Відділення патології вагітних

  Приміщення цього відділення має знаходитися подалі від пологових відділів і палат новонароджених, щоб вагітних не турбували зайві звуки. Слід забезпечити хворим повноцінний відпочинок вдень і вночі.

  Особливої уваги потребують жінки, котрих готують до пла­нового кесарського розтину. З ними слід щоденно працювати, щоб переконати у необхідності операції, усунути страх за себе і за майбутню дитину. Варто наводити приклади інших жінок, які перебували разом з вагітною у відділенні патології і наро­дили здорових дітей.

  Високий рівень фахових знань та умінь, точність у вико­нанні призначень, тактовність, людяність, уважність, самов­ладання, чуйність — ці якості конче необхідні медичній сестрі.

Останніми роками роль середнього медичного персоналу значно зросла. Медичні сестри почали працювати із складною технікою, виконувати відповідальні маніпуляції, це вимагає високої кваліфікації та постійного вдосконалення ними своїх знань.

  Проте надзвичайно важливим залишається спілкування із хворими. Жоден комп'ютер не може замінити людського сло­ва, щирого співчуття та вчасної допомоги. Особливістю робо­ти в акушерстві та гінекології з деонтологічної точки зору є необхідність врахування своєрідності жіночої психіки, зокре­ма, психіки вагітної жінки. Медична сестра своїми діями, по­ведінкою та словом повинна створювати у хворої оптимістич­ний настрій, впевненість у швидкому одужанні чи сприятливо­му закінченні пологів, якщо йдеться про роділлю. Не слід ін­формувати хворих про результати аналізів, висновки лікарських консиліумів, висловлювати свої прогнози щодо термінів ліку­вання, розповідати про об'єм оперативних втручань. Таке пра­во має тільки лікар. Якщо у медсестри виникли сумніви у пра­вильності лікарських призначень, вона повинна негайно звер­нутися до лікуючого лікаря, в жодному разі не обговорюючи це з хворими або іншими особами.

  Слід враховувати, що за особливостями свого фаху медичні працівники гінекологічних та акушерських стаціонарів часто мають справу з фактами, що стосуються інтимного життя па­цієнток, тому необхідна велика обережність у спілкуванні з ними та їхніми родичами, бо розголошення лікарської таєм­ниці може мати дуже серйозні наслідки.

Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деон-тологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для ефективного лікування жінок.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ АКУШЕРСЬКОЇ ТА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

  Надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги ва­гітним жінкам, роділлям, породіллям, догляд за здоровими но­вонародженими, надання допомоги недоношеним та хворим новонародженим — основні завдання акушерства та перинатології.

  Для надання цієї допомоги в Україні існують пологові бу­динки, які можуть бути як самостійними закладами, так і вхо­дити до складу багатопрофільних міських лікарень. У централь­них районних лікарнях така допомога надається у пологових відділеннях.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Амбулаторна допомога вагітним жінкам надається дільнич­ним гінекологом у жіночих консультаціях. Жіноча консульта­ція є передовою ланкою служби і основні завдання її такі:

— диспансеризація вагітних жінок з виділенням груп ризи­ку;

— профілактика і раннє виявлення ускладнень вагітності, екстрагенітальних та післяродових ускладнень;

— надання гінекологічної допомоги;

— здійснення заходів з планування сім'ї;

— виявлення передракових захворювань у жінок;

— організація профілактичних оглядів та диспансеризація гінекологічних хворих;

— проведення санітарно-освітньої роботи.

В останні роки з метою інтеграції акушерсько-гінекологіч­ної допомоги із загальнолікувальною мережею створюються об'єднані акушерсько-терапевтично-педіатричні комплекси. Їхньою метою є всебічна допомога жінкам. Завдяки створен­ню цих комплексів здійснюється безперервність допомоги ва­гітним та новонародженим, підготовка дівчаток до материн­ства, виявлення і лікування екстрагенітальної патології у ва­гітних, підготовка їх до розродження. В межах такого комплексу можна більш раціонально використовувати лабораторні мето­ди діагностики, консультації спеціалістів для обстеження ва­гітних жінок, а також техніку і апаратуру.

  Диспансеризація вагітних розпочинається із виявлення ва­гітності і взяття жінки на облік. Дуже важливо, щоб вагітна була поставлена на облік і обстежена до 12-ти тижнів вагітнос­ті. При цьому з'ясовують дані загального та акушерського анам­незу, умови життя та роботи, наявність чи відсутність профе­сійно шкідливих факторів, що можуть негативно вплинути на розвиток плоду та перебіг вагітності. Потім лікар проводить детальне акушерське дослідження, виявляє наявність вагітності та її термін, визначає передбачуваний термін пологів, а також об'єктивне обстеження систем і органів.

