Використання традиційних методів економічного аналізу

Повнота і глибина вивчення діяльності підприємств значною мірою досягається застосуванням різноманітних традиційних методів еконо­мічного аналізу. До них належать: спостереження, порівняння, групування, деталізація, балансовий метод та методи елімінування.

Спостереження полягає у збиранні даних про економічні явища і процеси, що відбуваються в господарській діяльності підприємств. Спос­тереження може бути спеціально організованим або проводитися на ос­нові звітності підприємств.

Економічний аналіз оперує кількісною стороною економічних явищ і процесів. Тому в процесі його проведення використовується такий метод пізнання об’єктивної дійсності як вимірювання. Це дозволяє представити різні сторони діяльності підприємств у вигляді системи показників.

Економічні показник, які використовуються в аналізі можна згрупувати за такими ознаками [60]:

Характером відображення економічних процесів показники поділяють на натуральні і вартісні. Результатом зіставлення натуральних і вартісний показників є аналітичні показники.

За змістом – кількісні і якісні.

За роллю в причинно-наслідкових відносинах – факторні і результативні.

За результатом дії факторів - прості і складні;

За методикою розрахунку – об'ємні і питомі.

Економічні явища і процеси характеризуються великою інформації. Щоб сукупність цього первинного матеріалу могла бути використана для аналітичних висновків, необхідна певна її систематизація. Одним із видів такої систематизації є групування, що являє собою зведення первинних даних в однорідні групи (або ж розчленування одиниць сукупності на групи).

За допомогою цього методу не лише обробляють дані, але й виявляють закономірності виникнення, зміни та складу явищ за окремими ознаками, взаємозв’язок між аналізованими показниками, вивчають внутрішню будову явищ і співвідношення в них окремих частин.

Наприклад, групування робітників за розрядами дає характеристику кваліфікації робочої сили; групування за стажем роботи свідчить про їх виробничий досвід.

Групування буває типологічним, структурним і аналітичним, кожне з яких використовується для вирішення цілком конкретних завдань.

Типологічне групування використовують для розчленування сукуп­ності різнорідних одиниць на групи якісно однорідні в тому чи ін­шому суттєвому відношенні. Наприклад, розчленування промислово-вироб­ничого персоналу на категорії.

Структурне групування полягає у розчленуванні на групи однорідної сукупності одиниць. Наприклад, групування устаткування по віку дозволяє виявити питому вагу устаткування, що морально і фі­зично застаріло і потребує заміни.

Аналітичне (факторне) групування використовують для того, щоб встановити, чи існує зв’язок між двома або більше показниками. Наприклад, залежність випуску продукції від оснащеності заводів основними засобами.

 Для отримання аналітично обґрунтованих висновків при складанні типологічних групувань необхідно забезпечити економічно обґрунтоване виділення груп, за якими класи­фікують економічні явища. При складанні структурних і аналітичних групувань велику роль відіграє визначення інтервалів групування, тобто про­міжків між найменшим і найбільшим значенням ознаки в групі. Що ж до аналітичного групування, то тут ще має велике значення пра­вильне виділення факторних і результативних ознак групування, за­кономірних і випадкових. Адже це, по суті, перший етап кореляційно-регресійного аналізу.

 

Фактор – це одне з основних понять в економічному аналізі, що застосовується у двох взаємопов’язаних значеннях: 1) умови здійснення господарських операцій; 2) активно - діючої (рушійної) сили, яка викликає позитивну чи негативну зміну в стані об’єкту чи показника, що його відображає.

 В економічному аналізі часто вживають поняття "причини". За змістом воно подібне з терміном “фактор”, однак його використання в аналізі є дещо специфічним. Причини – це явища, які більш глибоко, а ніж фактори розкривають зміни, що виникають в складі об’єктів чи показників, які їх відображають. Вони деталізують вплив факторів.

Фактори, причини і результати (наслідки) виступають об’єктами прояву причинно-наслідкових зв’язків. При цьому слід мати на увазі, що фактор може бути пов’язаний з результатом не безпосередньо, а опосередковано, че­рез інший фактор, який пов’язаний із результатом причинно-наслідковим зв’язком.

