Для дослідження на окремі бактеріальні інфекції
3.1. Сибірка. При підозрі на сибірку проводити розтин трупів категорично забороняється.
В лабораторію для бактеріологічного дослідження направляють вухо, перев'язане при основі, кров із надрізу вуха. Від трупів свиней — заглоткові та підщелепні лімфатичні вузли і ділянки набряклої сполучної тканини.
Вухо відрізають з того боку, на якому лежить труп. Перед цим його туго перев'язують шпагатом при основі в двох місцях і відрізають між двома перев'язками. Не знімаючи шпагату, відрізане вухо загортають у марлю, змочену 3%-ним розчином карболової кислоти, а потім загортають у пергаментний папір і вміщують у герметично закритий посуд. Місце відрізу вуха на трупі припікають.
Для взяття крові місце надрізу дезінфікують і після взяття крові припікають розпеченим металевим предметом. Кров наносять на скло товстим шаром і висушують на повітрі без додаткової фіксації.
Якщо підозра на сибірку виникла при розтині трупів тварин (крім свиней), розтин припиняють і на дослідження направляють частину селезінки.
Матеріал для дослідження вміщують у стерильні банки чи інший лабораторний посуд. Висушені мазки складають у бактеріологічні чашки, які загортають у щільний папір. На упаковці роблять надпис: "Мазок не фіксований".
При необхідності дослідження об'єктів зовнішнього середовища проби відбирають відповідно до вимог "Методичних вказівок з лабораторної діагностики сибірки у тварин і > людей та знаходження збудника сибірки в сировині тваринного походження та об'єктах зовнішнього середовища".
|
|
|
Для дослідження на сибірку шкіряної сировини реакцією преципітації у лабораторію надсилають шматочки розміром 5 х 5 см у порядку, передбаченому "Вказівками з ветеринарно-санітарної обробки заготовлюваної шкіряної та хутрової сировини".
3.2. Бруцельоз. Матеріал для лабораторного дослідження відбирають від кожної тварини окремо. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють абортовані плоди з плодовими оболонками та навколоплідну рідину (від свиноматок беруть не менше 3 плодів) або шлунок плода з вмістимим (шлунок перев'язують з боку стравоходу і дванадцятипалої кишки), шматочки печінки і селезінки.
При взятті вмістимого гігром із бурс суглобів шерсть у ділянці ураження вистригають, шкіру дезінфікують 70% -ним спиртом і протирають розчином йоду. Потім стерильним шприцом з голкою великого діаметра роблять пункцію, відсмоктують вмістиме гігром (бурси) і переносять у стерильну пробірку з гумовим корком.
Перед взяттям проб молока вим'я корів обмивають теплою водою, дійки дезінфікують 70°-ним спиртом. Для дослідження із кожної частки вим'я беруть останні порції молока по 10—15 мл в окремі стерильні пробірки з гумовими корками.
|
|
|
У овець і кіз проби молока беруть пункцією цистерни вим'я. Для цього тварину фіксують в боковому положенні, вим'я при основі дійки протирають 70°-ним спиртом і змазують 10%-ним розчином йоду. Стерильним шприцом з голкою роблять пункцію при основі дійки і після проникнення голки в цистерну (кінчик голки вільно рухається) набирають у шприц молоко і переносять його в стерильну пробірку з гумовим корком.
Молоко повинно бути доставлено в лабораторію і досліджено у день відбору проби. Якщо це неможливо, молоко консервують сухою борною кислотою (0,1 г на 10 мл) або генціанвіолетом (0,4 мл 1%-ного спиртово-водного розчину фарби на 10 мл молока). Консервоване молоко придатне для дослідження протягом 10 днів.
Для серологічного дослідження на бруцельоз за кільцевою реакцією в лабораторію направляють сироватку крові, молоко.
Для дослідження на бруцельоз за кільцевою реакцією молоко беруть із одного надою від кожної корови в стерильні і пронумеровані пробірки.
При надсиланні в лабораторію проби консервують додаванням однієї краплі 10%-ного розчину формаліну на 5—10 мл молока. Консервоване молоко придатне для дослідження протягом 2—3 діб.
|
|
|
Забороняється направляти на дослідження молоко від корів, хворих на мастит або захворювання, що супроводжуються підвищенням температури тіла, а також молоко тварин у перші 2 тижні після отелення.
3.3. Інфекційний епідидиміт. У лабораторію направляють від баранів сім'яники з придатками, від вівцематок — абортовані плоди з плодовими оболонками, а також виділення із статевих шляхів, взяті в перші 5 днів після абортів.
