Застосування резорбтивної дії спирту етилового:



— парентеральне годування хворих на кахексію, що перебува­ють у критичному стані, додають 5% розчину етанолу в протишо­кові рідини;

— при отруєнні спиртом метиловим вводять у вену у вигляді
10% розчину;

— припинення передчасних пологів.

 

Внаслідок тривалого застосування виникає звикання та лікар­ська залежність (психічна і фізична).

Гостре отруєння спиртом етиловим відбувається при його концентрації 3—4 г/л і характеризується ознаками глибокого пригнічення ЦНС. Стадію ейфорії та збудження змінює кома. Потер­пілі втрачають свідомість, знижується температура тіла, шкіра стає вологою, холодною на дотик, пульс частий, слабкого наповнення, з'являється асфіксія, ціаноз, знижується серцева діяльність, мож­ливі судоми, марення, мимовільне виділення сечі та калу. Смерть настає від паралічу дихального центру і зниження серцевої діяль­ності.

Під час лікування гострого отруєння спиртом етиловим слід:

запобігти припиненню дихання і аспірації блювотними ма­сами;

— для підтримання функції серцево-судинної системи призна­чають серцеві глікозиди;

— якщо збережена функція нирок, проводять форсований діу­рез за допомогою фуросеміду;

— вводять препарати: натрію гідрокарбонат (для усунення аци­дозу), глюкозу з інсуліном (для окиснення спирту) тощо.

Хронічне отруєння (алкоголізм) характеризується звиканням, психічною і фізичною залежністю, синдромом абстиненції. Пос­тійне тривале застосування алкоголю призводить до порушення функції внутрішніх органів і систем. У вагітних вживання спирт­них напоїв може стати причиною алкогольного синдрому плода: мікроцефалія, затримка розумового розвитку дитини аж до оліго­френії, м'язова гіпотонія, аномалія розвитку серця і статевих орга­нів. Особливо небезпечний період з 4-го по 10-й тиждень вагітності.

Серед фармакологічних засобів для лікування алкоголізму ефективним є тетурам (дисульфірам, антабус). Суть лікування полягає у тому, що коли призначають тетурам разом з 20—30 мл горілки, порушується окиснення спирту на рівні ацетальдегіду, у пацієнта з'являються гіперемія обличчя, артеріальна гіпотензія, тахікардія, підвищення потовиділення, порушення дихання, блювання, страх смерті. Це може тривати від 30 хв. до декількох годин. Таким чи­ном у пацієнта виробляється відраза до алкоголю.

Тетурам не при­значають особам віком понад 50 років, при серцево-судинних за­хворюваннях, патології печінки, нирок і обміну речовин.

Є пролонгована форма тетураму — стерильні таблетки для імплантації еспераль. У деяких випадках з метою негативної реакції на алкоголь також використовують блювотний засіб — апоморфін, різні психотропні засоби. Але поки що ефективних лікарських за­собів для лікування алкоголізму немає.

3. Снодійні засоби— це лікарські препарати, що сприяють засипанню і забезпечують необхідну тривалість та глибину сну. Во­ни пригнічують міжнейронну (синаптичну) передачу в ЦНС.

Класифікація снодійних препаратів

1. Агоністи бензодіазепінових рецепторів: похідні бензодіазепіну
нітразепам, діазепам (седуксен, сибазон), феназепам, нозепам, лоразепам; препарати різної хімічної будови зопіклон (імован).

2. Снодійні засоби з наркотичним типом дії: похідні барбітурової
кислоти: етамінал-натрій, барбаміл, фенобарбітал, аліфатичні
сполуки (хлоралгідрат).

 

Похідні бензодіазепіну дають анксіолітичний (усунення пси­хічного напруження), снодійний, седативний (заспокійливий), протисудомний і м'язоворозслаблюючий ефекти.

Механізм сно­дійної дії пов'язують із взаємодією зі спеціальними бензодіазепіновими рецепторами, внаслідок чого вони посилюють ГАМК (γ-аміномасляна кислота) — міметичний, тобто гальмівний вплив на ЦНС.

