Конституційний статус Президента Украіни 14 страница

Кінець цьому історичному парадоксу було покладено вже з прийняттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, в якій зазначалось, що найвищий нагляд за точним і однако-вим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Ук-раїнської РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідає перед нею і тільки їй підзвітний.

Декларація про державний суверенітет України, відповідні зміни, що були внесені до Конституції УРСР, а також прийнятий 5 листопа­да 1991 р. Закон України «Про прокуратуру» поклали початок якісно новому етапу існування прокурорської системи в Україні. Було визначено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і законності, їх завданням став захист від неправомірних посягань закріпленої Конституцією незалежної України їі суспільного та дер­жавного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та грома-дянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів територіального громадського самовря-дування.

Організація прокуратури України стала грунтуватися на принципі єдності і централізації системи її органів, яку очолив Генеральний

529

Розділ 23

прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. На підставі додержання Конституції України та чин-них законів вони здійснюють свої повноваження незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Працівники прокуратури не по-винні належати до політичних партій чи рухів, їх обов'язок вживати заходів для усунення порушень закону від кого б вони не виходили, а також до поновлення порушених прав і притягнення до відповідаль-ності осіб, які скоїли порушення закону. Ці основоположні засади, що були закладені ще на початку незалежності України і цілком виправдані часом, є визначальними для статусу органів прокуратури нашої країни і сьогодні.

Діюча в Україні прокуратура — інститут, який відповідає об'єктив-ним потребам нашого суспільства. У системі поділу державної влади вона підсилює механізм стримань і противаг, є органом державного нагляду за дотриманням законів. Органи прокуратури виконують особливі, притаманні тільки їм функції і ні за своїм генезисом, ні за характером повноважень не належать до органів жодної гілки влади, тим більш не є жодній з них підпорядкованими. Саме принцип поділу влади і сувора відповідальність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою основ її незалежності. Тільки як орган, незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції.

Цим об'єктивним, науково обгрунтованим положенням сьогодні протистоять всілякі кон'юнктурні інтереси, політичні й особисті амбіції, які спрямовані на обмеження самостійності й незалежності прокуратури, послаблення її ролі в забезпеченні законності та здійсненні боротьби із злочинністю. У сучасних умовах економічних кризових явищ, політичної і соціальної нестабільності в суспільстві, поширення правового нігілізму зростання злочинності названі тенденції, шо спрямовані проти діючих у нашій країні органів проку­ратури, є шкідливими і небезпечними, спрямованими проти налаго-дження правової стабільності в нашій країні.

Треба зазначити, що прокуратурою виявляються численні пору­шення вдіяхокремихгромадян, підприємців, посадових осіб, у діяль­ності підприємств, установ та організацій і навіть державних органів, які самі повинні забезпечувати додержання законності. Недарма на­шу прокуратуру називають службою законності. Це багатофунк-ціональна державна структура, яка є традиційною для вітчизняної

530

Прокуратура України

правоохоронної системи, її існування в сучасних умовах є об'єктивно необхідним для суспільства і держави.

Розвиток цивілізованих ринкових відносин, розширення і пож-вавлення господарського обороту вимагають зміцнення законності, а отже, і посилення прокурорського нагляду. Адже відсутність сталої законності, часті зміни у законодавстві породжують недовіру інозем-них і вітчизняних інвесторів до вкладання коштів у промисловість, сільське господарство нашої країни, відлякують підприємців від участі у різних господарських проектах, що здійснюються на тери-торії України, знижують ініціативу і прагнення громадян до підприємницької діяльності.

Погіршення останніми роками справ із станом законності і право­порядку в Україні, необхідність в цих умовах більш дійового захисту прав громадян, інтересів держави і суспільства вимагають зміцнення органів прокуратури, підвищення ефективності її діяльності, подаль-шого вдосконалення законодавчих основ її організації та функціону-вання.

