Відбір та пересилання патологічного матеріалу
Для дослідження на деякі вірусні захворювання
4.1. Сказ. Для дослідження на сказ у лабораторію направляють свіжі трупи дрібних тварин та голови великих. Для постановки біопроби можна використовувати проби мозку, консервовані 30—50%-ним розчином гліцерину.
Відібраний для дослідження патологічний матеріал упаковують у герметичну тару і в металевих контейнерах доставляють у лабораторію нарочним.
4.2. Ящур. Для дослідження беруть стінки і вмістиме афт з слизової оболонки язика великої рогатої худоби, з "п'ятачка" свиней, а також зі шкіри вінчика і міжпальцеврї щілини великої та дрібної рогатої худоби, свиней, верблюдів та інших тварин.
Афти повинні бути свіжі, дозрілі, нерозкриті. При відсутності афт беруть проби крові у хворих тварин у момент температурної реакції та кров тварин, що перехворіли, від трупів молодняка всіх видів відбирають лімфатичні вузли голови і заглоткового кільця, підшлункову залозу і м'язи серця.
Для ретроспективної діагностики в лабораторію відправляють проби стравохідно-глоткового слизу.
Для серологічного дослідження відбирають не менше 5 г стінок або вмістимого афт від 2—3 тварин. Загальна маса проб матеріалів для виділення та ідентифікації вірусу ящура повинна бути не менше 10 г.
Проби патологічного матеріалу вміщують у флакони з корками, що загвинчуються чи притираються, і заморожують. При неможливості замороження пробу заливають консервуючою рідиною. Стінки і вмістиме афт консервують рідиною, що складається з нейтрального гліцерину наполовину із забуференим 0,15М розчином хлористого натрію або середовищем для культивування клітин (без сироватки). Інший патологічний матеріал консервують розчинами антибіотиків із широким спектром дії або гліцерино-фосфатним буфером.
|
|
|
Флакони з пробами вміщують у термоконтейнер із льодом або холодоносієм і доставляють для дослідження не пізніше 48 годин з часу відбору. Заморожувати і консервувати проби не обов'язково, якщо є можливість доставити їх протягом 6—12 годин з моменту відбору.
4.3. Хвороба Ауєскі. В лабораторію направляють труп або голову (головний мозок), заглоткові та бронхіальні лімфовузли, легені, печінку, селезінку, нирки від загиблих або забитих в агональному стані тварин.
Для виявлення специфічних антитіл надсилають проби по 2—3 мл сироватки крові хворих і перехворілих тварин.
4.4. Ку-лихоманка. Для дослідження надсилають уражені легені, селезінку, плаценту, консервовані розчином гліцерину, а також кров і виділення тварин.
Для серологічного дослідження доставляються проби сироватки крові.
4.5. Віспа. Для лабораторного дослідження готують мазки з вмістимого везикул хворої тварини та мазки-відбитки віспяних уражень шкіри, а також вмістиме везикул, цілі папули та пустули, вирізані разом із субепідермальною тканиною.
|
|
|
Для вірусологічного дослідження набирають у капіляри пастерівських піпеток везикулярну рідину, потім піпетки вміщують у стерильні флакони чи пробірки. Цілі папули і пустули, вирізані ножицями на межі з неураженою тканиною, вміщують у флакон з 50%-ним розчином гліцерину.
Для гістологічного дослідження матеріал фіксують у 10%-ному розчині нейтрального формаліну.
4.6. Хламідійні інфекції. Для дослідження надсилають частини паренхіматозних органів загиблих чи забитих тварин, абортовані плоди цілими або паренхіматозні органи і сичуг плода, шматочки плаценти, а також піхвовий слиз від тварин, які абортували. При підозрі на захворювання плідників — свіжу чи заморожену сперму, а у випадку їх забою — частини паренхіматозних органів, сім'яники та лімфатичні вузли.
Патологічний матеріал відбирають не пізніше 2 годин від часу падежу тварини чи аборту в стерильні герметично закриті флакони, які вміщують у термос з льодом.
Матеріал необхідно доставити протягом 24 годин з моменту взяття.
|
|
|
Для серологічного дослідження направляють сироватку крові підозрілих щодо захворювання тварин і тих, що абортували.
4.7. Інфекційна анемія коней. Для серологічного дослідження в лабораторію надсилають сироватку крові; для гематологічного дослідження кров (10—12 мл), стабілізовану 20%-ним розчином лимоннокислого натрію, яку беруть до годівлі та напування тварини.
Від трупів і забитих тварин для гістологічного дослідження відбирають шматочки печінки, селезінки, нирок, серця, легень і лімфатичні вузли.
Для постановки біопроби від коней, підозрілих у захворюванні, беруть проби сироватки крові або дефібринованої крові.
