Конституційний статус Президента Украіни 12 страница
Зі вступом України до Ради Європи наша країна стала учасницею ряду конвенцій Ради Європи, взяла на себе певні зобов'язання із виконан- ня вимог, які передбачені в численних нормативно-правових актах відповідних органів Ради Європи, а також документах, що мають реко-мендаційний характер. До останніх належить і Європейська хартія статусу суддів. Цю Хартію було ухвалено 10 липня 1998 р. зібранням представників судових систем більшості європейських країн, у тому числі України, скликаного Радою Європи у Страсбурзі у рамках здійснення проекту № 3 правового співробітництва країн Центрально! та Східної Європи «Феміда».
512
Органи правосуддя в Україні
Цей важливий для організації і функціонування правосуддя в європейських країнах документ спрямований на забезпечення ком-петентності, незалежності та неупередженості судів і кожного судді, яким довірено захист прав і свобод людини. Хартія складається з пре-амбули і 7 глав: загальні засади; відбір, призначення на посаду та по-чаткова підготовка; призначення на посаду судді та неможливість переведення; просування по службі; відповідальність; винагорода за працю та соціальний захист; припинення перебування на посаді. Цей документ найкращим чином гарантує реалізацію статусу суддів. Його зміст спрямований також на підвищення рівня статусу суддів країн Європи. Згідно з хартією на державу має покладатися обов'язок забезпечення необхідних умов і засобів, потрібних для надежного ви-конання суддівських завдань, зокрема для розгляду суддями справ у межах розумного терміну. Через своїх представників та професійні організації судді залучаються до винесення рішень щодо управління судами, визначення судового бюджету та його розподілу на місцево-му і національному рівнях. Із ними мають консультуватися щодо планів зміни їхнього статусу, а також із приводу визначення винаго-роди за їхню працю та соціальне забезпечення. Відбір на посаду суддів згідно з цим документом здійснюється незалежним органом або комісією на основі їхньої освітньої кваліфікації та наявності по-переднього досвіду, здатності вільно і неупереджено оцінювати спра-ви та застосовувати закон із повагою гідності людини. Кандидату в судді не може бути відмовлено у посаді на підставі статі, етнічного або соціального походження, філософських або політичних поглядів чи релігійних переконань. Суддя не може бути призначеним на інші су-дові посади чи будь-яку роботу навіть при підвищенні по службі без його згоди, за винятком, коли це передбачено у відповідності із дис-циплінарною санкцією, змінами у судовій системі на підставі закону або у випадках тимчасового переведення для зміцнення сусіднього суду. Вимоги просування суддів по службі грунтуються не тільки і не скільки на вислузі років, а винятково на якостях та достоинствах ви-конання суддівських обов'язків шляхом об'єктивної оцінки діяль-ності судді. Кожен, кому відмовлено у такому просуванні, може подати скаргу до відповідного колегіального, незалежного від виконавчої та законодавчої влади органу, у складі якого щонайменше половина членів — судді, обрані їх колегами, а також забезпечено широке пред-ставництво суддівського корпусу. В хартії зазначається, що судді поза межами своїх суддівських обов'язків можуть здійснювати іншу
|
|
|
|
|
|
17-8152
513
Розділ 22
діяльність, яка є втіленням їхніх прав як громадян, за винятком ви-падків, коли вона є несумісною з довірою до їх неупередженості та не-залежності або з належним рівнем відданості і ретельності необхідних для розгляду справ та в межах розумного часу, здійснення інших видів діяльності, крім літературної чи мистецької, якщо за них передбачена виплата винагороди, що має бути попередньо санкціоновано у встановленому порядку. Рівень винагороди, яка виплачується суддям за виконання їх професійних обов'язків, повинен бути таким, щоб за-хистити від тиску на їх рішення, вплинути на їхню незалежність і не-упередженість. Винагорода залежить від стажу роботи, важливості і характеру обов'язків, що виконуються суддею, його професійного рівня.