У зв'язку з кардинальними змінами в становищі прокуратури України, яка стала органом незалежної суверенно! держави, було уточнено її правовий статус у Конституції України і Законі «Про про­куратуру». Нимало новел щодо її діяльності було введено в криміна-льно-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесу-альне, адміністративно-процесуальне, кримінально-виконавче законодавство. В тому чи іншому ракурсі про неї йдеться в законах України «Про судоустрій України», «Про міліцію», «Про службу без-пеки України», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про органі-заційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією» та ін. Закон України «Про мови в Ук­раїні» передбачає вимоги до мови прокурорського нагляду (ст. 22). У Законі України «Про Вищу раду юстиції» регламентуються питання проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури, розгляд питань про несумісність посади прокурора з заняттям іншою діяльністю, скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів.

До системи актів, які регламентують діяльність прокуратури, нале­жать затверджені постановами Верховної Ради України Дисциплінар-ний статут прокуратури України, Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Низка питань, що регулю-

531

Розділ 23

ють прокурорську діяльність, матеріальне забезпечення прокуратури та її працівників, міститься в указах Президента України та постано­вах Кабінету Міністрів України.

Конституцією України прокуратурі відведено самостійне місце серед органів державної влади. В Основному Законі їй присвячено окремий розділ VII. У ньому говориться, що прокуратура України ста-новить єдину систему, очолювану Генеральним прокурором України.

Головна особливість діючоїнині в Україні прокуратури, а отже, і їїкон-ституційно-правового статусу полягає в тому, що вона є прокуратурою змішаного (наглядово-обвинувального) типу, виконує функції як нагляду за виконанням законів, так і кримінального переслідування. Тут немає особ-ливих суперечностей, якшо не змішувати різні за своею функциональ­ною належністю повноваження прокурора. Виявляючи порушення за­конів, прокурор зобов'язаний ужити заходів щодо усунення таких пору-шень, у тому числі шляхом кримінального переслідування. Слідчі функції прокуратури (досудове слідство) були визнані позитивом Євро-пейською комісією «Демократія через право» (Венеціанська комісія) на її 27-му пленарному засіданні 17—18 травня 1996 р. Водночас комісія рекомендувала, щоб у законі про прокуратуру остання визначалась як система відносно незалежних органів влади, тобто не була б у повному розумінні единим і централізованим органом.

У процесі підготовки проекту Конституції України 1996 р. точила-ся суперечка щодо того, до якої гілки влади віднести прокуратуру (від чого залежало і визначення її функцій, і порядок призначення Генерального прокурора України та інші питання) — до судової чи виконавчої? Це так і не було вирішено.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів, ведучи боротьбу із злочинністю, прокуратура виконує величезний обсягроботи, усуваю-чи порушення законодавства, захищаючи права і свободи громадян та інтереси держави. Слід зазначити, що багатофункціональність і неза-лежність ні в якому разі не означав її зверхності над іншими органа­ми державної влади, адже її правовий статус, функції та організаційна побудова визначаються законами України, які приймаються Верхов­ною Радою України, деякі питання регулюються указами Президента України і постановами Кабінету Міністрів України, її діяльність так або інакше перебуває під контролем вищих владних структур, що здійснюється у різних формах.

Генеральний прокурор України, який очолює прокуратуру України, призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної

532

Прокуратура України

Ради України Президентом України. Верховна Рада України може вис-ловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Верховна Рада України визначає видатки державного бюджету на фінансування прокуратури, встанов-лює порядок відшкодування шкоди, завданої юридичним і фізичним особам незаконними діями органів прокуратури за рахунок коштів на її утримання. Суд під час розгляду конкретних кримінальних справ контролює законність та обгрунтованість притягнення громадян до кримінальної відповідальності, розглядає скарги на постанови проку-рорів та ін. Вища рада юстиції розглядає питання про несумісність посади прокурора із заняттям іншою діяльністю, а також скарги про-курорів на рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Визначаючи відповідність Конституції України тих чи інших зако-нодавчих актів, певну регулюючу роль у здійсненні діяльності проку­ратури, а також визначенні її місця в державному механізмі відіграє Конституційний Суд України. Про це свідчить низка його рішень з питань прокуратури.

