Застосування резорбтивної дії спирту етилового:
— парентеральне годування хворих на кахексію, що перебувають у критичному стані, додають 5% розчину етанолу в протишокові рідини;
— при отруєнні спиртом метиловим вводять у вену у вигляді
10% розчину;
— припинення передчасних пологів.
Внаслідок тривалого застосування виникає звикання та лікарська залежність (психічна і фізична).
Гостре отруєння спиртом етиловим відбувається при його концентрації 3—4 г/л і характеризується ознаками глибокого пригнічення ЦНС. Стадію ейфорії та збудження змінює кома. Потерпілі втрачають свідомість, знижується температура тіла, шкіра стає вологою, холодною на дотик, пульс частий, слабкого наповнення, з'являється асфіксія, ціаноз, знижується серцева діяльність, можливі судоми, марення, мимовільне виділення сечі та калу. Смерть настає від паралічу дихального центру і зниження серцевої діяльності.
Під час лікування гострого отруєння спиртом етиловим слід:
— запобігти припиненню дихання і аспірації блювотними масами;
— для підтримання функції серцево-судинної системи призначають серцеві глікозиди;
— якщо збережена функція нирок, проводять форсований діурез за допомогою фуросеміду;
— вводять препарати: натрію гідрокарбонат (для усунення ацидозу), глюкозу з інсуліном (для окиснення спирту) тощо.
Хронічне отруєння (алкоголізм) характеризується звиканням, психічною і фізичною залежністю, синдромом абстиненції. Постійне тривале застосування алкоголю призводить до порушення функції внутрішніх органів і систем. У вагітних вживання спиртних напоїв може стати причиною алкогольного синдрому плода: мікроцефалія, затримка розумового розвитку дитини аж до олігофренії, м'язова гіпотонія, аномалія розвитку серця і статевих органів. Особливо небезпечний період з 4-го по 10-й тиждень вагітності.
|
|
|
Серед фармакологічних засобів для лікування алкоголізму ефективним є тетурам (дисульфірам, антабус). Суть лікування полягає у тому, що коли призначають тетурам разом з 20—30 мл горілки, порушується окиснення спирту на рівні ацетальдегіду, у пацієнта з'являються гіперемія обличчя, артеріальна гіпотензія, тахікардія, підвищення потовиділення, порушення дихання, блювання, страх смерті. Це може тривати від 30 хв. до декількох годин. Таким чином у пацієнта виробляється відраза до алкоголю.
Тетурам не призначають особам віком понад 50 років, при серцево-судинних захворюваннях, патології печінки, нирок і обміну речовин.
Є пролонгована форма тетураму — стерильні таблетки для імплантації еспераль. У деяких випадках з метою негативної реакції на алкоголь також використовують блювотний засіб — апоморфін, різні психотропні засоби. Але поки що ефективних лікарських засобів для лікування алкоголізму немає.
|
|
|
3. Снодійні засоби— це лікарські препарати, що сприяють засипанню і забезпечують необхідну тривалість та глибину сну. Вони пригнічують міжнейронну (синаптичну) передачу в ЦНС.
Класифікація снодійних препаратів
1. Агоністи бензодіазепінових рецепторів: похідні бензодіазепіну
нітразепам, діазепам (седуксен, сибазон), феназепам, нозепам, лоразепам; препарати різної хімічної будови зопіклон (імован).
2. Снодійні засоби з наркотичним типом дії: похідні барбітурової
кислоти: етамінал-натрій, барбаміл, фенобарбітал, аліфатичні
сполуки (хлоралгідрат).
Похідні бензодіазепіну дають анксіолітичний (усунення психічного напруження), снодійний, седативний (заспокійливий), протисудомний і м'язоворозслаблюючий ефекти.
Механізм снодійної дії пов'язують із взаємодією зі спеціальними бензодіазепіновими рецепторами, внаслідок чого вони посилюють ГАМК (γ-аміномасляна кислота) — міметичний, тобто гальмівний вплив на ЦНС.
