Фізико – хімічні фактори, що впливають на проникнення ліків через мембрани
Досягаючи місця дії, лікарська речовина проходить ряд бар’єрів: клітинні мембрани епітелію шкіри, або слизових оболонок, стінок капілярів, усіх без винятку тканин організму і субмікроскопічних органів кожної клітини, у т.ч. збудників захворювань.
Інтенсивність транспортування лікарських речовин залежить від таких фізико хімічних особливостей: об’єм, просторова конфігурація молекул, ступінь іонізації, жиророзчинність іонізованих і неіонізованих форм.
Розрізняють чотири механізми транспортування хімічних речовин через біологічні мембрани:
- пасивна дифузія за градієнтом концентрації у сторону нижчої концентрації;
- полегшена дифузія фільтрація через пори мембран у вигляді комплексних сполук з іншими компонентами;
- активна дифузія –транспортування ферментами переносниками проти градієнта концентрації з використанням енергії АТФ;
- піноцитоз обволікання мембраною нерозчинних речовин з утворенням заглиблень, піноцитозних пухирців і вакуолею, які потім залишаються в цитоплазмі клітини.
Фільтрація - це загальний шлях переходу для більшості малих водорозчинних, полярних і неполярних сполук. Більшість лікарських речовин є слабкими кислотами чи лугами, тому в розчинах знаходяться в іонізованому або неіонізованому стані.
При полегшеній дифузії транспортуються високоіонізовані сполуки і полярні молекули речовин, які в травному каналі із слизом утворюють нейтральні комплекси, що потім проникають у клітини.
|
|
|
Спеціалізовані транспортні системи забезпечують швидку доставку клітинам через мембрану необхідних органічних іонів і полярних молекул – цукор, амінокислоти, піримідини.
Шляхом активного транспортування проникають іони К, Nа, Cl, амінокислот, відповідних сильних органічних кислот і лугів. іонізовані форми слабких електролітів тощо.
З метою місцевої, рефлекторної та резорбтивної дії застосовують ентеральні і парентеральні шляхи введення лікарських препаратів.
ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМ
ТВАРИН
Ентеральне - це введення ліків через травний канал (через рот, у рубець та пряму кишку). Цей спосіб введення ліків природний, зручний і тому найбільш поширений.
Введення ліків через рот (р er о s , орально, перорально) використовується для місцевої дії лікарських речовин на слизову оболонку ротової порожнини, стравоходу, травного каналу, а також протимікробної та резорбтивної дій.
Лікарські речовини зручно задавати великій кількості тварин одночасно з кормами (антигельмінтні засоби, біостимулятори, вітамінні препарати, антибіотики).
Пероральний спосіб має деякі особливості. Через рот тваринам не можна вводити речовини, які мають подразнювальну дію, оскільки рефлекторно може настати блювота або на деякий час закриються сфінктери шлунка і вміст шлунка не зможе потрапити у травний канал. Щоб послабити подразнювальну дію лікарських речовин на слизову оболонку шлунка, їх потрібно вводити після годівлі або у комбінації із слизами.
|
|
|
Дія ліків може наступати в ротовій порожнині (гіркоти подразнюють рецептори слизової оболонки ротової порожнини і підсилюють секрецію залоз травного каналу).
У травному каналі лікарські речовини взаємодіють з соками, ферментами і піддаються перетворенням. Деякі лікарські речовини зазнають небажаного впливу кислоти шлункового соку, а у жуйних тварин - мікроорганізмів (бензилпеніцилін-натрієва сіль під впливом кислоти шлункового соку втрачає свою активність). У шлунку всмоктується тільки незначна частина речовин.
Для більшості речовин сприятливим для всмоктування є слаболужне середовище тонкого кишечника (вітаміни, гормони, алкалоїди). Тому їх резорбтивна дія виявляється пізніше - від 15 хв до 4 год.
Речовини після всмоктування у кров потрапляють через систему ворітної вени до печінки, де вони зазнають хімічних перетворень та інактивуються під впливом ферментів. Тому терапевтична доза багатьох лікарських засобів для внутрішнього введення є найвищою.
|
|
|
Для отримання фармакологічного ефекту потрібно враховувати час введення препаратів. До годівлі призначають антигельмінтні засоби, сольові проносні, а також ті препарати, що впливають на секреторну та моторну функції травного каналу (гіркоти, жовчогінні, обволікаючі).
Під час і після годівлі призначають препарати з подразнюючою дією (пепсин, шлунковий сік, препарати йоду). В перервах між годівлями призначають препарати, які треба вводити погодинно (антибіотики).
Рідкі ліки вводять за допомогою гумових пляшок, рото- і нососгравохідних зондів та гумових трубок з лійками. Якщо подразнюючі речовини при виливанні ліків з пляшки потрапляють у трахею, може рефлекторно припинитись дихання, що призведе до загибелі тварини.
При введенні твердих та м'яких лікарських форм їх кладуть рукою на корінь язика або за допомогою шпателів, ложок, пілюльо-, болюсо- і таблеткодавачів, щоб тварина ковтнула. Порошки призначають у зволоженому вигляді або з кормом.