4.8. Інфекційний енцефаломієліт коней. Для гістологічного дослідження надсилають окремі ділянки головного мозку (амонієві роги, мозочок, довгастий та середній мозок), шматочки печінки, селезінки, нирок, стінки передсердя і шлуночка серця.
Матеріал беруть від свіжих трупів і надсилають у скляному посуді.
4.9. Ринопневмонія коней. Від хворих тварин відбирають тампоном проби слизу з носової порожнини, від трупів — шматочки легень, вирізані на межі зміненої та нормальної тканини.
Патологічний матеріал вміщують у пеніцилінові флакони з 2—5 мл розчину Хенкса і в термосі з льодом надсилають у лабораторію.
|
|
|
Для виявлення специфічних антитіл у крові коней, які перехворіли не ринопневмонію, досліджують парні проби сироваток, взятих на початку захворювання (або в день аборту) і через 2—3 тижні після видужування тварини.
4.10. Грип коней. Вірус виділяють з носових змивів хворих коней у перші 2—3 дні від початку захворювання. Проби відбирають стерильними тампонами, зволоженими фізіологічним розчином, якими ретельно протирають носові ходи. Потім тампони кладуть у пробірки, надсилають у лабораторію в термосі з льодом. Якщо на транспортування в лабораторію потрібно більше 4 годин, то проби вміщують у термос з льодом і доставляють у лабораторію.
Для виявлення специфічних антитіл беруть парні сироватки крові на 10—14-й день після прояву перших клінічних ознак захворювання і на 21-й день після першого взяття сироватки.
4.11. Чума великої рогатої худоби. Для дослідження надсилають патологічний матеріал, взятий від хворих тварин у період найбільшого прояву у них клінічних ознак хвороби (висока температура, пригнічення, серозно-гнійні виділення з очей та носової порожнини, наявність ерозій на слизовій оболонці носової порожнини, пронос) або від забитих (загиблих) тварин не пізніше 4—6 годин від часу їх загибелі.
Від хворих тварин беруть кров (5 мл) для виділення збудника і виявлення антитіл, а також пунктат лімфатичних вузлів для виявлення антигену.
Від трупів направляють передлопаткові та мезентеріальні лімфатичні вузли, селезінку, печінку.
4.12. Респіраторно-кишкові інфекції великої рогатої худоби. Для дослідження надсилають патологічний матеріал від хворих тварин, взятий у період найбільшого прояву в них клінічних ознак (температура, пригнічення, запальні процеси у верхніх дихальних шляхах, що супроводжуються серозними чи слизовими виділеннями з носової порожнини, проноси, інколи аборти) або від забитих (загиблих) тварин не пізніше 2 годин від їх загибелі.
Від хворих тварин беруть мазки з слизової носової порожнини, а при підозрі на інфекційний ринотрахеїт ще й з слизової оболонки очей, піхви (препуцію), проби крові — для визначення титру антитіл.
Тампони з матеріалом вміщують у пеніцилінові флакони з 2—5 мл живильного середовища для культури клітин або розчину Хенкса, що містить по 1000 од./мл пеніциліну і стрептоміцину.
Від трупів і забитих тварин беруть шматочки носової перетинки, трахеї, легень, селезінки, нирки, середостінні та брижові лімфатичні вузли, а при ентеритах — відрізки тонкого відділу кишечника. Від абортованих плодів беруть шматочки паренхіматозних органів та навколоплідну рідину.
Флакони з патологічним матеріалом вміщують у термос з льодом і доставляють у лабораторію.
4.13. Лейкоз великої рогатої худоби. Для серологічного дослідження надсилають 2—3 мл сироватки крові.
Для гематологічного дослідження кров беруть, дотримуючись правил асептики, з яремної вени в пробірки з антикоагулянтом — 10%-ним розчином ЕДТА, з розрахунку 0,02 см3 розчину на 1 см3 крові.
Мазки крові виготовляють із свіжої або стабілізованої крові на знежирених предметних стеклах.
Для патогістологічного дослідження вирізають шматочки (2х 1,5 см) селезінки, лімфатичних вузлів, печінки, нирок, легень, серця і правого вушка серцевого м'яза, сичуга, тонкого і товстого відділів кишечника, матки та скелетних м'язів.
4.14. Катаральна гарячка великої рогатої худоби, овець і кіз. Для вірусологічного дослідження в лабораторію від трупів чи забитих тварин направляють шматочки селезінки та лімфовузлів у свіжому вигляді або консервованих 30%-ним розчином гліцерину, приготовленому на фосфатно-буферному розчині (рН 7,2—7,4); проби крові хворих тварин у період температурної реакції.
Проби крові (по 10 мл) відбирають і стабілізують таким же об'ємом антикоагулянту (розчином Едінгтона: 5 г щавлевокислого калію, 5 г карболової кислоти, 500 г гліцерину та 500 мл дистильованої води).
