МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для розв’язання сформованих завдань застосовувались такі методи досліджень:
1) теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел;
2) анкетування;
3) антропометричні методи;
4) педагогічне тестування;
5) фізіологічні методи;
6) педагогічні спостереження;
7) педагогічний експеримент;
8) методи математичної статистики.
Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел
Вивчення науково-методичної літератури дало змогу виділити проблему індивідуалізації фізичного виховання в загальноосвітній школі. Співставлення різноманітних точок зору науковців дало змогу визначити основні підходи стосовно змістовної інтерпретації терміна індивідуалізація, виділити спільні характеристики, визначити сучасні підходи реалізації в навчальному процесі. Також вивчалися фізичний розвиток, фізична підготовленість, функціональні можливості й стан здоров’я підлітків. На основі аналізу й узагальнення наукових літературних джерел були сформовані мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження.
Анкетування проводилось з метою визначення ставлення підлітків до фізичного виховання і спорту, мотивів виконання фізичних вправ, соціальної вартості фізичної культури, самооцінки стану здоров’я. Залежно від способу спілкування з респондентами, анкетування було особистісним. Школярі заповнювали анкету в присутності дослідника, що дало змогу контролювати правильне заповнення анкети і їх повне повернення. За характером процедури анкетування було групове, що дало змогу зібрати значний матеріал за мінімальний час.
|
|
|
Анкета мала три частини: вступну, основну й демографічну. Вступна частина передбачала своєрідне звернення до респондентів, де зазначалися: науковий заклад, від імені якого виступає дослідник, завдання дослідження, роль кожного респондентав розв’язанні зазначених завдань, правила заповнення анкети. Основна частина складалася з набору запитань, на які потрібно було дати відповіді. Демографічна частина анкети складалась з питань, які визначали паспортну характеристику респондента: стать, вік, місце проживання.
Антропометричні методи досліджень використовувались для визначення й характеристики довжини тіла, маси тіла, окружності грудної клітки, плеча, шиї, передпліччя, талії, таза, гомілки, зап’ястя, товщини шкірно-жирових складок біцепса, трицепса, під лопаткою, над клубовою кісткою, гомілкового м’яза. Результати вимірювань записувались у спеціально розроблений протокол.
Для вимірювання довжини тіла використовувався зростомір. Виміри зросту проводилися з точністю до міліметра.
|
|
|
Для визначення маси тіла застосовувалася медична вага. Досліджуваний ставав посередині майданчика ваги. Зважування проводилися з точністю до 100 г.
Вимірювання окружностей проводилося в стандартному положенні, у горизонтальних площинах. Сантиметрова стрічка накладалася на частини тіла так, щоб нульове ділення знаходилося попереду, в полі зору, а інший кінець – над нульовою позначкою і відмічав числові ділення. Стрічка щільно, але без втискання в шкіру, прилягала до частин тіла, які вимірювались.
Окружність шиї вимірювалась під щитовидним хрящем. Окружність плеча вимірювалась у спокійному стані в ділянці найбільшого розвитку м’язів плеча. Рука вільно звисала, м’язи розслаблені.
Окружність передпліччя вимірювалася в ділянці найбільшого розвитку м’язів руки, яка була розслаблена й вільно звисала вниз.
Окружність талії – сантиметрова стрічка накладалася на 5-6 см вище клубових гребнів.
Окружність таза – стрічка накладалася в ділянці найбільших виступів сідниць.
Окружність стегна вимірювалася у вихідному положенні: ноги нарізно, вага тіла рівномірно розподілена на дві ноги. Стрічка накладалась на стегно під сідничною складкою.
Окружність гомілки вимірювалась у ділянці найбільшого розвитку литковидного м’яза.
|
|
|
Окружність грудної клітки – стрічка проходила позаду під нижніми кутами лопаток, попереду на рівні сосків. Обсяг грудей вимірювався у трьох станах: глибокому вдиху, глибокому видиху і проміжному стані.
