Троїцький монастир у Межиріччі,
Х Y - XYI ст.
Церква-твердиня у Сутківцях, 1476
Поширені були замки-фортеці (Кам’янець-Подільський, Хотин, Острог, Луцьк). У ХYІ-ХYІІ з’являються видатні пам’ятники українського ренесансу, що знаходяться у Львові – численні будівлі на площі Ринок, Успенська церква, каплиця Трьох святителів.
Успенська церква та вежа Корнякта Дворик будинку Корнякта.
М.Львів,1580
Ренесанс згодом переростає в пишну архітектуру бароко, яке розвивається в Україні у трьох різновидах: шляхетське бароко, козацьке бароко та народне бароко. На українському грунті бароко стає провідником нового, ренесансного світовідчуття, відкриває шлях ідеям гуманізму та Контрреформації.
Софійський собор Церква Б.Хмельницького у Суботові
Перебудова у стилі бароко) (козацьке бароко)
Отже, складна суспільно-політична обстановка в Україні в польсько - литовську добу не змогла зупинити культурного поступу українського народу: українська культура не тільки не занепадає, а продовжує досягати все вищого рівня в різних галузях: книжності, народній творчості, архітектурі та ін.
6.3. Система шкільництва в Україні в польсько-литовську добу. Виховання і навчання в українських землях в польсько - ли-товську добу базувалось на освітніх традиціях Київської Русі. За князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого шкільна освіта стала частиною загальнодержавної та церковної політики. Ще у ті часи в Україні було утворено три типи шкіл:
|
|
|
1) палацова школа підвищеного типу, що утримувалась за рахунок князя, – це прототип державного навчального закладу;
2) школа «книжного вчення», основною метою якої була підготовка священників і ченців;
3) світська школа домашнього навчання, де навчалися діти ремісників та купців.
Школи організовувались за грецьким зразком. Виходячи з державних потреб, у давньоруських школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови (переважно грецьку і латинську). Викладання в школах провадилося церковнослав’янською мовою.
Після входу в склад Речі Посполитої одним із засобів полонізації й окатоличення українського народу стали католицькі освітні школи. Єзуїти відкривали елементарні та середні школи з двома відділеннями – нижчим і вищим. До нижчого належали гімназії, що мали п’ять класів. На вищому відділенні три роки вивчалася філософія і чотири роки - богослов’я. У 1570 р. єзуїтами була заснована Віленська колегія, яка вважалася найбільшим навчальним закладом Східної Європи. Всього в Україні діяли 23 єзуїтські колегії. Найбільшими були колегії у Ярославлі (1574 р.), де навчався Б.Хмельни-цький, Львові (1608 р.), Луцьку (1614 р.), Києві (1647 р.), Вінниці, Перемишлі та ін. Викладання велось латинською мовою.
|
|
|
Наприкінці ХYІ - першій половині ХYІІ ст. в Україні існувало паралельно чимало православних, католицько-єзуїтських та протестантських шкіл. Їхні програми були майже однаковими, проте основна увага приділялась вивченню основ віровчення й теології, тому мета цих шкіл була різною. У цей період школа стає основною ідейною зброєю в руках православних у боротьбі з експансією католицизму, єзуїтів - у контрнаступі на протестантизм.
Що стосується протестантських шкіл в Україні ХYІ ст., то їхньою характерною рисою була особлива присутність світського начала. Ці школи створювались не як вузько богословські заклади, а спрямовувались, передусім, на виховання широкоосвіченої ерудованої людини, готової до участі у політичному і культурному житті суспільства і, разом із тим, здатної відстоювати принципи протестантського віровчення.
В.Біднов, характеризуючи рівень освіти тих часів, зазначав: «Знання, що давали католицькі і протестантські школи, були значно вищі тих, що виносила наша молодь зі своїх православних шкіл, і більш відповідали практичним потребам Польсько-Литовської держави, а тому наші молоді люди, особливо з вищих сфер громадянства, охоче йшли до тих шкіл, щоб підготуватися до заміщення адміністративних, судових та інших посад».
|
|
|
Таким чином, протестантські та католицько-єзуїтські школи користувалися популярністю у шляхтичів та міщан, оскільки навчання в них базувалось на передових досягненнях західноєвропейської науки. Згодом такі методологічні принципи освіти взяли на озброєння передові діячі православної церкви, які започаткували реформу шкільної освіти в Україні.
6.4. Братства та їхня роль у розвитку освіти. Вагомий внесок у розвиток української культури внесли церковні братства. Їх виникнення припадає на кінець ХYІ ст., коли православна церква зазнала глибокої кризи, втратила свою монополію у суспільному житті, а католицька, уніатська та протестантська церкви активно боролись за поширення свого віровчення в українських землях. Внаслідок реакції на тиск католицизму та з метою відстояти свої права на розвиток власної культури, православна церква починає рух за створення братсв.
|
|
|
Під впливом прогресивної громадськості польський король Стефан Баторій у 1574 році видав декрет про дозвіл віленським громадянам відкривати і утримувати братські школи. Починаю-чи з 1575 року це право було поширене на всі православні братства Великого Польсько-Литовського князівства і Галичини.