Здійснюване нормативнерегулювання організації і діяльності органів прокуратури владними структурами різних гілок влади, питань їх взаємодії з іншими державними органами, спростовує постійні напади на прокуратуру як на державний орган, який нібито здійснює тоталь-ний та необмежений контроль, а сам перебуває поза будь-яким контролем. Така позиція противників незалежної централізованої прокуратури, як бачимо, не має грунту.

Існування тотального і необмеженого контролю з боку прокурату­ри спростовується і тим, що, здійснюючи один із важливих напрямів своєї роботи — координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, вона взаємодіє в цьому напрямі як з право-охоронними органами (на засадах координації), так і з керівниками місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Для підвищення ефективності координації діяльності правоохоронних органів прокуратура взаємодіє з судами шляхом взаємного інформу-вання про стан злочинності й судимості, використання даних судової статистики та матеріалів судової практики при розробленні заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю, проведення спільних семінарів і конференцій. Практикується запрошення голів судів та керівників органів юстиції для участі в координаційних нарадах правоохоронних органів.

533

Розділ 23

Взаємодія органів прокуратури з іншими державними органами, а також з органами місцевого самоврядування підсилює її роль і зна­чення в державі і, безсумнівно, підвищує ефективність діяльності не тільки ії, а й органів, з якими вона взаємодіє. Загальна оцінка дає підстави дійти висновку про те, що основа для забезпечення взаємодії органів прокуратури з іншими органами є. Адже кожна з систем (особливо це стосується контролюючих органів), крім суто своїх завдань, має цілі, які збігаються з цілями суміжної системи, що зумовлює можливість вироблення єдиної політики у сфері усунення правопорушень.

Як зазначалося, сьогодні особливою небезпекою для держави і суспільства є правовий нігілізм, який виходить не тільки від осіб, певною мірою зацікавлених у тому, щоб обійти закон, а й від представників управлінського персоналу, зобов'язаних бути провідниками вимог закону, а зовні міцна вертикаль виконавчої вла-ди виявилася неспроможною у своему головному призначенні — забезпечити належне виконання законів. За таких умов звуження повноважень прокуратури, особливо наглядових, сприятиме подаль-шому поширенню беззаконня, яке часто-густо виходить від пред­ставників виконавчої влади, в тому числі від ії керівництва на різних рівнях її здійснення.

Підтвердження думки про необхідність збереження і посилення нагляду прокуратури можна знайти у ряді міжнародних документів. Так, у Резолюції Будапештського багатостороннього семінару 1994 р., присвяченого проблемам реформування прокуратури, наголошува-лося на тому, що існуюча інститунія в формі «загального нагляду» має бути спрямована на захист демократично!' законності, норм закону, прав людини і суспільних інтересів. Європейська співдружність та її держави-члени вважають пріоритетним підвищення ефективності наглядових механізмів, про що зазначено у Декларації Ради Європи від 29 червня 1991 р.

Практика свідчить, що негативні реалії, які склались в Україні, по-требують зміцнення правоохоронних структур держави, серед яких провідне місце належить прокуратура За нинішніх умов вона повин­на розвиватися і вдосконалюватися. її реформування відповідно до но­вел, які містяться і стандартах Ради Європи, має бути спрямоване на подальшу оптимізацію її правового статусу з метою кращого забезпе­чення законності і правопорядку в країні, безперешкодної реалізації прав громадян і захисту інтересів держави. Реформування не повин-

534

Прокуратура України

но привести до руйнування того, що тривалий час добре слугувало людям і суспільству. Не слід сліпо копіювати модель наших проку-рорських органів, їх структури, функції, порядку формування тощо з моделей органів прокуратури зарубіжних країн (які суттєво, а іноді і радикально різняться між собою), переймаючи водночас їх недоліки, неузгодженості, функціональну немічність, можливу несумісність з нашою правоохоронною системою і організацією всієї державної вла-ди. Треба щоб прокуратура була надійним органом демократично!, правової держави, послідовним поборником сталої законності й пра­вопорядку, захисником прав і свобод людини — фактбрів, необхідних для успішного формування громадянського суспільства.