Факторами вважаються різні умови, обставини, які супроводжують економічні явища та процеси і які створюють можливість їх здійснення, так наявність матеріальних факторів (засобів виробництва ) та особис­тих факторів (робочої сили) служать необхідною умовою здійснення процесу виробництва.

Щоб глибше оцінити вплив факторів на хід і динаміку господарського розвитку необхідно забезпечити їх наукова обґрунтовану класифікацію.

Групування факторів за основними класифікаційними ознаками може бути наступним [60]:

За характером впливу на результати роботи підприємства – основні, другорядні

 За кількісним виміром – фактори, що піддаються кількісній оцінці; фактори, що не піддаються кількісній оцінці;

За часом дії – постійні і тимчасові;

За широтою дії – загальні і специфічні;

За мірою деталізації – прості і складні;

За характером дії – об'єктивні і суб'єктивні;

За характером впливу на розвиток виробництва – екстенсивні і інтенсивні;

За способом визначення –прямі і опосередковані;

За дією на результати господарської діяльності – позитивні і негативні;

За ступенем дії– першого, другого, ..., n порядку.

Розглядаючи поняття “фактор” і “показник”, доцільно розглянути співвідношення міх ними. Інколи в літературі зустрічається ототожнен­ня типу “фактор-показник”, адже можна вважати що кожен показник є фактором показника більш високого порядку. Виходячи з твердження, що показник повинен відображати кількісну сторону явищ і процесів, дехто вважає, що показник завжди фактор, а фактор не завжди показник, бо інколи його не можна представити кількісно.

 Підводячи підсумок вищевикладеному можна зробити висновок, що вивчення системи показників і факторів має велике теоретичне і практичне значення. З точки зору теорії знання цих понять необхідне для розуміння суті економічних процесів і явищ, розробки шляхів оптимального формування результатів господарської діяльності. З практичної точки зору, знання комплексу показників, факторів і причин, що вплинули (чи впливатимуть) на хід і динаміку господарського розвитку дає можливість не тільки правильно оцінити результати роботи підприємства, але і виявити можливості їх економічного росту, керуючи факторами можна досягати бажаних результатів.

Найширше в аналізі використовується порівняння, що дозволяє встановити подібність і відмінність деяких процесів і явищ.

З допомогою порівняння вивчають і оцінюють виконання планів і досягнутий рівень господарювання, виявляють резерви пов’язані з усуненням і попередженням негативних відхилень від плану, непродуктивні витрати і втрати і т.д. Основні види і результати порівняння відображені на рис. 4.11.

Основними базами порівняння є планові і фактичні значення показників, дані прогнозу, показники роботи інших підприємств, економічна модель роботи підприємства, норми і нормативи.

Результатом порівняння є розрахунок абсолютних і відносних відхилень (динаміка) показників звітного періоду від базового. Абсолютні відхилення встановлюються шляхом алгебраїчного віднімання від показників звітного періоду їх базової величини, відносні – шляхом їх ділення. Якщо значення показників звітного періоду більше від базової величини, то від­хилення показують з знаком «+», якщо менше – зі знаком «–».

Рис 1.2. Основні напрямки і результати порівняння

Якісна оцінка відхилень залежить від економічної природи показника, що описує відповідне явище. Відхилення зі знаком «+», а саме збільшення випуску продукції, прибутку, має позитивний характер, бо свідчить про ріст ефективності господарюван­ня. Водночас приріст показників витрат є негативним явищем, бо свідчить про збільшення витрат ресурсів і ріст собівартості продукції.

Негативні і позитивні відхилення можуть мати затухаючий і прогресуючий характер. Якщо відхилення позитивне і наростаюче, то таку тенденцію в роботі підприємства необхідно підтримати. Якщо відхилення все ще позитивне, але затухаюче, то це свідчить про наростання негативних тенденцій у діяльності підприємства. Така ситуація вимагає розробки конкретних пропозицій і захо­дів, які б перешкоджали наростанню таких тенденцій і в кінцевому підсумку привели до їх ліквідації. Таку ж оцінку отримують нега­тивні і прогресуючі відхилення. Якщо негативні відхилення мають затухаючий характер, то це є свідченням того, що прийняті раніше заходи з регулювання виробництва досягли мети.