Першу братську школу було засновано в 1568 році у Львові при Успенському братстві. ЇЇ засновниками були міщани, члени братства Юрій Рогатинець та Дмитро Красовський, культурно-освітні діячі Стефан та Лаврентій Зизанії. У програму школи входило вивчення «семи вільних мистецтв», які складалися з предметів тривіума - граматики, риторики, діалектики та квадріума – арифметики, геометрії, астрономії, музики. Поряд з церковнослов’янською й грецькою у цій школі вивчали польську та слов’янську мови.
Гетьман Запорізького війська Петро Конашевич-Сагайдачний за кілька днів до смерті заповів для школи 1500 золотих, відсотки від яких мали йти на утримання вченого викладача, знавця грецької мови. Завдяки цим коштам програму братської школи в перший період її діяльності вдалося поставити на високий рівень. При Львівській Успенській братській школі була власна бібліотека, в якій зберігалися грецькі та латинські видання творів Аристотеля, Платона, інші філософські трактати. Поряд з ними бібліотека мала твори римських поетів Вергілія, Овідія, Цицерона, істориків Лукіана, Валерія Максима тощо. Велика увага приділялась вивченню музики. Взагалі вважається, що саме братські школи започаткували музичну освіту в Україні.
Львівська Успенська братська школа користувалась великим авторитетом. ЇЇ перший ректор – грецький і український культурно-освітній діяч Арсеній Еласонський в 1586-1588 роках ук-лав «Порядок шкільний», що став одним із найстаріших шкільних статутів Європи. Головною ідеєю статуту була ідея станової рівності. В ньому наголошувалось, що «багаті над убогими в школі нічим не можуть бути вищими, крім тільки наукою». Навчання у братській школі мало демократичний характер. «Порядок шкільний» був взірцем для всіх інших братських шкіл. А підручники, написані викладачами Львівської Успенської братської школи, поширювались в Україні, Білорусі, Росії і Молдові. Педагогічна, літературно – філософська і видавнича діяльність Львівської братської школи сприяла піднесенню української культури.
На поч. ХYІІ ст. активізувався рух зі створення братських шкіл у Центральній Україні. Було створено Київську братську школу, яка стала ідейно-культурним осередком національно-визвольної бо-ротьби українського народу. Першим ректором став Іов Борецький, котрий раніше очолював Львівську школу, а також викладав там латинську і грецьку мови. В організації Київської школи І.Борецький спирався на попередній досвід. З братською школою в Києві пов’язані імена таких видатних діячів культури, як Мелентій Смотрицький, Касіян Сакович, Захарія Копистенський та ін.
У цілому наприкінці ХYІ – поч. ХYІІ ст. в Україні діяло близько 30 братських шкіл: у Перемишлі, Луцьку, Кременці, Кам’янець-Подільському, Городку та інших містах. Відповідно до статутів братських шкіл, учитель мав бути носієм високих моральних якостей, на нього покладалась чимала частина відповідальності за виховання учнів. Стосунки між вчителями та учнями визначались успіхами останнього, а критерієм оцінки виступали знання, а не матеріальний достаток чи приналежність до майнового стану.
Основою створення братських шкіл були добровільні пожертви членів братства. Саме цей фактор і визначив їх становий характер. Діти з бідних сімей і сироти навчалися безкоштовно.
Таким чином, зміст навчання і виховання в братських школах значною мірою був проникнутий ідеями гуманізму, про що свідчить інтерес до античної літератури й філософії, звернення до європейської філософської думки. Найяскравіше дух гуманізму якраз виявляється в педагогічних засадах братських шкіл. Основним змістом педагогічної діяльності було усвідомлення цінності людської особистості, суспільної значимості освіти й виховання.
Література:
1. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб ./ За ред. М.М. Заковича.- К.: Знання, 2000.- С.439-456
2. Русина О.В. Україна крізь віки/ О.В.Русина.- Т.6: Україна під татарами і Литвою. - К.: ВД "Альтернативи, 1998.- 319 с.
3. Русанівський В.М. Культура українського народу: Навч. посіб./ В.М.Русанівський.- К.: Либідь, 1994.- С. 19-21
4. Абрамович С.Д. Світова та українська культура: Навч. посіб./ С.Д.Абрамович, М.Ю.Чікарьова.- Львів: Світ, 2004.- С.285-299.
5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій/ М.В.Кордон.- К.: ЦУЛ, 2002.- С.266-294
6. Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс культурології: Навч. посіб./ Є.А.Подольська, В.Д.Лихвар, Д.Є.Погорі-лий. - К.: ЦУЛ, 2006.- С.224-227.
7. Греченко В.А. та ін. Історія світової та української культури: Підручник.- К.: Літера, 2000.- С.309-353
Запитання для самоперевірки:
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 151; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!