Для серологічного дослідження — 2—3 мл сироватки крові.
3.4. Туберкульоз. Для бактеріологічного дослідження на туберкульоз у тварин в лабораторію направляють лімфатичні вузли (заглоткові, підщелепні, бронхіальні, середостінні, портальні, брижові в ділянці ілеоцекального з'єднання і клубової кишки), частини органів з патологічними змінами.
Парні лімфатичні вузли вирізають з обох боків туші (трупа), їх назву зазначають на етикетці, яку кладуть разом з пробою.
Молоко відбирають з кожної дійки (по 150—200 мл) після обмивання, витирання насухо вим'я і здоювання перших цівок.
Тушки (трупи) птиці і дрібних тварин направляють у лабораторію цілими в свіжому вигляді.
Якщо ж неможливо доставити матеріал у день відбору, то його консервують заморожуванням або 30%-ним стерильним водним розчином гліцерину, а для гістологічного — 10%-ним розчином нейтрального формаліну, попередньо вирізавши шматочки, як вказано в п. 2.14.
|
|
|
Для серологічного дослідження в лабораторію направляють 2—3 мл сироватки крові великої рогатої худоби та свиней.
3.5. Паратуберкульоз. Для прижиттєвої бактеріологічної діагностики від хворих на діарею тварин відбирають проби калу із шматочками слизової оболонки, грудочки слизу або зіскрібки із слизової оболонки прямої кишки та сироватку крові (2—3 мл). Матеріал надсилають у лабораторію в пробірках.
Для бактеріологічного і гістологічного досліджень від загиблих і забитих тварин відбирають 3—5 шматочків змінених ділянок клубової кишки і 2—4 збільшених брижових лімфатичних вузли, шматочок ілеоцекальної затулки з прилеглим лімфатичним вузлом.
3.6. Емфізематозний карбункул і злоякісний набряк. Для дослідження в лабораторію направляють шматочки уражених м'язів, тканинний ексудат, уражені ділянки сполучної тканини, а також паренхіматозні органи. Від трупів овець для диференціації злоякісного набряку від брадзоту беруть також частину сичуга і тонкого відділу кишечника з вмістимим.
Матеріал відбирають не пізніше як через 4 години від загибелі тварини.
3.7. Брадзот. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють паренхіматозні органи (при наявності некротичні ділянки печінки), змінені ділянки стінки сичуга, набряклу тканину, трубчасту кістку, частину дванадцятипалої кишки, перев'язану з обох боків, ексудат грудної і черевної порожнин, інфільтрат підшкірної клітковини. Матеріал беруть не пізніше 4 годин від загибелі тварини.
3.8. Інфекційна ентеротоксемія тварин, анаеробна дизентерія ягнят. У лабораторію направляють цілий свіжий труп або перев'язаний з обох кінців шматок тонкого відділу кишечника з вмістимим, проби шматочків печінки, селезінки та нирки. Патологічний матеріал необхідно брати не пізніше 4 годин від загибелі тварини.
3.9. Ботулізм. Для дослідження в лабораторію направляють вмістиме шлунка (100—200 г), шматочки печінки загиблих тварин, а також проби кормів (силос, зерно, комбікорм, м'ясні та рибні відходи).
Патологічний матеріал беруть не пізніше 2 годин від часу загибелі тварин і доставляють у термосі з льодом. Консервувати проби не можна.
3.10. Правець. Для дослідження в лабораторію направляють ексудат із рани, шматочки тканини з глибини рани. Для цього рану очищають від бруду, обробляють спиртом, потім стерильним скальпелем роблять глибокий розріз і відрізають шматочок ураженої тканини. Від трупів відбирають шматочки тканин з місць уражень, кров (5—10 мл), шматочки печінки та селезінки.
3.11. Некробактеріоз. Для дослідження направляють цілі трупи дрібних тварин, від великих тварин відбирають проби уражених тканин, паренхіматозних органів із некротичними вогнищами.
Для прижиттєвої діагностики із місць ураження беруть зскрібки на межі некротизованої та здорової тканини.
3.12. Копитна гниль. Для дослідження в лабораторію надсилають шматочки патологічного матеріалу, взятого на місці здорової та ураженої тканини копитця, або копитце від забитої тварини. Патологічний матеріал вміщують у стерильний посуд чи поліетиленовий пакет і транспортують у термосі з льодом.
Матеріал необхідно доставити не пізніше 24 годин від часу його відбору.
3.13. Кампілобактеріоз. Для бактеріологічного дослідження від корів, нетелей і вівцематок направляють цілий абортований плід (від великих плодів — голову, шлунок, печінку, легені), а також плаценту або її частину.
