Правила використання методу ланцюгових підстановок

1. Визначають відхилення фактичної величини результатив­ного показника від базової.

2. Встановлюють залежність між окремими факторними показниками і результативним у вигляді розрахункової формули (багатофакторної моделі), в одній стороні якої фіксують прості показники і математичні дії над ними, а в іншій – результативний (складний) показник, на зміну якого діють ці фактори.

3. Проводять послідовну заміну базової величини простих показників, що входять до розрахункової формули, фактичною їх величиною. Виконують всі математичні дії, передбачені формулою. Від отриманого результату віднімають попередній (до заміни). Різниця покаже шукану величину впливу зміни простого показника на результативний, ос­кільки всі інші прості показники в порівнювальних послідовних розрахунках однакові за величиною.

 Заміна базової величини простого показника фактичною називається підстановкою. Число підстановок дорівнює числу простих показників, що входять у розрахункову формулу, а число послідовних розрахунків більше на одиницю.

4. Послідовність розрахунків не може бути довільною. Спочатку підставляють кількісні показники, а потім якісні. Якщо вимірюється одночасно вплив декількох показників кількості і якості, тоді для визначення послідовності підстановки визначають, який показник є основним, а який похідним. Підстановку в таких випадках починають з основного, а потім переходять до підстановки наступного показника, що залежить від попереднього.

5. Перевірка розрахунку проводиться на основі складання балансу відхилень: алгебраїчна сума відхилень результативного показника повинна дорівнювати сумі відхилень, отриманих у результаті оцінки впливу простих показників.

 Нехай аналітична формула (детермінована факторна модель) базового значення результативного показника (Р_б) має вигляд: Р_б =Б₁·Б₂·Б₃·Б₄, тоді фактичне його значення (Р_ф) розраховують за формулою:
Р_ф =Ф₁·Ф₂·Ф₃·Ф₄. У розрахунках Б₁, Б₂, Б₃, Б₄, Ф₁, Ф₂, Ф₃, Ф₄ – відповідно базові і фактичні значення факторних показників.

Тоді загальна схема методу ланцюгових підстановок матиме вигляд, зображений у таблиці 1.6.

 

Таблиця 1.6

Загальна схема методу ланцюгових підстановок

Підста-новки	Взаємодіючі фактори				Результа-тивний показник	Вплив фактора
	перший	другий	третій	четвертий

 

1	2	3	4	5	6	7
0	Б1	Б2	Б3	Б4	Рб
1	Ф1	Б2	Б3	Б4	Р'	Р' – Рб – вплив першого фактора
2	Ф1	Ф2	Б3	Б4	Р''	Р'' – Р' – вплив другого фактора
3	Ф1	Ф2	Ф3	Б4	Р'''	Р''' – Р'' – вплив третього фактора
4	Ф1	Ф2	Ф3	Ф4	Рф	РФ – Р''' – вплив четвертого фактора

 

Метод ланцюгових підстановок є універсальним, його використовують для різних видів факторних моделей.

Метод абсолютних різниць є спрощеним варіантом методу ланцюгових підстановок. Покажемо це на прикладі. На основі табл. 1.12 розрахуємо вплив взає­модіючих факторних показників як різницю:

(Ф₁Б₂Б₃Б₄) – (Б₁Б₂Б₃Б₄) = (Ф₁ – Б₁)(Б₂Б₃Б₄)

(Ф₁Ф₂Б₃Б₄) – (Ф₁Б₂Б₃Б₄) = (Ф₂ – Б₂)(Ф₁Б₃Б₄)

(Ф₁Ф₂Ф₃Б₄) – (Ф₁Ф₂Б₃Б₄) = (Ф₃ – Б₃)(Ф₁Ф₂Б₄)

(Ф₁Ф₂Ф₃Ф₄) – (Ф₁Ф₂Ф₃Б₄) = (Ф₄ – Б₄)(Ф₁Ф₂Ф₃)

Таким чином, цей метод ґрунтується на знаходженні різниці між фак­тичною і базовою величиною кожного факторного показника і множенням її значення на інші взаємопов’язані з ним фактори. В такому випадку принци­пова схема методу абсолютних різниць матиме наступний вигляд:

D, Б₂, Б₃, Б₄ – вплив першого фактора на зміну результативного;

Ф₁, D, Б₃, Б₄ – вплив другого фактора на зміну результативного;

Ф₁, Ф₂, D, Б₄ – вплив третього фактора на зміну результативного;

Ф₁, Ф₂, Ф₃, D – вплив четвертого фактора на зміну результативного.

