ОЦІНКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ПО ВПЛИВУ НА ҐРУНТИ В ЗВ'ЯЗКУ З ОСОБЛИВОСТЯМИ БІОЛОГІЇ ТА АГРОТЕХНІКИ
Оцінка культур по кількості рослинних решток і їх якісному складу. Кількість і якість рослинної маси, що надходить в ґрунт після різних культур, значною мірою визначає режим мінерального живлення, агрономічні властивості грунтів і фітосанітарний стан. Сільськогосподарські культури внаслідок різних біологічних особливостей та технологій вирощування неоднаково впливають на режим органічної речовини. За зменшенням надходжень в ґрунт післязбиральних решток, кореневої маси та опаду їх можна розмістити в такій послідовності: багаторічні трави — кукурудза на силос — озимі зернові — ярі зернові — зернобобові — цукрові та кормові буряки — картопля — льон-довгунець.
Абсолютна кількість рослинних решток після кожної культури залежить від умов вирощування.
Рослинні рештки містять багато елементів живлення, які використовують наступні культури сівозміни. Тому облік їх маси і наявність в них поживних речовин мас важливе значення для вирішення багатьох інших важливих теоретичних і практичних питань, таких як розробка систем удобрення, сівозмін, обробітку ґрунту та ін. Зіставлення маси післяжнивно-кореневих решток і продуктивної частини врожаю дають підстави зробити висновок, що зростання останнього пропорційно приводить до зростання кількості рослинних решток після його збирання. Така залежність спостерігається у всіх культур сівозміни.
|
|
|
Симбіотична та асоціативна азотфіксація сільськогосподарськими культурами.Серед польових культур здатністю до симбіотичної фіксації азоту з повітря мають рослини родини бобових. Крім того відомо, що понад 200 видів рослин інших родин також меншою мірою здатні до асоціативної фіксації. Найвищу потенціальну можливість до азотфіксації має люцерна. На гектарі в умовах зрошення вона фіксує до 500 кг азоту з повітря при урожайності сіна 25—30 т/га (за рахунок кількох укосів). При середніх урожаях в богарних умовах 4—5 т/га сіна в ґрунті залишається фіксованого азоту 80—120 кг.
Значну здатність до азотфіксації має і конюшина, причому зі зростанням величини врожайності надземної маси помітно підвищується азотфіксація. Можливості накопичення утилізованого азоту конюшиною становлять від 180 кг при високому врожаю надземної маси до 60—80 кг при врожайності сіна 45—55 ц/га.
За азотфіксуючою здатністю серед польових культур виділяють люпин (багаторічний та безалкалоїдний однорічний), козлятник східний, лядвенець рогатий та ін. їх можливості при сприятливих умовах симбіозу і врожайності зеленої маси 30—60 т/га може фіксуватися 150—200 кг азоту, а зі зниженням продуктивності цих рослин кількість залишеного в ґрунті знижується до 30—35 кг/га.
|
|
|
Зернобобові культури засвоюють значно менше азоту повітря, ніж багаторічні бобові трави внаслідок того, що в них інтенсивна фіксація продовжується протягом 1,5—2 місяців, а у багаторічних грав — 3—4 місяці.
Вплив культур на складання та структурно-агрегатний склад ґрунту. Це пов'язане як з біологічними особливостями самих рослин, так і з механічною дією на ґрунт комплексу машин та знарядь, які відповідають технологіям вирощування окремих культур.
Серед великої кількості факторів утворення агрономічно цінних макроагрегатів (діаметром 0,25—10 мм) основна роль відводиться кореневій системі рослин. У землеробстві при вирощуванні будь-якої культури відбуваються два протилежні і у той же час взаємопов'язані процеси: з одного боку, синтез і накопичення органічної речовини та створення структури ґрунту; з іншого — розпад і розклад органічної речовини та руйнування структури. Інтенсивність проходження цих процесів і визначає кінцеві результати. Чим інтенсивніше формується й повільніше руйнується органічна речовина ґрунту, тим більше утворюється водотривких агрегатів і вони довше зберігаються в ґрунті.
|
|
|
Найбільш сприятливо на оструктуреність ґрунту впливають рослини з добре розвинутою кореневою системою, високою продуктивністю надземної маси, які суцільно покривають ґрунт — з весни до збирання — і не потребують механічного обробітку ґрунту під час вегетації. Цим вимогам відповідають багаторічні бобові та злакові трави або їх суміші. Тому під впливом багаторічних трав створюються в більших чи менших розмірах водотривкі агрегати. Водночас чим вищий їх урожай, тим більше утворюється структурних агрегатів. І навпаки, якщо ґрунт без рослин і зазнає руйнівної дії води, вітру та інтенсивного механічного обробітку, то гранулометричний стан його погіршується.
