Конституційний статус Президента Украіни 10 страница

¹ Стефанюк В. С. Судова система України та судова реформа. — К., 2001. — С. 21.

² Скомороха В, Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади,
незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. —
№ 1. — С. 65.

498

Органи правосуддя в Україні

22.2. Суди — виключні органи правосуддя

Правосуддя — це така сфера державно!' діяльності і суспільного життя, у якій ідеї правової держави знаходять найбільш яскраве втілення. У правовій державі суд захищає загальнолюдські цінності — життя, здоров'я, честь, гідність, соціально-економічні, політичні та інші права особи. Саме у сфері здійснення правосуддя мають послідо-вно реалізовуватися такі важливі правові принципи, як можливість звернення до суду за судовим захистом, презумпція невинуватості, право обвинуваченого на захист, недоторканність особи і особистого життя громадян. Діяльність органів правосуддя покликана забезпечу-вати переведення абстрактних правових норм у реальні права і обов'язки громадян, тим самим утілюючи в життя волю законодавця, вирішувати конфлікти між державою і особою, де суд фактично здійснює контроль над актами і діями органів державного управ-ління. Саме завдяки правосуддю урівноважується фактична нерівність між могутньою державною владою і людиною. Правова держава не може переступити через закріплені у конституції принципи і норми, що здатні обмежити її владу над людиною і суспільством.

Правосуддя покликане виконувати в суспільстві глибоко інтегру-ючу, стабілізуючу функцію. До того ж одночасно з правом правосуддя — це обов'язковий, найважливіший гарант прав учасників правовідносин, фундаментальних прав і свобод людини.

Нині всі питання щодо обмеження конституційних прав і свобод людини вирішуються судами. Так, тільки суди вирішують питання щодо застосування до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного за-побіжного заходу у вигляді взяття під варту і продовження строків тримання під вартою, про надання згоди на проведення огляду приміщення чи іншого володіння особи, обшуку і виїмки, про накла-дення судами арешту на кореспонденцію та її виїмку, зняття інфор-мації з каналів зв'язку. При цьому також передбачається судовий захист особи. Зокрема, затриманий у зв'язку з підозрою у вчинені злочину вправі оскаржити до суду це затримання.

Щоб правосуддя могло виконувати свою місію, воно має бути незалежним, достатньо повноважним і авторитетним, спроможним захищати права суб'єктів правовідносин і протистояти свавіллю і без-законності в суспільстві. Підвищення ролі органів правосуддя, а також ефективності роботи інших органів, що охороняють законність і

499

Розділ 22

правопорядок, є важливою передумовою позитивних перетворень, які мають здійснюватись в економічній і політичній системі України. Чим вища роль і авторитет органів правосуддя, чим більшою самостійністю і незалежністю користується суд щодо органів влади і управління, тим вищим у державі є рівень законності й демократа.

Вирішальним кроком у визначенні засад правосуддя як особливої функції державної влади, основ організації судових органів в Україні, їх системи, основних принципів судочинства, положень щодо статусу суддів, демократичних підвалин суддівства, участі народу в його здійсненні стало прийняття у 1996 р. Конституції України. В Основному Законі визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виклюнно судами, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а судові рішення обов'язкові до виконання на всій території України. Ці та інші конституційні установлення стали основою для по-дальшої розробки і здійснення судово-правовоїреформи в Україні. Вони знаходять свое втілення і деталізацію у законодавстві, що має важливе значення для розвитку та зміцнення української державності, демократичних і правових засад нашого суспільства.

Суд — це не просто один із елементів механізму, що регулює склад-ний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шляхом реформування судоустрою і судочинства, включаючи вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада та її основа — правосуддя спроможні ефек-тивно гарантувати законні інтереси і права громадян, забезпечити діяльність держави необхідною легітимністю, надати їй відповідну правову основу, без якої вона рано чи пізно перетвориться на політичне свавілля і насильство над людиною і суспільством.