На основі результатів вимірюваня зросту, ваги і окружностей проводилися розрахунки індексів фізичного розвитку:
1) вагоростовий індекс Кетле –
2) ідеальна маса тіла за Купером –
3) надлишкова маса тіла –
маса тіла (кг) – ідеальна маса тіла (кг) х 100, % (2.3)
4. Індекс пропорційності (ІП) –
Нормативи:
норма – 52 %–54 %;
вузькогруді – менше 50 %;
широкогруді – більше 55 %.
Вимірювання шкірно-жирових складок. Для характеристики ступеня жировідкладень непрямим методом вимірювались шкірно-жирові складки різних частин тіла. Для вимірювання товщини шкірно-жирових складок використовувався кліпер із постійним тиском 10 г/мм. Відповідно до вимог антропометрії кожна складка була орієнтована певним чином (вертикально, горизонтально чи навскіс). Дослідник захоплював великим і вказівним пальцями лівої руки ділянку шкірно-жирової тканини (на кінцівках 2–3 см, на тулубі до 5 см), не викликаючи болю, злегка відтягував її і накладав на складку, яка утворилася, каліпер, фіксуючи товщину. Записувалася безпосередня величина кожної складки. Виміри проводились із точністю до 0,1 мм.
|
|
|
Для загальної характеристики ступеня жировідкладень вимірювалися п’ять шкірно-жирових складок.
На передній поверхні плеча (біцепсі) складка вимірювалася при опущеній руці. Складка захоплювалася на середній лінії руки в ділянці м’язів біцепса і бралася вертикально.
На задній поверхні плеча (трицепсі) складка також вимірювалася при опущеній руці. Вона захоплювалася на середній лінії руки в ділянці м’язів трицепса і бралась вертикально.
Під лопаткою складка вимірювалася під кутом 45° до вертикалі.
На гомілці складка вимірювалася у положенні сидячи на стільці, ноги зігнуті в колінах під прямим кутом. Складка захоплювалася вертикально на задній поверхні ноги на рівні максимального обсягу гомілки. Сума шкірно-жирових складок визначалася шляхом додавання товщини шкірно-жирових складок біцепса, трицепса, під лопаткою, над клубовою кісткою, на гомілці.
Площа поверхні тіла (S) вираховувалась за допомогою формули Ісаксона:
де H – довжина тіла (см); W – маса тіла (г).
На думку багатьох дослідників, площу поверхні тіла як ознаку фізичного розвитку доцільно розглядати не в абсолютних, а у відносних з масою тіла показниках. Тому в дослідженні визначалася кількість маси на одиницю поверхні тіла.
Питома вага тіла визначалась за формулою Drozek a / Keys:
Y = 1,1034 – 0,002313 X1; (2.6)
де Х1 – товщина шкірно-жирової складки трицепса
Абсолютний вміст жиру в масі тіла визначався за формулою:
де W – маса тіла; d – вміст жиру в масі тіла у відсотках.
Активна маса тіла вираховувалась як різниця маси тіла й абсолютного вмісту жиру.
До педагогічного тестування входив комплекс методик, спрямованих на визначення фізичної підготовленості школярів. Для вибору показників, які характеризують фізичну підготовленість, ми спиралися на сучасні комплексні діагностики фізичного стану в Україні та західних країнах.
Фізична підготовленість оцінювалася за результатами контрольних вправ, які передбачені державними тестами й нормативами оцінювання фізичної підготовленості населення України [30] та системою загальноєвропейських тестів [27] для оцінювання фізичного стану людини.
Тестуванням визначалися сила, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість та швидкісно-силові якості.
Рівень сили визначався за результатами кистьової динамометрії, станової сили, підтягування на перекладині у вису, вису на зігнутих руках та піднімання в сід за 30 с, швидкості за результатами бігу на 60 м та частотою постукування руками; спритності – за результатами тесту “Фламінго”, човникового бігу 10х5 м , 4х9 м; витривалості – за результатами прогресуючого бігу, бігу протягом 6 хв та бігу на 1500 м; гнучкості – за результатами нахилу тулуба вперед із положення сидячи; швидкісно-силові якості – за результатами стрибка в довжину з місця.
