Аналіз і узагальнення результатів дослідження
На основі аналізу й узагальнення наукових літературних джерел, практики роботи загальноосвітніх шкіл, власних досліджень виявлено, що одним з головних завдань сьогодення є розробка змісту і шляхів реалізації індивідуалізації навчання, що дасть можливість активізувати процес фізичного виховання, підвищити рівень інтересу школярів до виконання фізичних вправ, розкрити й розвивати здібності учнів, активніше працювати з відстаючими.
У роботі проведено комплексне дослідження фізичного стану підлітків 11–15 років, їхнє ставлення до фізичного виховання і спорту. Враховуючи морфофункцінальні та психолого-педагогічні особливості учнів, розроблено шляхи індивідуалізації фізичного виховання в школі. Результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність розроблених рекомендацій, що є основою для їх упровадження в практику роботи загальноосвітніх шкіл. На основі проведених наукових досліджень було отримано три групи результатів: підтверджуючі (1 група), доповнюючі (2 група) та абсолютно нові (3 група).
Підтверджуючі результати дослідження:
Рівень фізичного розвитку підлітків
Науковими дослідженнями [48, 53, 78, 80] встановлено, що середньостатистичні показники фізичного розвитку підлітків знаходяться в межах вікових норм. Водночас простежується тенденція до погіршення ваго-зростових параметрів.
Результати, подані в табл 3.1, показують, що довжина тіла підлітків, за даними різних авторів практично не відрізняється. Власні результати знаходяться в межах найбільших і найменших величин довжини тіла не тільки в Україні, а й за кордоном. Результати досліджень авторів Болгарії в 1970 році та України в 1985–1987 роках вірогідно не відрізняються від наших показників. Слід відзначити, що характерною є тенденція переваги за довжиною тіла міських підлітків у порівнянні із сільськими.
|
|
|
В європейських країнах маса тіла хлопців 11 років у середньому знаходиться в межах 31–39 кг, 12 років – 35–45 кг, 13 років – 39,52 кг, 14 років – 46–58 кг та 15 років – 50–62 кг. Власні результати досліджень дещо
Таблиця 3.1
Довжина тіла (Х ± Sх), см
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження, Волинська область | 142,01 ±7,18 | 147,85 ±5,36 | 153,4 ±8,05 | 162,53 ±9,13 | 172,3 ±6,51 |
| Т.Ю.Круцевич; Млинівський р-н, Рівненська обл., 1999 р. | 143,9 ±4,2 | 147,8 ±8,1 | 153,3 ±9,7 | 163,9 ±7,6 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; Хустський р-н, Закарпатська обл. 1999 | 138,9 ±7,0 | 144,0 ±5,8 | 149,4 ±7,3 | 155,6 ±8,3 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; м. Макіївка, 1999 | 146±7,7 | 154±9,0 | 167±9,2 | ¾ | |
| Т.Ю.Круцевич м. Київ, 1999 | 145,2 ±9,2 | 149,4 ±7,6 | 156,1 ±9,9 | 164,8 ±8,3 | ¾ |
| І.М.Дуб; Вінницька обл., 1996 | ¾ | 147,2 | 150,6 | 157,9 | ¾ |
| І.І.Слєпушкіна; м.Київ, 1985-1987 | 145,98 ±6,09 | 151,39 ±8,74 | 157,3 7,72 | 163,19 ±8,66 | 170,88 ±8,12 |
| Jopkiewicz; Kielce, Польща,1996 | 145,46 ±6,35 | 148 ±6,94 | 156,22 ±7,83 | 165,13 ±6,95 | 168,85 ±7,89 |
| Stolarczuk, Познань, Польща, 1990-1991 | 143,7 | 150,4 | 156,3 | 162,5 | 169,9 |
| W.Dutkiewitz; сільська місцевість, Польща, 1984 | 138,3 | 144,7 | 150,2 | 157,6 | 160,3 |
| W.Bozilow, сільська місцевість, Польща, 1998 | 144,6 | 148,9 | 155,4 | 164,5 | 169,9 |
| A.Malinowski; сільська місцевість, Болгарія, 1970 | 142,6 ±6,6 | 147,6 ±7,6 | 154,0 ±8,1 | 162,0 ±6,1 | 164,5 ±6,7 |
| H.Stolarczuk із співавт. Сільська місцевість, Лодзь. Польща, 1992-1993 | 143,7 | 150,4 | 156,3 | 162,5 | 169,9 |
|
|
|
поступаються показникам польських підлітків, а також українським одноліткам. Якщо проаналізувати динаміку маси тіла за останні 10 років, то значного зросту маси тіла у хлопців 11–15 років не зафіксовано (табл. 2.2).