Слиз із шийки матки корів відбирають стерильно тільки в період охоти або в перші 3—4 дні після аборту (при відсутності гнійних виділень із матки); від биків направляють препуціальний слиз, сперму і секрет статевих залоз.
Тампони із слизом вміщують у пробірки з 3—5 мл стерильного фізіологічного розчину. Проби сперми, секрету, препуціального та піхвового слизу доставляють у лабораторію у термосі з льодом не пізніше як за 6 годин від часу взяття.
Проби піхвового слизу для серологічного дослідження беруть від корів з порушеннями статевого циклу. Слиз беруть від тварин, у яких немає патологічних виділень із піхви (гній, домішки крові і т.п.), у період статевого спокою.
Для отримання слизу використовують стерильний прилад, що складається із скляної, добре відшліфованої з двох кінців трубки завдовжки 40 см і діаметром 1—1,4 см та марлевого тампону (використовують прямокутний шматок марлі 10 х 12 см), до середини якого прив'язують міцну нитку довжиною 60—70 см. Перед введенням тампону у піхву статеві органи зовні обмивають теплою водою з милом. Трубку обережно вводять у піхву впритул до її передньої стінки, потім металевим поршнем виштовхують тампон. Трубку і поршень витягують, а тампон з ниткою залишають у піхві. Через 40—50 хвилин тампон витягують за нитку, оберігаючи від забруднення, і відразу ж вміщують у пробірку з 5 мл стерильного формалізованого (0,3% формаліну) 3%-ного розчину хлористого натрію (нитку відрізають). Пробірку закривають гумовим стерильним корком і надсилають у лабораторію в той же день або зберігають на льоду до ранку наступного дня. Тампони, забруднені калом, гнійними масами або кров'ю, для дослідження непридатні.
Для серологічного дослідження від вівцематок, які абортували, в лабораторію надсилають сироватку крові, взяту в перші 20 днів після аборту.
3.14. Сап. Для серологічного дослідження в лабораторію надсилають 2—3 мл сироватки крові; для бактеріологічного — гнійні виділення з виразок, носові виділення, пунктат лімфатичних вузлів, гній з абсцесів, від загиблих тварин відбирають проби патологічне змінених ділянок, легень, печінки, селезінки, носової перетинки, трахеї, бронхів, лімфатичних вузлів та ін. При відсутності патологічних змін — легені з відповідними лімфатичними вузлами, підщелепні та заглоткові лімфатичні вузли.
Цей же матеріал використовують і для гістологічного дослідження.
3.15. Меліоїдоз. Для бактеріологічного дослідження від трупів великих тварин відбирають частини паренхіматозних органів, гній, ексудат, кров, сечу; трупи гризунів направляють цілими.
3.16. Лептоспіроз. Для мікроскопічного і бактеріологічного досліджень від хворих тварин відбирають проби крові, сечі, сперми, трупи дрібних тварин направляють цілими, від великих тварин направляють серце, шматочки паренхіматозних органів (обов'язково нирку), трансудат із грудної та черевної порожнин, перикардіальну рідину, сечовий міхур з його вмістимим, спинномозкову рідину.
У лабораторію направляють цілий абортований плід або шлунок із вмістимим і паренхіматозні органи плода.
Кров (3—5 мл) беруть у період гарячки на 1—7-й день хвороби. Рідкі субстракти набирають стерильним шприцом або піпеткою в стерильні пробірки. Сечу беруть за допомогою катетера або збирають при сечовиділенні.
Влітку патологічний матеріал досліджують не пізніше З— 6 годин від часу взяття і 10—12 годин при зберіганні матеріалу в охолодженому вигляді.
Для гістологічного дослідження на наявність лептоспір від трупів тварин беруть шматочки печінки, нирок, лімфатичних вузлів і м'язів серця.
Для серологічного дослідження в лабораторію надсилають сироватку крові.
3.17. Бешиха. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють цілий труп тварини або серце, печінку, селезінку, нирку і трубчасту кістку; при підозрі на хронічний перебіг хвороби — обов'язково серце.
3.18. Лістеріоз. Для бактеріологічного дослідження у лабораторію направляють трупи дрібних тварин або голову (головний мозок) і паренхіматозні органи (частину печінки, селезінку, нирку, уражені ділянки легенів великих тварин, а при абортах — абортований плід і його оболонки).
При наявності маститів для прижиттєвої діагностики відбирають проби молока із уражених часток вим'я.
Для серологічного дослідження направляють сироватку крові.
