Особливості відмінювання й написання особових назв. (42 питання)

Правопис складних слів.

Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.

1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь:верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель, але кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, алеконо́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;

в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

Разом пишуться:

1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, уні­вер­маг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, ме­тео­слу­ж­ба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кі­ль­кі­с­ний числівник (коли він не позначається цифрою):двобічний, трипроцентний, сі­м­де­ся­ти­річ­чя, трикутник, два­дця­ти­ше­с­ти­ти­ся­чний, двовладдя.
3. Складні іменники, утворені шляхом по­єд­нан­ня за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, кра­с­но­пис, чорнозем, верболіз.
4. Складні іменники, утворені шляхом по­єд­нан­ня дієслова в 2-й особі однини наказового спо­со­бу з іменником: вернигора, горицвіт, пе­ре­ко­ти­по­ле.
5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.
6. Складні прикметники, співвідносні з склад­ни­ми іменниками, що пишуться разом: елек­т­ро­си­ло­вий, самохідний.
7. Складні прикметники, утворені від спо­лу­чен­ня іменника та узгоджуваного з ним при­кме­т­ни­ка: народно-поетичний, первіснообщинний.
8. Складні прикметники з другою діє­слівною час­тиною: деревообробний.
9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: до­б­ро­зи­ч­ли­вий.
10. Складні прикметники, утворені з 2-х або ­кількох прикметників, якщо основне сми­с­ло­ве навантаження передається останнім при­кме­т­ни­ком: вузькодіалектний.
11. Складні прикметники, що виступають як на­у­ко­ві терміни: головоногі, грудочеревна (пе­ре­по­на), умовнорефлекторна (дія).

Через дефіс пишуться:

1. Повторення того самого слова з метою під­си­лен­ня його повного значення, зокрема, в діє­сло­вах для підсилення інтенсивності дії:пи­сав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і при­слі­в­ни­ках для вираження великої міри, озна­ки: білий-білий, легенький-легенький, ба­га­то-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.
2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; ан­то­ні­мі­ч­них слів: більш-менш, видимо-не­ви­ди­мо; близьких за значенням слів, що пе­ре­да­ють єди­не поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з рі­з­ни­ми закін­ченнями, префіксами і су­фі­к­са­ми: ве­ли­кий-превеликий, давним-давно, з дав­ніх-да­вен, з діда-прадіда, мало-помалу, по­вік-віки, радий-раді­сінький, сила-силенна, ти­хий-ти­хе­се­нь­кий.
Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а дру­гий – ору­д­но­го, пишуться окремо: кінець кінцем, од­ним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чо­ти­ри.
Примітка. Поєднання слів зі значенням при­бли­з­но­с­ті або певних числових меж можуть скла­да­ти­ся й з двох числівників, позначених ци­ф­ра­ми. У таких випадках між ними ста­вить­ся тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко);По-о-лк, стій!
6. Літерні абревіатури з належними до них ци­ф­ра­ми: Ту-154, ЗІЛ-131.
7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
8. Терміни, до складу яких входить літера ал­фа­ві­ту: П-подібний, Т-подібний.
9. Літерні скорочення складних слів, які пи­шуть­ся разом або через дефіс: с.-г. — сіль­­сько­го­с­по­дар­сь­кий; с.-д. — соціал-демократ, соціал-де­мо­к­ра­ти­ч­ний; ст.-сл. — старослов’янський.
Але скорочення, утворені від словосполук, пи­шуть­ся окремо: с. г. — сільське господарство.
10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:
магні­толог-ас­т­ро­ном, член-кореспондент.
11. Іменники, що означають державні посади, вій­сь­ко­ві звання: генерал-губернатор, ге­не­рал-ма­йор.
12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.
13. Іменники, що означають складні одиниці ви­мі­ру: кіловат-година.
14. Складні іменники з першою складовою ча­с­ти­ною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, ун­тер-, штаб- (штабс-): віце-президент, екс-чем­піон, штабс-капітан.
15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-де­мо­к­ра­ти­ч­ний, блок-системний.
16. Складні прикметники, утворені з двох чи біль­ше прикметникових основ, що означають рі­в­но­пра­в­ні поняття (між компонентами мо­ж­на ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опук­лий, столярно-механічний.
17. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, по­лі­ти­ко-економічний, ритміко-інтонаційний.
18. Складні прикметники з першою частиною вій­сь­ко­во-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стра­те­гі­ч­ний.
Виняток: військовозобов’язаний, вій­­сь­ко­­­во­по­ло­не­ний.
19. Складні прикметники, у яких перша скла­до­ва частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й при­єд­ну­єть­ся до неї за допомогою сполучного зву­ка о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-па­то­ко­вий.

