Можливості шкільного курсу математики щодо формування наукового світогляду.
Предмет методики викладання математики (зміст, цiлi, задачі).
Методика навчання математики (скорочено - методика математики) - це наука про математику як навчальний предмет і закономірності процесу навчання математики учнів різних вікових груп.
Завдання методики математики - відповісти на чотири основні запитання.
1. Навіщо навчати математики? (Мета навчання математики.)
2. Що треба вивчати? (Зміст навчання.)
3. Як треба навчати математики? (Методи, організаційні форми і засоби навчання математики.)
4. Як розвивати і виховувати учнів у процесі навчання математики?
За структурою методика математики як навчальна дисципліна складається з двох частин.
І. Загальна методика математики, яка розглядає загальні питання, що становлять теоретичні и організаційні основи процесу навчання математики.
ІІ. Спеціальна методика математики, предметом якої є методика вивчення окремих розділів і тем шкільного курсу математики.
Цілі навчання математики Головною метою є подальший всебічний розвиток дитини як цілісної особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору. Можна сформулювати основні цілі навчання математики в школі:
1) розумовий розвиток учнів - розвиток логічного мислення та інтуїції, просторових уявлень і уяви, пам'яті, алгоритмічної та інформаційної культури як особливого аспекту культури мислення; формування позитивних якостей особистості - розумової активності, пізнавальної самостійності, пізнавального інтересу, потреби в самоосвіті, здатності адаптуватися до умов, що змінюються, ініціативи, творчості;
|
|
|
2) забезпечення свідомого і міцного оволодіння системою математичних знань, навичок і умінь, потрібних у повсякденному житті і майбутній трудовій діяльності кожному членові сучасного суспільства, достатніх для вивчення інших дисциплін, продовження освіти в системі безперервної освіти; формування уявлень про ідеї, методи математики та її роль у пізнанні навколишнього світу, формування навичок математизації ситуацій під час досліджень різних явищ природи і суспільства;
3) формування наукового світогляду, загальнолюдських духовних цінностей; виховання національної самосвідомості, поваги до національної культури і традицій України; формування позитивних рис характеру (чесності и правдивості, наполегливості; волі, культури думки і поведінки, обґрунтованості суджень, відповідальності за доручену справу тощо); естетичне, екологічне, економічне, патріотичне, трудове виховання, професійна орієнтація на виховання здорового способу життя.
|
|
|
Змістом математичної освіти на сучасному етапі має бути традиційне інваріантне ядро, відібране багаторічним досвідом навчання математики у вітчизняній та зарубіжній школі, що становить основу математичної підготовки в усіх типах середніх навчальних закладів, є фундаментом для вивчення математики у вузах і продовження освіти. При цьому традиційне ядро слід доповнити елементарними знаннями, навичками и уміннями, пов'язаними з потребами інформатизації суспільства і широкого використання в науці и виробництві ідей і методів математичної статистики, теорії ймовірностей.
Сучасний шкільний курс математики групується навколо таких змістових ліній: числа і дії над ними; вирази і їх перетворення; рівняння і нерівності; функцій; геометричні фігури і їхні властивості; геометричні побудови; геометричні перетворення; координати і вектори на площині і в просторі; геометричні величини, їх вимірювання та обчислення; комбінаторика, елементи статистики і теорії ймовірностей.
Проблеми методики математики.
· Зміст шкільного курсу завжди відстає від розвитку математики та її застосувань. 3 прогресом науки і виробництва суспільство висуває нові вимоги до рівня шкільної математичної освіти, що спричиняє потребу періодично модернізувати зміст шкільного курсу. Тобто вдосконалення шкільної математичної освіти таким чином,було встановлено правильне співвідношення між теоретичним рівнем викладу навчального матеріалу, розвитком логічного мислення, формуванням в учнів знань и умінь прикладного характеру.
|
|
|
· Найбільш гостра проблема - проблема міжпредметних зв'язків, від якої потерпають: географи, коли раніше за математиків знайомлять з мапою та використовують масштаб; фізики, коли використовують стандартний вид числа або пояснюють степені та будують графіки функцій; хіміки, коли складають пропорції або з відповідної формули виражають одну зміну через іншу, ... Від цієї проблеми страждають і самі ж викладачі математики, бо учні не бачать, де, коли і як саме використовують математичні твердження, закони, для чого їм потрібні набуті знання, уміння, навички.
· Досягнення обов'язкових результатів навчання. Ця проблема виникла через необхідність забезпечення якісної загальноосвітньої підготовки всіх школярів. Методична система навчання була орієнтована на якнайвищий рівень засвоєння всіма учнями змісту будь-якої дисципліни і математики зокрема. Проте шкільна практика свідчить, що це завдання - нереальне. Через індивідуальні особливості різні .учні мають різні можливості щодо рівня і якості засвоєння програмового матеріалу. Частина з них не встигає, потребує постійної педагогічної підтримки, диференціації вимог щодо рівня засвоєння програмового матеріалу. Відсутність такої диференціації призводить до дискомфорту в самооцінці окремих учнів, збайдужіння до навчання, негативного ставлення до школи, розвитку почуття власної неповноцінності.Щоб усунути згадану суперечність, треба було чітко виділити рівень математичної підготовки, обов'язковий для кожного учня (освітній стандарт), і на цій основі здійснити рівневу диференціацію навчання. Для тих, хто не встигає з математики і не цікавиться нею, має бути забезпечене право нейти далі, а забезпечити можливість продовжувати навчання з математики та інших предмет. Водночас на основі безумовного досягнення обов'язкового рівня математичної підготовки слід створити умови для розвитку, підвищеного рівня навчання тих, хто має здібності і цікавість до математики, чия сфера майбутньої трудової діяльності буде пов'язана з математикою.
|
|
|
Можливості шкільного курсу математики щодо формування наукового світогляду.
Під науковим світоглядом розуміють систему поглядів на оточуючий світ, на можливість його пізнання людиною, на ставлення до суспільства і праці. Це система поглядів на природу і суспільні явища, основана на даних науки. Тому систематична робота викладачів різних предметів по формуванню цілісного наукового світогляду у студентів повинна бути спрямована не лише на озброєння науковим розумінням навколишнього світу, але і перетворення цих знань у внутрішні переконання кожного студента.
Можна виділити чотири групи світоглядних ідей математики: методологія, філософія, історія і прикладне значення математики.
Методологія математики вивчає сукупність математичних методів, зв’язок математики з іншими науками, місце математики в системі наук, її внутрішню структуру, методи, які використовуються в дослідженні.
Багато філософських питань математики (проблеми нескінченності, істинності, походження абстракцій) можна розглядати на лекціях. Якщо на заняттях математики будуть залучатись філософські знання, то викладач одержить можливість глибше визначати важливі математичні поняття і вносити свій вклад у формування наукового світогляду студентів.
Використання історизму у навчанні є дієвим та ефективним засобом формування світогляду. Знання основних фактів історії виникнення вихідних понять, основних історичних стимулів розвитку, біографічні відомості про видатних математиків, особливо вітчизняних, знання сучасного стану проблем математики має вплив на ставлення студентів, учнів до предмету, на мотивацію їх навчальної діяльності.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 362; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!