3.19. Пастерельоз. Для бактеріологічного дослідження відбирають проби, надсилають шматочки селезінки, печінки, легенів, трубчасту кістку, кров із серця, а також цілі трупи дрібних тварин і птиці.
3.20. Псевдотуберкульоз. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію надсилають трупи тварин або уражені паренхіматозні органи та збільшені в об'ємі лімфатичні вузли.
3.21. Сальмонельози. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють трупи дрібних тварин і птиці, замерлі ембріони, від трупів великих тварин — паренхіматозні органи (печінку з жовчним міхуром і лімфатичними вузлами, селезінку, нирку), мезентеріальні лімфатичні вузли, трубчасту кістку, при підозрі на хронічну форму від свиней, окрім того, відбирають сліпу кишку з її вмістимим, від телят — змінені ділянки легень; при абортах — свіжий плід із плодовими оболонками і навколоплодову рідину.
Для прижиттєвої діагностики направляють пробу з останнього виділення екскрементів. При наявності в фекаліях крові, плівок слизу і гною їх необхідно включити в пробу. Якщо неможливо доставити матеріал у лабораторію через 3—4 години, його вміщують у пробірку з консервуючим розчином у співвідношенні 1:3.
3.22. Ешерихіоз (колібактеріоз). Для досліджень у лабораторію направляють свіжий труп, а від трупів великих тварин — голову (головний мозок), трубчасту кістку, селезінку, частину печінки з жовчним міхуром, брижові лімфатичні вузли, відповідні ураженим ділянкам тонкого відділу кишечника. Відбирають також частину ураженого тонкого відділу кишечника з вмістимим.
При відсутності падежу в лабораторію відвозять хвору тварину або 5—6 голів птиці з клінічними ознаками захворювання.
3.23. Псевдомоноз. Для бактеріального дослідження в лабораторію направляють трупи дрібних тварин і замерлі ембріони птиці, що загинули, від трупів великих тварин — частини паренхіматозних органів (легень, печінки, нирок), від тварин, хворих на вагініт, метрит, беруть проби виділень із статевих шляхів, на мастит — молоко.
3.24. Пневмококова (диплококова) інфекція. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють трупи дрібних тварин, від трупів великих тварин беруть проби крові із серця, печінку, селезінку, головний мозок і трубчасту кістку. При підозрі на легеневу форму додатково відбирають шматочки легень, вирізані на межі ураженої і здорової тканин, середостінні лімфатичні вузли, при артритах — синовіальну рідину.
Від тварин, хворих на мастит, відбирають проби виділень з уражених часток вим'я. Матеріал беруть у стерильні пробірки після дезінфікування дійки 70°-ним етиловим спиртом, при ендометритах направляють проби виділень із статевих органів, зібрані стерильними тампонами із піхви. Патологічний матеріал необхідно направляти в лабораторію не пізніше 2—3 годин від часу загибелі чи забою тварини. При більш тривалому транспортуванні проби направляють у термосі з льодом.
3.25. Стрептококоз. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють головний та кістковий мозок загиблих або забитих тварин, кров із серця, селезінку, печінку, суглобову рідину; від абортованого плода — головний мозок і кров із серця. Від тварин, хворих на метрити, беруть проби виділень із шийки матки.
3.26. Мит. Для прижиттєвої діагностики цього захворювання в лабораторію направляють вмістиме уражених лімфатичних вузлів, які ще не прорвали (підщелепних та ін.). Для цього місце пункції лімфатичного вузла вистригають, шкіру дезінфікують 70°-ним спиртом і розчином йоду. Потім стерильною голкою з широким діаметром роблять пункцію, набирають гній у шприц і переносять у стерильну пробірку. Гній із розрізаних абсцесів і носові виділення беруть стерильними ватними тампонами, зволоженими 25%-ним стерильним водним розчином гліцерину.
Від трупів тварин направляють гній із абсцесів лімфатичних вузлів, носові виділення, кров із серця, частини печінки, легень, селезінки.
3.27. Стрептококовий поліартрит ягнят. Для дослідження відбирають патологічний матеріал від 2—3 забитих із діагностичною метою або загиблих тварин. Це вміст уражених суглобів, спинномозкова рідина, передлопаткові та підколінні лімфатичні вузли, печінка, селезінка, нирки, кров із серця.
Для прижиттєвої діагностики надсилають вмістиме уражених суглобів 2—3 ягнят, яких ще не лікували. Для цього на місці пункції припухлого суглоба вистригають вовну, шкіру дезінфікують. Стерильним шприцом з голкою великого діаметра роблять пункцію суглоба і відсмоктують рідину. Останню переносять у стерильну пробірку і закривають гумовим стерильним корком.