Зіставлення динаміки різних за економічним змістом, але взаємозв’язаних показників дозволяє розрахувати коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки відсотків зміниться значення одного показника, якщо значення еластичного до нього показника зміниться на 1 відсоток. Наприклад, якщо обсяг продукції збільшиться порівняно з планом на 10%, а чисельність робітників на 7%, то коефіцієнт еластичності К_е=10:7=1,4. Це означає, що при рості чисельності робітників на 1% випуск продукції зросте на 1,4%. Таке порівняння за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності дозволяє екстраполювати значення відповідних до них інших показників.

Центральна і найскладніша проблема порівняння – забезпечення зіставності показників.

До основних ознак зіставності належать[60]:

1. Тотожність методик визначення порівнюваних показників.

2. Використання цін одного рівня.

3. Нейтралізація дії об’ємного фактора.

4. Нейтралізація дії структурного фактора. за рік і за квартал.

6. Склад аналізованих об’єктів.

В економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, одномірний, багатомірний.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються віднос­ними темпами зміни (росту, зниження). Як правило, беруться базові темпи росту за ряд років, суміжних періодів, що дозволяє не тільки вивчити закономірності, тенденції зміни показників, але й прогнозувати їх зна­чення.

Вертикальний аналіз дає змогу оцінити структурну динаміку еко­номічних явищ і процесів, тобто дає можливість визначити питому вагу кожного елемента в загальному підсумку. Це дозволяє виявити і спрогнозувати структурні зміни в складі економічних явищ, проводити міжгосподарські порівняння підприємств. Відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які спотворюють абсолютні по­казники і тим самим ускладнюють їх зіставлення в динаміці.

Результатом порівняння економічних явищ на підприємстві може стати таблиця 1.3 наступного вигляду.

Таблиця 1.3

Оцінка обсягу, структури і динаміки економічного
явища на підприємств

Явище і його складові елементи	Обсяг явища		Структура явища		Динаміка
	Базовий період	Звітний період	Базовий період	Звітний період	Абсолютна	Відносна	Структури	Вклад зміни складових елементів у динаміку явища
А	1	2	3	4	5 (2-1)	6 (5:1)х100)	7 (4-3)	5 5/∑1
а1
а2
а3
В=а1+а2+а3
Разом В

При одномірному порівняльному аналізі зіставлення робляться за одним чи декількома показниками одного об’єкта чи декількох об’єктів за одним показником.

З допомогою багатомірного порівняльного аналізу проводиться зі­ставлення результатів діяльності окремих суб’єктів господарювання за широким колом показників. Результати такого аналізу використовую­ться при побудові інтегральних рейтингових оцінок.

Економічний аналіз явищ чи процесів починають з вивчення узагальнюючих (результативних) показників, що їх характеризують. Це дозволяє отримати загальне уявлення про роботу підприємства. Однак, цього недостатньо, так як в узагальнюючому показнику сумуються нерідко протилежні тенденції, які взаємно погашаються, і тим самим затушо­вуються зміни, що відбулися в його складі. Тому виникає необхід­ність йти від загальних показників до простих дедуктивним шля­хом, послідовно розчленовуючи їх на складові. Аналітичний метод розчленування загальних показників на складові і називається деталізацією.

У практиці економічного аналізу деталізація явищ, процесів і показників, що їх відображають, проводиться за такими основними напрямками: 1) за факторами утворення; 2) за місцем виникнення господарських явищ; 3) за часом.