|
|
|
Суддям має бути гарантовано захист від соціальних ризиків, пов'язаних із хворобою, материнством, інвалідністю, похилим віком та смертю. Пенсія за старістю з відповідним стажем роботи має бути якомога ближчою до рівня його заробітної плати. Поряд із гарантіями щодо діяльності суддів хартією визначається їх відповідальність у разі невиконання своїх обов'язків. Санкції до судді можуть бути застосо-вані лише на підставі рішення комітету чи органу, принаймні половина складу якого — обрані судді, внаслідок ретельного розгляду спра-ви. Санкції повинні бути визначені статусом суддів, а застосування їх має підлягати принципу пропорційності. Рішення про застосування санкції може бути оскаржено у вищій судовій інстанції. Відшкодуван-ня збитків, заподіяних унаслідок протиправної поведінки або неза-коннихдій судді підчас виконання ним суддівських обов'язків гаран-тується державою. Статусом суддів може передбачатися можливість порушення справи з боку держави щодо компенсації суддею суми, виплаченої державою за заподіяну їм шкоду. У Хартії передбачені та-кож умови і порядок припинення перебування судді на посаді.
|
|
|
Проблеми, пов'язані з функціонуванням судів, а також ролі вищих судових органів у забезпеченні здійснення надежного правосуддя на загальновизначених засадах: законності, гласності судового процесу, рівності всіх його учасників перед законом і судом, змагальності сторін тошо, має виняткове значення для України, яка активно ре-формує свою судову систему й судочинство. У Європейській хартії статусу суддів визначено умови надежного функціонування судової влади, які повинні створюватися державою, та загальні вимоги щодо поведінки судді, його відповідальності за належне виконання своїх обов'язків при здійсненні правосуддя. Реформуючи свою правову си-
514
Органи правосуддя в Україні
стему, Україна йде в напрямі утвердження в ній верховенства права, закону і одночасно усвідомлює, що надійне забезпечення прав та свобод людини і громадянина є можливим лише за наявності в державі високопрофесійних суддів, які здатні надежно й неупереджено вер-шити суд і мають для цього всі умови.
Ряд положень, що містяться у Європейській хартії статусу суддів, інших основоположних загальноєвропейських актах щодо становиша судів і суддів у сучасних умовах у демократичних державах, повністю або частково відображено в законодавстві України. Однак не всі вони належним чином виконуються, що негативно відбивається на роботі суддів, забезпечення їхньої незалежності, гідного становища в суспільстві, авторитету.
Незалежне, неупереджене правосуддя є благом для суспільства, всіх громадян. Кожний має бути впевнений, що хто б не порушував його права, він може захистити їх у суді.
Нині економічна та фінансова ситуація в державі не дає змоги суттєво поліпшити фінансове забезпечення суддів. Однак змінити ставлення до нього необхідно. У пресі висловлювалася пропозиція щодо необхідності прийняття спеціального закону про порядок фінансування органів судової влади та оплату праці суддів.
У Європейській хартії статусу суддів, інших документах Ради Європи, таких як Рекомендація № 12 (94) Кабінету Міністрів держа вам-членам щодо незалежності, дієвості таролі суддів йдеться про не-обхідність постійного поліпшення добору кадрів у кандидати на посади суддів, а також підвищення професіоналізму діючих судових працівників. За даними Вищої ради юстиції, добір кандидатів на посади суддів в Україні висвітлив значні недоліки у фаховій підготовці юридичних кадрів, які потребують підвищення рівня знань Консти-туції України, норм матеріального і процесуального права.
Саме від кваліфікації суддів, їх морально-етичних якостей багато в чому залежить культура судочинства. Цим питанням багато уваги приділяється в розвинених демократичних країнах Європи та інших регіонах світу. В нашій країні у цьому напрямі помітні певні зрушен-ня. Так, на Уз'їзді суддів України, що відбувся 24 жовтня 2002 р., було схвалено Кодекс професійної етики суддів. Метою цього документа є допомога судцям у вирішенні питань, пов'язаних із їхньою професійною діяльністю, а також громадянам краще усвідомити роль судочинства у державі. Багато норм поведінки судді викладено в чин-них законодавчих актах і є юридичними. Однак суддівський корпус,
515
Розділ 22
визнаючи, що на сьогодні їх недостатньо, щоб поведінка судді сприяла утвердженню авторитету та поваги до судової влади, вважає корисним дію специального кодексу, який має рекомендаційний характер. Слід зазначити, що владні повноваження, якими наділені судді законодавством, мають узгоджуватися з морально-етичними засадами суспільства. Це значно підвищить культуру і дієвість судових процесів, авторитет суду і суддів.