Сила м’язів кисті вимірювалася ручним динамометром ДРП-90. Динамометр захоплювався кистю так, щоб пальці розташовувалися на опорі, а циферблат був зовні. Стискування динамометра проводилося плавно і з максимальним зусиллям. Не дозволялося виконувати при цьому різних махів рукою. Результат фіксувався за шкалою в кг.
Підтягування у вису виконувалось на високій перекладині. Учасник хватом зверху брався за перекладину і, згинаючи руки, підтягувався до такого положення, аби підборіддя було над перекладиною. Потім, опускаючися, повністю випрямляв руки. Вправа виконувалася стільки разів, скільки в учасника вистачить сил.
Вис на зігнутих руках виконувався на перекладині. Учасник хватом зверху брався за перекладину зігнутими руками так, щоб підборіддя перебувало над перекладиною. Результат визначався у секундах, протягом яких зберігалося положення вису на зігнутих руках.
Піднімання у сід за 60 с. Учасник тестування лягав спиною на рівну поверхню , ноги зігнуті під прямим кутом, відстань між ступнями 30 см, пальці рук з’єднані за головою. Партнер тримав його ступні так, щоб п’ятки торкались опори. Після команди учасник починав виконувати вправу: сідав, торкаючись ліктями колін і повертався у вихідне положення, торкаючись спиною і руками гімнастичних матів. Вправа повторювалася протягом 60 с. Результат визначався кількістю піднімань із положення лежачи в положення сидячи протягом 60 с.
Біг 60 м проводився на стадіоні згідно з правилами змагань. У забігах брали участь по чотири учасники. Результат визначався з точністю до десятої частини секунди.
Частота постукування визначалася за результатом тесту “Частота постукування”. Для проведення тесту клали два ґумові диски діаметром по 20 см, відстань між центрами дисків – 60 см. Посередині між дисками розташувалась опора розмірами 10х20 см. Для виконання тесту учасник ставав перед столом, кисть лівої руки клав на опору, а праву руку – на лівий диск. За командою учасник перекладав кисть правої руки з диска на диск так, щоб вона рухалась над кистю лівої руки. Виконуючи вправу з максимальною швидкістю, обов’язково кожний раз торкався правого й лівого диска. Результат визначався часом (в секундах), 25 циклів.
Тест “Фламінго” призначений для вимірювання статичної рівноваги. Металева підставка мала такі розміри: довжина – 50 см, висота – 4 см, ширина – 3 см. Її поверхня покривалася тканиною. Дві опори ( 15 см і 2 см шириною) забезпечували підставці добру стійкість. Для проведення тесту учасник ставав на підставку ногою (наприклад, правою), а ліву ногу згинав у коліні, захоплював її лівою рукою і підтягував до сідниці. Правою рукою можна було спиратися на керівника, щоб відчути стійке положення і мати можливість почати тест. Тест починався, як тільки учасник міг стояти на одній нозі самостійно, без підтримки. Якщо рівновага втрачалася, тест повторювався. Починаючи повторне виконання тесту, необхідно було стільки разів, щоб сумарна тривалість зберігання рівноваги складала одну хвилину. Наприклад, учень, виконуючи тест, втратив рівновагу через 10 с. Він знову прийняв вихідне положення і протримався на опорі 30 с, потім ще 7 с, 3 с і 10 с. Таким чином, за хвилину в нього було 5 спроб. Загальна оцінка учня – 5.