Таблиця 3.2
Маса тіла (Х ± S x ), кг
|
|
|
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження, Волинська обл. | 34,78 ±6,34 | 38,88 ±5,54 | 43,54 ±8,37 | 52,23 ±11,04 | 62,0 ±7,82 |
| Т.Ю.Круцевич; Млинівський р-н, Рівненська обл., 1999 | 38,8 ±6,2 | 42,2 ±7,6 | 46,9 ±6,7 | 54,6 ±8,4 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; Хустівський р-н, Закарпатська обл., 1999 | 31,7 ±5,5 | 35,5 ±5,6 | 41,88 ±8,5 | 49,5 ±7,3 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; м. Київ, 1999 | 41,3 ±8,6 | 44,3 ±7,7 | 49,5 ±10,3 | 58,0 ±12,1 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; м. Макіївка,1999 | 40,7 ±10,8 | 44,9 ±10,0 | 51,3 ±11,5 | 55,9 ±10,0 | ¾ |
| І.М.Дуб; Вінницька обл., 1996 | ¾ | 40,7 ±5,71 | 42,6 ±4,64 | 46,4 ±6,52 | ¾ |
| І.І.Слєпушкіна; м.Київ, 1985 | 38,23 ±7,04 | 42,25 ±6,12 | 48,67 ±7,13 | 53,84 ±6,59 | 61,7 ±9,67 |
| Jopkiewicz; Kielce, Польща, 1996 | 38,01 ±7,44 | 40,2 ±8,15 | 45,85 ±8,95 | 52,47 ±9,75 | 56,07 ±9,63 |
| Stolarczuk та ін.; Лодзь. Польща, 1992-1993 | 37,3 | 2,1 | 45,0 | 52,1 | 57,0 |
| Stolarczuk та ін.; м. Познань, Польща, 1990-1991 | 37,9 | 41,4 | 45,8 | 52,9 | 61,0 |
| W.Bozilow, сільська місцевість, Бидгась, Польща, 1998 | 35,4 | 32,4 | 44,2 | 51,7 | 57,1 |
| A.Malinowski, сільська місцевість, Болгарія, 1970 | 34,9 ±6,3 | 40,2 ±8,3 | 44,1 ±8,7 | 50,9 ±8,3 | 55,8 ±8,6 |
| W.Dutkiewicz; сільська місцевість, Кельц, Польща | 31,5 | 36,5 | 39,8 | 46,7 | 50,0 |
|
|
|
Подібна тенденція простежуєтьсяі за величиною окружності грудної клітки (табл. 3.3)
Таблиця 3.3
Окружність грудної клітки (Х ± Sx), см
|
Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження; Волинська обл. | 66,63 ±4,99 | 70,05 ±5,62 | 71,70 ±4,79 | 76,81 ±6,68 | 80,14 ±8,53 |
Продовження таблиці 3.3
| Т.Ю.Круцевич; Хустівський р-н, Закарпатська обл., 1999 | 66,3 ±4,9 | 67,4 ±6,0 | 70,9 ±5,8 | 75,7 ±6,9 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; Млинівський р-н, Рівненська обл.,1999 | 70,4 ±5,3 | 73,6 ±5,3 | 77,7 ±7,8 | 78,3 ±8,6 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; м.Київ, 1999 | 73,8 ±7,2 | 76,8 ±7,4 | 79,7 ±7,7 | 82,3 ±7,3 | ¾ |
| Т.Ю.Круцевич; м.Макіївка, 1999 | 71,0 ±7,7 | 75,0 ±7,0 | 79,0 ±8,5 | 81,0 ±8,3 | ¾ |
| І.М.Дуб; Вінницька обл., 1996 | ¾ | 69,2 ±3,34 | 72,4 ±1,2 | 74,2 ±3,12 | ¾ |
| І.І.Слєпушкіна; м.Київ, 1985–1986 | 69,28 ±5,02 | 71,68 ±4,87 | 74,1 ±6,23 | 77,89 ±5,59 | 82,58 ±6,92 |
Отже, можна констатувати, що параметри довжини й маси тіла, окружності грудної клітки підлітків в Україні вірогідно не відрізняються.
Рівень фізичної підготовленості підлітків.
Численими науковцями [33, 46, 68, 101] і практиками доведено, що рівень фізичної підготовленості підлітків відповідно до державних вимог низький. Нами підтверджено цей висновок. Зіставлення результатів власних досліджень із даними інших авторів, засвідчує, що фізична підготовленість підлітків істотно не відрізняється. Середні результати динамометрії лівої та правої кисті подані в табл. 3.4 та 3.5.
Таблиця 3.4
Динамометрія правої кисті (Х ± Sx), кг
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження; Волинська обл., | 18,47 ±4,69 | 22,8 ±4,93 | 26,12 ±6,58 | 33,26 ±9,95 | 38,0 ±8,46 |
| В.П.Ребрикова; м. Санкт-Петербург, Росія, 1985 | 17,0±3,1 | 24,0±3,5 | 28,0±4,4 | 36,0±7,0 | 38,0±7,0 |
| О.С.Куц; м.Вінниця, 1985 | 19,77 ±3,1 | 26,06 ±4,07 | 26,27 ±3,92 | 30,33 ±3,01 | 37,6 ±4,75 |
| В.П.Стакионене; м.Каунас, Литва, 1985 | 20,9 ±3,4 | 26,1 ±7,6 | 28,5 ±7,1 | 36,2 ±8,9 | 40,3 ±8,7 |
| А.А.Гужаловський; м.Мінськ, Білорусь, 1985 | 18,93 ±4,48 | 22,89 ±5,7 | 25,24 ±5,95 | 32,3 ±7,8 | 38,9 ±7,8 |
Продовження таблиці 3.4
| І.І.Слєпушкіна; м.Київ, 1985-1987 | 20,6 ±7,37 | 22,7 ±6,48 | 23,7 ±5,61 | 25,8 ±5,46 | 30,88 7,87 |
| А.Jopkiewicz, Кельц, Польща, сільська місцевість, 1996 | 23,90 ±3,46 | 25,23 ±4,15 | 28,57 ±4,62 | 35,73 ±5,04 | 38,06 ±6,12 |
Динамометрія правої і лівої кисті у хлопців 11–15 років практично не відрізняється від результатів інших авторів, дослідження яких проводились у Росії, Литві, та Білорусі В 1985 році. З результатами динамометрії кисті польські підлітки дещо переважають їхніх українських однолітків, яких ми досліджували.
