Теоретичні основи безпосереднього народовладдя 14 страница

Розділ 15

цього референдуму — парламент. Це дає підстави висловити припу-щення про відсутність об'єкта всеукраїнського референдуму, щодо якого Верховна Рада України конституюється суб'єктом його призна-чення.

Важливою складовою підготовчої стадії проведення всеук­раїнського референдуму є інформування населення про проведення все­ українського референдуму, зміст якого полягає в доведенні уповнова-женими органами через засоби масової інформації відомостей про хід його організації та підготовки. Зокрема, ст. 8 закону про референдуми передбачає, що ЗМІ повинні висвітлювати хід не тільки проведення, а й підготовки всеукраїнського референдуму. Далі закон конкретизує це положення лише в нормі про необхідність публікації відомостей про реєстрацію ініціативних груп всеукраїнського референдуму в пресі.

Офіційні дані про хід організації та підготовки всеукраїнського референдуму, як правило, оприлюднюються в офіційних державних виданнях у формі бюлетенів та повідомлень ЦВК. Роз'яснювальна робота серед населення має здійснюватися спільно з місцевими рада­ми засобами, наявними у кожному регіоні (місцеве радіо, телебачен-ня, преса тощо). Важливим заеданням ЦВК є й інформування ініціативних груп, голів раионних рад, міських голів з процесуальних питань щодо організації та підготовки всеукраїнського референдуму, яке доцільно проводити на нарадах та в спеціальних інструкціях і бро-шурах, що мають містити методичні рекомендації та зразки запов-нення необхідних документів¹.

Наступним етапом підготовчої стадії всеукраїнського референду­му є агітація, що передбачає безперешкодні звернення суб'єктів агітації до громадян з метою оголошення чи неоголошення всеук­раїнського референдуму з визначеного питання. Суттєвими перевага­ми закону про референдуми є гарантування ним діяльності уповнова-жених суб'єктів агітації з наданням їм безоплатних приміщень для зібрань, а також забезпечення можливості використання засобів масової інформації (ст. 8). У законах інших колишніх союзних республік таких гарантій не передбачено.

¹ Кривенко Л. Т. Конституційно-правові основи референдумів в Україні // Консти-туційно-правові форми безпосередньої демократа в Україні: проблеми теорії і прак­ тики. — К., 2001. — С. 112.

234

Референдуми в Україні

Відповідно до закону про референдуми правом агітації за чи проти призначення всеукраїнського референдуму наділені громадяни, політичні партії, громадські організації, масові рухи та трудові колек-тиви. Але це положення є застарілим. Заслуговує на увагу пропозиція науковців, виходячи із сучасних реалій, вважати суб'єктами агітації на референдумі не всі корпорації громадян, а лише політичні гро­мадські об'єднання.

Важливою проблемою процедури всеукраїнського референдуму є питання фінансування агітаційної кампанії. Закон про референдуми визначає, що підготовка референдуму здійснюється за рахунок Дер­жавного бюджету (ст. 11), але це фінансування не покриває всіх вит-рат, пов'язаних з агітацією уповноважених суб'єктів. До того важли­вою є своєчасність фінансування агітаційної кампанії з Державного бюджету.

При проведенні конституційного референдуму обов'язковими є парламентські обговорення. Проте детально вони законодавчо не врегульовані. Ця процедура має бути врегульована в Законі про рег­ламент Верховної Ради України. До того ж, враховуючи досвід 2007 р., слід узяти до уваги й те, що на час організації та проведення всеук­раїнського референдуму парламент попереднього скликання може бути розпущений, а нового скликання — несформованим.

У разі прийняття уповноваженим державним органом рішення про призначення чи проголошення всеукраїнського референдуму настає друга (основна) стадія всеукраїнського референдуму, яка роз-починається з моменту призначення чи проголошення всеукраїнського референдуму.

Призначення чи проголошення всеукраїнського референдуму передбачає видання відповідного нормативно-правового акта (поста­нова Верховної Ради чи указ Президента України), що визначає дату проведення всеукраїнського референдуму та питання, що виносять-ся на всенародне голосування. Цей акт має бути офіційно оприлюд-нений у таких офіційних виданнях, як «Офіційний вісник Президента України», «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Офіційний вісник України». Офіційне оприлюднення відповідного правового акта про проголошення чи призначення всеукраїнського референдуму здійснюється згідно з Указом Президента України № 503 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. (зі змінами і доповненнями).

