Розділові знаки при вставних та вставлених конструкціях.

ставні конструкції (слова, словосполучення і речення)

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи.

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо.

Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні: Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах — вставне слово. Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка — присудок.

У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами:Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником: А може, власне, і не в тому справа. Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставне слово обов’язково виділяється комами: А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік. Або, нарешті, кажуть, берега дати.

Зверніть увагу! Не є вставними і не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, немовби, все-таки, адже, от, тільки, принаймні, навіть, між тим, за традицією, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, часом, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як: Злива тривала майже годину.

 

Вставлені конструкції

Вставленими називаються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення: І живуть собі щасливо у коханні та миру. Ще й нікому (от що диво!) не завидують в миру.

Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками.

Найменшу відокремлюючу силу мають подвійні коми, потім — подвійне тире і найбільш сильний відокремлюючий знак — дужки: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати.

Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають з ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома..

Розділові знаки при звертанні.

Розділові знаки при прямій мові, діалогах та цитатах

Цитати з вказівкою, кому вони належать, ви­ді­ля­ють­ся лапками. Інші розділові знаки ста­в­лять­ся так, як при прямій мові:
«Шевченко, Пушкін, Міцкевич — люди, що вті­лю­ють дух народу з найбільшою красою, си­лою й повнотою»,— відзначив Максим Горь­кий.
2. Якщо цитата наводиться з пропуском, то він позначається трьома крапками:
Ще Добролюбов писав колись: «...Кожен із лю­дей, які записують і збирають твори на­род­ної поезії, зробив би річ дуже корисну, якби... передав і всю обстановку,.. при якій вдалося йому почути цю пісню чи казку».
3. Посилання в тексті на слова автора або дже­ре­ло цитати подається в дужках:
«Є межі між народами, але немає поміж се­р­ця­ми». (Р. Гамзатов)
4. Якщо цитата входить в авторський текст як ча­с­ти­на речення, то вона у цьому випадку ви­ді­ля­єть­ся лапками, але пишеться з малої бу­к­ви:
Вони, мов ярмаркові лірники, заведуть, бу­ва­ло, на дозвіллі з братом Денисом тільки їм са­мим відому пісню про «пісочок, що загортає ми­ло­го слідочок». (О. Г.)
5. При цитуванні віршів з точним збереженням рядків і строф лапки не ставляться:
Діти нудяться хатині, Нудять, нарікають: «Нащо зима та люта» – Все вони питають.
(Л. Українка)
6. Епіграф у лапки не береться. Вка­зівка на дже­ре­ло або автора дається у наступному рядку без дужок:
Він (Т. Г. Шевченко) — поет цілком на­род­ний.
М. Добролюбов

                                                   

62. Складні випадки керування в службових документах

Ділові документи вимагають максимальної стислості й точності передачі інформації. Будь-які відступи від правил викладу змісту спричиняють серйозні помилки. Особливо уважними треба бути до дієслів, що вимагають певного відмінка.

Найчастіше помиляються в тих випадках, коли при дієсловах, які вимагають певного відмінка, вживається спільний додаток різної форми. Наприклад: повідомляти новини сесії Верховної Ради України: інформувати про новини сесії Верховної Ради України.

Поширеними є помилки в усталених словосполученнях, викликані змінами окремих слів. Наприклад: правильно вживати: довести до відома громадян (а не: довести для відома громадян).

Особливої уваги вимагають близькі за значенням слова, що обумовлюють різні відмінкові форми. Наприклад:наша земля багата на хліб. Наша земля славиться хлібом.

Неоднакових відмінкових форм вимагають одні й ті самі дієслова в російській та українській мовах. Наприклад: українське - підготуватися до чого? російське - подготовиться к чему?

При складанні ділових документів треба звертати увагу і на відповідні прийменники, особливо під час використання усталених словосполучень типу: покладається на..., до..., відрахування на... тощо.

Коли автори документа хочуть підкреслити напрям дії до чогось, використовують прийменники у (в) або до:летіти в літаку, зайти до вітальні.