Таблиця 3.5
Динамометрія лівої кисті (Х ± Sx), кг
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження; Волинська обл. | 17,71 ±4,57 | 21,17 ±5,81 | 25,31 ±5,9 | 32,15 ±10,17 | 37,0 ±10,23 |
| В.П.Ребрикова; м.Санкт-Петербург, Росія, 1985 | 14,0 ±3,1 | 22,0 ±3,3 | 27,0 ±4,0 | 34,0 ±6,0 | 36,0 ±6,0 |
| О.С.Куц; м.Вінниця, 1985 | 18,4 ±3,23 | 21,63 ±3,69 | 24,4 ±4,47 | 28,11 ±6,8 | 35,3 ±6,18 |
| В.П.Стакионене; м.Каунас, 1985 | 19,1 ±3,8 | 24,6 ±6,7 | 26,6 ±6,5 | 34,0 ±8,7 | 39,0 ±7,3 |
| А.А.Гужаловський; м.Мінськ. Білорусь, 1985 | 17,0 ±4,6 | 21,2 ±5,65 | 23,8 ±6,94 | 29,9 ±7,72 | 36,2 ±7,6 |
| І.І.Слєпушкіна; м.Київ, 1985-1987 | 19,7 ±7,0 | 21,5 ±7,67 | 22,9 ±5,3 | 24,6 ±7,17 | 27,8 ±7,1 |
| A.Jopkiewicz; Кельц, сільська місцевість. Польща, 1996 | 21,25 ±4,08 | 23,82 ±4,16 | 25,64 ±5,93 | 29,25 6,57 | 31,85 ±5,48 |
Середні результати станової сили у хлопців 11 років знаходяться (табл.5.7) в межах 32–78 кг, 12 років – 36–91 кг, 13 років – 49–105 кг, 14 років – 54–122 кг та 15 років – 67–145 кг (табл. 5.6). Порівнявши власні результати з іншими авторами, дослідження яких проводилисЯ 17 років тому (1985), ми виявили тенденцію зростання результатів станової сили підлітків. Так, туркменські школярі поступаються українським на 54–58 %, білоруські – на 34–35 %, литовські – на 35–36 %, російські – на 15–16 %.
Таблиця 3.6
Станова сила (Х ± Sx), кг
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження; Волинська обл., | 77,27 ±2,4 | 90,25 ±4,64 | 105,09 ±3,81 | 121,71 ±3,67 | 145,0 ±7,1 |
| В.П.Ребрикова; м.Санкт-Петербург, Росія, 1985 | 65,9 ±9,0 | 79,0 ±10,0 | 96,0 ±17,0 | 101,0 ±18,0 | 117,0 ±20,0 |
| В.П.Стакионене; м.Каунас, Литва, 1985 | 55,4 ±7,3 | 67,4 ±14,7 | 72,8 ±13,5 | 92,5 ±27,1 | 98,6 ±13,5 |
| А.А.Гужаловський; м.Мінськ, Білорусь, 1985 | 58,8 ±13,44 | 64,8 ±15,62 | 78,2 ±16,8 | 92,2 ±22,74 | 105,6 ±25,9 |
| Н.М.Мамаджанова, Ш.Х.Ханкельджева. м.Фергана, Туркменія, 1985 | 32,3 ±7,5 | 36,6 ±9,6 | 49,3 ±8,4 | 54,5 ±18,4 | 67,8 ±18,2 |
Результати підтягування у хлопців 11–15 років подані в табл. 3.7. Порівняльний аналіз власних результатів з даними інших авторів у підтягуванні на перекладині свідчить про те, що результати українських
Таблиця 3.7
Підтягування на перекладині (Х ± Sx), к-ть разів
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження; Волинська обл., | 3,66 ±0,38 | 3,6 ±0,44 | 3,96 ±0,54 | 4,55 ±0,46 | 7,4 ±0,53 |
| В.П.Ребрикова; м. Санкт-Петербург, Росія, 1985 | 2,2±2,7 | 2,9±2,9 | 3,4±3,3 | 5,3±2,9 | 5,9±3,3 |
| В.П.Стакионене; м. Каунас, Литва, 1985 | 2,1±2,4 | 2,1±2,5 | 2,4±2,0 | 4,7±4,1 | 6,6±4,0 |
| А.А.Гужаловський; м.Мінськ, Білорусь, 1985 | 9,4±2,7 | 4,3±3,3 | 4,3±3,4 | 7,4±4,2 | 9,6±4,0 |
| О.С.Куц; м.Вінниця, 1985 | ¾ | 2,8±1,5 | 3,3±1,5 | 5,05±2,3 | 7,9±3,5 |
підлітків знаходяться приблизно на однаковому рівні з литовськими та російськими підлітками. Результати білоруських школярів дещо перевищують
всіх.
Дослідження результатів стрибка у довжину з місця, які проводились в різних кліматичних зонах, свідчить про відсутність вірогідної різниці між показниками російських, литовських, туркменських та українських школярів (табл. 3.8).
Таблиця 3.8
Стрибок у довжину з місця (Х ± Sx), см
| Автор, місце і рік дослідження | Вік, років | ||||
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | |
| Власні дослідження; Волинська обл., | 153,18 ±2,62 | 160,28 ±2,94 | 166,87 ±3,08 | 181,97 ±2,82 | 201,42 ±4,32 |
| В.П.Ребрикова; м.Санкт-Петербург, Росія, 1985 | 174,2 ±22,0 | 176,0 ±20,0 | 180,0 ±22,0 | 189,0 ±18,0 | 197,0 ±15,0 |
| В.П.Стакионене; м.Каунас, Литва, 1985 | 157,5 ±14,9 | 165,0 ±15,0 | 174,0 ±17,9 | 18,75 ±21,8 | 210,0 ±18,0 |
| Н.М.Мамаджанова, та ін.; м.Фергана, Туркменія, 1985 | 141,8 ±10,9 | 146,2 ±12,2 | 158,8 ±9,1 | 175,2 ±16,0 | 173,4 ±18,0 |
| О.С.Куц; м.Вінниця, Україна, 1985 | 152,9 ±14,23 | 157,6 ±11,2 | 164,45 ±9,72 | 186,05 ±15,94 | 190,6 ±19,3 |
| Є.П.Сивкова зі співав.; м.Мурманськ, Росія, 1985 | 153,8 ±19,15 | 164,0 ±17,76 | 170,0 ±19,37 | 188,08 ±17,66 | 205,3 ±15,8 |
| В.К.Извєкова; м.Алма-Ата, 1985 | 153,0 ±10,3 | 168,0 ±12,0 | 174,0 ±11,8 | 188,0 ±10,0 | 197,0 ±10,2 |
Неоднорідність фізичної підготовленості підлітків
Аналіз літературних джерел [6, 8, 10, 61, 62, 64, 106] свідчить, що підлітки однієї вікової групи мають істотні відмінності від середньостатистичних результатів. Близько 30 % школярів характеризуються низькими й нижче середнього показниками розвитку фізичних якостей і лише 10–12 % мають належний рівень фізичної підготовленості.