Снодійний ефект після застосування нітразепаму настає через 30—60 хв. і триває до 8 год. Нітразепам потенціює дію засобів для наркозу, спирту етилового. Препарат кумулює. При тривалому застосуванні спричинює звикання. На відміну від барбітуратів, має незначний вплив на структуру сну, спричинює менший ризик розвитку лікарської залежності.
|
|
|
Застосовують нітразепам при порушеннях сну різного характеру, а також при неврозах та в комбінації з протисудомними засобами для лікування хворих на епілепсію.
Побічні явища:
— сонливість;
— атаксія; порушення координації рухів;
— рідко — нудота, тахікардія, алергійні реакції.
Нітразепам протипоказаний вагітним, при міастенії, захворюваннях печінки та нирок з порушенням їх функцій, а також водіям та іншим особам, діяльність яких потребує швидкої психічної та фізичної реакції.
До снодійних засобів з наркотичним типом дії відносять похідні барбітурової кислоти. Барбітурати мають суттєві недоліки і застосування їх як снодійних обмежене.
Фенобарбітал — призначають дорослим як снодійний засіб за 1 год. до сну (тривалість дії — 6—8 год.) і як заспокійливий та спазмолітичний засіб.
Для лікування хворих на епілепсію призначають за схемою, починаючи з дози 0,05 г 2 рази на день і поступово підвищуючи дозу до усунення нападів, а для заключного курсу дозу поступово знижують. Фенобарбітал має здатність спричинювати індукцію мікросомальних ферментів печінки, що слід враховувати при комбінованому застосуванні з іншими препаратами, ефект від яких може при цьому знижуватися.
|
|
|
Етамінал-натрій призначають внутрішньо при порушенні засинання за 30 хв. до сну і як заспокійливий засіб.
Побічні явища снодійних:
— постсомнічні порушення: сонливість, головний біль, м'язова слабість, порушення координації, менструального циклу;
— дратівливість, неврози і навіть психози (внаслідок скорочення парадоксальної фази сну);
— психічна і фізична залежність (наркоманія) як наслідок тривалого застосування;
— толерантність (у результаті тривалого застосування);
— симптоми абстиненції: дратівливість, пітливість, нервозність, порушення зору;
— диспепсичні явища;
— алергійні реакції.
Особливості роботи зі снодійними препаратами:
— регламентоване зберігання, відпуск і призначення;
— курс лікування не перевищує 4 тижні;
— у разі одночасного застосування з психостимуляторами або
анальгетиками взаємно послаблюється ефект.
Снодійні засоби
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування |
| Нітразепам (Nitrazepamum) | Таблетки по 0,005 і 0,01 | Всередину по 0,005-0,01 за 30 хв. до сну; по 0,005-0,01 г 2-3 рази на день (при неврозах) |
| Фенобарбітал (Phenobarbitalum | Порошок; таблетки по 0,05 і 0,1 | Всередину по 0,1 за 1 год. до сну; по 0,01-0,05 2-3 рази на добу (як заспокійливий засіб) |
| Етамінал-натрій (Aethaminalum-natrium) | Порошок; таблетки по 0,1 г | Всередину по 0,1-0,2 за 30хв. до сну або ректально (в клізмах) по 0,2-0,3; внут-рішньовенно повільно 5-10 мл 5% розчину |
Гостре отруєння барбітуратами виникає внаслідок випадкового або навмисного передозування. На першій стадії отруєння у потерпілих спостерігають слабість, сонливість, головний біль. Невдовзі — глибоке пригнічення ЦНС: втрачається свідомість, послаблюються рефлекси, пригнічуються центри довгастого мозку, у зв'язку з чим пригнічується дихання, знижується A/T, шкіра і слизові оболонки стають блідими з ціанотичним відтінком.
Лікування гострих отруєнь полягає в прискоренні виведення препарату з організму і підтримці життєво важливих функцій. Проводять промивання шлунк, якщо отрута не всмокталася в кров, дають адсорбівні засоби, сольові проносні. Проводять форсований діурез. При великих концентраціях отрути в крові проводять гемосорбцію, а також перитонеальний діаліз і гемодіаліз.
У тяжких випадках проводять штучне дихання. Застосовують також судинотонізувальні і кардіотонічні засоби, антибіотики для профілактики пневмонії.
Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 258; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!