Для серологічних реакцій від хворих та перехворілих тварин беруть по 2—3 мл сироватки крові.
Патологічний матеріал для вірусологічних досліджень відбирають не пізніше 2 годин з моменту падежу тварини в стерильні пробірки чи флакони і доставляють у лабораторію в термосі з льодом.
Сироватку крові для серологічних досліджень можна зберігати при мінусовій температурі. Консервування сироваток хімічними реактивами не бажане.
4.15. Контагіозний пустульозний дерматит овець (контагіозна ектима). Для дослідження надсилають везикули, кірочки, струпи, некротизовані ділянки шкіри і слизових оболонок, паренхіматозні органи, консервовані розчином гліцерину, вміст везикул.
4.16. Аденоматоз легень овець. У лабораторію надсилають 2—3 мл сироватки крові хворих тварин. Від трупів і забитих тварин відбирають шматочки ураженої тканини легень, фіксовані в 10%-ному розчині формаліну.
4.17. Скрепі, віспа-маеді. При підозрі на скрепі та віспу беруть головний мозок (цілий) разом з м'якою мозковою оболонкою, при підозрі на маеді — шматочки уражених легень, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли і головний мозок. Матеріал фіксують 10%-ним розчином формаліну.
Л Т7
Для дослідження направляють матеріал не менше як від 5 тварин.
4.18. Рикетсійний кератокон'юнктивіт. Для мікроскопічного дослідження надсилають секрети і відбитки з ураженої рогівки ока тварини.
4.19 Чума свиней. Для виділення вірусу класичної чуми свиней беруть проби крові, селезінки, лімфатичних вузлів, грудної кістки від двох-трьох тварин у перші дві години з моменту їх падежу чи забою в агональному стані.
Для гістологічного дослідження від трупів або забитих свиней беруть головний мозок.
Специфічні антитіла проти вірусу класичної чуми свиней визначають у сироватці крові від перехворілих тварин.
Для гематологічного дослідження кров беруть з вушних вен у пробірки з антикоагулянтом — 10%-ним розчином трилону з розрахунку одна крапля на 1 мл крові.
4.20. Африканська чума свиней. Для дослідження використовують дефібриновану кров, 10%-ну суспензію селезінки чи лімфовузлів, отримані стерильно від тварини при виникненні підозри на це захворювання.
4.21. Трансмісивний гастроентерит свиней. В лабораторію направляють шматочки селезінки, легень, печінки, нирок, головного мозку та уражені ділянки тонкого відділу кишечника від забитих в агональному стані або павших тварин. Матеріал беруть не пізніше 2 годин з моменту падежу тварини і транспортують у термосі з льодом.
Для серологічного дослідження надсилають парні сироватки крові хворих або перехворілих тварин.
4.22. Хвороба Тешена свиней. Для дослідження надсилають шматочки головного (мозочку, довгастого) і спинного мозку від трупів або забитих у стадії паралічу тварин.
Для ретроспективної діагностики хвороби досліджують парні сироватки крові хворих і перехворілих тварин.
4.23. Ентеровірусний гастроентерит свиней. В лабораторію від хворих тварин направляють ректальні змиви, взяті стерильним ватним тампоном, або зскрібки із слизової прямої кишки. Проби вміщують у пробірки з буферним розчином, що містить 1000 од./мл пеніциліну і 100 мкг/мл стрептоміцину. Від забитих в агональному стані свиней відбирають шматочки уражених ділянок порожньої, клубової, ободової та прямої кишок, консервовані 30%-ним розчином гліцерину. Матеріал доставляють у термосі з льодом.
Для ретроспективної діагностики надсилають парні (або одноразово відібрані) сироватки крові.
4.24. Везикулярна хвороба свиней і везикулярна екзантема свиней. В лабораторію направляють стінки нерозкритих везикул і не менше 2 мл везикулярної рідини від 2—5 хворих тварин. Везикули беруть із шкіри "п'ятачка", вінчика і м'якушів копитець, з вим'я. Попередньо ці ділянки шкіри промивають водою з антибіотиками (по 1000 од./мл пеніциліну і стрептоміцину). Стінки везикул зрізують ножицями, вміщують у стерильні пробірки і транспортують у термосі з льодом.
Для ретроспективної діагностики направляють проби сироватки крові від 5—10 перехворілих тварин.
4.25. Парвовірусна інфекція свиней. Для виділення вірусу направляють абортовані плоди, а з метою виявлення антитіл відбирають 4—5 мл сироватки крові від свиноматок, які абортували, а також кров від новонароджених поросят, що не ссали молозива.
4.26. Ньюкаслська хвороба. Для виділення вірусу від хворої чи загиблої птиці беруть головний мозок, трахею, легені, селезінку, печінку, нирки. Проби патологічного матеріалу переносять, дотримуючись правил асептики, в скляний посуд, що вміщують у термос з льодом. Матеріал можна консервувати 50%-ним розчином гліцерину на дистильованій воді.