Результати власних досліджень підтвердили ці дані. Наприклад, 1,85 % підлітків мають високий рівень розвитку сили (5 балів), 22,22% – вище середнього (4 бали), 48,14 – середній (3 бали), 9,25 – нижче середнього (2 бали) і 7,4 % – низький (1 бал). 12,96 % підлітків у процесі тестування не отримали жодного бала.
Стан функціональних можливостей підлітків
У науковій літературі зафіксовано тенденцію зниження функціональних можливостей підлітків. Нашими дослідженнями підтверджено цей факт. Зокрема, помічено зростання частоти серцевих скорочень у хлопців 11–15 років згідно з віковими нормами. Особливо ця тенденція виражена у старших підлітків. За показниками затримки дихання на вдиху підлітки значно відстають від вікових норм. Простежується негативна тенденція зниження фізичної працездатності школярів.
Взаємозв’язки між показниками фізичного стану школярів
Власні дослідження підтверджують наукові дані [17, 24, 31, 41, 78] про те, що між показниками фізичного стану підлітків існують тісні взаємозв’язки. Найбільш пов’язані між собою антропометричні показники. Дещо меншу кількість залежностей мають антропометричні параметри із показниками фізичної підготовленості і функціональних можливостей. Найменш пов’язані між собою фізична підготовленість і функціональні можливості.
Доповнюючі результати дослідження:
Критерії індивідуалізації фізичного виховання.
Дослідження багатьох вчених засвідчують, що у процесі індивідуалізації фізичного виховання використовуються різноманітні критерії. Нами заповнено й систематизовано ці дані. Зокрема, визначені психолого-педагогічні, біологічні, морфофункціональні й соціальні критерії індивідуалізації фізичного виховання. До психолого-педагогічних критеріїв належать особливості пізнавальних процесів і пам’яті, риси характеру і волі, властивості нервової системи, інтереси та мотивація, індивідуальний стиль роботи. Вік, стать, генетично обумовлені особливості та здібності складають біологічні критерії. Морфофункціональні критерії враховують соматотип, фізичний розвиток, фізичну підготовленість, функціональні можливосі, стан здоров’я. Систему соціальних критеріїв складають статус учня в класному колективі, домашні умови, рівень самостійності, рухова активність.
Фактори, які обумовлюють ставлення підлітків до фізичного вихованя
Науковими працями [50, 78] встановлено, що ставлення школярів до фізичного виховання і спорту обумовлюється різноманітними соціальними й педагогічними факторами. Результати власних досліджень засвідчують, що основними факторами впливу є суб’єктивні й, зокрема, нестача вільного часу, відсутня сила волі для виконання фізичних вправ, інші цікавіші заняття.
Співвідношення засобів, методів, форм індивідуалізації, дозування навантажень до рівня фізичного стану підлітків.
У наукових дослідженнях [18, 29, 82, 94] подано загальні рекомендації щодо співвідношення фізичних вправ і дозування навантажень для школярів. Нами конкретизовано ці дані відповідно до індивідуальних особливостей підлітків.
Нові результати дослідження:
Рівні індивідуалізації фізичного виховання.
Система індивідуалізації фізичного виховання має п’ять рівнів. Перший рівень передбачає визначення форм індивідуалізації на державному рівні. Конкретизація змісту і форм індивідуалізації фізичного виховання з урахуванням особливостей і потреб навчально-виховного процесу на рівні області, району, міста передбачає другий рівень. Третій рівень індивідуалізації залежить від умов школи і враховує ступінь відкритості навчання, рівень підготовленості та ініціативи шкільного керівництва. Врахування особливостей гомогенних груп для визначення змісту, методів і форм навчання передбачає внутрішньокласну індивідуалізацію. Виконання фізичних вправ самостійно, за окремою програмою визначає п’ятий рівень індивідуалізації.
Гомогенні групи підлітків для внутрішньокласної індивідуалізації
Враховуючи результати кластерного аналізу, можна констатувати, що для внутрішньокласної індивідуалізації доцільно виділяти чотири гомогенні групи підлітків. До першої групи належать школярі з низькими показниками довжини й маси тіла, найгіршої фізичної підготовленісті. Другу групу складають підлітки із дещо вищими зросто-ваговими параметрами. Водночас фізичні якості розвинені нижче середнього рівня. Представники третьої групи характеризуються максимальним зростом і низькими показниками маси тіла (є дефіцит маси тіла), високими швидкісними властивостями. Підлітки четвертої групи характеризуються оптимальними вагозростовими показниками, високими силовими та швидкісно-силовими можливостями.
Висновки до 3 розділу
1. Враховуючи результати кластерного аналізу можна констатувати, що для внутрішньокласної індивідуалізації доцільно виділяти чотири гомогенні групи підлітків. До першої групи належать школярі з низькими показниками довжини й маси тіла, найгіршої фізичної підготовленісті. Другу групу складають підлітки із дещо вищими зросто-ваговими параметрами. Водночас фізичні якості розвинені нижче середнього рівня. Представники третьої групи характеризуються максимальним зростом і низькими показниками маси тіла (є дефіцит маси тіла), високими швидкісними властивостями. Підлітки четвертої групи характеризуються оптимальними ваго–зростовими показниками, високими силовими та швидкісно-силовими можливостями.
2. У процесі індивідуалізації фізичного виховання на уроках фізичної культури рекомендується різне співвідношення засобів, методів і форм навчання відповідно до індивідуально-групових особливостей підлітків. Дозування фізичних навантажень передбачає різні обсяг, інтенсивність, тривалість відпочинку з урахуванням рівня фізичного стану учнів.
