Класифікація препаратів для наркозу

1. Засоби для інгаляційного наркозу:

а) леткі рідини — ефір, фторотан (галотан), метоксифлуран, десфлуран, енфлуран, ізофлуран тощо;

б) гази — азоту закис, циклопропан тощо.

 

2. Засоби для неінгаляційного наркозу:

а) порошки у флаконах — тіопентал-натрій, кеталар (кетамін, каліпсол);

б) розчини в ампулах — натрію оксибутират, пропанідид
(сомбревін), тропофол (диприван).

 

Загальна характеристика засобів для інгаляційного нар­ козу:

— уводять за допомогою спеціальної апаратури;

— наркоз легко керується;

— більшість препаратів спричиняють подразливу дію на слизові
оболонки дихальних шляхів, відчуття ядухи, трав­мують психіку пацієнта;

— потрапляють в атмосферу і можуть мати шкідливий вплив на
медичний персонал.

Ефір для наркозу — летка рідина з різким запахом, що швидко руйнується на світлі, тому необхідно перевіряти якість перед застосуванням. Температура кипіння — 35°С. Вогненебезпечний. Ефір добре розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є сильним анестезуючим засобом. Має широкий спектр наркозної дії і вели­кий коефіцієнт безпеки застосування.

Побічні явища:

— виражена стадія збудження;

— сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до
аритмії, підвищення рівня глюкози в крові;

— після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;

— унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихаль­них шляхів можуть розвинутися пневмонії;

— у дітей може спричинити судоми; для їх усунення викорис­товують тіопентал.

Фторотан (галотан) — летка рідина. Руйнується на світлі, тем­пература кипіння — 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре — в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту за­кис — у 50 разів), але має помірну анальгетичну дію.

Побічні явища:

— пригнічення дихання;

— аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням β-ад-
ренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити
атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи
аритмії вводять β -адреноблокатори (анаприлін);

— серцева недостатність;

— артеріальна гіпотензія;

— психічні зміни;

— гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцеро­генний і тератогенний ефекти;

— в осіб, що працюють з фторотаном, можугь бути алергійні
реакції.

Ізофлуран, ефлуран, десфлуран мають менший вплив на серцево-судинну систему.

Азоту закис — газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Пре­парат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3—5 хв.. Стадії збудження немає.

Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії.

Використовують препарат для знеболення при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів то­що.

Побічні явища:

— зрідка — нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, ар­теріальна гіпертензія;

— гіпоксія — виникає внаслідок тривалого введення азоту за­кису. Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні
не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продов­жують давати кисень протягом 4—5 хв..

Загальна характеристика засобів для неінгаляційного нар­ козу:

— вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово або ректально;

— наркоз настає відразу без стадії збудження;

— не забруднює атмосферу;

— наркоз погано керується.

Класифікація засобів для інгаляційного наркозу за тривалістю дії:

 

— препарати короткої тривалості дії (тривалість наркозу 5—10 хв.):
пропанідид (сомбревін), кетамін (кеталар, каліпсол), альтезин, диприван;

— препарати середньої тривалості дії (тривалість наркозу
20—40 хв.): тіопентал-натрій, гексенал;

— препарати довгої тривалості дії (тривалість наркозу 90-120 хв.):
натрію оксибутират.

Тіопентал-натрій — порошок жовтуватого або жовтувато-зеле­ного кольору, легко розчинний у воді. Розчин готовлять ex tempore на стерильній воді для ін'єкцій.

Вводять внутрішньовенно (повіль­но) або ректально (дітям). Наркоз настає відразу і триває 20 хв.

Побічні явища:

— артеріальна гіпотензія;

— ларингоспазм, бронхоспазм, рефлекторна зупинка серця;

— підсилення секреції бронхіальних залоз.

Натрію оксибутират — білий порошок, легко розчинний у воді. Випускається в ампулах 20% розчин по 20 мл. Вводять внутрішньовенно повільно, зрідка — внутрішньом'язово або внутрішньо. В резуль­таті внутрішньовенного введення настає стадія наркозу через 30 хв.  і триває 2—4 год.

Побічні явища:

— рухове збудження, судомні тремтіння кінцівок і язика —
внаслідок швидкого внутрішньовенного введення;

— блювання;

— рухове і мовне збудження під час виходу з наркозу.

Кетамін (кеталар, каліпсол) — білий порошок, легко розчин­ний у воді і спирті. Кетамін призводить до дисоційованої загальної анестезії, яка характеризується кататонією, амнезією і анальгезією. Кетамін вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Трива­лість наркозу — 10—15 хв. залежно від способу введення. Застосову­ють препарат для введення в наркоз, а також для його підтриман­ня. Кетамін можна використовувати також амбулаторно під час короткочасних хірургічних втручань.

Побічні явища:

— артеріальна гіпертензія, тахікардія;

— підвищення внутрішньочерепного тиску;

— гіпертонус, м'язовий біль;

— галюцинаторний синдром (хворі потребують спостереження
після операції).

