СПОСОБИ ТА Види дії фармакологічних засобів
План
1.Види дії лікарських речовин.
2.Зміни функції окремих органів та систем: збудження та пригнічення.
3. Особливості дії ліків за повторного застосування.
4. Комбінована дія ліків.
5. Доза. Види доз, принципи дозування лікарських засобів тваринам.
¨ Література
1. Гальчинська О. К. Фармакологія. – К.: Аграрна освіта, 2013. – 79 – 90с.
2.Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта, 2001. - 13 – 39 с.
ФАРМАКОДИНАМІКА
На основі вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, що включає три основні положення: цілісність організму, єдність його із навколишнім середовищем та провідна роль центральної нервової системи - розкрито суть дії багатьох засобів, які використовувались у практиці та вивчено фармакодинаміку (механізм дії) нових лікарських речовин.
ВИДИ ДІЇ ЛІКА РСЬКИХ РЕЧОВИН
Лікарські речовини, впливаючи на організм, виявляютьмісцеву дію, резорбтивну, пряму… і т.д.
Під місцевою дією слід розуміти дію, яка з’являється на місці застосування тієї чи іншої лікарської форми до її всмоктування, ефект виявляється на місці застосування речовини. Для прояву цієї дії застосовують місцевоанестезуючі, в'яжучі, протимікробні препарати.
Резорбтивна– дія яка проявляється навіть у віддалених місцях введення та органах після всмоктування лікарських речовин у кров стінками шлунку, кишечника та шкірою.
|
|
|
Резорбтивна дія - дія ліків після всмоктування у кров Добре виявляється ця дія при введенні ліків внугрішньом'язево та через пряму кишку. Для подовження дії місцевоанестезуючих засобів застосовують судинозвужувальні засоби (адреналіну гідрохлорид).
Після надходження у кров лікарська речовина взаємодіє з клітинами, тканинами. Це приклад загальної дії на організм.
Рефлекторна дія - виявляється внаслідок дії подразнюючих речовин на чутливі нервові закінчення. Нервові імпульси з рефлексогенних зон по аферентних нервах надходять до головного або спинного мозку і збуджують нервові клітини центрів, звідки по еферентних нервах збудження передається до відповідних органів, функція яких при цьому посилюється (наприклад, рефлекторне збудження дихання під дією нашатирного спирту та блювотна дія препаратів чемериці).
Розрізняють також пряму і непряму (посередню), вибіркову і загальну, основну та другорядну дії лікарських засобів.
Пряма дія - це безпосередній вплив лікарських речовин на тканини, органи і виникнення первинної реакції у них. Процеси, які виникають у інших органах, — це непряма дія, яка для деяких лікарських засобів має важливе практичне значення. Наприклад, серцеві глікозиди після всмоктування у кров спочатку прямо діють на функцію міокарду, а потім - діуретично (непряма дія). Дія проносних засобів на кишечник є прямою, а посилення скорочень матки при цьому — непрямою.
|
|
|
Вибіркова дія - це специфічна дія лікарської речовини на окремі органи та системи і вона найбільш виражена. Речовини, що мають вибіркову дію, є найбільш цінними у лікувальній практиці, оскільки вони діють тільки на відповідний орган, не змінюючи функції інших органів та систем. Наприклад, окситоцин діє тільки на міометрій, інсулін - на обмін вуглеводів.
Лікарські речовини, які водночас діють на кілька органів завдяки впливу на біохімічні реакції, загальні для багатьох тканин, мають дію загальну. Таку дію виявляють глюкоза, солі лужних і лужно-земельних металів. їх використовують при ослабленні реакції організму та хронічних процесах.
Переважна більшість препаратів має головну і побічну дію. Головна - це дія, яка найсильніше виявляється у препарату, заради якої його застосовують.
Побічна - це дія, що менше виражена, і може бути бажаною, оскільки вона доповнює дію основної (наприклад, кофеїн мас основну дію - збуджує центральну нервову систему і побічну (бажану) дію - нормалізує обмінні процеси в міокарді, скелетних м'язах та інших органах).
|
|
|
Побічна дія може бути небажаною, бо вона не тільки послаблює головну дію, а нерідко порушує функцію інших органів та систем. Так, при застосуванні інгаляційних наркотизуючих засобів наркоз - це головна дія, а токсична дія на серце, печінку, нирки - побічна небажана.