Кількісні значення результативних (складних) показників за­лежать від впливу багатьох факторів, що діють одночасно, різноспрямовано і з різною силою. Цей зв’язок може бути стохастичним і детермінованим. При стохастичній формі зв’язку вплив факторних показників на результативний має імовірнісний, випадко­вий характер. Кожному значенню факторного показника відповідає не одне значення результативного, а його сукупність. Стохастичні зв’язки, на відміну від детермінованих, проявляються не в кожно­му випадку, а в середньому для багатьох випадків. Тому вони пот­ребують для свого встановлення і дослідження масових статистичних спостережень. Наприклад, залежність виро­бітку на одиницю часу в розрахунку на одного робітника від ста­жу його роботи, віку і т.п. Детермінований зв’язок означає, що залежність результативного показника від факторних однозначна: кожному значенню факторного показника відповідає одне єдине значення результативного. Наприклад, залежність денної продуктивності праці одного робітника від інтенсивності його праці за годину.

Детермінований зв’язок передбачає наступні типи деталізації результативного показника за факторами утворення:

1. Адитивний, коли результативний показник є сумою факторних (нап­риклад, обсяг реалізації продукції – це сума обсягу випущеної продукції і зміни залишків нереалізованої продукції на складі).

2. Мультиплікативний, коли результативний показник є добутком простих факторних показників (наприклад, продуктивність праці пра­цюючого визначається структурою персоналу і продуктивністю праці одного робітника).

3. Кратний, коли результативний показник є часткою від ділення факторних (наприклад, залежність матеріаломісткості від величини матеріальних витрат і обсягу товарної продукції).

 4. Комбінований, коли результативний показник є математичною комбі­націю факторних (наприклад, рентабельність виробництва, розраховується як відношення валового прибутку підприємства до суми середньорічної вартості основних засобів і матеріальних оборотних активів.

Метод деталізації результативних показників широко використовується при розробці аналітичних формул (моделей факторних сис­тем), що описують реальні зв’язки між процесами та у процесах фінансово-господарської діяльності промислових підприємств. Про­цес побудови аналітичної формули, залежності називається моделюванням.

При розчленуванні результативного показника на складові ви­користовується принцип подовження аналітичної формули. Так, наприклад, фінансовий результат від операційної діяльності підприємства складається із валового прибутку чи збитку, інших операційних доходів чи витрат, адміністративних витрат і витрат на збут. Деталь­не вивчення цього показника вимагає дальшої деталізації його окремих складових. Так, наприклад, адміністративні витрати деталізуються на загальні і корпоративні витрати, витрати на персонал, витрати на ут­римання приміщень. Цю залежність можна деталізувати і далі, наприк­лад, витрати на утримання приміщень, пов’язані з орендою, нарахуванням амортизації, страхових внесків, сплатою комунальних послуг і т.д.

Принцип подовження аналітичної формули використовують і при мультиплікативних формах залежності між факторними показниками. Так, застосовуючи методи елементарної математики, зокрема основну властивість дробу, можна деталізувати, наприклад, показник середньорічної продуктивності праці одного працюючого (Пр_ПВП). Покажемо це на прик­ладі.               

Середньорічна продуктивність праці одного працюючого зале­жить від обсягу випущеної товарної продукції (ТП) і чисельності працюючих (Ч_ПВП). Поділивши чисельник і знаменник цієї залежності на чисельність робітників (Ч_Р), основної продуктивної сили вироб­ництва, отримуємо, що середньорічна продуктивність праці працюючого (Ч_ПВП) залежить від середньорічної продуктивності праці одного робітника  і структури промислово-виробничого персоналу, а саме від питомої ваги робітників (ПВ). Питома вага робітників – простий фактор, який далі не деталізується, а середньорічна продуктивність праці одного робітника залежить від відпрацьованого ним часу. Тому поділимо чисельник і знаменник дробу на фонд робочого часу в людино-днях (ФРЧ_л/днях), отримаємо:

Значить, середньорічна продуктивність одного робітника залежить від його середньоденної продуктивності  і кількості днів, відпрацьованих одним робітником за рік (К_д).

Деталізуємо середньоденну продуктивність праці одного робітника на складові, поділивши чисельник і знаменник цієї залежності на показник фонду робочого часу в людино-годинах (ФРЧ в л/г).

