Отруєння лікарськими речовинами
До масових отруєні, часто призводить контакт тварин з лікарськими речовинами, кормовими добавками, пестицидами, мінеральними добривами і сполуками побутової хімії. Перелік лікарських речовин, що застосовують тваринам, останнім часом значно збільшився.
При отруєнні ветеринарний працівник повинен своєчасно встановити діагноз, надати невідкладну допомогу, організувати профілактичні заходи та вирішити, як використати м'ясо, молоко і яйця від отруєних тварин.
Отруєння тварин можуть спричинити навіть терапевтичні дози препаратів. Так, причиною отруєння може бути ідіосинкразія - підвищена індивідуальна чутливість окремих тварин до препаратів; групове застосування речовин, які нерівномірно перемішані з кормом;
кумуляція - тривале застосування препаратів, які нагромаджуються в організмі; комбіноване застосування засобів, які значно посилюють дію один одного (потенціювання) або дія яких підсумовується (синергізм).
Причиною отруєння також можуть стати речовини, які при неправильному зберіганні змінили хімічний склад або застосовувались у високих концентраціях без урахування терміну дії та температури розчинів.
Можливе отруєння тварин внаслідок їх неправильного зберігання або якщо помилково використано одну речовину замість іншої, або при перевищенні терапевтичних доз лікарських засобів з списків А та Б.
Часто виникають масові отруєння натрію хлоридом у свиней і птиці (при згодовуванні їм комбікорму, що призначався для великої рогатої худоби), у жуйних тварин - сечовиною та у різних видів тварин дератизаційними засобами ( зооцидами при використанні їх з порушенням правил для знищення гризунів).
|
|
|
Перебіг отруєння тварин лікарськими речовинами може бути гострим, підгострим та хронічним. Діагноз на отруєння ставиться комплексно з урахуванням анамнезу, аналізу клінічних симптомів захворювання та результатів патолого-анатомічного розтину трупів. Підтверджується діагноз результатами хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води, блювотних мас, вмісту травного каналу та внутрішніх органів. Іноді для підтвердження діагнозу ставлять біологічну пробу на комахах, лабораторних і навіть сільськогосподарських тваринах.
Клінічними симптомами при гострих отруєннях є розлади функцій центральної та вегетативної нервової системи (загальне збудження або пригнічення, порушення координації рухів, дрижання скелетних м'язів, судоми, підвищена тактильна чутливість або повна її відсутність, потовиділення); порушення функції травлення (блювота, пронос, кольки, атонія передшлунків, тимпанія, слинотеча); функцій серцево-судинної системи та органів дихання (збільшення або зменшення частоти пульсу та дихання, серцево-судинна недостатність, хрипіння, кашель. явища колапсу); збільшення діурезу, звуження або розширення зіниці ока. Температура тіла тварини підвищується зрідка - при отруєнні динітрофенолом і його сполуками.
|
|
|
При отруєннях спостерігають такі патолого-анатомічні ознаки, як ураження слизової оболонки стравоходу та шлунка, неспецифічний запах вмісту травного каналу, численні крововиливи, кровонаповнення судин черевної порожнини, дистрофічні зміни паренхіматозних органів, особливо печінки та нирок.
Для деяких отруєнь характерні специфічні ознаки: запах часнику у шлунку при отруєнні фосфідом цинку; різкий запах аміаку при отруєнні жуйних сечовиною; темно-шоколадний колір крові при отруєнні нітратами, нітритами; яскраво-рожевий колір крові при отруєнні ціанідами; сірувато-чорний колір вмісту шлунка при отруєнні свинцем та його сполуками; жовтий колір - при отруєнні сполуками хрому.
При гострих отруєннях застосовують загальні та спеціальні лікувальні заходи.
Загальні заходи спрямовані на запобігання дальшому всмоктуванню токсичних речовин, прискоренню виведення з організму тих речовин, що вже всмокталися у кров, і забезпечення нормального функціонування серцево-судинної і дихальної систем.
|
|
|
Щоб запобігти всмоктуванню токсичних речовин з травного каналу, потрібно промити шлунок (передшлунок) теплою водою за допомогою зонду, призначити блювотні засоби тваринам, в яких блювота є природним актом, та проносні препарати. Також потрібно зв'язати їх хімічними антидотами (кислоти - лугами, алкалоїди — розчином таніну), застосувати адсорбенти (активоване вугілля, білу глину, магнію оксид) та обволікаючі засоби (молоко, слизи, білок яєць та ін.).
Токсичні речовини з шкіри або видимих слизових оболонок змивають теплою водою з милом, потім знімають ватними тампонами і нейтралізують специфічними антидотами.
Одним із способів знешкодження отрут є переведення їх з розчинних у нерозчинні сполуки, що погано всмоктуються. Гак, за допомогою білків сполуки лужних металів перетворюються у малорозчинні альбумінати; натрію тіосульфат утворює з солями важких металів нерозчинні сульфіди металів; сполуки сірки (натрію тіосульфат) з ціанідами утворюють менш токсичні роданіди; для осадження фосфору застосовують 1 % розчин міді сульфату, солей фтору - розчини кальцію хлориду, солей барію - натрію або магнію сульфату, щавлевої кислоти - гідроокис кальцію. Розчин калію перманганату окислює органічні сполуки - алкалоїди, органічні пестициди, сполуки фенолу та інші.
|
|
|
При гострому отруєнні необхідно відновити дихання та роботу серця, функція яких порушується. Припинення дихання при отруєннях - найбільш поширена причина загибелі тварин. Воно може статися внаслідок порушення прохідності дихальних шляхів (при отруєнні холіноміметиками, антихолінестеразними речовинами та сечовиною), набряку легень (при вдиханні пару або аерозолю токсичних речовин), пригнічення центрів дихання наркотичними та снотворними засобами, паралічу дихальних м'язів курареподібними речовинами, порушення транспортної функції крові (при отруєнні нітратами, нітритами) та процесів утилізації кисню ціанідами.
Можна застосувати штучне дихання та ввести препарати, які збуджують центр дихання (кофеїн-бензоат натрію, кордіамін, коразол, лобеліну гідрохлорид та цититон).
При серцево-судинній недостатності застосовують гіпертонічні розчини глюкози з інсуліном, аскорбіновою кислотою, вітамінами групи В, інколи серцеві глікозиди, кофеїн-бензоат натрію, адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид та ін..
Спеціальні лікувальні заходи включають антидотну терапію, спрямовану перш за все на зв'язування токсичних речовин, які всмокталися у кров.
При отруєнні тварин м-холіноміметиками, антихолінестеразними речовинами, фосфорорганічними та карбамагними пестицидами функціональними антидотами є м-холінолітики: атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, спазмолітин, які вводяться парентерально у дозах, що перевищують терапевтичні у 10 разів.
Отруєння тварин тіоловими отрутами (сполуками миш'яку і важких металів) лікуються унітіолом і тетацин-кальцієм.
При отруєнні тварин нітратами та нітритами внутрішньовенно вводять І % розчин метиленового синього; ціанідами - розчин метиленового синього, а потім натрію тіосульфату.
Крім специфічних антидотів застосовують дезінтоксикаційні кровозамінники, які поглинають отрути, поліпшують кровообіг та функцію нирок.
? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1.Які ознаки отруєння тварин лікарськими засобами?
2.Від чого залежить степінь отруєння тварин ліками?
3.Які основні правила допомоги при отруєнні?
4.Основні заходи профілактики отруєння тварин ліками.
5.Як можна прискорити виведення отрути із організму?
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!