Для ретроспективної діагностики проби крові беруть у птиці через 12—14 діб після прояву перших ознак хвороби.
Для визначення антитіл у лабораторію надсилають сироватку крові від 25 голів птиці, взятих з різних місць приміщення.
4.27. Грип птиці. В лабораторію направляють трупи птиці, сироватку крові хворої та перехворілої птиці, а також головний мозок і селезінку від хворої чи загиблої птиці, взяті не пізніше 10—12 годин від часу її падежу. Патологічний матеріал вміщують у термос з льодом або в 50%-ний розчин гліцерину, приготовлений на фізіологічному розчині (рН 7,2—7,4).
4.28. Інфекційний бронхіт курей. В лабораторію для виділення вірусу направляють 5—10 клінічне хворих курчат, для ретроспективної діагностики — сироватки крові хворої та перехворілої птиці.
4.29. Інфекційний ларинготрахеїт птиці. Для вірусологічного дослідження від щойно павшої чи забитої у початковій стадії хвороби птиці беруть проби слизової оболонки гортані, трахеї, кон'юнктиви, носових ходів (включаючи ексудати) і легень. Матеріал доставляють у термосі з льодом.
Для серологічного дослідження на 14-ту і 28-му добу від початку захворювання беруть кров не менше як від п'яти голів птиці. Сироватку крові до початку дослідження зберігають без консервантів у замороженому стані при мінус 20°С і нижче.
4.30. Хвороба Марека. В лабораторію направляють 5-Ю живих хворих курчат.
4.31. Хвороба Гамборо. В лабораторію направляють клінічно хвору птицю (4—5 голів) у початковій стадії захворювання або свіжі трупи. Для виявлення антитіл беруть проби сироватки крові від 10—15 голів птиці.
4.32. Віспа птиці. В лабораторію направляють 5—6 голів клінічно хворої птиці або свіжих трупів.
4.33. Лейкоз птиці. Для дослідження надсилають свіжі трупи птиці та проби (1—2 мл) сироватки крові.
4.34. Ентерит гусенят. У лабораторію надсилають 5—6 свіжих трупів гусенят у целофанових пакетах, вміщених у термос з льодом.
4.35. Вірусний гепатит каченят. Для дослідження надсилають 5—10 свіжих трупів або хворих каченят, сироватку крові від хворого і. перехворілого молодняку або 20—25 свіжознесених качиних інкубаційних яєць.
4.36. Орнітоз птиці. Для дослідження направляють трупи птиці, паренхіматозні органи, екскременти і вміст кишечника, для серологічного дослідження — сироватку крові.
4.37. Аденовірусна інфекція птиці. В лабораторію направляють 4—5 свіжих трупів птиці.
4.38. Алеутська хвороба норок. Із двох-трьох лімфовузлів готують мазки-відбитки (4—6 відбитків з кожного) на чистому знежиреному предметному склі. Готові мазки-відбитки підсушують на повітрі, потім загортають у чистий папір і направляють у лабораторію.
Для гістологічного дослідження від щойно павших або забитих норок беруть шматочки нирок, печінки, селезінки, змінених (набряклих) лімфатичних вузлів, фіксують у 10%-ному розчині формаліну і направляють у лабораторію.
Для серологічного дослідження направляють проби сироватки крові.
4.39. Чума м'ясоїдних. Для дослідження відбирають трупи звірів і собак або паренхіматозні органи, лімфатичні вузли, головний мозок і сечовий міхур.
4.40. Вірусний гепатит м'ясоїдних. У лабораторію направляють проби (по 0,5—1 мл) сироватки крові песців і собак.
4.41. Міксоматоз кролів. У лабораторію направляють клінічно хворих кролів або їх трупи не пізніше 2 годин від часу падежу. Можна також направляти патологічний матеріал (ділянки шкіри разом з інфільтрованою підшкірною клітковиною) у термосі з льодом або в 50%-ному розчині гліцерину.
Для гістологічного дослідження беруть шматочки ураженої повіки, губи, вуха, анального отвору та різних ділянок шкіри разом із драглеподібне зміненою клітковиною, фіксують у 10—15%-ному розчині нейтрального формаліну.
4.42. Вірусний ентерит норок. Для дослідження направляють свіжі трупи або забитих з діагностичною метою тварин. Матеріал необхідно доставити в лабораторію не пізніше як через 6 годин після падежу тварин. Якщо неможливо доставити трупи в зазначений термін, надсилають шматочки порожньої та клубової кишок, зафіксовані 10%-ним розчином формаліну.
4.43. Трансмісивна енцефалопатія норок. У лабораторію направляють свіжі трупи звірів або головний мозок.
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 759; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!