Цибуля городня — А llium сера.
Властивості: багаторічна трав'яниста рослина. Цибулини містять цукри, клітковину, пектинові речовини, органічні кислоти (янтарну, яблучну, лимонну) та амінокислоти. Крім того, в них е вітаміни С, Вь В2, РР, В5 (пантотенова кислота). Листки багаті на вітамін С, рибофлавін (вітамін В2), каротиноїди та органічні кислоти. До їхнього складу також входять пігменти - хлорофіл та ксантофіл. Цибулини і листки містять макро- та мікроелементи, а також фітонциди. Крім того, з них виділено складну ефірну олію.
Дія: стимулює секреторну і моторну функції шлунково- кишкового тракту, виявляє фітонцидну та антигельмінтну дію (виганяє аскарид). Відомо про антисклеротичні та гіпоглікемічні (знижують рівень цукру у крові) властивості цибулі.
Застосування: у свіжому вигляді або настоях при захворюваннях травного тракту (колітах, запорах, атонії кишок, проносах), бронхітах, кашлі, у медицині при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі.
Часник – Аllium sativum
Властивості: багаторічна рослина. Цибулини часнику містять глікозид аліїн, ефірну олію, фітостерини, вітаміни А, В, С, О, РР, органічні кислоти, вуглеводи, полісахарид інулін, жирну олію, мінеральні речовини (калій, кальцій, натрій, магній, фосфор, залізо, марганець, цинк, йод та мідь).
Дія: препарати часнику мають сечогінну, потогінну, антисептичну та інші дії. Вони підвищують стійкість організму до інфекційних захворювань, активні щодо вірусу грипу, знімають втому після фізичних навантажень, знижують тиск крові, поліпшують роботу серця та стимулюють травлення.
|
|
|
При зовнішньому застосуванні часник виявляє бактерицидну, фунгіцидну та болезаспокійливу дії. Фітонциди часнику згубно діють на грампозитивні та грамнегативні бактерії (стафілококи, дифтерійну та туберкульозну палички).
Специфічного аромату часнику надає ефірна олія, яка володіє сильною протизапальною, протигрибковою та протипаразитарною дією. Дію часнику можна порівняти з дією антибіотиків широкого спектру дії. Від нього гинуть віруси, фибки, бактерії та глисти. Часник може виводити із організму шкідливі речовини, такі як свинець, ртуть та кадмій.
Застосування: при відсутності апетиту, порушенні травлення, проносах, запальних процесах шлунка і кишечника, підвищеному тиску крові, цинзі, грипі та дизентерії.
Дози: великій рогатій худобі 30-60 г, дрібній рогатій худобі 15-30 г.
П РОНОСНІ ЗАСОБИ
- це засоби, які підсилюють моторну і секреторну функції кишечника, розріджують його вміст, прискорюють проходження його по травному каналу та сприяють акту дефекації.
Більшість з них подразнюють чутливі рецептори слизової оболонки кишок, і в результаті рефлекторно прискорюється перистальтика та з'являється пронос.
|
|
|
Сольові проносні завдяки високому осмотичному тиску затримують і притягують з тканин воду, що призводить до значного збільшення об'єму вмісту кишок, який подразнює барорецептори і рефлекторно прискорює акт дефекації.
При введенні проносних засобів посилюється також моторна функція матки, тому вагітним вони протипоказані. Практичне значення має зменшення наповнення кров'ю судин головного мозку через рефлекторний перерозподіл крові в організмі.
Залежно від місця дії проносні засоби поділяють на 3 групи:
• засоби, які діють на тонкий і товстий відділи кишок (сольові проносні);
• засоби, що діють на тонкі кишки (рослинні та мінеральні олії);
• засоби, які діють на товсті кишки (рослинні препарати, що містять антраглікозиди та синтетичні засоби (фенолфталеїн).
Класифікація за походженням: сольові; рослинні; синтетичні та
олії.
Класифікація за силою дії:
• drastiса (сильнодіючі) - викликають бурхливу перистальтику кишок (карбахолін, пілокарпін);
• Іахаntа (середньодіючі) - дефекація кілька разів, виділення рідкі (препарати, що містять антраглікозиди, олія рицинова, фенолфталеїн).
|
|
|
• арегеtivа (слабодіючі) викликають випорожнення кишок оформленими каловими масами, проносу не буває (олії).
Класифікація за механізмом дії:
сольові - при введенні всередину у розчинах вище 4% концентрації притягують воду, накопичують велику кількість рідини у кишечнику, підвищуючи осмотичний тиск, що подразнює барорецептори і рефлекторно викликає акт дефекації;
• рослинні засоби, що містять антраглікозиди: при введенні всередину у шлунку і тонких кишках антраглікозиди всмоктуються в кров, потім в тканинах, зокрема у печінці, розкладаються на глікон та аглікон. Глікон як цукор бере участь у обмінних процесах, а емодин та хризофанова кислота виділяються слизовою оболонкою товстих кишок, подразнюючи при цьому чутливі рецептори. Рефлекторно прискорюється перистальтика та звільнення товстих кишок від вмісту. Проносний ефект виявляється через 10 год і більше;
• олії - розм'якшують щільний вміст кишечника та, покриваючи його стінки, полегшують просування вмісту.
Показання для застосування: запори, хімостаз, копростаз, отруєння, перед хірургічними операціями у черевній порожнині та після застосування ангигельмінтних засобів.
Протипоказання: виразки шлунка і кишечника, кровотечі, вагітність та механічна непрохідність.
Сольові проносні
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 483; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!