Застосування лікарських засобів на шкіру, слизові оболонки, на рани.
На шкіру, слизові оболонки та поверхню ран застосовують ліки місцевої, рефлекторної та резорбтивної дії. Це в основному розчини, порошки, мазі, пасти, лініменти місцевої та протимікробної дії. Прискорити дію лік. реч. можна втиранням олійних чи спиртових розчинів.
? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1.Які бувають шляхи введення ліків в організм тварин?
2.Який шлях введення найбільш поширений і чому?
3. Що таке ентеральне введення?
4. Які є види парентерального введення ліків?
5. Що розуміють під інгаляційним введенням
6. Вказати інструменти для введення ліків через рот.
7.Вимоги, що пред’являються, до ліків призначених для парентерального введення.
8.Визначити основні місця для внутрішньовенних ін’єкцій різних видів тварин.
9.Вказати місця для внутрішньом’язових ін’єкцій різних видів тварин.
10.Назвати шприци та голки для парентеральних ін’єкцій.
11.Якими шляхами лікарські речовини виділяються з організму?
ФАРМАКОТЕРАПІЯ, ОТРУЄННЯ ТВАРИН ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ
План
1. Фармакотерапія. Види фармакотерапії.
2.Отруєння тварин лікарськими засобами.
3.Допомога при отруєнні.
¨ Література
1.Гальчинська О. К. Фармакологія. – К.: Аграрна освіта, 2013. – 100 – 103с.
|
|
|
2.Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта, 2001. – 41-45с.
ФАРМАКОТЕРАПІЯ. ВИДИ ФАРМАКОТЕРАПІЇ.
Фармакотерапія - вивчає застосування ліків при певних захворюваннях.
Розрізняють фармакотерапію:
- етіотропну (причинну) — усуває причину захворювання (застосування антидотів, антисептичних, антигельмінтних засобів);
- патогенетичну (розвиток, походження хвороби) - використання засобів, які вибірково діють на окремі ланки у механізмі розвитку хвороби і внаслідок нормалізуються функції організму;
- симптоматичну, що спрямована на усунення симптомів захворювання за допомогою лікарських речовин. Зникнення симптомів нормалізує стан організму. Наприклад, застосування знеболюючих засобів при кольках;
- стимулююча терапія використовується для посилення захисних функцій організму. Розрізняють специфічну (застосування вакцин, сироваток) і неспецифічну (використання препаратів женьшеню, лимонника, елеутерококу).
ОТРУЄННЯ ЛІКАРСЬКИМИ РЕЧОВИНАМИ
Відомо, що токсичні речовини мають здатність викликати гострі та хронічні отруєння. Це залежить від величини одноразової дози і часу їх дії на організм.
|
|
|
Крім гострої та хронічної токсичності, при тривалому перебуванні в організмі навіть надзвичайно малі дози багатьох сполук можуть викликати віддалену негативну побічну дію канцерогенну, мутагенну, тератогенну, аллергогенну, ембріотоксичну, гонадотоксичну. Тому всі наявні та потенційні токсиканти мають піддаватися ретельній токсикологічній оцінці за різними показниками.
Неправильне довготривале зберігання ліків інколи призводить до їх поступового розкладу з утворенням більш токсичних компонентів.
У практиці зустрічаються випадки масового отруєння тварин антигельмінтними та протипаразитарними засобами з простроченим терміном зберігання, якщо вони застосовувались без попередньої перевірки на кількох малоцінних та найбільш уражених тваринах.
Особливо обережно слід застосовувати засоби, здатні до кумулювання (препарати миш’яку, важких металів, серцевих глікозидів), до алергенної дії при повторному введенні (антибіотики, сульфаніламіди, новокаїн та його похідні), при комбінованому застосуванні одночасно кількох препаратів для внутрішньовенного введення наркотиків, аналептиків, кальцію хлориду, протигемоспоридіозних препаратів тощо.
|
|
|
У будь-якому випадку поодинокі, особливо масові захворювання тварин вимагають від фахівця ветеринарної медицини рішучих і конкретних дій.
Перш за все необхідно поставити діагноз. При цьому слід зазначити, що підозру на отруєння тварин викликають обставини: раптовість та масовість захворювання, зв’язок захворювання з прийманням корму та води або із застосуванням ліків, характерний симптомокомплекс (раптова відмова від корму; збудження або пригнічення центральної нервової системи; відсутність гіперемії, за винятком отруєння фенолом та його похідними і отруєння великої рогатої худоби деякими хлорорганічними сполуками; блювота, пронос, збільшення діурезу, нерідко кольки, пітливість, порушення функції дихання та серцевої діяльності).
Отруєння тварин лікарськими засобами дуже важко відрізнити від отруєння пестицидами, кормовими добавками, лікарськими та отруйними рослинами, мікотоксинами тощо. Тому вирішальне значення для постановки діагнозу має аналіз анамнестичних даних. Величезне значення мають також клінічні ознаки та результати патолого-анатомічного розтину трупів або вимушено забитих тварин.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 347; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!