Норми етикету сприяють здійсненню завдань судочинства, поси-люють його виховний вплив, допомагають формуванню моральності громадян. Судова етика має найбільш практичне значення у про-фесіональ.ній етиці юриста. Бона повинна охоплювати діяльність не тільки суддів, а й усіх учасників судового процесу — прокурорів, адво-катів, експертів та ін. Оскільки для суддів є вельми важливою особиста репутація і авторитет, то до судової етики мають належати і норми позаслужбової поведінки. У діяльності судових працівників необхідне також гармонійне поєднання зовнішніх атрибутів мораль-но-естетичної поведінки з високою моральною культурою. Відпо-відний рівень морального розвитку судді, опанування ним моральних вимог поряд із професійними знаннями, умінням і навичками мають розглядатися як невід'ємний компонент його професійної зрілості.
Не може бути належним авторитет судової влади, якщо суддівський корпус не дотримується загальновизнаних морально-етичних норм поведінки. Порушення суддею присяги, вимог щодо несумісності його посади, вчинення ним злочину завдає шкоди пра-восуддю. Серед хвороб, якими нині уражено правосуддя, на жаль, — корумпованість, хабарництво, використання посадових повноважень із корисливими цілями. Подібні явища певною мірою пов'язані із недостатньою матеріальною забезпеченістю суддів. Нині заробітна плата судді в Україні набагато нижча, ніж у його колег у країнах Євро-пейського Союзу.
Не додають авторитету судді зволікання з розглядом судових справ, прояви формалізму та бюрократичного ставлення до людей, допущення судових помилок, порушень норм закону, що пов'язано з низьким рівнем культури окремих службовців Феміди та недостатнім рівнем їхньої кваліфікації. Подібні явища породжують недовіру громадян до таких суддів, сприяють появі елементів відчуження людей від судової влади, зневіру в її неупередженості й справедливости
У складних умовах перехідного періоду з його новими еконо-мічними і соціальними реаліями функциональна роль органів право-
516
Органи правосудця в Україні
суддя суттєво зростає, а відповідно зростають адресовані до нього суспільні очікування. Йдеться про організацію і якість правосудия, яке ще не стало швидким, правовим і справедливим. А це залежить насамперед від послідовного приведення законодавства про судо-устрій у відповідність з нормами чинної Конституції України. Потрібно розробити систему заходів, спрямованих, з одного боку, на те, шоб підвищити престиж судової професії, поліпшити матеріальне забезпечення суддів і умов їх роботи, а з іншого — удосконалювати порядок формування суддівського корпусу, підвищити вимоги до суддів як служителів правосуддя. Вимагає подальшого удосконалення чинний Закон України «Про статус суддів». У ньому повинна бути стаття не тільки про обов'язки суддів, а й про їхні права. Зокрема, слід зазначити, що судді мають право:
— вимагати від громадян і посадових осіб виконання своїх розпо-ряджень, пов'язаних із здійсненням правосуддя;
— витребувати від державних органів, органів місцевого самовря-дування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, політичних партій, громадян та їх об'єднань не-обхідні документи та іншу інформацію з питань, які розглядаються судом. Державні органи, посадові особи, об'єднання громадян, інші юридичні і фізичні особи зобов'язані беззаперечно виконувати вимоги та розпорядження суддів, пов'язані із виконанням їх посадових функцій. Невиконання вимог і розпоряджень суддів тягне встановле-ну законом відповідальність;
— судді можуть мати й інші права відповідно до законодавства.
В Україні створено і діє механізм відповідальності членів суддівсько го корпусу за неналежне виконання ними своїх професійних обов'язків. До нього входять кваліфікаційні комісії суддів, які склада-ються з суддів, представників органів виконавчої влади, місцевого са-моврядування, науковців. До компетенції цих комісій віднесено на-дання висновку про можливість обрання (призначення) конкретно! особи на посаду судді, накладення на суддів дисциплінарнихстягнень аж до звільнення з посади.
