Украинское диссидентство характеризовалось рядом черт.
Во-первых, это была мирная, ненасильственная форма борьбы, борьба за умы и души людей.
Во-вторых, это движение уже имело свои организационные формы (кружки, союзы, объединения, комитеты).
В-третьих, диссидентство было общеукраинским явлением и проявлялось во всех регионах Украины.
В-четвертых, диссидентство, как общественное движение, охватывало различные социальные прослойки населения - интеллигенцию (писатели, журналисты, литературоведы, учителя, юристы, специалисты различных отраслей народного хозяйства), студенчество, рабочих.
Среди известных диссидентов данного периода были юрист Левко Лукьяненко, литературный критик Иван Светличный, художник Петр Заливаха, историк Валентин Мороз, генерал Петр Григоренко, публицист Иван Дзюба;
Правозащитники стали объектом преследований репрессивных органов власти. Часть из них была заключена в тюрьмы, другие - лишены возможности заниматься творческой деятельностью. В борьбе с диссидентами советская власть взяла на вооружение невиданный ранее метод - карательную медицину. Вполне здоровых людей за их убеждения заключали в психиатрические лечебницы, где они нередко действительно превращались в психически больных. Но добиться ликвидации правозащитного движения власти не удалось. На место заключенных на борьбу с тоталитарным режимом становились новые правозащитники.
Это положение подтверждает деятельность Украинского Хельсинкского Союза (УХС), который был создан 9 ноября 1976г. по инициативе поэта Николая Руденко и генерала Петра Григоренко. Ядро украинской правозащитной организации составилиу кроме вышеперечисленных, О. Тихий, М.Матусевич, Л.Лукьяненко, О.Мешко, О.Бердник и другие. Позднее ряды УХС пополнили В.Черновил, С.Хмара, О.Шевченко, братья М. и Б.Горыни, И.Светличный. Организация действовала открыто и не скрывала свои цели: следить за выполнением Хельсинских соглашений в Украине, собирать и распространять информацию о нарушениях прав человека, содействовать тому, чтобы Украина, как полноценная независимая держава, самостоятельно принимала участие в будущих совещаниях по вопросам Хельсинкских соглашений и международной жизни в целом. В УХС за время его существования состоял 41 человек, 38 из них были лишены свободы и отбыли в тюрьмах, лагерях, психиатрических больницах и в ссылке более 550 лет. Генерал Григоренко был выслан на Запад.
|
|
|
Деятельность украинских правозащитников, требовавших от советского руководства соблюдения взятого на себя в Хельсинки обязательства уважать права человека, является одной из ярчайших и наиболее трагических страниц национально-освободительного движения. Их жертвенность вдохновляла и других на сопротивление тогдашнему режиму.
|
|
|
47. Особливості політичного та економічного становища в Україні під час перебудови (1985-1990рр.)
Після періоду "застою", коли у березні 1985р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, почалася перебудова, яку можна розділити на такі періоди: І985-І988 рр. - період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови. І988-І99І рр. - період активних політичних перетворень під гаслом побудови демократичного, гуманного соціалізму. Економічні реформи проходили за наступними етапами. 27 квітня 1985р. програма прискорення соціально-економічного розвитку передбачала до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади, вирішити традиційні проблеми - продовольчі, житлові, забезпечити населення товарами повсякденного вжитку. Але ця програма виявилася утопічною. Без глибокої перебудови всього господарського механізму не можна було здійснити прискорення. Реформа 1987 р. передбачала самостійність, самоокупність, самофінансування підприємств, поширення кооперативного руху. Це надавало можливість переводити підприємства на госпрозрахунок, сприяння впровадженню науково-технічного прогресу тощо. Але і ця реформа була непослідовною, зазнала провалу. Почалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний доход України скоротився на 1,5%. Виникає інфляція. Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей. Ця аварія обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка дала згоду на будівництво ЧАЕС, замовчувала страшні масштаби та наслідки катастрофи. Основний тягар роботи по ліквідації наслідків аварії взяла на себе Україна.
|
|
|
48. Виникнення нових політичних партій в Україні на початку 90-х рр. ХХ ст. Багатопартійність в Україні на сучасному етапі та її особливості.
В цей час виникають неформальні організації" - Український культурологічний клуб, Товариство "Меморіал", Українська Гельсінська Спілка (сформувалася на базі УГГ), Товариство української мови їм. Т.Шевченка, студентська організація “Громада” тощо. У вересні 1989 р. була створена масова політична організація "Народний рух Украйни” на чолі з І.Драчем, головною метою якої оголошено вихід України з СРСР, відновлення української державності. Рух відігравав надзвичайно важливу роль у процесах перебудови: сприяв активізації національно-визвольного руху, консолідації демократичних сил. Компартія виявилася неспроможною ефективно діяти в нових умовах і швидко втрачала контроль над процесами перебудови. Почався масовий вихід комуністів з її лав. У 1990 р. після ліквідації ст.6 Конституції СРСР починається формування багатопартійної системи. Першою була створена Українська республіканська партія (УРП). Всього у 1990-1991 рр. виникло майже 20 опозиційних партій. Серед них - Демократична партія України, Партія зелених України, Партія Демократичного Відродження України, Українська національна партія (жовтень 1989р.), Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ) (листопад 1990р.), Ліберальна партія України (ЛПУ), Народна партія України (НПУ) (22 липня 1990р.), Об'єднана соціал-демократична партія України (травень 1990р.), Українська селянсько-демократична партія (УСДП) (початок червня 1990р.), Українська християнсько-демократична партія (УХДП) (22 квітня 1990р.), Українська християнська партія жінок (УХПЖ) (листопад 1991р.), Партія слов'янського відродження (ПСВ) (серпень 1990р.) та ін.
|
|
|
49. Внутрішня політика Української держави у 1991-2004 рр. Реформи у суспільно-політичному і економічному житті. Прийняття Конституції 1996 р.