Оцінка рослин за характером впливу на водний режим ґрунту. Водний режим ґрунту є одним з вирішальних факторів урожайності сільськогосподарських культур. Достатні запаси ґрунтової вологи зменшують залежність урожаїв від кількості опадів протягом вегетаційного періоду. Разом з тим від водного режиму залежать поживний, повітряний і тепловий режими, а також біологічні процеси в ґрунті. Вода — один із основних факторів родючості ґрунту і життя рослин. Г.Н.Висоцький вказував: «Вода в ґрунті разом з розчиненими в ній солями являється справжньою кров'ю живого організму. Без води ґрунту немає».
|
|
|
Культурні рослини помітно різняться за вибагливістю до ґрунтової вологи, неоднаковий також і їх вплив на водний режим ґрунту. Різниця обумовлюється рядом як біологічних особливостей культур, так і кліматичними умовами зон, в яких вони вирощуються. Так, на одиницю сухої речовини врожаю менше витрачають вологи кукурудза, просо і сорго, більше — багаторічні трави, пшениця, соняшник, цукрові буряки, ранні ярі зернові.
Рослини з невеликою кореневою системою, такі як картопля, льон та інші, використовують вологу в основному з верхнього півметрового шару ґрунту. Після них залишається достатньо високий запас вологи в глибших шарах ґрунту.
Ще менший об'єм ґрунту пронизують своїми коренями такі культури як цибуля, огірки, селера, які вимагають достатнього зрошення навіть в районах вологого клімату.
Крім висушувального впливу культур на ґрунт важливе значення має час збирання і відповідно період післязбирального вологонакопичення, що обов'язково враховується при формуванні сівозмін.
Ґрунтозахисна здатність сільськогосподарських культур. Серед комплексних протиерозійних заходів одним з важливих є освоєння ґрунтозахисних сівозмін, які разом з іншими заходами повинні забезпечити захист орних земель від змивання та розмивання, підвищення родючості ґрунту і урожайності сільськогосподарських культур.
Тому за тривалістю і ступенем покриття ґрунту надземною масою рослини умовно поділяють на три групи:
1) стійкі проти змивання і видування вітром — багаторічні
трави;
2) малостійкі — зернові культури та однорічні трави;
3) нестійкі — просапні культури та чисті пари.
Фітомеліоративний вплив рослин на ґрунт. При підборі культур на солонцюватих, засолених, перезволожених, кислих та інших ґрунтах з несприятливими властивостями важливо враховувати їх здатність активно впливати на меліоративні процеси. Наприклад, при меліорації солонцевих фунтів необхідно використовувати рослини, що найбільше здатні збагачувати ґрунт органічною речовиною, кальцієм, підвищувати концентрацію СО2 сприяти розчиненню ґрунтових карбонатів кальцію за рахунок прижиттєвих кореневих виділень, так як і розкладу великої кіль кості рослинних решток. У цьому відношенні таку здатність має буркун з глибокопроникаючою кореневою системою. Багаторічні бобові трави (конюшина та люцерна) як кальцієволюбиві рослини збільшують запаси в орному шарі карбонату кальцію, покращуючи цим структурний стан ґрунту і його підвищену стійкість до ерозії. Для попередження засолення грунтів з неглибоким заляганням мінералізованих ґрунтових вод особливо ефективно використовувати люцерну, коренева система якої проникає в глибину ґрунту на 2—3 м і поглинає велику кількість вологи, сприяючи зниженню рівня ґрунтових вод.
Оцінка культур за впливом на фітосанітарний стан грунту.Вирощування кожної культури супроводжується нагромадженням у ґрунті збудників хвороб та деяких шкідників. Після збирання врожаю залишаються рослинні рештки, змінюється вміст поживних речовин у ґрунті, характер мікробіологічних процесів, водний та повітряний режими.
Всі означені фактори вплітають не тільки на розвиток наступних культур, а й на збудників хвороб і шкідників. В одних випадках вони сприяють їх інтенсивному розвитку, в інших — обмежують шкідливу дію. Тому виникає необхідність впровадження сівозмін з таким чергуванням культур, яке сприяло б одержанню високого врожаю, запобігало б розвитку збудників хвороб і шкідників та зменшенню їх на посівах.
В умовах інтенсифікації землеробства значення правильного чергування культур у сівозміні в оптимізації санітарного стану ґрунту значно зростає.
Тому, щоб запобігти нагромадженню в ґрунті шкідників, збудників хвороб і нематод, треба встановлювати певний інтервал повернення культур на попереднє місце вирощування, тривалість якого визначається часом, протягом якого забезпечується пригнічення та значне придушення розмноження шкідників і розвитку хвороб у ґрунті під впливом активної діяльності ентомофагів та антагоністів, які обмежують їх поширення. Наприклад, для пшениці цей інтервал становить 2—3 роки, соняшнику — 8—10, цукрових буряків — 5—6 років.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 118; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!