Неодмінною складовою правового статусу прокуратури є закріп-лені у законодавчих актах принципи її організацїі і функціонування. Як слушно зазначає О. Михайленко, вони зумовлені власне природою держави, рівнем її розвитку, віддзеркалюють погляд суспільства на те, якими мають бути прокуратура, функції, що вона здійснює, як має бути організована система її органів, якими методами, заходами і формами повинен здійснюватися прокурорський нагляд, які завдан-ня мають виконуватися тощо. Недотримання встановлених прин-ципів не дає змоги досягти бажаної мети¹.

Щодо кількості і точних назв цих принципів у науковій право-знавчій літературі немає суто однакового підходу, але щодо тлумачен-ня їх суті, призначення, функціонального навантаження немає й різких розбіжностей. Більшість авторів починають їх розгляд з прин­ципу законності. Він стоїть першим і в деяких проектах нової редакції Закону «Про прокуратуру». Цей принцип має діяти у всій системі дер-жавних органів, але для прокуратури він є особливо важливим. Здійснюючи нагляд за точним виконанням законів, прокурорсько-слідчі працівники зобов'язані передусім додержуватися законності у своїй роботі — діяти у відповідності з нормами Конституції і законів України, що визначають і регулюють прокурорську діяльність. Нака-зи, інструкдії, директиви Генерального прокурора повинні видавати-ся лише на підставі і на виконання чинних законів.

Законність є критерієм оцінки прокурорами дій державних орга­нів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб і громадян. Правові норми, що регулюють прокурорський нагляд, зобов'язують

¹ Михайленко О. Р. Прокуратура України. — К., 2005. — С. 62-63.

535

Розділ 23

органи прокуратури вести активну роботу по запобіганню порушен-ням закону, а у разі виявлення правопорушень вживати заходів, спря-мованих на поновлення стану законності, усунення причин, що породили порушення, і покарання винних. Прокурор повинен завжди стояти на сторожі законності.

Серед принципів організації і діяльності прокуратури, перелічених у ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», йдеться про те, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Прокурорські органи здійснюють свої по-вноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території держави законів, незалежно від будь-яких органів дер­жавної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Вони у межах своєї компетентності захищають права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допу­стили ці порушення. Органи прокуратури діють гласно, з урахуван-ням вимог закону до конфіденційності інформації щодо життя та діяльності фізичних і юридичних осіб, а так само державної та іншої охоронюваної законом таємниці. Вони мають інформувати органи державної влади, громадськість про стан законності та про заходи її зміцнення.

Правовий статус прокуратури визначається також передбаченими законом гарантіями її діяльності. Так, ст. 7 Закону України «Про про­куратуру» встановлені гарантії незалежності прокурорських органів. Законом застерігається, що будь-яке втручання органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, засобів масо-вої інформації, політичних партій, об'єднань громадян у діяльність прокуратури по виконанню покладених на неї функцій, заборо-няється. Вплив на прокурора з метою заборонити виконання або пе-решкодити виконанню ним службових обов'язків чи домогтися прийняття неправомірного рішення зумовлює передбачену законом відповідальність.

Прокурори не можуть бути у складі комісій, комітетів та інших ко-легіальних органів, що створюються органами виконавчої влади,

536

Прокуратура України

представницькими органами і органами місцевого самовряду-вання.

Прокурор вищого за посадою рівня вправі витребувати та прийня-ти до свого провадження будь-яку справу, шо знаходиться у провад-женні підпорядкованого прокурора, але не може примушувати його діяти всупереч своїм переконанням. Кожний прокурор приймає рішення самостійно і одноособово на підставі закону та власного пе-реконання, виходячи з рівності всіх перед законом і судом, вживає за-ходів для усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

---

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!