Човниковий біг 10х5 м та 4х9 м виконувався на біговій доріжці, обмеженій двома паралельними лініями (відстань між ними в першому тесті 5м, у другому – 9 м). Учасник займав положення високого старту за стартовою лінією. За командою він пробігав 5 м до другої лінії, переступав її і біг до лінії старту. Добігши до неї, знову переступав лінію, повертався і біг назад. Таким чином, учень виконував 5 циклів “туди – назад”. Результат визначався часом (в секундах з точністю до десятої частини секунди) виконання п’яти циклів. Аналогічно виконувався і тест 4х9 м, тільки відстань між лініями – 9 м і учень виконував 4 цикли.
Прогресуючий біг виконувався на 20-метровій дистанції, яка обмежена лініями. Швидкість ходьби, а потім бігу задавалася звуковими сигналами і зростала один раз у хвилину. Згідно з умовою тесту учасники бігали на 20-метровому відрізку з постійно зростаючою швидкістю доти, доки могли утримувати задану швидкість. Швидкість задавалась і контролювалась сигналами, які подавалися через певні проміжки часу. Швидкість переміщення повинна бути такою, що подолавши чергові 20 м і торкнувшися ногою стартової лінії, ви почули звуковий сигнал. Допускалась точність з похибкою 1–2 м. Якщо лінію перетинали раніше, ніж лунав сигнал, потрібно було дещо сповільнити темп бігу, якщо пізніше збільшити швидкість наступного відрізку дистанції.
Перший 20-метровий відрізок долався швидкою ходьбою або повільним бігом (за 9 с) і з такою швидкістю рухались протягом 1 хв. Потім поступово й рівномірно швидкість зростала через кожну хвилину (табл. 2.1.)
Таблиця 2.1
Розрахунок швидкості прогресуючого бігу
| Час, хв | Швидкість, км/год | Час пробігання відрізка, с |
| 1 | 8 | 9,00 |
| 2 | 9 | 8,00 |
| 3 | 9,5 | 7,58 |
| 4 | 10 | 7,20 |
| 5 | 10,5 | 6,86 |
| 6 | 11 | 6,55 |
| 7 | 11,5 | 6,26 |
| 8 | 12 | 5,0 |
| 9 | 12,5 | 5,76 |
| 10 | 13 | 5,54 |
| 11 | 13,5 | 5,33 |
| 12 | 14 | 5,14 |
Продовження таблиці 2.1
| 13 | 14,5 | 4,96 |
| 14 | 15 | 4,80 |
| 15 | 15,5 | 4,54 |
| 16 | 16 | 4,50 |
| 17 | 16,5 | 4,36 |
| 18 | 17 | 4,23 |
| 19 | 17,5 | 4,11 |
| 20 | 18 | 4,00 |
| 21–23 | 18,5 | 3,84 |
Тест закінчувався, якщо учасник не міг утримати чергового збільшення швидкості бігу. Результат тесту визначався за кількістю подоланих 20-метрових відрізків.
Біг протягом 6 хв проводився на виміряній біговій дистанції. Після старту учасники тестування намагалися за встановлений час подолати якомога більшу дистанцію.
Нахил вперед із положення сидячи виконувався на підлозі. Учасник босоніж сідав так, щоб його п’ятки торкалися лінії АБ. Відстань між п’ятками – 20–30 см, ступні були у вертикальному до підлоги положенні. Руки лежали на підлозі між колінами долонями донизу. Партнер тримав ноги на рівні колін, щоб уникнути їх згинання. За командою учасник тестування плавно нахилявся вперед, не згинаючи ніг, і намагався сягнути руками якомога далі. Положення максимального нахилу слід було утримувати протягом 2 с, фіксуючи пальці на розмітці. Результатом тестування була позначка на перпендикулярній (відносно лінії АБ) лінії, до якої учасник досягнув кінчиками пальців рук у см.
На основі результатів тестування визначалися силові індекси. Силовий
індекс м’язів кисті:
силовий індекс м’язів спини:
Оцінка результатів:
показники менше 175% – низький рівень розвитку;
175-190% – нижче середнього;
190-210% – середній;
211-225% – вище середнього;
Більше 225% – високий рівень.