Дуже складним є використання прийменників для, на. Щоб уникнути помилок, необхідно використовувати прийменник на, коли йдеться про сферу вживання. Наприклад: Виділити кошти на матеріали. Прийменник для вживається тоді, кати слід підкреслити мету дії. Наприклад: виділити кошти для придбання матеріалів.

Прийменник проти вживається в діловому мовленні при порівнянні. Наприклад: Кількість населення нашого міста зменшилась вдвічі проти 1975 року.

Прийменники завдяки, всупереч вимагають давального відмінка. Наприклад: завдяки праці, завдяки виконанню планів; всупереч прогнозам.

Перекладаючи з російської мови на українську, треба бути уважними саме в роботі з усталеними прийменниковими конструкціями. Наприклад:

Прийменник по в діловому мовленні

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються рядом прийменників і безприйменникових конструкцій. Наприклад:

- конструкціями з прийменником за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;

- конструкціями з прийменником з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з урології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) іт. д;

- конструкціями з прийменником на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

- конструкціями з прийменником для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

- конструкціями з прийменником після: після одержання посвідчення; після повернення; після виходу; після розгляду (чогось) і т.д.

- конструкціями з прийменниками у(в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямах;

- конструкціями з прийменником по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості і т. д.

- безприйменниковою конструкцією (з орудним відмінком іменника): повідомити телефоном; переказати телеграфом і т. д. [127].

63. Однорідні члени речення в діловому мовленні.

Однорідні члени речення (ОЧР) – це слова, що відповідають на одне і те ж запитання і відносяться до одного й того ж слова в реченні. Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени. Чуєм що? – крик, що? – рефрени.
Слова крик, рефрени відповідають на одне і те ж запитання (що?) і відносяться до одного і того слова в реченні (чуєм). Отже, вони однорідні.
ОЧР поєднуються між собою сурядним зв’язком без сполучників і за допомогою одиничних сполучників і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи (одиничний сполучник вживається тільки один раз між двома ОЧР); за допомогою повторюваних сполучників і… і, та… та, або…або, чи… чи, то… то, ні… ні (повторюваний сполучник повторюється два або більше разів підряд); за допомогою парних сполучників не тільки… а й, як…так і, хоч.. але, якщо не… то.
ОЧР бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені групою слів).
Якщо в простому реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними (важка, чорна хмара і важка чорна хмара).
^ Означення неоднорідн � �, якщо вони в різних планах характеризують предмет (безмежний золотий пшеничний лан); однорідні – якщо характеризують предмет в одному плані (наприклад, у позитивному: холодна, чиста, смачна вода).
Однорідні вони й тоді, коли являють собою перелік ознак (сині, червоні, фіолетові смуги).
Однорідні означення звичайно можна замінити одним словом (важка, чорна хмара – гнітюча). І вимовляються вони, на відміну від неоднорідних, з інтонацією переліку.
^ Два означення однорідн � �, якщо першим стоїть непоширене означення, а другим – поширене (літній, залитий сонцем день). Якщо ж вони стоять навпаки – то неоднорідні (залитий сонцем літній день).
Означення, які стоять після означуваного слова, звичайно однорідні.

У діловому мовленні складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовного спілкування (як усного, так і письмового). Різні типи синтаксичних структур дають надзвичайно багаті можливості для якнайточнішого вираження змісту ділових паперів та передачі різноманітних логічних відношень.

Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або словосполучення, а членами складних конструкцій є кілька моделей речень (прості речення поєднуються і стають частинами складних речень).

Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків. Синтаксичні зв'язки у реченнях називають за функцією залежного члена речення: означальні (між означенням і підметом, додатком, обставиною), обставинні (між присудком і обставинами), додаткові (між присудком і додатком), присудкові (між підметом і присудком).

З метою пов'язання компонентів думки, у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв'язки (це займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий та ін.). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не ... то, не тільки ... а й та ін. Логічний зв'язок між компонентами думки, послідовність Цих компонентів виражаються за допомогою вставних слів по-перше, по-друге, отже, таким чином та ін. З цією ж метою використовуються синтаксичні конструкції типу незважаючи на..., завдяки... та ін.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям {прибуток — одері жується, система освіти — перебудовується та ін.). Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати та ін.), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося та ін.), розщепленого присудка.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 356; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!