Введення лікарських речовин у рубець.
|
|
|
Жуйним тваринам рідко вводять ліки у рубець через черевну стінку за допомогою троакарів або довгої голки та шприца (наприклад, протибродильні засоби при тимпанії).
Введення лікарських речовин у пряму кишку. Ректальний (реггеctum — через пряму кишку) спосіб використовується для місцевої, резорбтивної і рефлекторної дії лікарських речовин. Вводять речовини,що не мають подразнюючої дії, у невеликому об'ємі та підігрітими до температури тіла.
У прямій кишці немає травних соків і ферментів, тому лікарські речовини не зазнають інактивації; речовини швидко всмоктуються у кров (через 10—40 хв) і потрапляють у велике коло кровообігу, минаючи печінку, та діють на відповідні органи.
Цей спосіб має недоліки: у пряму кишку не можна вводити ліки у великому об'ємі; подразнювальні речовини можуть рефлекторно спричинити акт дефекації; не всі речовини всмоктуються слизовою оболонкою прямої кишки (вуглеводи, амінокислоти, білкові препарати).
Для введення у пряму кишку рідких лікарських форм використовують кружку Есмарха. Ректально лікарські речовини вводять у формі супозиторіїв.
Парентеральне введення ліків (минаючи травний канап) забезпечує точність дозування і прискорення дії лікарських речовин.
Парентерально вводять лише стерильні водні, олійні та спиртові розчини, що не виявляють сильної подразнювальної дії за допомогою шприців різної ємності та ін'єкційних голок. Парентеральне введення передбачає суворе дотримання правил асептики.
Підшкірне введення - вводять розчини водні, рідше спиртові та олійні (дрібним тваринам 0,5-2 мл, великим 2-20 мл). При підшкірному введенні речовини всмоктуються у кров через 5-15 хв, а ті речовини, що діють вибірково на нервові закінчення (наприклад, ефірні олії), виявляють рефлекторно збуджувальну дію на центральну нервову систему відразу після введення.
Великій рогатій худобі та коням підшкірно ліки частіше вводять у ділянці шиї, вище яремного жолоба; вівцям - на внутрішній поверхні стегна; свиням - за вухом або на внутрішній поверхні стегна; собакам, котам і кролям - у ділянці лопатки або на внутрішній поверхні стегна.
Внутрішньом'язове введення. За внутрішньом'язового введення лікарські речовини всмоктуються швидше, ніж за підшкірного, завдяки забезпеченню кровоносними судинами. Вводять водні, спиртові та олійні розчини у сідничний м'яз нижче сідничного бугра, у триголовий м'яз плеча (між ліктьовим бугром і лопаткою), свиням — у м'язи за вухом та вище колінного суглоба, а підсвинкам з внутрішньої поверхні стегна).
Внутрішньовенно призначають препарати для швидкого лікувального ефекту. Вводять водні, рідше спиртові розчини речовин,що діють переважно на кров, серце та судини, замінники крові, хіміотерапевтичні та протипаразитарні засоби, а також речовини, які запідшкірного введення викликають некроз (кальцію хлорид, хлоралгідрат). Коням, великій рогатій худобі, верблюдам, вівцям і козам розчини вводять повільно у яремну вену, хвостову вену; свиням - у вену вуха, хвостову вену, синус ока; собакам - у вену стегна або гомілки за допомогою голки та шприца.
Внутрішньоартеріальне введення лікарських речовин застосовують рідко, оскільки артерії розміщені глибоко у тканинах, після введення можлива тривала кровотеча. Перевагою цього способу є те, що лікарські речовини у великих дозах потрапляють спочатку не в серце, а у відповідний орган.
Введення у черевну аорту. Застосовують молодняку великої рогатої худоби для введення замінників крові при зневодненні. Очеревина легко всмоктує рідини, але чутлива до подразнення та занесення інфекції.
Коням голку вводять між мечоподібним хрящем і пупком збоку від білої лінії; великій рогатій худобі - зліва від білої лінії; свиням - на точці перетину маклоко-ліктевої лінії з сегментальною дугою, що проходить через середину голодної ямки.
Інгаляційний спосіб (через дихальні шляхи) дає змогу одночасно обробляти велику кількість тварин, не потребує їх фіксації, захищає від стресових факторів і травм, забезпечує швидке проникнення лікарських речовин у тканини. В організм речовини можна вводити у газоподібному, пароподібному та аерозольному вигляді.
Речовини можуть діяти місцево (протимікробні), рефлекторно (збуджуючі дихання, відхаркувальні) та резорбтивно.
Інгаляцію застосовують індивідуальним та груповим способами. Для індивідуального введення використовують маски з паперу (дрібним тваринам), інгалятори, пристосування у вигляді рукавів та торбин.
Внутрішньочеревне - очеревина має дуже велику поверхню, а це забезпечує швидке всмоктування лікарських речовин та рідин.
Внутрішньокісткове передбачає дуже швидке всмоктування в кров. Воно застосовується у випадках, коли немає можливість ввести у вену або коли тварина знаходиться в стані колапсу.
У деяких випадках застосовують інтратрахеальне введення ліків і дуже рідко в легені.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 370; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!