235

Розділ 15

3 моменту прийняття рішення про проведення всеукраїнського референдуму починається етап його організації, що в процесуально-правовому аспекті визначається правовими діями уповноважених суб'єктів, які полягають у використанні їхніх процесуальних прав і обов'язків для забезпечення процедури проведення референдуму. Першим кроком у цьому напрямі є проголошення ЦВК кампанії з проведення всеукраїнського референдуму (референдної кампанії) не пізніше ніж через п'ять днів після призначення (проголошення) ре­ферендуму.

У ст. 25 закону про референдуми передбачено утворення Центрально!' комісії з всеукраїнського референдуму, але Конституція передбачила утворення постійно діючого державного органу, що забезпечує організацію і проведення загальнонаціональних виборів та всеукраїнського референдуму — Центральное виборчої комісії. Відповідно до нормативних положень Закону України «Про Централь- ну виборчу комісію» 2004 р., на неї покладається організація, подготов­ка і проведення всеукраїнського референдуму.

Територіальні комісії з всеукраїнського референдуму утворюють дільниці з всеукраїнського референдуму та спільно з органами місце-вого самоврядування комплектують склад дільничних комісій. Дільниці для голосування з всеукраїнського референдуму утворю-ються, виходячи з кількості до 3000 громадян, які мають право голосу.

Для голосування громадян України при українських представ­ництвах України за кордоном за поданням Міністерства закордон-них справ створюють комісії територіального округу № 1. Так, при проведенні всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. головою Шевченківської районної ради м. Киева (за територіальним розта-шуванням МЗС України) у лютому 2000 р. було створено 82 дільниці для голосування при представництвах України за кордоном у 52 країнах світу. Загальна кількість громадян України, які взяли участь у голосуванні, 15 428 осіб, кількість на дільниці — від 16 до 1595 осіб¹.

При складанні кошторису враховуються: видатки ЦВК, тери-торіальних виборчих комісій та дільничних комісій, витрати на заробітну плату членів виборчих комісій, друкування бюлетенів та

¹ Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. — К., 2001. — С. 245. 236

Референдуми в Україні

документации забезпечення транспорту та зв'язку тощо. Аналіз кош-торисів, шо складалися для проведення загальнодержавних референ-думів, свідчить про високу вартість всеукраїнського референдуму для державного бюджету¹. Тому поряд із видатками державного бюджету доцільно було б врегулювати можливість фінансування всеук­раїнського референдуму і з інших джерел (місцеві бюджети, доб-ровільні внески, кошти політичних об'єднань тощо).

Повноваження ЦБК, територіальних та дільничних комісій з все­українського референдуму та правовий статус осіб, що входять до їх складу, визначається чинним референдним законодавством України.

На основній стадії проведення всеукраїнського референдуму особ­ливо важливу роль відіграє агітація уповноважених суб'єктів за або проти прийняття закону чи іншого рішення, що є предметом рефе­рендуму. Агітація починається з моменту прийняття рішення про проведення всеукраїнського референдуму і припиняється за день до голосування. При цьому агітація щодо всеукраїнського референдуму може здійснюватися у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам. Законодавство не містить детальної регламентації процедури агітації, лише забороняє її у день голосування.

Важливим етапом цієї стадії референдного процесу є складення списків громадян України, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі. Ці списки складаються виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад по кожній дільниці з всеукраїнського референдуму. Не пізніше ніж за 15 днів до дня голосування дільнична комісія з всеукраїнсько­го референдуму уточнює переданий їй список виборців, який підпи-сує голова і секретар комісії і оприлюднює їх для ознайомлення виборців дільниці. Допускається створення додаткових списків для громадян України, що прибули на територію дільниці після уточнення списків на підставі документів, що посвідчують їх особу та місце постійного проживання.

Зокрема, кошторис проведення референдуму СРСР 17 березня 1991 р. на території УРСР складав 22 439 000 крб. (Архів Верховної Ради України. — Ф. 1. — Оп. 28. — Спр. 117), а кошторис проведення всеукраїнського референдуму з питакь довіри (не-Довіри) Президенту та Верховній Раді України 26 вересня 1993 р. передбачав видат-ки в розмірі 221 000 млн крб. (Архів Верховної Ради України. — Ф. 1. — Оп. 28. — Спр. 147).

237

Розділ 15

Найважливішим етапом проведення всеукраїнського референдуму є голосування, що в процесуальному відношенні закріплює транс-формацію народної волі в закон або інше важливе рішення імпера-тивного характеру. Власне, на момент голосування уже об'єктивно існує воля народу, яка формується в процесі підготовки до голосуван­ня у кожного виборця, але до моменту голосування залишається невідомою.

Голосування на всеукраїнському референдумі здійснюється бюле-тенями, форму і текст яких затверджує ЦВК відповідно до питання (питань), винесеного на всенародне голосування. Бюлетені є доку­ментами суворої звітності і підлягають обліку.