Нині в Україні є достатньо підстав для створення справді демократичного, незалежного, справедливого і неупередженого правосуддя, для посилення судової влади, від стану якої багато в чому залежить сила держави. Зі слабкою судовою владою, недосконалим правосуддям наше суспільство не зможе поліпшити стан справ в економіці, подола-ти злочинність, протистояти розкраданню державного майна тощо.

Реформи, спрямовані на удосконалення правосуддя, підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних тен-денцій, притаманних цій системі і, перш за все подоланню відчужен-ня, що склалося між особою та державноправними структурами

500

Органи правосуддя в Україні

різних ланок і рівнів, а також таких ганебних явищ, як беззаконня і корупція. Реорганізація системи правосуддя, її органів може створи-ти передумови для подолання цього відчуження, перетворити суд у справжній гарант індивідуальної свободи від посягань на неї різних суб'єктів. Перехід до ринкових відносин має супроводжуватися ре-формуванням як майнових прав учасників господарських відносин у державі, так і процедури судового захисту цих прав.

Тривалий час у свідомості людей закріплювалося уявлення про суд як про репресивний орган, покликаний здійснювати санкції пока-рання. Образ «суду-поліцейського», «суду-ката» й досі живе у свідомості людей, тоді як у правовій державі суду належить суттєво інша роль. Він захищає громадян від свавілля бюрократизму і беззаконня, здійснює контроль над державним управлінням, особливо в ситуації конфлікту між державою і особою, а також контроль за законністю методів боротьби із злочинністю. Суд має перевіряти: чи розкрито злочин, чи обгрунтовано обвинувачення, чи не було порушень під час досудового слідства, чи не постраждали при цьому інтереси громадян і суспільства загалом.

Існує хибна думка, що на органи правосуддя покладено завдання викорінювати злочинність, тоді як це мусить бути справою всього суспільства. В кращому випадку суди можуть лише дещо стримувати злочинність силою репресії, вони можуть засуджувати більше зло-чинців, якщо на їх розгляд буде передано більше кримінальних справ, адже осудження злочинців і призначення покарання неможливі без суду. Суди, контролюючи роботу правоохоронних органів, оцінюючи їх висновки ще і таким чином беруть участь у стримуванні злочин-ності. Однак самими такими методами злочинність не викорінити. її зростання останніми роками пояснюєтьсй соціально-економічними, ідеологічними та деякими іншими причинами, що мають глибинний характер і не можуть бути усунуті кийками та суворими вироками. Причинами злочинності є: падіння моральних цінностей у суспільст-ві, втрата ідеалів, дух наживи, корупція, кризові явища в економіці, низький рівень життя людей, загострення національних і релігійних суперечностей тощо. Без усунення цих причин ніякі «рішучі заходи» не дадуть результатів. Надмірне ж їх застосування може поставити під сумнів саму побудову правової держави в нашій країні'.

¹ Петрухин И. Л. Правовое государство и правосудие // Советское государство и право. — 1991. — № 1. — С. 19-29.

501

Розділ 22

В Україні є достатньо підстав для створення справді демократичного, незалежного, справедливого і неупередженого правосудия, для посилення судових органів, від стану яких багато в чому залежить сила держави. Зі слабкою владою наше суспільство не зможе поліпшити стан справ в економіці, подолати злочинність, протистоя-ти розкраданню державного майна тошо. Потрібно усвідомити, що суд має бути справді незалежним у прийнятті рішень, винесенні ви-років. Він не має оглядатися ні на законодавчу, ні на виконавчу владу, а повинен керуватися лише законом. Саме розуміння цього має стати елементом правового мислення, особливо на державному рівні¹.

У законодавстві слід закріпити організаційно-правові принципи здійснення та гарантії незалежності, неупередженості судочинства, судовий розгляд має стати універсальним, хоч і не единим методом розв'язання конфліктів. Саме суд правомочний вирішувати усі спори про право шляхом здійснення правосуддя, яке здатне виконувати роль інтегратора і стабілізатора суспільства. Він спроможний стати найважливішим гарантом прав і свобод людини, юридичної особи. Водночас правосуддя може залишитися лише декларацією, якщо не будуть створені належні гарантії його незалежності й самостійності у виконанні своїх функцій.