У схемі D (дельта) – різниця між фактичною і базовою величиною кожного із взаємодіючих факторних показників.

Таким чином, при використанні методу абсолютних різниць величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту аналізованого показника на базову величину факторів, що знаходяться справа від нього, і на фактичну – які знаходяться зліва від нього.

На відміну від методу ланцюгових підстановок, метод абсолютних різниць не може претендувати на універсальність. Його використовують у мультиплікативних і мультиплікативно-адитивних моделях

(Р = a · b; P = (a – b) · c; P = a · (b – c)).

Розглянемо алгоритм розрахунку впливу факторів цим методам в змішаних моделях типу Y= (a – b) · c. Для прикладу можна взяти факторну модель прибутку від реалізації продукції:

де: П = q (Ц – С),

П – прибуток від реалізації продукції (валовий прибуток);

q – кількість реалізованої продукції в натуральному вираженні;

Ц – ціна одиниці продукції;

С – собівартість одиниці продукції.

Приріст суми прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації здійснюється так: D П_реал = D q (Ц_б – С_б).

Ø ціни реалізації:

D П_ц = q_ф ·D Ц;

Ø собівартості продукції:

D П_с = q_ф· D С.

Метод відносних різниць застосовують тоді, коли із аналізованих факторних показників можна скласти своєрідну «піраміду». У вершині такої «піраміди» – простий факторний показник, донизу піраміда розширюється, кожен наступний факторний показник включає попередній, в основі «піраміди» складний, результативний показник, зміна якого вивчається. Поділивши фактичне значення факторних показників на відповідні їм значення базових, розраховують відносний рівень зміни цих показників. Потім, від першого рівня віднімають 100%, а далі від кожного наступного – попе­редній. Для розрахунку впливу факторів отриману різницю в рівнях множать на базове значення результативного показника і ділять на 100%.

Загальна схема методу відображена в аналітичній таблиці 1.7.

 

Таблиця 1.7

Загальна схема методу відносних різниць

№ розра- хунку	Показник	Базове значення показників	Фактичне значення показників	Відносний рівень зміни показників	Різниця в рівнях	Вплив на зміну результативного показника зміни взаємодіючих факторів
І	А = а	А0	А1	А1: А0 = %А	%А–100%
ІІ	В = а б	В0	В1	В1: В0 = %В	%В–%А
ІІІ	С = а б в	С0	С1	С1: С0 = %С	%С–%В
ІV	Р   =  а б в г	Р0	Р1	Р1: Р0 = %Р	%Р–%С

 

Розглянемо застосування цих методів на конкретному числовому прикладі.

Наприклад, необхідно визначити вплив на зміну обсягу продукції (ТП) відхилення від плану числа робітників (Ч_Р), середнього числа днів роботи одного робітника за рік (К_д), середньої тривалості робочого дня (Т_рд) і середньогодинної виробітки (В_сг). Число робітників у даному випадку є основним кількісним показником, середнє число днів роботи залежить від числа робітників і від загального числа їх явок на роботу, середня тривалість робочого дня залежить від числа робітників, числа їх явок і тривалості робочого дня кожного робітника. З цього випливає, що другий факторний показник залежить від першого, а третій – від першо­го і другого. Підстановку в аналітичній формулі проводять з урахуванням залежності один від одного всіх, цих кількісних факторних показників. Якісним фактором у цьому розрахунку є інтенсивність праці одного робіт­ника (виробіток середньогодинний). Зв’язок між факторними показниками і результативним відображається такою аналітичною формулою:

ТП = Ч_р· К_д· Т_рд · В_сг .

 

Таблиця 1.8

Розрахунок впливу факторів на понадпланову зміну обсягу
продукції методом ланцюгових підстановок

№ підстановки	Взаємодіючі фактори				Значення результативного показника ТП, тис. грн.	Вплив фактора, тис. грн.	Причина відхилень
	Чр, чол.	Кд, днів	Трд, год.	Всг, грн.
0	План 108	План 220	План 8	План 20	Планове 3802	–
1	Факт 100	План 220	План 8	План 20	Скореговане 3520	–282	Неукомплектованість робітниками
2	Факт 100	Факт 218	План 8	План 20	Скореговане 3488	–32	Наявність цілоденних втрат робочого часу
3	Факт 100	Факт 218	Факт 7,8	План 20	Скореговане 3401	–87	Наявність внутрізмінних втрат робочого часу
4	Факт 100	Факт 218	Факт 7,8	Факт 25	Фактичне 4251	+850	Понадплановий ріст інтенсивності праці

 

Як видно з таблиці 1.8, у результаті різнонаправленої дії факторних показників обсяг товарної продукції зріс порівняно з планом на
449 тис. грн. (4251–3802).

