ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Чергування голосних Чергування – це постійні закономірні зміни звуків в одних і тих самих частинах слова. Чергування звуків, що виникли давно, називають історичними. Вони поділяються на власне чергування та на випадання (чергування з нулем звука). 1) [і] в закритому складі іменника, прикметника, числівника, займенника в називному відмінку чергується з [о] та [е] у відкритому складі в непрямих відмінках: міст – моста твій – твого сім - семи 2) [е], [о] у відкритому складі іменників ж.р. I відміни в називному відмінку (Н.в.) чергується з [і] в закритому складі в родовому відмінку (Р.в.) множини а) у словах з кореневим буквосполученням -оро-, -оло-, -ере, а також у деяких словах з цими буквосполученнями та постійним наголосом: дорога – доріг корова – корів береза – беріз борона – борін борода – борід але колода – колод б) у ряді слів, які перед закінченням не мають збігу приголосних, а також у деяких словах з постійним наголосом: ягода – ягід особа – осіб підкова – підків А також у похідних від них слів з суфіксом –к(а): ніжка, борідка 3) [е], [о] у відкритому складі іменників с.р. II відміни у Н.в.однини чергуються в закритому складі Р.в. множини з [і] а) у кореневих сполученнях -оро-, -оло-, -ере (крім джерело – джерел, дерево-дерев) болото – боліт долото – доліт б) у ряді слів, які в закінченнях не мають збігу приголосних: село – сіл А також у похідних від них словах із значенням зменшення: долото – долітце село-сільце 4) [е], [о] у відкритому складі інфінітива чергується з [і] у закритому складі дієслів минулого часу ч.р. однини та дієприслівниках, якщо відповідні форми ж.р. та с.р. мають наголос на останньому складі: берегти – берегла – беріг, зберігши нести – несла – приніс, принісши Увага! [о] та [е] не чергуються з [і]у словах іншомовного походження та книжних словах: балон, жетон, закон 33. Зм іни приголосних при словотворенні Приголосні або група приголосних Суфікс Зміна Приклади 1. Г, Ж, 3 -ськ(ий), -ств(о) -зьк(ий), -зтв(о) Лейпциг - лейпцизький, Париж - паризький, Кавказ - кавказький, убогий - убозтво 2. к, ц, ч -ськ(ий) -ств(о) -цьк(ий), -цтв(о) юнак - юнацький, юнацтво, німець - німецький, ткач - ткацький, ткацтво 3. х, ш, с -ськ(ий) -ств(о) -ськ(ий), -ств(о) чех - чеський, птах - птаство, чуваш - чуваський, Одеса - одеський 4. -цьк- -ин(а) -чч(ина) німецький - Німеччина, вінницький - Вінниччина, турецький - Туреччина, але: галицький - Галичина 5. -ськ-, -ск- -ин(а) -щ(ина) Київський - Київщина, віск - вош^ина 6. -СК-, -шк- -ан- -щ(аний) пісок - піщаний, дошка - дощаний 7. -ск- -а- -щ- в усіх формах дієслів тріск - тріщати, тріщу, тріщиш, тріщать 8. -ст- -а- -щ- не перед и і не у 3-й особі множини пригостити - пригощати, пригощаю, але: пригостиш, пригостять 9. -зк- -а- -жч- брязк - бряжчати, бряжчу, бряжчиш 10. -ськ(ск) -енк(о) -ук- -щ(енко) -щ(ук) Васько - Ващенко, Ващук, Терещко - Терещенко 11. -зьк- -енк(о) -ук- -жч(енко) -жч(ук) Кузько - Кужченко, Кужчук 12. г, ж, з -ш(ий, е, ати) -жч(ий, е, ати, ання) вузький - вужчий, вужче, вужчати, але: легкий - легший, легше, легшати, полегшення 13. с -ш(ий, е, йти) -щ(ий, е, йти) красивий - кращий, краще, покращити 14. к, ц -н(ик, ий) -чн(ик, ий) безпека - безпечний, вік - вічний, але: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний, соняшник, торішній
|
|
|
|
|
|
Спрощення груп приголосних
Ж(Д)Н-, -З(Д)Н-, -С(Т)Н-, -С(Т)Л-
1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т: тиждень — тижня — тижневий; виїздити — виїзний, поїзд — поїзний, лестощі — улесливий, щастя — щасливий; вість — вісник, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний. Але в словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять літера т зберігається.
