АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
(24 серпня, 1991 рік)
Акт проголошення незалежності України – документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р., яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави – України. Ним було покладено край юридичному існуванню УРСР. Положення Акту були схвалені на загальноукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р.
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони.
Цей Акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Верховна Рада України
Голос України. – 1991. – 29 листопада.
ЗАЯВА ГОЛОВ ДЕРЖАВ РЕСПУБЛІКИ БЄЛАРУСЬ, РРФСР,
УКРАЇНИ ПРО РОЗПАД СРСР І УТВОРЕННЯ СНД
(8 грудня 1991 р.)
7-8 грудня 1991 р. в Біловезькій Пущі Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин констатували розпад СРСР і підписали угоду про утворення СНД (Співдружності і Незалежності Держав). 21 грудня в Алмати Декларацію про утворення СНД підписали керівники країн Середньої Азії, а також Азербайджану, Вірменії, Молдови, Росії. СРСР припинив існування. Незалежність України стала реальним фактом.
|
|
|
Ми, керівники Республіки Бєларусь, РРСФСР, України – відзначаючи, що переговори про підготовку нового Союзного договору зайшли в глухий кут, об’єктивний процес виходу республік із складу Союзу СРС і утворення незалежних держав став реальним фактом;
– констатуючи, що недалекоглядна політика центру призвела до глибокої економічної і політичної кризи, до розвалу виробництва, катастрофічного зниження життєвого рівня практично всіх верств суспільства;
– беручи до уваги зростання соціальної напруженості в багатьох регіонах колишнього Союзу СРС, що призвело до міжнаціональних конфліктів з численними людськими жертвами;
– усвідомлюючи від повільність перед своїми народами і світовим співтовариством та назрілу потребу в практичному здійсненні політичних і економічних реформ, заявляємо про утворення Співдружності Незалежних Держав, про що сторонами 8 грудня 1991 року підписано Угоду.
|
|
|
Співдружність Незалежних Держав у складі Республіки Бєларусь, РРФСР, України є відкритою для приєднання всіх держав – членів Союзу РСР, а також для інших держав, які поділяють цілі і принципи цієї Угоди.
Держави – члени Співдружності мають намір проводити курс на зміцнення міжнародного миру та безпеки. Вони гарантують виконання міжнародних зобов’язань, які впливають для них з договорів і угод колишнього Союзу РСР, забезпечують єдиний контроль за ядерною зброєю та її нерозповсюдження.
Голова Верховної Ради
Республіки Бєларусь С. Шушкевич
Президент РРФСР Б. Єльцин
Президент України Л. Кравчук
Голос України. – 1991. – 10 грудня.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА.
25 червня 1992 р.
Стамбул (Туреччина)
До ОЧЕС входять такі країни: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина та Україна.
Створені та активно діють такі інституції, що стосуються ЧЕС: Парламентська Асамблея (ПАЧЕС), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР), ділова рада (ДР ЧЕС) та Міжнародний центр чорноморських досліджень (МЦЧД). Ці органи діють згідно з принципами, викладеними у Стамбульській Декларації та Статуті ОЧЕС, і виконують свої функції відповідно до власних статутних документів. З метою налагодження більш тісної співпраці в рамках системи органів ЧЕС проводяться періодичні координаційні наради за участю головуючої в ОЧЕС країни та керівників секретаріатів згаданих структур.
|
|
|
Відповідно до Статуту держави-члени співпрацюють на таких напрямках: торгівля та економічний розвиток, банківська справа i фінанси, зв'язок; енергетика, транспорт, сільське господарство i агропромисловiсть, охорона здоров'я i фармацевтика, охорона навколишнього середовища, туризм, наука i технології, співробітництво у сфері культури, обмін статистичними даними та економічною інформацією, співробітництво між митними органами, гуманітарні контакти, боротьба з організованою злочинністю тощо.
Згідно зі Статутом ОЧЕС, період головування країни в Організації складає 6 місяців, ротація головування відбувається відповідно до англійського алфавіту. На період головування міністр закордонних справ країни є головою ОЧЕС та має координувати усю діяльність в рамках Організації, гарантувати належне керування справами так само як і виконання прийнятих Резолюцій та Рішень. У випадку відмови від головування країною, воно автоматично переходить до наступної за списком країни.
|
|
|
У 2001 р. в рамках ОЧЕС був прийнятий документ „Економічний порядок денний для ОЧЕС”, який фактично є колективною стратегію, спрямованою на досягнення конкретних результатів та цілей ОЧЕС.
Головним постійним органом ОЧЕС, що приймає рішення, є Рада мiнiстрiв закордонних справ. Засідання Ради проводяться, як правило двічі на рік. Рада вирішує всі питання щодо функціонування ОЧЕС, розглядає результати діяльності допоміжних органів i приймає вiдповiднi резолюції, рішення та0 рекомендації. У період між засіданнями Ради координацію діяльності в рамках ОЧЕС здійснює Діючий голова – міністр закордонних справ головуючої в ОЧЕС країни.