У повсякденному житті принципів правосуддя не завжди дотриму-ються, а іноді грубо порушують їх. Так, деякими працівниками систе-ми органів юстиції інколи висловлюється думка про те, що Мін'юст та його органи на місцях повинні мати право вимагати від суддів пояснень з приводу строків і якості розгляду судових справ, порушу-вати дисциплінарні впровадження проти судді, а кваліфікаційні комісії суддів мають бути замінені комісіями, які очолюватимуть працівники органів юстиції. А це вже суперечить положенням доку-ментів Ради Європи: «Судді не можуть бути зобов'язані доповідати перебіг своїх судових справ за межами суддівства».

У процесі проведення судово-правової реформи слід враховувати національний і світовий досвіди організації правосуддя, як поточні, так і перспективні його завдання, економічні можливості держави, практичну доцільність тих чи інших заходів щодо реформування судових органів. Судово-правова реформа має бути спрямована на такі кардинальні зміни, які здійснювалися б в інтересах усього

¹ Москаленко В. Третя влада: у пошуках досконалої моделі // Урядовий кур'єр. — 1995.— 7 лют.— С. 5.

502

Органи правосудия в Україні

суспільства, а не певних політичних сил, або окремих політичних уг-руповань, і насамперед на забезпечення верховенства права, свобод і прав громадян, захисту законних інтересів юридичних осіб незалеж-но від форми власності.

Суспільство повинно усвідомлювати високу місію судів, важли-ву для життя кожного громадянина нашої країни і створити переду-мови для послідовного втілення судами в суспільні відносини конституційних засад рівності всіх перед законом, презумпції неви-нуватості, прав людини на справедливий і гласний судовий розгляд компетентним, незалежним і неупередженим судом. Для вико-нання цих завдань та зміцнення незалежності судів важливо забез-печити в законодавчих актах додержання таких принципів судочин-ства:

— незалежність суду повинна гарантуватися державою і
закріплюватись у нормативно-правових актах. Усі державні та інші
установи зобов'язані поважати і додержуватися незалежності суду;

—суди повинні вирішувати справи неупереджено, на підставі фак-тичних даних і у відповідності з Конституцією і законом, за будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання прямого чи непрямого з якого б то не було боку і з яких би то не було причин;

—судові органи мають бути наділені відповідною компетенцією щодо всіх питань судового характеру і самі повинні вирішувати, чи належить справа, що надійшла до них, до їх компетенції;

—у процесі здійснення правосуддя не повинно бути місця непра-вомірному або несанкціонованому втручанню. Судові рішення, ухва-лені судами, не підлягають перегляду ані посадовими особами, ані державними органами, за винятком перегляду вищестоящими судо-вими органами відповідно до процесуального законодавства і прий-няття рішень на підставі актів амністії або помилування;

—кожна людина повинна мати право на судовий розгляд справ із застосуванням юридичних процедур у відповідних процесуальних рамках. В інших спеціально утворених органах судові справи не повинні розглядатись;

—принцип незалежності суду надає судовим органам не тільки права, а й вимагає від них забезпечення справедливого розгляду справ з додержанням прав сторін. Незалежність суду — це не тільки незалежність від інших гілок влади, а й незалежність від впливу сторін по розглядуваних справах.

503

Розділ 22

Реалізуючи вимоги Конституції України щодо незалежності судів і суддів. Верховна Рада України передбачила у Кримінальному кодексі України окремий розділ «Злочини проти правосудия». У ньому перед-бачена кримінальна відповідальність за втручання у якій би то не було формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним служ-бових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення; погрозу вбивством, насильством або знищення чи пошкодження майна шодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законно! сили, або перешкоджання їх виконанню, умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини тощо.

Подальшарозробка й прийняття необхідних законів, спрямованих на вдосконалення судочинства, перебудова існуючої системи правосуддя на засадах, визначених Конституцією України в більш реальну і перспективну, більш чутливу до економічних та інших соціальних перетворень, що відбуваються в Україні, є неодмінною вимогою часу.