Поділивши обсяг товарної продукції на фонд робочого часу в людино-годинах, отримаємо показник середньогодинного виробітку (Всг), або інтенсивність праці робітника за годину; частка від ділення фонду робочого часу в людино-годинах і людино-днях дозволяє розрахувати середню тривалість робочого дня (Трд). Таким чином, використавши принцип подовження аналітичної формули, можна зробити висновок, що продуктивність праці одного працюючого залежить від структури персоналу, середньої кількості днів, відпрацьо­ваних одним робітником за рік, середньої тривалості робочого дня і його середньогодинного виробітку.

Формула даної залежності матиме вигляд:

Однак, необхідно відмітити, що далеко не у всіх випадках можлива така глибока деталізація. Причиною цьому є недосконалість ряду результативних показників, бо деякі фактори їх формування не мо­жуть бути виражені кількісно.

Деталізація за місцем виникнення господарських явищ (робоче місце, цех, відділ, служба) спрямована на визначення вкладу кожного структурного підрозділу підприємства в загальні результати його діяльності.

Деталізація за часом (за хронологічними періодами – місяцями, днями, годинами) дозволяє визначити тенденції розвитку, динаміку і ритмічність господарської діяльності.

Наприклад, в аналізі виконання виробничої програми за звітний рік встановлено, що підприємство повністю її виконало. Однак, шляхом деталізації цього показника за конкретними датами можна встановити факти недотримання встановленого графіка роботи. Не­ритмічна робота веде до неповного використання виробничих потуж­ностей, понадурочних годин роботи, браку, невиконання договірних поставок продукції і т.д.

Поряд з деталізацією результативних показників виникає необхід­ність в узагальненні відповідної сукупності типових, однорідних показників, явищ, процесів, таке узагальнення здійснюється в економічному аналізі з використанням середніх і відносних величин. Вони дозволяють визначити загальні зако­номірності і тенденції в розвитку економічних процесів, абстрагуватись від випадковостей, без них неможливо порівняти ознаку, що вивчається по різних сукупностях.

В аналітичних розрахунках використовують, виходячи із необхід­ності, різні форми середніх – середня арифметична проста і зважена, середня гармонійна, середня хронологічна, середня геометрична.

Розрахунок середніх і сфера їх застосування показані в табл. 1.4.

 

Таблиця 1.4

Коротка характеристика середніх величин, що використовуються
в економічному аналізі

Назва

Алгоритм розрахунку

Сфера застосування

 

1	2	3
Середня арифметична проста	, де Хі  – варіанти,  n – число варіант	Застосовується тоді, коли кожна варіанта повторюється один раз
Середня арифметична зважена моментного ряду	,  де f – частота, xi  –  варіанти	Застосовується у тому випадку, коли кожна варіанта повторюється кілька разів
Середня арифметична зважена інтервального ряду	або де Кі – середина інтервалу; nb  –  питома вага кожної інтервальної групи; ni  – число варіант кожної інтервальної групи	Застосовується тоді, коли варіанти представлені певним інтервалом
Середня хронологічна	, де x1, х2, … хn  – рівні ряду, n – кількість рівнів	Застосовується лише в тих випадках, коли проміжки між датами, на які є дані, однакові
Середня геометрична	, де Т – середній темп зміни; Т1, Т2, …,Тn – ланцюгові темпи змін; , де у1 – початковий рівень ряду; уі  – кінцевий рівень ряду; п – кількість рівнів динамічного ряду	Застосовується для характеристики інтенсивності розвитку явища за тривалий період   Застосовується тоді, коли відомі лише початкові та кінцеві рівні ряду
Темп зміни	і т.д. а) базові темпи зміни – всі рівні ряду динаміки відносяться до рівня одного якого-небудь періоду, прийнятого за базу; б) ланцюгові темпи зміни –  і т.д.	Застосовується для оцінки динаміки
Середній процент виконання плану

 

Балансовий метод полягає в зіставленні взаємопов’язаних показників з метою виявлення і виміру їх взаємного впливу. При використанні балансового методу зв’язок між окремими показника­ми повинен відображатися у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних їх зіставлень.

Загальна формула балансової ув’язки має вигляд:

Зп + Н = В + Зк,

де: Зп – залишок на початок звітного періоду;

Н – надходження за звітний період;

В – вибуття за звітний період;

Зк – залишок на кінець звітного періоду.