Аналітичний розрахунок впливу факторів зроблено вірно, про що свідчить рівність алгебраїчної суми отриманих відхилень під впливом зміни величини факторних показників і загального відхилення від плану результативного показника. Баланс відхилень:

–282 + (–32) + (–87) + 850 = + 449 тис. грн.

Проведемо розрахунок методом абсолютних різниць.

1. Неукомплектованість підприємства робітниками призвела до зниження обсягу продукції на 282 тис. грн.:

–8 220 8 20 = –282 (тис. грн.).

2. Наявність цілоденних втрат робочого часу зменшила обсяг продукції на 32 тис. грн.: 100 (–2) 8 20 = –32 (тис. грн.).

3. Наявність внутрізмінних втрат робочого часу зменшила обсяг продукції на 87 тис. грн.: 100 218 (–0,2) 20 = –87 (тис. грн.).

4. Понадплановий ріст середньогодинного виробітку привів до збільшення обсягу продукції на 850 тис. грн.:

100 218 7,8 (+5) = 850 (тис. грн.).

 Для розрахунку впливу факторів методом відносних різниць скористає­мося таблицею наступної форми (табл. 1.9):

 

Таблиця 1.9

Показники	Планове Значення	Фактичне значення	Рівень виконання плану	Різниця в рівнях, %	Вплив фактора, тис. грн.	Причина відхилень
Чисельність робітників (ЧР) осіб	108	100	92,59	–7,41		Неукомплектованість робітниками
Фонд робочого часу в людино- днях (Чр· Кд)	23760	21800	91,75	–0,84		Наявність цілоденних втрат робочого часу
Фонд робочого часу в людино-годинах (Чр· Кд· Трд)	190080	170040	89,46	–2,29		Наявність внутрізмінних втрат робочого часу
Обсяг товарної продукції, тис. грн. (Чр· Кд·Трд· Всг)	3802	4251	111,81	22,35		Ріст середньогодинного виробітку

В основі даного методу лежать такі логічні роздуми. Якщо план по чисельності робітників не виконаний на 7,41%, то і обсяг товарної продукції при інших рівних умовах скоротився на 282 тис. грн. або на 7,41%. Фонд робочого часу в людино-днях використаний на менший процент, ніж скоротилася чисельність робітників, різниця між цими процентами (–0,84 пункти) відображає недовикористання планового числа днів кожним робітником. Це свідчить про наявність цілоденних втрат робочого часу у вигляді простоїв, прогулів, неявок з дозволу адміністрації і т.д. Обсяг продукції через це скоротився на 0,84% або на 32 тис. грн. Аналогічні роздуми дозволяють розрахувати вплив зменшення середньої тривалості робочого дня (або внутрізмінних втрат робочого часу) і збільшення середньої продуктивності праці робітника за годину на зміну обсягу товарної продукції.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що факторний аналіз має велике теоретичне і практичне значення. Представлення явища у вигляді факторної моделі дозволяє зрозуміти його суть, внутрішню структуру і зовнішні зв’язки. В залежності від умов фінансово-господарської діяльності підприємство може робити ставку на той чи інший фактор для підвищення значення результативного показника.

Негативні фактори формування результативних показників, виявлені методами факторного аналізу, відображають втрачені можливості економічного росту підприємства і тому є господарськими резервами підвищення ефективності господарювання.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Яке співвідношення понять методології, методу і методики економічного аналізу?

2. Охарактеризуйте суть понять «фактор-показник-причина».

3. Назвіть основні види факторів за класифікаційними ознаками.

4. Дайте визначення поняття «показник».

5. Як класифікуються показники в економічному аналізі?

6. Що є методом економічного аналізу як науки?

7. Які характерні особливості методів науки і їх суть?

8. Які методи економічного аналізу належать до традиційних? У чому їх суть?

 

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 594; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!