Примітка. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: аванпост — аванпостний, баласт — баластний, компост — компостний, контраст — контрастний, форпост — форпостний.
|
|
|
-3(К)Н-, -С(К)Н-
2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-: бризки — бризнути, брязк — брязнути, блиск — блиснути, писк — писнути, плюск — плюснути, тріск — тріснути, але:випуск — випускний, виск — вискнути, риск – рискнути.
-С(Л)Н-
3. У групі приголосних -слн- випадає л: масло — масний, мисль — умисний, навмисне; ремесло — ремісник.
Винятки: шістнадцять, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап’ястний і похідних від них.
Увага: в словах іншомовного походження і у винятках спрощення приголосних відбувається лише у вимові, тобто спрощення треба показати лише у фонетичній транскрипції. Наприклад: зап’ястний – [запйáсниǐ]; студентський [студéнс'киǐ]. Цей факт слід враховувати при розв’язанні завдань на кількість звуків і букв, а також на голосні/глухі приголосні.
35. Подвоєння і подовження приголосних
1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;
б) кінця першої і початку другої частини складноскоро-чених слів: військкомат, міськком;
|
|
|
в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;
г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -ся: винісся, розрісся, трясся.
Буквосполучення нн пишеться:
а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний;
б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, несказанний, нескінченний, а також у прикметнику старанний;
в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний.
2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
а) перед я, ю, і, е в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, у житті; знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі; волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;
б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття — почуттів; відкриття — відкриттів та ін;
в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.; стаття, статті, статтю, статтею (але в родовому множини — статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею;
г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: тінь — тінню; мить — миттю; молодь — молоддю; вісь — віссю; міць — міццю; подорож: — подорожжю; ніч — ніччю; розкіш —розкішшю; річ —річчю; Рось —Россю;
д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та ін.;
е) перед ю, е у формах теперішнього часу дієслова лити (литися) —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, лають, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.
36. Евфонічні чергування у/в, і/й, з/зі/зо
Милозвучність української мови досягається різними мовними засобами, у тому числі фонетичними, а саме: розподілом голосних і приголосних звуків у потоці мовлення. Українській мові не властиве поєднання кількох голосних або приголосних звуків, важких для вимови.
Для забезпечення милозвучності мовлення відбувається чергування прийменників у – в та сполучників і – й.
Прийменник і префікс в та сполучник й уживаються для того, щоб уникнути збігу голосних:
1) між голосними звуками: Катря причинила двері, й Орисі вже трудно було почути, про що вони сперечаються.
2) після голосного перед приголосним (крім в, ф, хв, льв, тв, св): Вони зустрілися в Києві.
3) на початку речення перед голосним: В оселі затишно й урочисто.
Прийменник і префікс у та сполучник і уживаються для уникнення збігу приголосних:
1) між приголосними звуками: Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.
2) після голосного перед приголосним: Марево веснування тремтить над деревами і завжди тримає у собі бентежну природу.
3) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, хв, льв, тв, св:Підійшов і, хвилюючись, обійняв її. Поїхав у Фастів.
4) на початку речення перед приголосним: Усе неможливе було для Пророка можливим. Усе нездійсненне — здійсненним.
5) після паузи (на письмі — коми, крапки з комою, тире, двокрапки тощо): Настає урочий час — і стирає з очей полуду ляку, пробуджує пам’ять.
У – в не чергуються:
1) у словах, що вживаються тільки з у або в: взуття, влада, уособиця, уява, установа, а також у словах, де зміна у та в пов’язана зі зміною значення: вклад – уклад, вправа – управа, вступ – уступ, вдача – удача;
2) у власних назвах та словах іншомовного походження: Владивосток, Врубель, Уельс, уїк-енд.