22.3. Система судів загальної юрисдикції, їх функції і повноваження

Основу всієїсудової системи України становлять суди загальної юрис дикції. Ними утворюється відповідна система, яка будується за принципами територіальності і спеціалізації. Єдність цієї системи забезпе- чується: єдиними засадами організації та діяльності судів; единим статусом суддів; обов'язковістю для всіх судів встановлених законом правил судочинства; забезпеченням Верховним Судом України одна-кового застосування законів усіма судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання судових рішень; единим порядком органі-заційного забезпечення діяльності судів і фінансуванням судів ви-ключно з Державного бюджету України; вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

До системи загальних судів належать: місцеві суди (районні, районні у містах, міські та міжрайонні суди, військові суди гарнізонів); апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України. Останній є найвищим судовим органом у системі судів

504

Органи правосуддя в Украіні

загальної юрисдикції, а вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

До спеціалізованих судів належать: господарські, адміністративні та інші, визначені саме як спеціалізовані. Місцевими господарськи-ми судами є відповідні суди Автономно!' Республіки Крим, областей, міст Киева та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, які утворюються в округах. Місцеві суди є судами пер-шої інстанції. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні справи та справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з гос-подарських правовідносин.

Усі суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президен том України за поданням міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Президентом України визначається кількість суддів у судах за відповідним поданням голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вишого спеціалізованого суду з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, визначених на утримання судів. У порядку, визначеному законом, призначаються керівники судів (голови судів та їх заступники) строком на п'ять років за поданням Голови Верховного Суду України чи голови відповідного вищого спеціалізованого суду на підставі рекомендації ради суддів. У такому ж порядку відбувається звільнення керівників судів із посад. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повно-важення судді. Голова Верховного Суду України обирається Пленумом цього суду строком на п'ять років таємним голосуванням. Законом передбачено його переобрання, але не більш ніж ще на один п'ятирічний строк.

Першоосновою системи правосуддя є місцевий суд. Місцеві загальні суди діють у межах району, міста, району в місті чи району та міста одночасно, військові суди у військових гарнізонах. Вони розглядають справи по першій інстанції, віднесені процесуальним законом до їхньої підсудності. Суди в Україні розглядають щорічно не менше трьох мільйонів справ. Із них 90 відсотків справ проходять через місцеві суди. В Україні станом на жовтень 2005 р. діяло близько 666 місцевих загальних (районних, районних у містах, міських і міськрайонних судів), у яких фактично працювали близько 4 тисяч суддів. У складі місцевих адміністративних судів близько 600 суддів та

505

Розділ 22

1800 працівників апарату, в апеляційних судах — 250 суддів і 720 працівників їх апарату, у Вищому адміністративному суді України 65 суддів та 250 працівників апарату¹. Розгляд справ суддями здійснюється одноособово чи у складі колегії, а також у визначених законом випадках з участю народних засідателів або присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Апеляційний і касаційний розгляд справ здійснюється відповідними судами у складі не менше трьох професійних суддів.

У результаті прийняття Закону України «Про судоустрій України» створена нова чотирьохрівнева система судів: місцеві, апеляційні (за-гальні та спеціалізовані), військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України; вищі спеціалізовані суди (господарський та адміністративний), а також Верховний Суд України.

Апеляційні суди здійснюють у порядку апеляції перегляд справ, роз-глянутих місцевими судами, а також розглядають по першій інстанції визначені законом окремі категорії справ. Законом встановлені до-сить широкі повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді справ по перегляду судових рішень, що не набрали чинності. Він мо-же встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, ухвалювати нове рішення.

У системі судів загальної юрисдикції діють загальні і спеціалізовані апеляційні суди. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованих апеляційних судів можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Для вирішення організаційних питань в апеляційних судах утво-рюється президія суду, до якої входять голова суду, його заступники, а також судді, кількість складу яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді до складу президії обираються загаль-ними зборами суддів цього суду таємним голосуванням.

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 155; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 75 76 77 78 798081 82 83 84 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!