  Акушерка проводить вимірювання зросту, артеріального тиску на обох руках, зважування вагітної. Окрім цього роб­лять обстеження на СПІД, сифіліс, вірусний гепатит. Визнача­ють групу крові, резус-фактор, а також біохімічні показники крові: цукор, загальний білок, білірубін, а при необхідності — трансамінази, креатинін та деякі інші показники. Проводять загальний клінічний аналіз крові та сечі, дослідження мазків із цервікального каналу, піхви та уретри на наявність гонококів, трихомонад та інших збудників, уточнюють ступінь чистоти вагіни, із носоглотки беруть мазки для виділення золотистого стафілококу. Вагітну обстежують терапевт, стоматолог, ото­ларинголог, а при потребі й інші спеціалісти. Під час першого відвідування всі дані, що отримані при обстеженні жінки, зано­сяться в індивідуальну карту вагітної та породіллі. Відвідуван­ня лікаря при нормальному протіканні вагітності має бути та­ким: відвідування — через 7-8 днів для підведення підсумків аналізів і заключень консультантів, потім у першій половині вагітності — 1 раз на місяць, у другій — 2 рази на місяць, а з 32 тижнів вагітності — 3-4 рази на місяць.

Таким чином, оптимальна кількість відвідувань — 14-16 протягом усієї вагітності.

  Під час кожного повторного відвідування проводиться за­гальне і акушерське обстеження (висота дна матки, обвід жи­вота, положення, передлежання плода, серцебиття), вимірю­ється артеріальний тиск, визначається наявність чи відсутність набряків, проводиться зважування вагітної для визначення прихованих набряків. Загальний аналіз крові проводиться 3-4 рази, аналіз сечі — при кожному відвідуванні (у сечі необхідно визначити наявність білка, цукру, відносну щільність). Реакція Вассермана проводиться двічі — при взятті на облік і в другій половині — перед наданням дородової відпустки.

  Дуже важливо, щоб лікар своєчасно виявляв групи підви­щеного ризику і проводив диференційоване диспансерне спос­тереження за вагітними в цих групах.

  Під час відвідування лікаря вагітна жінка повинна отрима­ти чітку інформацію про шкідливий вплив на організм плоду наркотиків, нікотину, алкоголю, медикаментів, що мають те-ратогенну дію. Згідно законодавства, жінок, які працюють на виробництві, де є професійно-шкідливі фактори (смоли, пести­циди, гумовий клей і ін.), переводять на іншу роботу із збере­женням середньомісячного заробітку. Всі вагітні мають право на звільнення від нічних змін, відряджень.

  У 30 тижнів вагітним жінкам надається відпустка по вагіт­ності та пологах на 112 днів. При виявленні відхилень від нор­мального перебігу вагітності жінки направляються в стаціо­нар, а в групах підвищеного ризику проводиться планова гос­піталізація в різні терміни (у залежності від патології, з приво­ду якої вагітна спостерігається саме в цій групі). Всі дані про перебіг вагітності заносяться в обмінну карту вагітної, з якою вона поступає в стаціонар. Дані стаціонару (відділення патоло­гії чи пологового відділення) теж заносяться в цю карту і пере­даються в жіночу консультацію. Таким чином забезпечується безперервність спостереження за вагітною та породіллею.

Важливим розділом роботи жіночої консультації є фізіопсихопрофілактична підготовка вагітної до родів, яка прово­диться акушерами, педіатрами і, бажано, психологом.

Разом з лікарем на дільниці працює медична сестра або аку­шерка.

До її обов'язків входить:

1. Готувати інструментарій для проведення прийому.

2. Зважувати вагітну, вимірювати артеріальний тиск.

3. Допомагати лікареві при огляді жінки.

4. Брати мазки на різні види досліджень.

5. Виписувати направлення на аналізи, консультації спеціа­лістів.

6. Виконувати призначення лікаря.

7. Здійснювати патронаж вагітних та породіль, диспансер­них хворих.

8. Брати участь в онкопрофоглядах.

9. Вести документацію по диспансеризації хворих.

10. Проводити санітарно-освітню роботу.

  Після пологів акушерка чи медсестра відвідує породіллю в перші 10 днів, передусім жінок з ускладненим перебігом поло­гів, екстрагенітальною патологією, а також тих, які не з'явля­ються повторно у встановлений термін. Породілля відвідує лі­каря двічі — через 10 днів після виписки із пологового будинку і через 6-8 тижнів. Після завершення вагітності та післяполо­гового періоду жінка знімається з диспансерного обліку.

  Основними показниками роботи консультації стосовно об­слуговування вагітних є рівень материнської та перинатальної смертності, відсоток невиношування, наявність пізніх гестозів, особливо важких форм, а також співвідношення між кількістю пологів та абортів.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 87; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!