Після 1991 р У. стала незалежною державою, але вона мала стару рад. конституцію, яка була прийнята ще у 1986 р. у 1991-1993 рр. було розроблено декілька проектів конституції (К.). Вони обговорювалися в У., але прийняти К. Не вдавалося швидко. Були такі політики, які казали, що не треба приймати К. Існували різні труднощі, проблеми та різні точки зору.
Проблеми, що існували:
1) Питання про приватну власність;
2) Питання про форми державного управління:
а) У. як парламентська республіка;
б) президентська;
в) парламентсько-президентська.
3) Якою повинна бути виборча система;
4) Адміністративно-територіальний устрій:
а) У.– унітарна держава;
б) федеративно-земельний устрій.
5) процедура прийняття самої конституції:
а) приймати на референдумі;
б) на Верховній Раді;
в) на соціальних конституційних зборах.
У конституційному процесі можна виділити 2 періоди:
1) 1991-1993 рр.;
2) вересень 1994-28 червня 1996 р.
У 1994 р збирається нова ВР. У цьому ж році обирається новий Президент (Л. Кучма). Була створена спеціальна комісія, яка готувала проект конституції. Навесні 1996 р ВР схвалила у першому читанні цей проект. Надалі процес дещо пригальмувався. Приймається Указ про референдум у вересні 1996 року. В ніч з 27 на 28 червня 1996 р У. здобула нову К. К. Має преамбулу, 15 розділів і 168 статей. В К. Записано, У. є незалежною, демократично соціальною та правовою державою. У. – це унітарна держава. У складі її – автономна респ. Крим. У. – республіка, тому єдиним джерелом влади є народ. В У. діє верховенство права, державна мова – українська. Суспільне життя в У. базується на засадах політичного, економічного плюралізму. В У. жодна ідеологія не може бути офіційною. Зараз в У. біля 100 укр. партій. Школа відокремлена від церкви, а церква – від держави.
50. Основні напрямки зовнішньої політики України у 1991-2004 рр. Співпраця з міжнародними організаціями.
Пріоритетними напрямками діяльності У. на міжнародній арені є: визнання принципів і норм міжнародного права; визнання териториальноїцілосності держав і недоторканості їх кордонів; візнання міжнародних зобов”язень і угод колишнього СРСР, які відповідають загальнолюдським нормам і не заперечать корінним інтересам У. народу; перетворення У. в без’ядерну і нейтральну державу. Незалежна У. визнана більш ніж 150 державами світового співтовариства. У. лютому 1993 р У. підписала декларацію про створення парламентської асамблеї чорноморського єкономічного співтовариства.
Важливим елементом зовнішньої політики У. є її активна участь у ядерному роззброенні. У. стала першою державою у світі, яка відмовилась від свого ядерного потенціалу. Приеднання У. 16 листопада 1994р до договору про нерозповсюдження ядерної зброї було безпрецендентним кроком. Цим самим У. переконливо пілтвердила миролюбивой характер своеї зовнішньої політики, свій статус без’ядерної держави.
На початку грудня 1994р делегація У. взяла участь у зустрічі глав держав і урядів країн-учасниць наради з безпеки і співробітництва в Європі, яка проходила в Будапешті. Надзвичайно важливим для У. стьало підписання меморандуму про гарантії безпеки У. підписаного лідерами трьох великих ядерних держав — США, Британія та Росія.
Три ядерні країни підтвердили свої забов”язання поважати незалежність, суверинітет та територіальну цілісність нашої держави. Ніяка їх зброя ніколи не буде використовуватися проти У., крім самооборони. Вони забов”язалися утримуватися від економічного тиску, домагатися негайних дій від ради безпеки ООН вразі, якщо У. стане жертвою акту агресії з використанням ядерної зброї.
З вересня 1995 року У. є повноправним членом ради европи. Налагоджуються контакти з нато, відповідно до програми “ партнерство заради миру”.
Незалежна У. держава стояла біля колиски створення СНД. Нелегко складаються відносини У. з Росією. Проблеми поділу Чорноморського флоту, боргів, подвійного громадянства, надумана проблема “статусу Севастополя” призвели до непомірного затягування переговорного процесу.
На жаль досі не укладено повномаштабного договору з Румунією, яка теж має териториальні притензії до У. (Буковина, острів Зміїний).
У. рушуче заявила про себе світовому співтовариству. Реформи які в ній здійснюються, мають надати нового імпульсу її незалежності, вона стає все більш вагомим і впливовим фактором міжнародних відносин.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!