Побічна дія може розвинутись при тривалому застосуванні ліків (антибіотиків).
Більшість ліків викликають зміни в організмі, які через якийсь час минають, тобто мають зворотну дію. Деякі лікарські засоби руйнують клітини і тканини, виявляючи незворотну дію. Наприклад, розчини лугів у слабких концентраціях викликають подразнюючу дію, а у високих - припікаючу.
Під етіотропною дією розуміють фармакологічний вплив, спрямований на усунення причини захворювання (дія сульфаніламідних препаратів на мікробів).
У випадках, коли причина невідома і на перший план виступають симптоми хвороби, які потрібно усунути, для поліпшення загального стану організму призначають симптоматичні засоби. Препаратами симптоматичної дії є сечогінні, обезболюючі, проносні.
Патогенетична дія - це застосування лікарських речовин, коли причина відома, для усунення основних порушень, що викликані патологічним процесом. Призначають для нормалізації стану нервової системи та процесів обміну (застосування заспокійливих при збудженні).
|
|
|
Лікарські речовини можуть виявляти негативну токсичну дію. Токсична дія речовин може виявлятися при абсолютному та відносному передозуванні. Відносне передозування виявляється за введення лікарських засобів тваринам з порушеними функціями виділення, з хронічними захворюваннями печінки та нирок. Токсичні явища можуть виникати при кумуляції речовин у тканинах або при дуже швидкому внутрішньовенному введенні навіть терапевтичних доз препаратів.
Негативна дія лікарських засобів є місцевою, резорбтивною та рефлекторною. Місцева негативна дія з'являється після сильного подразнення тканин, що може призвести до некрозу, наприклад, при введенні кофеїну у м'язи.
Резорбтивна негативна дія лікарської речовини виявляється дією на інші органи та системи. Наприклад, протигістамінна дія димедролу супроводжується седативною дією на центральну нервову систему, що обмежує застосування цього препарату. Раптове вдихання парів ефіру та хлороформу інколи зумовлює рефлекторну небажану дію, наприклад, припинення дихання.
Негативна дія хіміотерапевтичних засобів зумовлює гіповітаміноз, дисбактеріоз, звикання до них збудників захворювання та ін. Тривале застосування деяких антибіотиків (з групи неоміцинів) інколи призводить до ураження нервів (нейротоксична дія), особливо слухових (ототоксична дія).
Наслідком негативної дії лікарських засобів може бути алергія. Вона може бути вродженою (ідіосинкразія) або набутою у процесі життя.
При алергії лікарська речовина взаємодіє з білками, які потім відіграють роль антигена. Внаслідок дії ангигена виробляються антитіла. Після повторного введення лікарської речовини відбувається реакція антиген-антитіло, що призводить до виділення гістаміну та інших речовин, які зумовлюють запальну реакцію.
Алергія може виявлятися у формі анафілаксії, кропивниці, запалення шкіри, суглобів, слизових і серозних оболонок та захворювань системи крові. Вона часто виникає після введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, новокаїну та деяких алкалоїдів.
Для лікування і профілактики лікарської алергії застосовують протигістамінні засоби (димедрол, супрастин), кортикостероїди та кальцію хлорид.
Віддалена негативна побічна дія лікарських засобів може виявлятися у тератогенній, мутагенній і канцерогенній діях.
Тератогенна (гр. Іегаїох - потвора) дія виявляється анатомічними дефектами новонароджених. їх можуть спричинювати саліцилати, антибіотики, сульфаніламідні препарати та стероїдні гормони.
В основі мутагенної дії лежить вплив ліків на генетичний код тварини, внаслідок чого з'являються індивідууми з нетиповими ознаками. Ця якість потім успадковується.
Канцерогенна дія (гр. сапсег — рак) проявляється утворенням злоякісних пухлин.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 594; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!