Вживання великої літери

Правила переносу

1. Слова з одного рядка в другий слід переносити складами (кни-га, паль-ці, по-ло-ва, са-дів-ник, Хар-ків).

2. Сполучення літер ЙО, ЬО при перенесенні нероз­ри­ва­ють­ся (йо-го, ма-йор, ко-льо-ро-вий, сьо-го-дні, цьо-му).

3. З двох однакових приголосних між голос­ними один залишається в попе­редньому рядку, а дру­гий перено­сить­ся в наступний (баштан-ник, ран-ні); якщо друга частина складного слова починається двома однаковими при­го­ло­с­ни­ми, то вони не розриваються (ново-введений).

4. Односкладові префікси перед наступним при­го­ло­с­ним кореня при переносі не роз­ри­ва­ють­ся (без-країй, від-даль, най-кращий).

5. Не можна відривати першу букву від кореня Правила переносу слів.

6. Одна літера не залишається на поперед­ньому рядку й не переноситься в наступний рядок (Ма-рія, опи-са-ти, ака-де-мія).

7. Не можна розривати ДЖ і ДЗ, якщо вони по­зна­ча­ють один звук (гу-дзик, са-джу, хо-джу, ра-джу).

8. Не можна відривати літеру Й від поперед­ньої літери, що позначає голосний (бій-ка, стій-кий, вій-на).

9. М’який знак і апостроф при переносі не ві­до­кре­м­лю­ють­ся від попередньої літери (кіль-це, сім’я-нин).

10. Односкладові частини складноскорочених слів при переносі не розриваються (тех-мі-ні-мум, кол-госп).

11. При переносі складних слів не можна за­ли­ша­ти в попередньому рядку початкову ча­с­ти­ну другої основи, якщо вона не становить скла­ду

Правила переносу слів.

12. Не можна розривати абревіатури, а також ­відокремлювати від них цифри (ЗІЛ-111, РТС, ЛАЗ-105).

13. У решті випадків можна довільно переносити слова складами (Дні-про, Дніп-ро; се-стра, сес-тра, сест-ра).

Це правило поширюється й на суфікси (видавни-цтво, видавниц-тво, видавницт-во).

 

57. Графічні скорочення

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м — метр, мм —міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал).

До найпоширеніших загальноприйнятих графічних скорочень належать такі:

акад. — академік о. — острів
вид. — видання обл. – область
гр. — громадянин оз. — озеро
див. — дивись пор. — порівняй, порівняйте
доц. — доцент проф. — професор
ім. — імені р. — рік, річка
і т. д. — і так далі рр. — роки
і т. ін. — і таке інше с. — село, сторінка
і под. — і подібне ст. — станція, сторіччя
напр. – наприклад т. — товариш, том
н. е. — нашої ери тов. — товариш
до н. е. — нашої ери тт. — товариші, томи

Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад, слово селянськийможе бути скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. календар, ден. норма. При збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий).

 

58. Розділові знаки при уточнюючих членах речення

Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією і пов'язуються лише інтонацією або інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Комою відокремлюються:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б'є об берег (Коц.); Вода в такий час була майже гаряча, значно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Збан,).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням — великих і малих — і раз у раз щось сушилося на вікнах (Коц.);

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить — і вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лцце | б'є туга повітряна хвиля.

.. (Коз.); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (Мал.); Се було літом, у жнива (Коц.);

Примітка. Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно підкреслити їх уточнювальний характер. Якщо такої інтонації немає, обставини комами не виділяються.

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур- І бай, або степовий жайворонок (Смог.); На Поліссі трапляються «вижари», тобто болота, які ніколи не замерзають (Дем );

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у містах Удзумі, влаштовують свято проводів журавлів (3 журн.); Приємно було всім, особливо перемаж- } цям конкурсу.

Уточнюваяьні члени речення слід відрізняти від однорідних.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 178; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!