарські засоби, що впливають на функцію центральної нервової системи»

Задача І

У хворого гостре отруєння етиловим спиртом.

Який засіб і яким чином застосуєте як блювотний?

Виписати рецепт.

Задача ІІ

З якою метою напередодні інгаляційного наркозу ви введете хворому атропіну сульфат?

Вказати фармакологічну групу препарату та обґрунтувати відповідь. Виписати рецепт.

Задача ІІІ

Пацієнт скаржиться на порушення сну протягом всієї ночі, почуття страху, тривоги, постійні необгрунтовані переживання.

Як ви оціните стан пацієнта?

До якого лікаря направите пацієнта і його поради?

Які лікарські засоби лікар призначить пацієнту і чому? Виписати рецепти.

Задача ІУ

Після перенесеного інгаляційного наркозу хворий продовжує спати і не реагує на подразники. Лікар констатує пригнічення життєво важливих центрів довгастого мозку.

Які пригнічені життєво важливі центри довгастого мозку?

Яку фармакологічну групу запропонує вам лікар використати для негайної допомоги?

Відповідь обґрунтуйте. Виписати рецепти.

Задача У

Хворій проводять операцію холецистектомії за допомогою інгаляційного наркозу препаратом, який викликає слинотечу, блювання, тривале пробудження, посилює секрецію бронхіальних залоз, підвищує А/Т.

Визначіть препарат, яким проводять наркоз.

Дайте детальну характеристику засобу.

Які засоби не мають вказаних побічних ефектів?

Виписати рецепт.

Задача УІ

Для попередження малих судомних нападів епілепсії хворому призначено препарат по 1 капсулі 4 рази на день. Після 3-хтижневого прийому у хворого виникли диспепсичні розлади, головокружіння, швидка втома, у сечі – білок. Для зменшення побічних ефектів препарат відмінили, але малі судомні напади стали виникати частіше.

Про який препарат іде мова?

Дайте детальну відповідь.

Виписати рецепт.

Лекція Х

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ

 

1. Анальгетичні засоби. Загаль­на характеристика

2. Наркотичні анальгетики. Порівняльна характеристика препаратів. Гостре і хронічне отруєння

3. Ненаркотичні аналь­гетики. Анальгетики-антипіретики

 

1. Больові відчуття супроводжують багато патологічних ста­нів і погіршують перебіг основного захворювання, а у випадку травматичного шоку можуть бути причиною смерті. Ось чому таке велике значення в медицині мають анальгетичні засоби.

Анальгетики (від грец. algos — біль і an — заперечення) — це лікарські препарати, які при резорбтивній дії вибірково пригнічу­ють больову чутливість.

Класифікація анальгетиків

 

1. Наркотичні анальгетики (опіоїди): .

1.1.Алкалоїди опію — морфін, кодеїн; омнопон — суміш алка­лоїдів опію.

1.2.Синтетичні замінники морфіну: промедол, фентаніл, суфентаніл, метадон, дипідалор (піритрамід), естоцин, пентазоцин, трамадол (трамал), буторфанол (морадол), бупренорфін.

 

2. Ненаркотичні анальгетики:

2.1.Похідні саліцилової кислоти — кислота ацетилсаліцилова,
ацелізин (аспірин).

2.2.Похідні піразолону: бутадіон, анальгін.

2.3.Похідні параамінофенолу: парацетамол.

2.4.Іншої хімічної будови — ідометацин (метиндол), диклофе-
нак натрію (вольтарен, ортофен), амізон, кислота мефена-
мова, ібупрофен, піроксикам.

2. Наркотичні анальгетики — це лікарські препарати, які усувають біль різного походження і спричинюють ейфорію, зви­кання та лікарську залежність.

В організмі людини немає больового центру, а є система, яка сприймає, проводить больові імпульси і формує реакцію на біль — ноцицептивна (від лат. посео — ушкоджую), тобто больова.

Антиноцицептивна система порушує сприйняття болю, прове­дення больового імпульсу і формування реакцій. До складу цієї системи входять ендорфіни, які виробляються у гіпофізі, гіпотала­мусі і надходять у кров. їх виділення збільшується при стресі, у період вагітності, під час пологів, під впливом азоту закису, фторотану, етанолу і залежить від стану вищої нервової системи (позитивні емоції).

Наркотичні анальгетики імітують ефекти енкефалінів. Вони порушують надходження больових імпульсів у ЦНС і таким чином усувають біль, запобігають порушенням серцево-судинної систе­ми, що пов'язані з болем. За силою знеболювальної дії їх можна розташувати в такому порядку: фентаніл, суфентаніл, бупренорфін, метадон, морфін, омнопон, промедол, пентазоцин, кодеїн, трамадол.