Комітет старших посадових осіб (КСПО) ОЧЕС репрезентує міністрів закордонних справ країн-членів і діє від їх імені. Зокрема, КСПО розглядає діяльність допоміжних органів, виконання рішень і рекомендацій Ради, готує пропозиції щодо прийняття Радою нових рішень та вносить для затвердження Радою проект бюджету ОЧЕС.
Допоміжними органи ОЧЕС є робочі групи, які проводять регулярні засідання для обговорення конкретних напрямків галузевого співробітництва. В рамках Організації функціонують робочі групи з таких питань: сільського господарства, банків та фінансів, боротьби зі злочинністю, інфор0маційних та телекомунікаційних технологій, співробітництва у надзвичайних ситуаціях, енергетики, захисту навколишнього середовища, обміну статистичними даними, охорони здоров'я i фармацевтики, науки i технологій, малого та середнього бізнесу, туризму, торгівлі та економічного розвитку, транспорту, освіти, організаційних. 1 листопада була створена Робоча група з питань культури. Можуть створюватися тимчасові робочі групи експертів з конкретних питань.
Виконавчим органом Організації є Постійний Міжнародний Секретаріат ОЧЕС у м. Стамбул. Секретаріат функціонує під загальним керівництвом Діючого голови ОЧЕС. Безпосереднє керівництво здійснюється Генеральним секретарем ПМС ОЧЕС (з 1 травня 2006 р. по 30 квітня 2009 року - представник Греції Посол Л.Хризантопулос).
Діє механізм ''Трійка'', який скликається за пропозицією Діючого голови з метою обміну думками щодо поточної роботи, напрямків майбутньої діяльності ОЧЕС та її відносин з іншими міжнародними організаціями та установами.
З метою надання фінансової підтримки розробці та реалізації міжнародних галузевих проектів, що сприятимуть розвитку регіонального співробітництва у регіоні ОЧЕС створено Фонд розвитку проектів.
ОЧЕС налагодила співробітництво з іншими міжнародними регіональними організаціями та ініціативами. З жовтня 1999 р. ОЧЕС має статус спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН. Проводиться робота по налагодженню співробітництва з ЄС.
На сьогодні статус спостерігача в ОЧЕС мають Австрія, Білорусь, Ізраїль, Італія, Єгипет, Німеччина, Польща, Словаччина, США, Туніс, Франція, Хорватія, Чехія, а також Міжнародний Чорноморський клуб, Секретаріат Енергетичної хартії, Комісія із захисту Чорного моря. За результатами Ювілейного саміту ОЧЕС (25 червня 2007 р.) Європейська Комісія також набула статусу спостерігача в Організації.
Низка міжнародних неурядових організацій отримали в ОЧЕС статус секторального діалогового партнера.
В рамках Організації укладено Угоду про співробітництво у боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою, Додатковий протокол до цієї Угоди, Угоду про співробітництво у галузі запобігання та ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф та низку угод, що стосуються міжнародно-правового статусу Організації. Готуються до підписання угоди про спрощення візового режиму для водіїв вантажного автотранспорту та бізнесменів – громадян країн-членів ОЧЕС. На 16-му засіданні РМСЗ ОЧЕС були підписані Меморандум зі спільного розвитку автомагістралі „Чорноморське кільце”, Меморандум з розвитку водних магістралей та Меморандуму про взаєморозуміння у співробітництві між Дипломатичними академіями та інститутами при Міністерствах закордонних справ країн-членів ОЧЕС.
25 червня 2007 р. у м. Стамбул відбувся Ювілейний саміт Глав держав чи Урядів ОЧЕС з нагоди 15-річчя заснування Чорноморської ініціативи співробітництва, за підсумками якого було схвалено Декларацію.
У рамках програми Саміту відбулося спеціальне засідання Ради міністрів закордонних справ країн-членів ОЧЕС, у ході якого Міністр закордонних справ України А. Яценюк представив пріоритетні напрямки діяльності ОЧЕС на час головування України в Організації, яке розпочнеться з 1 листопада ц.р.
З КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
(28 червня 1996 р.)
Конституція України – Основний Закон, що законодавчо закріплює її суспільний і державний устрій. Перша Конституція УСРР була затверджена 14 березня 1919 р. 30 січня 1937 р. надзвичайний XІV Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв нову Конституцію УРСР. 20 квітня 1978 р. Верховною Радою УРСР було схвалено нову Конституцію на основі Конституції СРСР 1977 р. У 1991р. після утвердження незалежності України Верховною Радою було прийнято зміни в Конституції, які визначали новий політичний статус України. У 1994 р. було затверджено склад Конституційної комісії, яка підготувала нову Конституцію України, прийняту Верховною Радою 28 червня 1996 р.
Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, Піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України.
Розділ І
Загальні засади
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначити і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 7. В Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції Україною
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Стаття 11. Держава сприяє консолідації розвиткові українській нації, її історичної свідомості, традиції і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Конституція України. Прийнята
на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року. – К.,1996. – С. 3-4.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 412; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!