3.28. Стрептококова септицемія птиці. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію відсилають свіжі трупи або 3—5 голів хворої птиці.
3.29. Стафілококоз. Для прижиттєвого дослідження відбирають проби ранового ексудату, гною з абсцесів і ран; при маститах — секрету уражених часток вим'я; при ендометритах — проби виділень із статевих органів; при септицемії — кров.
Для посмертної діагностики в лабораторію направляють головний та кістковий мозок, кров із серця, селезінку, печінку, суглобову рідину; головний мозок і кров із серця абортованого плода.
3.30. Дизентерія свиней, викликана трепонемою. Для прижиттєвої діагностики в лабораторію направляють проби фекалій хворих свиней. Для відбору проб фекалій безпосередньо з прямої кишки використовують дерев'яну паличку, на якій закріплюють ватний тампон завдовжки 8—10 см. Після відбору проби тампон вміщують у пробірку з 8—10 мл стерильного фізіологічного розчину. В лабораторію надсилають також слизову оболонку великої ободової та сліпої кишок тварин, які загинули або були забиті з діагностичною метою. Для цього відібрану частину кишечника очищають від вмісту, промивають проточною водою, потім скальпелем зішкрібають до 2 см3 слизової оболонки. Пробу переносять у пробірку з 8—10 мл фізіологічного розчину і вміщують у термос з льодом. Від трупів матеріал беруть не пізніше 2 годин від часу загибелі тварини.
3.31. Гемофільозна плевропневмонія свиней. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію надсилають шматочки уражених легень, вирізані на межі ураженої та здорової тканин, середостінні та бронхіальні лімфатичні вузли. Патологічний матеріал транспортують у термосі з льодом.
3.32. Гемофільозний полісерозит свиней. Для бактеріологічного дослідження відбирають 2—3 трупи поросят або проби ексудату з черевної, плевральної порожнин і зскрібки з поверхні уражених серозних оболонок (плеври, перикарда, очеревини). Матеріал для дослідження відбирають не пізніше за 4—6 год із часу загибелі тварини.
3.33. Контагіозний метрит коней. Від нежеребних кобил для бактеріологічного дослідження відбирають проби слизу з шийки матки, взяті в період статевої охоти; від жеребних кобил — слизу з кліторної ямки; від жеребців — слизу уретрального каналу; для серологічного дослідження в лабораторію направляють сироватку крові.
3.34. Мікоплазмоз птиці. Для дослідження направляють свіжі трупи або хвору птицю, ембріони останніх днів інкубації та одно-дводобових курчат.
3.35. Перипневмонія великої рогатої худоби. Для лабораторного дослідження використовують середостінні лімфатичні вузли (уникаючи їх надрізів), при гострій формі захворювання — випіт із міжчасточкової сполучної тканини легень, плевральний випіт (стерильно взятий у піпетки). Відбирають також проби уражених легень (4—5 см), при хронічній формі захворювання — шматочки секвестрів, які повністю ще не розпалися (не некротизувалися), консервовані в гліцерині.
Взимку можна направляти матеріал у замороженому вигляді, не допускати його розмерзання.
Для гістологічного дослідження використовують проби патологічне змінених ділянок легень, фіксованих 10%-ним розчином формаліну.
Для серологічного дослідження в лабораторію направляють сироватку крові.
3.36. Інфекційна агалактія овець і кіз. Для бактеріологічного дослідження направляють паренхіматозні органи (нирку, частину печінки, селезінки), відповідні лімфатичні вузли, уражене око, уражену частину вим'я, синовіальну рідину.
Для прижиттєвої діагностики при ураженні вим'я направляють молоко, а суглобів — синовіальну рідину.
Перед взяттям проб молока вим'я обмивають теплою водою, дезінфікують 70°-ним спиртом, здоюють перші порції, а далі в стерильну пробірку надоюють 5—6 мл молока.
При взятті синовіальної рідини на місці ураженого суглоба вистригають вовну, дезінфікують шкіру, роблять пункцію порожнини і набирають шприцом 2—5 мл рідини.
Для дослідження надсилають тільки свіжий матеріал у термосі з льодом або в замороженому вигляді.
3.37. Інфекційна плевропневмонія кіз. Для бактеріологічного дослідження від трупів та тварин, забитих з діагностичною метою, направляють серце, частини легень, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли, ексудат грудної порожнини, частини печінки і селезінки. Ексудат із грудної порожнини набирають стерильним шприцом у кількості 3—5 мл і переносять у стерильну пробірку.
Свіжий матеріал направляють у термосі з льодом або в замороженому вигляді.
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 347; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!