Снодійний ефект після застосування нітразепаму настає через 30—60 хв. і триває до 8 год. Нітразепам потенціює дію засобів для наркозу, спирту етилового. Препарат кумулює. При тривалому за­стосуванні спричинює звикання. На відміну від барбітуратів, має незначний вплив на структуру сну, спричинює менший ризик роз­витку лікарської залежності.

Застосовують нітразепам при порушеннях сну різного характе­ру, а також при неврозах та в комбінації з протисудомними засоба­ми для лікування хворих на епілепсію.

Побічні явища:

— сонливість;

— атаксія; порушення координації рухів;

— рідко — нудота, тахікардія, алергійні реакції.

Нітразепам протипоказаний вагітним, при міастенії, захворю­ваннях печінки та нирок з порушенням їх функцій, а також водіям та іншим особам, діяльність яких потребує швидкої психічної та фізичної реакції.

 

До снодійних засобів з наркотичним типом дії відносять похід­ні барбітурової кислоти. Барбітурати мають суттєві недоліки і застосування їх як снодійних обмежене.

Фенобарбітал — призначають дорослим як снодійний засіб за 1 год. до сну (тривалість дії — 6—8 год.) і як заспокійливий та спаз­молітичний засіб.

Для лікування хворих на епілепсію призначають за схемою, починаючи з дози 0,05 г 2 рази на день і поступово під­вищуючи дозу до усунення нападів, а для заключного курсу дозу поступово знижують. Фенобарбітал має здатність спричинювати індукцію мікросомальних ферментів печінки, що слід враховувати при комбінованому застосуванні з іншими препаратами, ефект від яких може при цьому знижуватися.

Етамінал-натрій призначають внутрішньо при порушенні заси­нання за 30 хв. до сну і як заспокійливий засіб.

Побічні явища снодійних:

— постсомнічні порушення: сонливість, головний біль, м'язо­ва слабість, порушення координації, менструального циклу;

— дратівливість, неврози і навіть психози (внаслідок скорочен­ня парадоксальної фази сну);

— психічна і фізична залежність (наркоманія) як наслідок три­валого застосування;

— толерантність (у результаті тривалого застосування);

— симптоми абстиненції: дратівливість, пітливість, нервоз­ність, порушення зору;

— диспепсичні явища;

— алергійні реакції.

Особливості роботи зі снодійними препаратами:

регламентоване зберігання, відпуск і призначення;

курс лікування не перевищує 4 тижні;

у разі одночасного застосування з психостимуляторами або
анальгетиками взаємно послаблюється ефект.

 

Снодійні засоби

 

Назва препарату Форма випуску Спосіб застосування
Нітразепам (Nitrazepamum) Таблетки по 0,005 і 0,01 Всередину по 0,005-0,01  за 30 хв. до сну; по 0,005-0,01 г 2-3 рази на день (при неврозах)
Фенобарбітал (Phenobarbitalum Порошок; таблетки по 0,05 і 0,1 Всередину по 0,1  за 1 год. до сну; по 0,01-0,05  2-3 рази на добу (як заспокійливий засіб)
Етамінал-натрій (Aethaminalum-natrium) Порошок; таблетки по 0,1 г Всередину по 0,1-0,2 за 30хв. до сну або ректально (в клізмах) по 0,2-0,3; внут-рішньо­венно повільно 5-10 мл 5% розчину

 

Гостре отруєння барбітуратами виникає внаслідок випадково­го або навмисного передозування. На першій стадії отруєння у по­терпілих спостерігають слабість, сонливість, головний біль. Не­вдовзі — глибоке пригнічення ЦНС: втрачається свідомість, по­слаблюються рефлекси, пригнічуються центри довгастого мозку, у зв'язку з чим пригнічується дихання, знижується A/T, шкіра і сли­зові оболонки стають блідими з ціанотичним відтінком.

Лікування гострих отруєнь полягає в прискоренні виведення препарату з організму і підтримці життєво важливих функцій. Проводять промивання шлунк, якщо отрута не всмокталася в кров, дають адсорбівні засоби, сольові проносні. Проводять фор­сований діурез. При великих концентраціях отрути в крові прово­дять гемосорбцію, а також перитонеальний діаліз і гемодіаліз.

У тяжких випадках проводять штучне дихання. Застосовують також судинотонізувальні і кардіотонічні засоби, антибіотики для профілактики пневмонії.

 


Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 258; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!