І – Й не чергуються:
1) при зіставленні понять: сучасне і минуле, добро і зло, батьки і діти;
2) перед словом, що починається звуком й із будь-яким наступним голосним: пшениця і ячмінь, Марія і Йосип, каша і юшка.
Варіянти прийменника з — із — зі (рідше зо) чергуються так само, як у — в, і — й, щоб досягти милозвучности мови.
1. З уживаємо:
а) перед словом із початковим голосним незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: 3 одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови;
б) перед словом із початковим приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький); 3 її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка).
2. Варіянт із уживаємо:
а) коли попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний: Разів із шість Рябка водою одливали (П. Гулак-Артемовський); Десь із городу чути було голоси (А. Головко); Вискочив, як із пекла; Який він із себе?;
б) коли попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається приголосними с, ш або сполученням приголосних: Родина із шести осіб; У кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Коцюбинський); І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко);
в) здебільшого на початку речення перед сполученням будь-яких приголосних, а також перед приголосними с або ш: А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (народна пісня); Із сіней потягло вологою; Із шафи дістали пальто.
Примітка. У відповідних позиціях чергуються варіянти прийменника з-за — із-за, префікса з- — із-: ви?йшла з-за буди?нку, ви?йшов із-за буди?нку, зво?дити(ся) — ізво?дити(ся), зви?кнути — ізви?кнути, згаса?ти — ізгаса?ти; зголодні?ти — ізголодні?ти, знайти? — ізнайти? та ин., зве?чора — ізве?чора, зда?вна — ізда?вна, зза?ду — ізза?ду, зма?лку — ізма?лку, знов —ізно?в тощо.
3. Зі вживаємо перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ш, щ: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі шкали на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Горить сльоза. Зі свічки капле віск (І. Жиленко); Балада зі знаком запитання (І Драч); Зі щитом або на щиті.
Примітка. Зо як фонетичний варіянт прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні; не бачила зо три тижні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова { Уживаний у художньому мовленні архаїчний прийменник к у відповідній позиції має варіянт ік: Ще ж як руку притулив [він] к серцю ік свому (П. Тичина)}.
37. Правопис префіксів
1. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, безсилий, безглуздий, безкраїй, безладний, безлюдний, розбитий, розмальований, рознесений, розгніваний.
2. Перед літерами к, п, т, ф, х завжди пишеться с-: скласти, створити, спробувати, спресувати, схвалити, сфотографувати.
3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-:
а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням приближення, приєднання: прибув, прибіг, приніс, прийшов, прив'язав, прибудував, приєднав, пригвинтив, приклеїв, приклав;
б) префікс пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний, препоганий, превеликий;
префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; презлий — дуже злий;
в) префікс прі- пишеться лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва.
4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення, перекласти, перестрибнути, перечитати, передати.
5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, відчинити, віднести, підкинути, підбадьорити, піддати, міжпланетний, міжбрів 'я, міжміський, міжцеховий, міжнародний.
6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти, винести, вивезти; а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати, вирішити.
38. Правопис прізвищ та географічних назв іншомовного і слов `янського походження
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Значну частину словникового складу сучасної української літературної мови становлять слова іншомовного походження. Правописні особливості їх визначаються орфографічними нормами української літературної мови.