Стрибок у довжину з місця виконувався у спортивному залі. Результатом тесту була дальність стрибка в сантиметрах .
Фізіологічні методи використовувалися для оцінювання функціональних можливостей школярів. Для цього визначалися затримка дихання на вдиху й видиху, систоличний і діастоличний артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, фізична працездатність (PWC170), відновлення ЧСС після PWC170 через 1хв, 3хв, 5хв, 7хв, 10хв.
Артеріальний тиск вимірювався за допомогою мембранного вимірювача загального призначення в сидячому положенні. Вимірювання проводилося два рази з інтервалом не менше 5 хв. Фіксувався середній результат у мм рт. ст.
Частота серцевих скорочень (ЧСС) підраховувалася за допомогою пальпації. Для цього накладали 2–4 пальці на долонну поверхню передпліччя лівої руки біля великого пальця і злегка притискували протягом 15с з відповідним перерахунком за 1 хв.
Педагогічне спостереження
Педагогічне спостереження проводилося з метою визначення нових організаційних форм індивідуалізації фізичного виховання, уточнення змісту навчального матеріалу, методів проведення занять, відповідності обсягу та інтенсивності навантажень, інтервалів відпочинку в процесі занять фізичними вправами залежно від індивідуальних особливостей підлітків. Узагальнені результати педагогічних спостережень були використані під час розробки методики індивідуалізації фізичного виховання хлопців 11–15 років.
Педагогічний експеримент
Педагогічний експеримент проводився потягом 2017-2018 р.р. і складався з двох частин: констатуючого експерименту та формуючого. У процесі констатуючого експерименту було визначено рівень фізичного стану і здоров’я хлопців середнього шкільного віку, ставлення їх до фізичного виховання і спорту, розроблено індивідуалізовану методику оздоровчих занять.
Формуючий експеримент визначав ефективність використаної методики індивідуалізації фізичного виховання в загальноосвітній школі.
Методи математичної статистики
Результати досліджень оброблялися методами математичної статистики, які забезпечують кількісний і якісний аналіз показників за допомогою персонального комп’ютера.
2.2.Організація дослідження
Дослідження проводились у чотири етапи зі школярами 11–15 років у школах сіл Прилісне й Галузія Маневицького району.
Мета першого етапу (2017 р.) – обґрунтування проблеми й розробка інструментарію досліджень. На цьому етапі вивчалися науково-теоретичні й методичні аспекти індивідуалізації фізичного виховання, були визначені мета, завдання, об’єкт, предмет і програма досліджень, відібрані тести для визначення фізичного стану підлітків. Використано такі методи: теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел та нормативних документів; педагогічне спостереження, яке проводилося на базі шкіл села Прилісне й Галузія Маневицького. району Волинської області.
Другий етап досліджень (2017 р.) був спрямований на проведення констатуючого експерименту, мета якого полягала у зборі інформації про фізичний стан, інтереси і здоров’я хлопців 11–15 років.
Фізичний стан визначався у хлопців основної і підготовчої медичних груп (всього 50 хлопців) за допомогою комплексу тестів. Здоров’я школярів вивчалось за допомогою аналізу амбулаторних карток. Інтереси хлопців визначались за результатами анкетування. Всього було проаналізовано 80 анкет.
Мета третього етапу (2018 р.) полягала в розробці методики індивідуалізації фізичного виховання підлітків у загальноосвітній школі. Були розроблені адаптовані індивідуальні програми для хлопців 11–15 років.
Четвертий етап (2018 р.) передбачав експериментальну перевірку ефективності використаної методики індивідуалізації фізичного виховання підлітків та узагальнення результатів дослідження. Педагогічний експеримент проводився з хлопцями вказаних шкіл і тривав один рік. В експериментальній групі у процесі фізичного виховання широко використовувалася використана методика індивідуалізації фізичного виховання. Заняття в контрольній групі проводилися за традиційною системою.
РОЗДІЛ 3.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 281; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!