Як модернізація позначилася на суспільному становищі жінок
Індустріальна модернізація позначилася на су-
спільному становищі жінок. Щоправда, ці зміни були
помітніші в житті городянок. З Європи до України
докотилися хвилі емансипації та фемінізму – так
називають рухи за зрівняння жінок у правах з чоло-
віками. Витоки українського фемінізму пов’я зують з
іменами Марії Вілінської (Марка Вовчка), Олени
Пчілки (Ольги Косач-Драгоманової, матері Лесі
Українки), Христини Алчевської, Лесі Українки
(Лариси Косач), Наталі Кобринської, Ольги Коби-
лянської та інших видатних жінок. Для України
надзвичайно гострою була проблема освіти для
жінок. Перша жіноча гімназія відкрилася в Києві
Христина Алчевська (1841–1920)
Організатор народної освіти. У 1862 р. заснувала в Хар-
кові жіночу недільну школу для дорослих, яку незаба-
ром закрили. У 1870 р. знову відкрила безплатну жіночу
недільну школу, що проіснувала понад 50 років.
1860 р. за сприяння колишнього київсько-
го губернатора Івана Фундуклея. Доступ
до уні вер ситетської освіти жінки одержали
в 1878 р., коли уряд дозволив створення
в Києві Вищих жіночих курсів, де дівчата із
середньою освітою мали змогу її продов-
жити. Від 1900 р. жінки отримали право на-
вчатися в університетах Австро-Угорщини.
Проте відсоток українок, які скористалися
цим правом, був мізерний. Адже більшість
українського населення – селяни – жили за
патріархальними традиціями й не могли ре-
|
|
|
алізувати право навіть на початкову освіту,
а продовжували виховувати дівчаток у ро-
динах, готуючи їх виконувати соціально
визначені ролі дружини, матері, господині.
Проблема освіти та й інші соціальні пробле-
ми в Україні накладалися на національні,
тому жіночий рух був завжди пов’язаний
з національно-визвольним.
Як розвивалося театральне мистецтво
Провідним осередком театрального життя другої половини 19 ст. стало про-
вінційне місто Єлисаветград (нині Кропивницький). Ще від 1864 р. тут активно
діяв аматорський театр, у якому робили свої перші кроки майбутні творці укра-
їнського театру.
Емський указ 1876 р. призупинив розвиток українського театру, але в 1882 р.
єлисаветградці створили першу професійну театральну трупу. Її організато-
рами була група драматургів та акторів, яких називають корифеї українського
театру. Це – Марко Кропивницький і брати та сестра Тобілевичі, які діяли під
різними псевдонімами (Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола
Садовський та Марія Садовська-Барілотті). Пізніше до них долучилися найви-
датніша українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Стариць-
кий, актриса Ганна Затиркевич та ін. Саме цим діячам належить слава творців
|
|
|
класичного репертуару українського театру. У такому складі трупа і її філії
об’їздили майже всю Україну. У 1885 р. трупа розпалася на дві частини: однієюкерував Марко Кропивницький, другою – Михай-
ло Старицький. За їхнім прикладом пішли інші,
і вже через кілька років в Україні діяло понад
30 ман дрівних театрів. Але тільки з 1907 р. укра їн-
ський професійний театр дістав своє перше постій-
не приміщення – у Києві, у Троїцькому народному
домі (нині Театр опе рети), і тут успішно працювала
трупа Миколи Садовського. У 1908 р. було урочис-
то відзначено 25-річчя сценічної діяльності Марії
Заньковецької.
На початку 20 ст. у Львові продовжував діяти
єдиний у західноукраїнських землях український
професійний театр «Руська бесіда», основу репер-
туа ру якого становили класичні п’єси М. Кропив ни-
ць кого, М. Старицького, І. Карпенка-Карого. Проте
театральні колективи дедалі частіше зверталися до
творів Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, а та-
кож російських і західноєвропейських класиків.
Театр корифеїв. Пер-
ший ряд зліва направо:
М. Садовський, Г. За тир-
кевич-Карпинська, М. Кро-
пивницький, М. Занько-
вецька
|
|
|
Марія Заньковецька
(1854–1934)
Марко Кропивницький
(1840–1910)
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 773; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!