3. Педагогічний експеримент виявив високу ефективність запропонованих шляхів індивідуалізції фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Підлітки експериментальних груп, порівняно з контрольними, мають вищий інтерес до фізичного виховання і спорту, кращі спеціальні знання, систематично виконують фізичні вправи. Найвищі позитивні відмінності виявлено за показниками силових, швидкісно-силових якостей, витривалості, затримки дихання, фізичної працездатності.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Аналіз науково-методичної літератури засвідчує, що індивідуалізація фізичного виховання в загальноосвітній школі передбачає таку організацію навчального процесу, при якій вибір способів, засобів, прийомів, методів, форм і темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їхнього фізичного розвитку, фізичної підготовленості та стану здоров’я.
2. Індивідуалізація фізичного виховання реалізується на різних рівнях управління навчально-виховним процесом. Перший рівень передбачає визначення форм індивідуалізації на державному рівні. Конкретизація змісту і форм індивідуалізації фізичного виховання з урахуванням особливостей і потреб навчально-виховного процесу в області, районі, місті передбачає другий рівень. Третій рівень індивідуалізації залежить від умов школи і враховує ступінь відкритості навчання, рівень підготовленості та ініціативи шкільного керівництва.
3. У процесі індивідуалізації фізичного виховання в загальноосвітній школі відповідно до завдань навчання можуть враховуватися психолого-педагогічні, біологічні, морфофункціональні і соціальні критерії. До психолого-педагогічних критеріїв належать особливості пізнавальних процесів і пам’яті, риси характеру і волі, властивості нервової системи, інтереси та мотивація, індивідуальний стиль роботи. Вік, стать, генетично обумовлені особливості та здібності складають біологічні критерії. Морфофункціональні критерії враховують соматотип, фізичний розвиток, фізичну підготовленість, функціональні можливосі, стан здоров’я. Систему соціальних критеріїв складають статус учня в класному колективі, домашні умови, рівень самостійності, рухова активність.
4. У процесі індивідуалізації фізичного виховання на уроках фізичної культури рекомендується різне співвідношення засобів, методів і форм навчання відповідно до індивідуально-групових особливостей підлітків. Гранично допустимий пульс не повинен перевищувати 205 уд./хв. Пульсовий режим для відновлюючих навантажень (туризм, їзда на велосипеді, веслування тощо) становить 120 уд./хв (для першої, третьої і четвертої груп) і 130 уд./хв (для другої групи). Тренуюча частота серцевих скорочень складає 130––148 уд./хв. Ефективний рівень частоти серцевих скорочень становить 160–200 уд./хв залежно від рівня фізичного стану підлітків.
5. Педагогічний експеримент виявив високу ефективність запропонованого змісту індивідуалізації фізичного виховання у загальноосвітніх школах. Підлітки експериментальних груп, порівняно з контрольними, мають вищий інтерес до фізичного виховання і спорту, кращі спеціальні знання, систематично виконують фізичні вправи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Индивидуальные особенности формирования учебной деятельности школьников / Под ред. В.В. Давыдова, И. Ломпшера, А.К. Марковой. – М.: Berlin,1982.–227 с.
2. Адаптация организма учащихся к учебной и физической нагрузкам / Под ред. А.Г.Хрипковой, М.В.Антроповой.– М.: Педагогика, 1982.– 237 с.
3. Акимов Л.И. Эфективность индивидуального подхода, осуществляемая на уроках физического воспитания путем комплексирования упражнений // Научные основы физического воспитания и спорта.– М.: Физкульт. и спорт, 1965.– С. 151.
4. Алонцев В.В., Корнилович В.Э. Использование индивидуальной формы занятий в процесе физического воспитания // Оптимизация физического воспитания студентов и подготовка спортсменов в вузе.– Минск, 1991.– С. 7–8.
5. Альшевский И.И. Дифференцированный подход к обучению студентов бегу на коньках // Оптимизация физического воспитания студентов и подготовка спортсменов в вузе: Матер. науч.-практ.конф.– Минск, 1991.– С. 7–8.
6. Амангельдиева Р.Р., Артамонова Л.Л. Оптимизация тренировочного процесса юных пловцов с учетом их здоровья // Управление тренировочным процессом на основе индивидуальных особенностей юных спортсменов: Тез. докл. КХСХ всесоюзн. науч.-практ. конф. (Харьков 28–31 мая 1991 г.).– М., 191.– Ч.2.– С. 170–171.
7. Амосов Н.М., Муравов И.В. Сердце и физические упражнения.– М.: Знание, 1985.– 64 с.
8. Ананьева Т.Г. Врачебно-педагогические наблюдения за юными легкоатлетами с различным уровнем биологического развития // Управление тренировочным процессом на основе учета индивидуальных особенностей юных спортсменов: Тез. докл. КХСХ всесоюзн. науч.-практ. конф. (Харьков, 28–31 мая 1991 г.).– М. 1991.– Ч.2.– С.171–172.
9. Антропова М.В. Работоспособность учащихся и ее динамика в процесе учебной и трудовой деятельности.– М: Просвещение, 1968.– 249 с.
10. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков.– К.: Здоров’я, 1985.– 80 с.
11. Аршавский И.А. К проблеме обоснования критериев нормы индивидуального развития в связи с характерными особенностями функционирования скелетной мускулатуры // Медицинские проблемы физической культуры и активного отдыха.– К.: Здоров’я, 1971, вып. 1.– С. 9.
12. Аршавский И.А. Очерки по возрастной физиологии.– М., 1967.– 189 с.
13. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека.– К.: Здоров’я, 1987.– 224 с.
14. Бачинский И.В. Индивидуализация технической подготовки юных копьеметателей на основе использованых целостных бросковых упражнений // Управление тренировочным процессом на основе учета индивидуальных особенностей юных спортсменов: Тез. докл. КХСХ всесоюзн. науч.-практ. конф., ( Харьков, 28–31 мая 1991 г.).– М., 1991.– Ч.2.– С. 8–9.