Фармакологічні ефекти:

— центральні ефекти: анальгезія; пригнічення дихання (сту­пінь залежності від дози опіоїдів); пригнічення кашльового рефле­ксу (цей ефект використовують при кашлю, який супроводжується
болем або кровотечею — при пораненнях, переломі ребер, абсцесі
тощо); седативний ефект; снодійний ефект; ейфорія — зникнення
неприємних емоцій, відчуття страху, напруги; нудота і блювання
як наслідок активації дофамінових рецепторів тригер-зони. З'яв­ляється у 20—40% пацієнтів на першу ін'єкцію опіоідів; підвищення
спінальних рефлексів (колінного тощо); міоз (звуження зіниць)
з'являється внаслідок підвищення тонусу ядра окорухового центру;

— периферійні ефекти: обстипаційний ефект, пов'язаний із виникненням спастичних скорочень сфінктерів, обмеженням перистальтики. Як антидіарейний засіб застосовують лоперамід (імо-
діум), препарат близький за хімічною будовою до фентанілу; брадикардія і артеріальна гіпотензія, пов'язані з підвищенням тонусу
ядра блукаючого нерва; підвищення тонусу непосмугованих м'язів
сечового міхура і сфінктора сечівника (може з'явитися ниркова
коліка і затримка сечі, що небажано в післяопераційний період);
гіпотермія (тому пацієнта слід зігрівати і він повинен часто перевертатися у ліжку).

Морфіну гідрохлорид — головний алкалоїд опію, який було виділено в 1806 р. В.А. Сертюрнером і названо на честь грецького бо­га сну Морфея. Опій — це висушений сік з головок снодійного ма­ку — Papaver somniterum . Він містить понад 20 алкалоїдів. Морфін є основним препаратом групи наркотичних анальгетиків. Для ньо­го характерна сильна анальгетична дія, виражена ейфорія, а при по­вторних введеннях швидко виникає лікарська залежність (мор­фінізм). Характерним є пригнічення дихального центру. Малі дози спричинюють сповільнення і підсилення глибини дихальних ру­хів, великі дози сприяють подальшому сповільненню і зменшенню глибини дихання. Токсичні дози призводять до зупинки дихання.

Морфін швидко всмоктується як при внутрішньому застосу­ванні, так і при підшкірному введенні. Дія настає через 10-15 хв. після підшкірного і через 20—30 хв.  після перорального введення. Тривалість дії — 3—5 год. Добре проникає через ГЕБ і плаценту. Біотрансформація відбувається в печінці, виводиться із сечею.

Застосовують морфіну гідрохлорид як знеболювальний засіб при інфаркті міокарда, до та після операції, при травмах, онколо­гічних захворюваннях.

Призначають підшкірно, внутрішньо в по­рошках або краплях.

Дітям до 2 років не призначають.

Кодеїн застосовують як протикашльовий засіб при сухому ка­шлю, він менше пригнічує кашльовий центр.

Омнопон містить суміш алкалоїдів опію, в тому числі 48—50% морфіну і 32—35% інших алкалоїдів. Препарат поступається за анальгетичною дією морфіну і дає спазмолітичний ефект (містить папаверин).

Застосовують у таких випадках, як і морфін, але має перевагу при спастичному болю. Вводять підшкірно.

Промедол. Синтетичний анальгетик. За анальгетичною дією поступається морфіну в 2—4 рази. Тривалість дії 3—4 год. Нудоту і блювання зумовлює рідше, ніж морфін. Менше пригнічує центр дихання. Тонус непосмугованих м'язів сечовивідних шляхів і бро­нхів знижує, а тонус кишок та жовчовивідних шляхів підвищує. Посилює ритмічні скорочення міометрія.

Застосовують як знеболювальний засіб при травмах, до та піс­ля операції. Ефективний при виразковій хворобі шлунка і дванад­цятипалої кишки, стенокардії, інфаркті міокарда, кишковій, пе­чінковій і нирковій коліці та при інших спастичних станах. В акушерстві для знеболювання пологів призначають підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньо.

Фентаніл — синтетичний препарат, що перевершує за анальге-тичною дією морфін у 100—400 разів.

Після введення внутрішньо­венно максимальний ефект спостерігають через 1—3 хв. і триває він 15—30 хв..

Фентаніл спричинює виражене (аж до зупинки дихан­ня), але не тривале пригнічення центру дихання. Підвищує тонус скелетних м'язів. Часто виникає брадикардія.

Застосовують головним чином для нейролептоанальгезії у по­єднанні з нейролептиками (таламонал, або іновар). Препарат мо­жна застосовувати для зняття гострого болю при інфаркті міокар­да, стенокардії, нирковій і печінковій коліці.

Пентазоцину гідрохлорид зумовлює меншу психічну залежність, підвищує A/T.

---

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 320; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!