Основні орфограми у словах іншомовного походження
| Літери и-і-ї, е - с | Подвоєні літери | Апостроф | Знак м'якшення |
| директор, мозаїка, символ феєрія, тріумф, декан, | брутто, нетто, тонна, вілла | інтерв 'ю, кар 'єра прем 'єра | віньєтка, сти-льальбом |
Орфограми и-і-ї
| и | і | ї | |||
| 1. У загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: диплом, стимул, позиція, силует, цифра, режим, ширма, риф (правило дев'ятки). | 1. На початку слова у загальних і власних назвах: ідея, інститут; Іспанія, Індія. 2. Усередині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед буквами на позначення голосних та перед є, й: матеріал, аудієнція, фіалка, (але: диякон, християнство). | Після букв, що позначають голосні звуки: наївний, руїна, прозаїк. | |||
| 2. У власних назвах: а) у географічних назвах з | 3. У кінці невідмінюваних слів після приголосних: | ||||
| кінцевими -ида,-ика: Фло- рида, Америка, Мексика; б) у географічних назвах після букв, що позначають шиплячі, і після букви ц: Вашингтон, Алжир, Лейп- циг, Чикаго, Чилі; в) у географічних назвах із звукосполученнями -ри: Рим, Париж, Крит, Рига. г) в окремих словах згідно з традиційною вимовою: Ватикан, Бразилія, Сирія, Аргентина, Братислава. 3. У деяких словах відпо- відно до вимови: лиман, спирт, химера, кипарис, миля. | таксі, мерсі, поні. 4. Після літер, що не вхо- дять до правила дев'ятки, перед буквами на позна- чення приголосних звуків: бізнес, академік, хімія, лі- тература. 5. У власних назвах після букв на позначення при- голосних звуків перед на- ступними буквами на по- значення приголосних і в кінці слова: Лісабон, | ||||
Орфограма е - є
| е | є |
| 1. Після букв, що позначають тверді приголосні: легенда, телефон, декан. 2. На початку слова: етап, екзамен, енергія. 3. Після а, о, у всередині слів:силует, проект, поет (але: траєкторія). 4. У префіксах де-, ре-:реконструкція, денаціоналізація. | 1. Після апострофа, знака м'якшення, букв е, і, й: п'єдестал, портьєра, феєрія, абітурієнт, Фе-йєрбах (але: діез). 2. На початку слова, коли іншомовне е вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е: Європа, єгер, єнот, Євпаторія. |
Орфограма - апостроф
| Ставиться | Не ставиться | ||
| Перед я, ю, е, ї 1. Після літер, що позначають губні приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х] та після р: іитерв 'ю, прем 'єра, мит 'як, бар 'єр, Х'юстон, Руж 'є, Монтеск 'є. 2. Після префікса, що закінчується літерою на позначення приголосного звука: суб'єкт, ін 'єкція, ад 'ютант. | 1. Після губних [б], [п], [в], |м], Іф], шиплячих [ж], [ч], [ш], задньоязикових [г], [к], [х] та після р, якщо букви я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного: бюро, бюджет, пюре, фюзеляж, Рєпін, Лого. 2* Перед йо: серйозний, курйоз. | ||
| Орфограма - знак м'якшеня | |||
| Пишеться | Не пишеться | ||
| 1. Після літер, що позначають м'які приголосні звуки [д'], [т'] [з'] [с'] [л'] [н'] перед я, ю, €, ї, йо: конферансьє, ательє, більярд, досьє, мільярд, бульйон, Віньї. 2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): фільм, Нельсон,альбом. 3. У кінці слів після літери л (відповідно до м'якої вимови приголосного):магістраль, автомагістраль, стиль. | 1" Перед я, ю, якщо вони пом'якшують попередній приголосний і позначають звуки [а], [у]: маляр, малярія, нюанс. Але: залп. Але: метал, бал. | ||
| Подвоєння букв | |||
| Відбувається | Не відбувається | ||
| 1. В окремих загальних назвах: брутто, нетто, манна, ванна, вілла, бонна, пенні, панна, тонна, білль, мулла, дурра, мірра. | У загальних назвах: група, клас, колектив, граматика, інтермецо, сума, грип, бароко. | ||
| Відбувається | Не відбувається | ||
| 2. У власних назвах та їх похідних: Голландія, Марокко, Міллер, Діккенс, Руссо, марокканець. 3. За збігу однакових приголосних префікса і кореня, коли в мові вживається непрефіксальне слово: ірреальний (є реальний), імміграція (еміграція), ірраціональний (єраціональний).
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||