15. Берестовская А.Л. Индивидуализация специальной физической подготовки юных метателей диска // Управление тренировочным процессом на основе учета индивидуальных особенностей юных спортсменов: Тез. Докл. КХСХ всесоюзн. научно-практ. конф. ( Харьков, 28–31 мая 1991 г.).– Ч.1.– С.10.
16. Богданов Г.П., Ионов Б.Д. и др. Уроки фмзической культуры в 7-8 классах средней школы.– М.: Просвещение, 1986.– 223 с.
17. Борисова И.Ю. Вляние различных средств физической культуры и спорта на некоторые антропометрические показатели // Антропогенетика, антропология и спорт: материалы 2-го Всесоюзного симпозиума.– Винница, 1980, Т.1.– С. 32.
18. Бударный А.А. Индивидуальній подход в обучении // Сов. педагогика, 1965.– №7.
19. Бунак В.В. Проблемы возрастной морфологии и современная генетика // Труды девятой научной конференции по возрастной морфологии, физиологии и биохимии.– М., 1972.– Ч.1.– С. 15–16.
20. Ванаев Г.В. Индивидуализация тренировочной нагрузки в процессе предсоревновательной подготовки боксеров высокого класса с учетом их личностных и психофизиологических особенностей: Автореф.канд. дисс. –М., 1979.– 17 с.
21. Волков В.М. К проблеме спортивных способностей // Теор. и практ. физ. культ., 1982.– №5.– С. 46.
22. Волков Л.В. Возрастные основы методики физической подготовки детей и подростков: Учеб.-метод. пособие.– Переяслав-Хмельницкий, 1991.– 26 с.
23. Волков Л.В. Обучение и воспитание юного спортсмена.– К.: Здоров’я, 1984.– 144 с.
24. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся.– К. Рад. шк., 1988.– 184 с.
25. Георгиева Т.С. Высшая школа США на современном этапе.– М.: Высш. шк., 1989.– 144 с.
26. Гнітецька Т.В. Методичні особливості занять дихальними вправами з дітьми шкільного віку // Наук. вісн. Волин. держ. ун–ту ім. Лесі Українки. Вип. 4. Фізична культура і спорт.– Луцьк: Вежа, 2000.– 52–56.
27. Годик М.А., Бальсевич В.К., Тимошкин В.Н. Система общеевропейских тестов для оценки физического состояния человека // Теор. и практ. физ. культ., 1994.– №5-6.– С. 18–20
28. Губа В.П., Дорохов Р.Н. Дифференцированный подход // Физ. культ. в школе, 1986.– №6.– С. 9.
29. Дев’ятьярова Т.А. Методологічні підходи до індивідуалізації навчання майбутніх інженерів-педагогів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С..– Х.: ХХПІ, 1999.–№10.– С. 5–8.
30. Державні тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д. Зубалія.– 2-е вид., переробл. і доповн.– К., 1997.– 36 с.
31. Додонова Л.П. Морфофункциональные особенности организма и развитие двигательных качеств у детей в пре- и пубертатном периоде онтогенеза: Автореф. дисс.…. канд. биол. наук.– Новосибирск, 1991.– 20с.
32. Дубогай О.Д. Соціально-педагогічні і організаційні аспекти дослідження масових форм занять фізичними вправами в системі “Сім’я-школа” // Матеріали 2 Всеукр. наук.-практ. конфер. “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні”. – К.-Луцьк: Вежа, 1996.– С. 134–138.
33. Дуб І.М., Квашук П.В. Рухова активність і фізична працездатність дітей середнього шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Зб. наук. праць.– Ч. 2 – Київ-Вінниця, 1998.– С. 134-137.
34. Дубовис М.С. Фізичне виховання підлітків.– К., Здоров’я, 1974.– 248 с.
35. Журенко П.О. Проблема індивідуально-психологічних особливостей дитини у педагогічній спадщині С.І. Миропольського // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С..– Харків: ХХПІ, 1999.– №8.– С. 6–10.
36. Завацький В.І. Стан здоров’я дитячого і дорослого населення Волинської області після аварії на Чорнобильській АЕС.// Фізична культура, спорт та здоров’я нації // Матер. міжн. наук.-практ. конфер.– Вінниця, 1994.– С. 335–338.
37. Завацький В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів.– Луцьк: Надстир’я, 1994.– 149 с.
38. Зубко В.М., Куинджи Н.Н., Попова Н.М. Опыт диференциации учащихся по уровню работоспособности // Сов. педагогика.– 1974.– №12.– С. 31–37.
39. Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями.– К.: Здоров’я, 1988.– 160 с.
40. Калинский М.И. Биохимические механизмы регуляции приспособления организма к физическим нагрузкам // Морфофунциональные физиологические и биохимические основы совершенствования тренировочного процесса.– К.: КГИФК, 1980.– С. 114.
41. Камаев О.И. Исследование эфективности влияния различных средств физического воспитания и разных двигательных режимов на функциональное состояние учащихся среднего школьного возраста // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С..– Х.: ХХПІ, 1998.– №3.– С. 21–24.
42. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема. – Казань, 1982. – 69 с.
43. Кирсанов А.А. Некоторые проблемы индивидуализации процесса обучения // Вопросы воспитания познавательной активности и самостоятельности школьников // Учен. зап. Казанского гос. пед. ин-та, 1972.– Вып. 102.– С. 48-54.
44. Козлов В.И., Гладышева А.А. Основы спортивной морфологии.– М.: Физкультура и спорт, 1977.– 104 с.
45. Конаев А.Н. Дифференцированный подход к обучению младших школьников на основе их индивидуально-типических особенностей // Учен. зап. Орехово-Зуевского пед. ин-та. Т. 24. Вып. 1.