Кетаміновий наркоз не слід застосовувати хворим з порушен­ням психіки та епілепсією.

Пропанідид (сомбревін) вводять внутрішньовенно повільно. Наркоз настає через 20—40 секунд і триває 3—5 хв.. Використовують пре­парат для введення в наркоз, а також в амбулаторних умовах під час короткотривалих операцій і для діагностичних досліджень (біопсія, зняття швів, катетеризація).

Побічні явища:

— брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність;

— бронхоспазм, анафілактичний шок;

— тромбофлебіт.

Особливості роботи із засобами для наркозу:

— тіопентал-натрій та інші барбітурати не можна змішувати в
одному шприці з кетаміном, дитиліном, пентаміном, аміназином і
піпольфеном, оскільки внаслідок фізико-хімічної взаємодії утво­ рюється осад.

Заходи запобігання ускладненням внаслідок застосування засобів для наркозу:

 

— вибухонебезпечні речовини комбінують з фторотаном;

— неінгаляційні анестетики комбінують з інгаляційними засо­бами для наркозу, щоб зменшити або усунути стадію збудження, відчуття ядухи, психічну травму;

— перед наркозом для зменшення рефлекторних реакцій і обме­ження секреції залоз пацієнтам роблять премедикацію (підготовку до
операції) — вводять атропін (або інший М-холіноблокатор); для усу­нення болю — анальгетики (фентаніл, промедол тощо); для по­силення розслаблення скелетних м'язів — міорелаксанти (тубо-
курарин); для зменшення проявів алергії — антигістамінні (димед­рол, піпольфен) препарати.

Для премедикації призначають також транквілізатори, нейролептики, гангліоблокатори, клофелін та інші

Засоби для наркозу

 

Назва препарату	Форма    випуску		Спосіб застосування
Засоби для інгаляційного наркозу
Ефір для наркозу (Aether pro narcosi)		Флакони по 100 і 150 мл		2—4 об.% — анальгезія та втрата свідомості; 5 - 8 об.% — поверхневий наркоз; 10—12 об.% — глибокий наркоз. Інгаляційно
Фторотан (Phthorothanu)		Флакони по 50 мл		3—4 об.% — для введення в наркоз; 0,5 - 2 об.% — для підтримки хірургічної стадії наркозу. Інгаляційно
Азоту закис (Nitrogenium oxydulatum)		Стальний балон		70-80 об.%. Інгаляційно
Засоби для неінгаляційного наркозу
Пропанідид (Propanididum)		Ампули по 10 мл 5% розчину		Внутрішньовенно 0,005-0,01 г/кг
Тіопентал-натрій (Thiopentalum-natrium)		Флакони по 0,5 і 1		Внутрішньовенно 0,4-0,6
Натрію оксибутират (Natrii oxybutyras)		Порошок; ампули по 10 мл 20% розчи-ну; 5% сироп у флаконах по 400 мл		Внутрішньовенно 0,07-0,12 г/кг; Всередину 0,1—0,2 г/кг
Кетамін (Ketaminum)		Флакони по 20 мл (з умістом в 1 мл 0,05 препарату)		Внутрішньом'язово 0,006 г/кг; внутрішньовенно 0,002 г/кг

2.Спирт етиловий при місцевому застосуванні дає виразний антисептичний, а також подразливий та в'яжучий ефект.

Резорбтивна дія препарату проявляється пригніченням ЦНС, що є причиною гострих і хронічних отруєнь при вживанні спиртних напоїв. Спирт етиловий при внутрішньому застосуванні швидко всмоктується (особливо натще) в основному в тонкій ки­шці і приблизно 20% — у шлунку. В організмі 90% етилового спир­ту підлягає біотрансформації до вуглекислого газу і води. Окиснюється в печінці з виділенням енергії (7,1 ккал/г). Спирт етиловий у незміненому вигляді виділяється легенями, нирками і потовими залозами.

Пригнічуюча дія спирту етилового залежно від концентрації в крові і тканинах мозку має 3 стадії:

— стадію збудження;

— стадію наркозу;

— агональну стадію.

Як засіб для наркозу спирт етиловий не використовують, оскільки він має неширокий спектр наркотичної дії, а також спри­чинює виражену стадію збудження.

Діє на центри терморегуляції, що проявляється підвищенням тепловід­дачі за рахунок розширення судин шкіри, а це вказує на пригнічен­ня судинно-рухового центру. Ось чому на холоді спирт етиловий сприяє переохолодженню.

Спирт етиловий підсилює секреторну активність слинних та шлункових залоз. Активність пепсину за низьких концентраціях (до 10%) спирту не змінюється, а при збільшенні концентрації знижується. Спирт етиловий 40% пригнічує не тільки секрецію со­ляної кислоти, але і травну активність шлункового соку.

---

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 340; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!