Кожен елемент балансу (У) може бути представлений у вигляді адитивної системи:

,

 де: Хі – фактори, що визначають даний елемент балансу У;

 n – число факторів.

У практиці економічного аналізу застосовуються матеріальні баланси, баланси виробничих потужностей, товарні баланси, баланс доходів і видатків та ін. Прикладом матеріального балансу є рівність величини спожитих матеріальних ресурсів певного виду на підприємстві їх корисному вико-ристанню, браку, відходам, втратам, розкраданням.

Вплив кожного фактора Хі на кінцевий результат У може бути розрахований у вигляді різниці між фактичним і базовим значенням кожного фактора Хі з урахуванням математичних знаків і економічно­го змісту цих показників.

Балансовий метод застосовується на підготовчій стадії аналітичної роботи з метою перевірки достовірності інформації і її ув’язки, для виміру впливу на результативний показник адитивно пов’язаних з ним факторів, як допоміжний інструмент для перевірки розрахунків впливу факторів на результативний показник.

Розглянемо використання балансового методу для розрахунку впливу факторів на результативний показник на умовному прикладі.

Стоїть завдання на основі товарного балансу виявити фактори формування зміни обсягу реалізованої продукції порівняно з плановим рівнем.

Розрахунок здійснимо в аналітичній таблиці 1.5.

 

Таблиця 1.5

Оцінка впливу факторів на зміну обсягу реалізації

Показники	Планове завдання звітного року (у тис. грн.)	Фактично за звітний рік (у тис. грн.)	Відхилення від плану		Вплив фактора (у тис. грн.)
			абсолютне (у тис. грн.)	відносне (у %)
1. Залишки нереалізаваної продукції на початок року	8620	5800	–2820	–32,71	–2820
2. Випуск товарної продукції	40510	39400	–1110	–2,74	–1110
3. Залишки нереалізованої продукції на кінець року	4320	4500	+180	+4,17	–180
4. Обсяг реалізованої продукції	44810	40700	–4110	–9,17	–4110

На основі розрахунків табл. 1.11. можна зробити висновок, що планове завдання по обсягу реалізації в звітному році виконано лише на 90,83%. Недовиконання складає 4110 тис. грн., або 9,17%.

Між обсягом реалізації і залишками нереалізованої продукції на початок звітного року і величиною товарного випуску існує пряма залежність. При інших рівних умовах з ростом залишків на початок року і обсягу товарної продукції збільшується і обсяг реалізації. Зменшення цих фактор­них показників зумовлює відповідне зниження обсягу реалізації.

Між обсягом реалізації і залишками нереалізованої продукції на кінець звітного періоду – обернена залежність. Зниження залиш­ків означає відповідний ріст обсягу реалізації, а їх збільшення призводить до зменшення цього показника.

Зменшення залишків нереалізованої продукції на початок року порів­няно з плановим завданням на 2820 тис. грн. зменшило відповідно на цю ж суму обсяг реалізації. Збільшення ж залишків нереалізованої продукції на кінець року призвело до зменшення обсягу реалізації на 180 тис. грн.

Аналітик повинен не тільки встановити факт зниження обсягу реалізації, а й виявити причини, за рахунок яких відбулося це зни­ження. Зокрема, причинами росту залишків нереалізованої продукції на кінець звітного періоду можуть бути: низька купівельна здатність населення, невиконання виробничої програми за асортиментом та струк­турою, порушення ритму роботи підприємства та відвантаження продукції, несвоєчасність укладання договорів на збут продукції, зниження якості продукції і т.д.

Якщо між факторними показниками і результативним є детермінована залежність, то для розрахунку впливу факторів на зміну узагальнюючого показника користуються методами елімінування (ланцюговими підстановками, абсолютними і відносними різницями). Суть цих методів полягає в тому, що для визначення впливу факторів на результат їхньої взаємодії елімінується (виключається) вплив всіх факторів, крім одного.

Розрахунок впливу факторів методами елімінування виконують у спеціальних аналітичних таблицях, керуючись певними правилами.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 259; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!