46. Кривенко А.Г. Обсяг рухової активності школярів в залежності від виконання домашніх завдань // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С..– Х. : ХХПІ, 1999.– №19.– С. 18-22.
47. Круцевич Т.Ю. Дифференцированный подход к физическому воспитанию школьников в связи с особенностями высшей нервной деятельности // Вопросы дифференцированного физического воспитания детей и подростков.– К.: КГИФК, 1981.– С. 42–52.
48. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания.– К., 1999.– 230 с.
49. Круцевич Т.Ю. Предпосылки применения методики дифференцированного физического воспитания школьников 7–14 лет // Тез. докл. респ. науч.-практ. конф. “Социально-филисофские и методические аспекты массовой физической культуры и спорта”.– Хмельницкий, 1990.– С. 61–62.
50. Круцевич Т.Ю. Управление физическим состоянием подростков в системе физического воспитания: Автореф.дисс…. докт. наук по физ. восп. и спорту.– К., 2000.– 44 с.
51. Круцевич Т.Ю. Рациональные параметры нагрузок в физкультурно-оздоровительных занятиях с подростками // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. С.С.Єрмакова – Х.: ХХПІ, 2000.– №21.– с. 19–26.
52. Кузнецов В.В. Проблемы индивидуализации спортивной тренировки // Теор. и практ. физ. культ., 1984.– №10 .– С. 60.
53. Куц А.С. с совавт. Модельные показатели и оценочные таблицы физического развития и двигательной подготовлености школьников, проживающих в зоне повышеной радиоактивности.– Винница, 1991.– 89 с.
54. Куц А.С., Данчук П.С., Леонова В.А. Экология окружающей среды – фактор, определяющий содержание физического воспитания школьников.– Винница, 1993.– 138 с.
55. Куц А.С., Леонова В.А., Данчук П.С. Физическая культура как фактор организации здорового образа жизни подростков // Тез. 1 Всесоюз. науч.-практ. конфер. “Спорт для всех и профилактика правонарушений”. – М., 1991. – С.34.
56. Лисиця Г.Г. Навчальна діяльність здібних старшокласників // Рад. шк., 1990.– №3.– С. 64–68.
57. Литовко С.І. Диференційований підхід до учнів // Початкова школа, 1988.– №10.– С. 25–28.
58. Ляшук А.М. Психологічні основи індивідуального підходу в процесі фізичного виховання дітей із затримкою психічного розвитку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С..– Х.: ХХПІ, 1999.– №19.– С.27–29.
59. Марков В.В., Буряк Н.І. Про необхідність диференційованого підходу до учнів у проблемному навчанні // Рад. шк., 1981.– №2.– С. 17–22.
60. Маркосян А.А. Вопросы возрастной физиологии.– М.: Просвещение, 1974.– С.201–221.
61. Мартиросов Е.Г., Геселевич В.А., Худу-Заде А.А. Сейсмокардиограма и соматип спортсмена // Проблемы спортивной морфологии.– М.: ВНИИФК, 1977, вып. 2.– С.79.
62. Мартиросов Е.Г., Сермеев Ю.П., Чтецов В.П. Современные проблемы спортивной антропологии // Проблемы спортивной морфологии.–М.: ВНИИФК, 1977, вып. 2.– С. 7–8.
63. Мартиросов Е.Г., Сермеев Ю.П., Чтецов В.П. Современные проблемы спортивной морфологии.– М.: Физкульт. и спорт, 1978.–204 с.
64. Мартиросов Э.Г. Влияние спортивного амплуа на формирование телосложения // Вопросы антропологии.– 1984, вып.74.– С. 23.
65. Маторин А.Н. Исследование индиидуальных особенностей занимающихся и учет их при обучении физическим упражнениям: Автореф. дисс. … канд. пед. наук.– Ленинград, 1967.– 17 с.
66. Мерилин В.С., Климов В.А. Формирование индивидуального стиля деятельности в процессе обучения // Сов. педагогика, 1967.– №4.– С. 24–27.
67. Миропольский С.И. Дидактические очерки. Ученик и воспитывающее обучение в народной школе.– СПб.: Изд. И.Скороходова, 1890.–72 с.
68. Митчик О.П. Рівень фізичної підготовленості підлітків 11-15 років: Зб. наук. ст. з галузі фіз. культ. і спорту “Молода спортивна наука України”.– Львів, 2001.– Вип.5.–Т.2.– С. 55–58.
69. Муравов И.В. Здоровье, трудоспособность и физическая культура.– К.: Знание, 1985.– 46 с.
70. Муравов И.В. Оздоровительные аспекты физической культуры и спорта.–К.: Здоров’я, 1989.– 124 с.
71. Мурачковский Н.И. Психологические аспекты организации дифференцированных форм работы на уроке // Сов. педагогика, 1983.– №10.– С. 35–40.
72. Никитюк Б.А. Место спортивной морфологии в реализации задач физкультурно-оздоровительной работы среди населения.// Теория и практика физической культуры. 1982.– №1.– С. 23.
73. Никитюк Б.А. Факторы роста и морфофункционального созревания организма.– М.: Наука, 1978.
74. Нифонтова Л.Н. Взаимосвязь уровня физической работоспособности и производственной деятельности // Теор. и практ. физ. культ., 1983.– №8.– С. 28.
75. Новоселов М.А. Индивидуализация тренировочной деятельности квалифицированных бегунов на средние дистанциии: Автореф. дисс. …. канд. пед. наук // РГАФК.– М., 1996.– 22 с.
76. Образцова Л.Ю. Особенности индивидуально-дифференцированного подхода к студентам младших курсов: Автореф. дисс. … канд. пед. наук.– Ленинград, 1979.– 21 с.
77. Павлов Л.В., Абросимов В.В. Состояние и пути совершенствования физического образования учащихся и студенческой молодежи // Оптимизация физического воспитания студентов и подготовка спортсменов в вузе: материалы научно-практической конференции.– Минск, 1991.– С. 61–62.
