Взяття та пересилання патологічного
Матеріалу від трупів і хворих тварин
При підозрі на отруєння
7.1. При підозрі на отруєння тварин у лабораторію направляють матеріал від трупів для хімічного дослідження. Для визначення причин отруєння відбирають проби всіх кормів (по 1 кг корму кожного виду, сіно, солому — по 0,5 кг), що згодовували тварині. Обов'язково беруть пробу залишків кормів з годівниці.
7.2. Залежно від даних розвитку і передбачуваної причини отруєння для хімічного дослідження в лабораторію надсилають в окремих склянках або поліетиленових пакетах такий матеріал:
частину стравоходу та уражену частину шлунка з вмістимим (маса 0,5 кг); від трупів великої та дрібної рогатої худоби, верблюдів, оленів — частину стравоходу і сичуга, вмістиме із різних місць рубця і сичуга; від птиці — зоб з його вмістимим або труп птиці.
Проби шлунка і його вмістиме відбирають у такому порядку:
при розтині трупа після огляду внутрішніх органів перев'язують лігатурами стравохід і дванадцятипалу кишку
поблизу стінки шлунка (в 2 місцях по 2 перев'язки) і перерізають між перев'язками. Шлунок перекладають у чистий скляний посуд (від великих тварин кладуть на чисте місце) і розрізають по передній стінці. Вмістиме шлунка попередньо перемішують (не вибираючи з шлунка), потім обережно, щоб не забруднити, беруть його частину. Для перемішування вмістимого шлунка користуватися металевими предметами забороняється;
|
|
|
відрізок тонкого відділу кишечника (довжиною 0,5 м) із найбільш ураженої частини разом із вмістимим (до 0,5 кг);
відрізок товстого відділу кишечника (довжиною до 40 см) із найбільш ураженої частини з вмістимим (до 0,5 кг);
частину печінки (0,5 кг) з жовчним міхуром (від великих тварин), від дрібних тварин і птиці — цілу печінку;
одну нирку;
сечу (0,5 л);
скелетні м'язи (0,5 кг).
Залежно від особливостей передбачуваного отруєння в лабораторію також направляють:
при підозрі на отруєння фосфідом цинку шлунок від свиней, рубець дрібної та великої рогатої худоби не піддають розтину, а разом із вмістимим терміново направляють у лабораторію у водонепроникній тарі;
при підозрі на отруєння через шкіру (шляхом ін'єкції та ін.) — частини шкіри, підшкірної клітковини і м'язи з місця введення отрути;
при підозрі на отруєння газами (синильною кислотою, сірководнем та ін.) — найбільш повнокровну частину легень (0,5 кг), трахею, частину серця, кров (200 мл), частину селезінки і головного мозку. Від дрібних тварин і птиці — цілі органи.
При розтині відритого із землі трупа тварини потрібно взяти: збережені внутрішні органи (до 1 кг), скелетні м'язи (1 кг), землю під трупом (0,5 кг) з двох—трьох місць.
|
|
|
7.3. При підозрі на отруєння пестицидами, мінеральними добривами, барвниками, добавками до корму в лабораторію направляють проби цих речовин (100—1000 г).
7.4. При виникненні підозри щодо отруєння від хворих тварин надсилають: блювотні маси (бажано перші порції), слину, сечу (0,5 л), кал (0,5 кг), вмістиме шлунка, отримане через стравохідний зонд, кров (100—150 мл при підозрі на отруєння нітратами), стабілізовану гепарином або оксалатом натрію; корми і речовини, що могли спричинити отруєння.
7.5. При виникненні підозри на отруєння внаслідок поїдання отруйних рослин на пасовищі для ботанічного аналізу відбирають рослини у такому порядку: дерев'яну раму з
внутрішньою площею 1 м2 накладають на травостій луки або пасовища в місцях випасання худоби, всі рослини, що опинилися всередині рами, зрізають під корінь. Якщо травостій однотипний, пробу з 1 га луки або пасовища беруть у 3—5 місцях, а якщо травостій різноманітний, кількість проб збільшують, у лабораторію надсилають середню пробу. Якщо пробу трав, взятих для дослідження, можна доставити в лабораторію протягом кількох годин, то траву надсилають свіжою; при тривалому пересиланні траву сушать і доставляють сухою. Проби трав надсилають у коробках чи кошиках.
|
|
|
Проби відбирає ветеринарний спеціаліст або зоотехнік. 7.6. Матеріал, взятий для хімічного дослідження, не можна обмивати і тримати разом із металевими предметами, його відправляють у неконсервованому вигляді. Консервувати матеріал тваринного походження можна лише тоді, коли його доставляють у лабораторію не раніше як через 3—4 дні після взяття.
Такий матеріал консервують тільки спиртом-ректифікатом. Водночас надсилають і пробу спирту (не менше 50 мл), яким законсервували матеріал.
Застосовувати для консервування хлороформ і формалін не можна, тому що вони самі можуть бути отрутою для тварин, разом з тим при консервуванні матеріалу вони можуть вступати з вмістимим шлунка чи кишечника у реакцію.
7.7. Матеріал упаковують у чисті широкогорлі склянки або нові поліетиленові пакети. Склянки щільно закривають стерильними притертими корками, а при їх відсутності — чистим вощеним або звичайним папером. Поверх корка склянку обгортають чистим папером, обв'язують тонким шпагатом (чи товстою міцною ниткою), кінці якого опечатують сургучевою печаткою.
Поліетиленові пакети зав'язують шпагатом, кінці якого також опечатують сургучевою печаткою.
Кожну склянку чи пакет етикетують, зазначаючи, які органи і в якій кількості (маса) вміщені в склянку (пакет), вид, кличку (номер) тварини, власника тварини, дату загибелі і розтину, також (здогадко) назву речовини, що зумовила отруєння тварини.
Взятий матеріал необхідно негайно відправити в лабораторію нарочним.
При підозрі на отруєння нітратами патматеріал необхідно доставити в лабораторію протягом двох годин з моменту загибелі чи забою тварини, при більш тривалому транспортуванні матеріал вміщують у термос з льодом.
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!