У процесі проведення судово-правової реформи в Україні мають бути створені нові та більш чітко зафіксовані механізми для забезпечення незалежності суддів при здійсненні правосуддя, їхньої відповідальності за стан судочинства, додержання норм статусу суддів і кодексу професійної етики суддів. Потрібно остаточно вирішити питання щодо економічної незалежності суддів, для чого держава має
517
Розділ 22
забезпечити належне фінансування судової системи. Це можливо лише за умови, якщо в Державному бюджеті України чітко окреслю-ватиметься сума коштів, необхіднадля забезпечення функціонування судів, враховуючи значне підвищення заробігної плати суддів та ство-рення оптимальних умов їх професійної діяльності.
Реформуючи судову владу, крім урахування міжнародного досвіду, слід насамперед зберегти те, що є позитивного в Україні, передусім реалізувати положення Конституції України щодо судів і суддів. При цьому важливо не зашкодити тому, що вже виправдало себе, не супе-речить міжнародним нормам і може застосовуватися у маибутньому при державному фінансуванні.
Європейська хартія статусу суддів, інші документи Ради Європи, які стосуються організації і функціонування судочинства, мають сприяти вдосконаленню і реалізації національних законів про статус суддів. Не закріплюючи обов'язків, визнаючи національні традиції, вони визначають напрям, якого мають дотримуватися європейські держави при подальшому вдосконаленні статусу суддів, підвищення демократичних засад і дієвості сучасного судочинства. Основопо-ложні норми міжнародних документів щодо статусу суддів мають бути імплементовані у законодавство України.
Правосуддя в Україні має формуватися відповідно до міжнародно-правових засад його здійснення, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Паризькій хартії для нової Європи, а також відповідно до Основних принципів щодо незалежності судових органів та інших. При розробці нового варіанта Концепції судово-правової реформи повинні врахо-вуватися національний і світовий досвід організації судової влади, як поточні, так і перспективні її завдання, економічні можливості держави, практична доцільність тих чи інших заходів з реформування судових органів. Судово-правова реформа має бути спрямована на такі кардинальні зміни, які здійснювалися б в інтересах усього суспільства, а не певних політичних сил або окремих політичних угруповань. Створення динамічного й ефективного правосуддя — передумова стабілізації всієї державної системи, успішної інтеграції України в правове поле цивілізованих країн світу.
518
Органи правосуддя в Україні
22.5. Адвокатура
Основне призначення адвокатури України в державі і суспільстві визначено Конституцією України (ст. 59), якою встановлено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура. Цей широко визнаний у всіх демократичних державах світу інститут набуває дедалі більшого значення у правовому житті й нашої країни.
Нові завдання, організаційні форми та принципи діяльності адво-катів, їх об'єднань в умовах демократичних перетворень у суспільстві та формування ринкових відносин, крім конституційних установ-лень, знайшли свое втілення в ряді законодавчих актів, зокрема в Законі України «Про адвокатуру» та в процесуальному законодавстві України. Сьогодні адвокатура покликана відігравати свою активну роль у розбудові української правової держави, становленні грома-дянського суспільства в нашій країні.
Минули роки, коли адвокатура в Україні функціонувала в умовах адміністративно-командного режиму, була придатком судових і пра-воохоронних органів, зазнавала партійно-політичного тиску у своїй діяльності. Нині її завдання, а у зв'язку з ним і форми та методи діяльності докорінно змінюються. Як добровільне професійне громадське об'єднання адвокатура України покликана згідно з Конституцією України і Законом України «Про адвокатуру» сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтвреси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму конфіденцшності.
Головною особою адвокатської діяльності є адвокат. Ним може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратур!, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Не може бути адвокатом той, хто має судимість.
519
Розділ 22
Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивіду-ально, відкрити свое адвокатське бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють на засадах добровільності, самоврядування, ко-легіальності та гласность Утворення об'єднань адвокатів, їх діяль-ність, реорганізація та ліквідація, а також структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, питання їх обрання, інші аспекти функціонування регулюються статутом об'єднання. Ці об'єднання є юридичними особами.
Законом передбачено, що адвокат може мати помічника або кількох помічників з-поміж осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатсь-ким об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодав-ства про працю.
Адвокатська діяльність має такі види, як: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо за-конодавства, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, посвідчення копій документів у справах, що веде адвокат. Він здійснює представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами, подає юридичну допомогу підприємствам, установам і організаціям; здійснює правове забезпе-чення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності фома-дян і юридичних осіб; відповідно до кримінально-процесуального законодавства виконує свої обов'язки у процесі дізнання і досудово-го слідства тощо.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 132; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!