78. Пантік В.В. Формування мотивації до занять фізичними вправами дівчат 11-15 років, які проживають на території радіаційного забруднення: Автореф. дис…. канд. наук з фіз. вих. і спорту.– Луцьк, 200.– 21 с.
79. Пискова Д.М. Индивидуализация физического воспитания юношей 17-18 лет на основе учета структуры моторики: Автореф. дисс. … канд. пед. наук // Всеросийский научно- исследовательский институт физической культуры и спорта.– М., 1996.– 24 с.
80. Поташнюк Р.З. Фізичний розвиток і захворюваність учнів прогімназійних класів // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С.– Х.: ХХПІ, 2000.– № 9.– С. 3–7.
81. Проблемы познавательного интереса в педагогике. – М., 1971.
82. Рабунский Е.С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников. – М., 1975.
83. Рабунский Е.С. К проблеме сущности индивидуального подхода в обучении // Актуальные проблемы индивидуализации обучения: Матер. науч. симпоз. в Тарту 13–14 сентября 1969 г. Тарту, 1970. – С. 159–162.
84. Самия Ш.М. Дифференцированное обучение на уроке // Автореф. дисс. … канд. пед. наук.– М., 1978.– 22 с.
85. Синельников Я.Р., Никитюк А.Н. и др. Действие физической нагрузки на организм как формообразующий фактор среды // Функциональная морфология: тезисы докладов Всесоюзной конференции // Академия медицинских наук СССР.– Новосибирск. 1984.– С. 51.
86. Сісецький П.В. Диференційований підхід до учнів на уроках // Рад. шк., 1981.– №10.– С. 35–38.
87. Смирнов А.С. Двигательная активность, физическая работоспособность и здоровье школьников: В сб. “Гигиенические основы физического воспитания и спорта детей и подростков”.– Таллин, 1975.– С. 93–95.
88. Стукалов Д.П. Индивидуализация средств тренировки бегунов на 400 м с барьерами на основе даных биомеханического анализа: Автореф. дисс. … канд. пед. наук // ГЦОЛИФК.– М., 1983.– 17 с.
89. Сухарев А.Г. Двигательная активность и гипокинезия школьников // Физ. культ. в шк. – 1983.– №6.– С.91.
90. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков.– М.: Медицина, 1991.– 270 с.
91. Табачник Б.И., Султанов Н.О Обоснование дифференцированной методики тренировки бегунов на короткие дистанции // Теор. и практ. физ. культ., 1976.– №6.– С. 32–33.
92. Тихвинский С.Б. Физическая работоспособность детей и подростков // Проблемы врачебного контроля и ЛФК в детском возрасте.– Л., 1976.– С. 11–27.
93. Туманян Г.С., Мартиросов Е.Г., Сагиян Б.З. Влияние тела спортсменов на выносливость к статическим и динамическим упражнениям // Матер. 11 всесоюз. науч. конфер. по физиологии, морфологии, биомеханике и биохимии мышечной деятельности.– Свердловск, 1970.– С. 452.
94. Унт Т.И. Индивидуализация и дифференциация обучения.– М.: Педагогика, 1990.– 192 с.
95. Фарбер Д.А., Корниенко И.А., Сонькин В.Д. Физиология школьника.– М.: Педагогика, 1990.– 64 с.
96. Фомин Н.А., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности.– М.: ФиС, 1991.– 224 с.
97. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні.– К.: Рад. шк., 1991.– 191 с.
98. Хрипкова А.Г., Антропова М.В., Фарбер Д.А. Возрастная физиология и школьная гигиена.– М.: Просвещение, 1990.– 309 с.
99. Чижик В.В. Здоров’я і працездатність підлітків в умовах радіоактивного забруднення // Актуальні проблеми фізкультурно-спортивних багатоборств України: Зб. матер. наук.-метод. конфер.– Луцьк, 1993.– С. 44–45.
100. Чижик В.В. Розвиток моторики на різних стадіях статевого дозрівання у підлітків // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. праць Волин. держ. ун–ту ім. Лесі Українки: Луцьк, 1999.– С. 540–543.
101. Шестерева Л.Е. К вопросу о взаимосвязи уровня развития скоростно-силовых качеств и функционального состояния отдельных сенсорных систем у школьников средних классов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С.– Х: ХХПІ, 1998.– № 10.– С. 20–24.
102. Шиян Б.М. Теоретично-методичні основи підготовки вчителів фізичного виховання в педагогічних навчальних закладах: Автореф. дис… докт. пед. наук / Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України.– К., 1997.– 50 с.
103. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання. – Тернопіль: Збруч, 2000.– 183 с.
104. Щукина Г.И. Формирование познавательных интересов учащихся в процессе обучения. – М., 1962.– С.213–218.
105. Язловецкий В.С. Физическое воспитание подростков с ослабленым здоровьем.– К.: Здоров’я, 1987.– 136 с.
106. Якуш Е.М. Индивидуализация физического воспитания учащихся первых классов с учетом их моторного развития: Автореф. дисс. … канд. пед. наук // Акад. физ. восп. и спорта Респ. Беларусь.– Минск, 1998.– 23 с.
107. Astrand P. – O.– Rodahl K. Textbook of work physiology.– NewYork, Me Gram-Hill, 1986.– 682 p.
108. Bompa T.O. Periodization of strength. The new wave in strength trainig // Veritas Pyblishing Inc., 1995.– P. 279.
109. Bortz I. Carakterystyka morfologiczne wioslarzy // Rocznik naukowy A.W.F.– 1975.– R. 24.– P. 127–138.
110. Johnson D.W., Johnson R.T. Learning together and alone Cooperation, Competition and Individualization. New Jersey, 1975.
111. Painter P., Heskell W. Decision Making in Programming Exercise. Resonance Manual for Guidelines for Execise Testing and Prescription.– Philadelphia, 1988.– P. 256–263.
112. Thomas R.M.. Thomas S.M. Individual Differences in Classroom. N.V., 1966.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 279; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!