Бюлетень для голосування має містити видрукувані друкарським способом: назву всеукраїнського референдуму, номер округу, номер дільниці та зазначення її адміністративно-територіального розташу-вання, а також позначене місце для підпису члена дільничної комісії з всеукраїнського референдуму, який видаватиме бюлетень. На ньому не допускаються ніякі сторонні графічні позначки.

Голосування громадян України на всеукраїнському референдумі проводиться з 7-ої до 20-ої години на дільницях, про місце розташу-вання і час роботи яких громадяни сповіщаються не пізніш як за 10 днів до початку голосування. Відповідальність за організацію голо­сування, забезпечення таємниці волевиявлення громадян, обладнан-ня приміщень і підтримання в них потрібного порядку покладається на дільничні комісії із всеукраїнського референдуму.

Голосування на всеукраїнському референдумі здійснюється грома-дянами України особисто й безпосередньо в момент заповнення бюле-теня шляхом викреслювання в ньому одного з двох слів: «так» або «ні». Контроль за волевиявленням громадян України на всеук­раїнському референдумі виключається.

Наступним етапом всеукраїнського референдуму є встановлення його результатів. На цьому етапі перед ЦВК постають два важливих питання: встановити, чи відбувся всеукраїнський референдум і яким є його рішення. Проблема визначення дійсності результатів референ­думу зводиться до перевірки додержання певних вимог, від виконан-ня (або невиконання) яких залежить: відбувся (або ні) референдум; референдум схвалений (або ні).

Якщо вимоги щодо порядку голосування на всеукраїнському референдумі виконані, то індивідуальна воля виборців, виражена на

238

Референдуми в Україні

всеукраїнському референдумі, стае державною волею і має в свою чергу визначені юридичні наслідки. Дійсність всеукраїнського рефе­рендуму визначається не тільки дотриманням процедури голосуван-ня, а й кількістю громадян України, які взяли участь у голосуванні.

Всеукраїнський референдум вважається таким, що відбувся, якшо в ньому взяли участь не менш як половина громадян, внесених до списків для голосування. Якщо на підставі протоколів територіаль-них комісій із всеукраїнського референдуму результати голосування визнаються дійсними, визначається рішення всеукраїнського рефе­рендуму.

Проект закону чи іншого рішення вважається ухваленим громадя-нами України, якщо за нього на референдумі подано більшість дійсних голосів виборців.

Остаточний результат всеукраїнського референдуму закріплюється постановою ЦБК на підставі протоколу про його результати. Постано­ва щодо рішення всеукраїнського референдуму публікується не пізніш як на десятий день після його проведення. При цьому державний орган вирішує виключно технічне питання про прийняття (неприйняття) українським народом законопроекту чи проекту іншого рішення, ви-несеного на голосування. Відповідний акт ЦБК, яким оприлюдню-ються результати всеукраїнського референдуму, називається повідо-мленням ЦБК.

Певні проблеми виникають у зв'язку з питанням про доцільність промульгації закону, прийнятого на всеукраїнському референдумі, із бо­ку Президента України. Рішення всеукраїнського референдуму ма-ють імперативний характер і не потребують затвердження будь-яким органом державної влади, що підтверджують положення відповідних рішень Конституційного Суду України.

Так, Рішення Конституційного Суду України № З-рп/2000 від 27 бе-резня 2000 р. (справа про всеукраїнський референдум) однозначно ви-ключає необхідність промульгації рішень всеукраїнського референ­думу як таких, що мають імперативний характер. Конституційний Суд України у своему Рішенні № 6-рп/2005 від 5 жовтня 2006 р. у справі про здійснення влади народом також визначив, що «результа­ти народного волевиявлення, отримані через вибори й референдум, є обов'язковими», тобто результати всеукраїнського референдуму ма­ють імперативну юридичну силу. Таким чином, ухвалення рішення всеукраїнського референдуму Верховною Радою України є бажаним,

239

Розділ 15

але не обов'язковим, оскільки рішення всеукраїнського референдуму набуває відповідної юридичної сили після його офіційного оприлюднення, без жодних додаткових умов.

Якщо всеукраїнський референдум визнається таким, шо не відбувся через грубі порушення закону, повторний всеукраїнський референдум може бути призначений уповноваженим державним ор­ганом у місячний термін. Коли всеукраїнський референдум відбувся, незалежно від його рішення новий всеукраїнський референдум з цьо-го питання може бути проведений не раніше ніж через п'ять років після цього.

Завершальна стадія всеукраїнського референдуму визначається вико-нанням його рішень та відповідальністю уповноважених суб'єктів у разі їх невиконання. Оскільки рішення всеукраїнського референдуму, мо­же бути змінене чи скасоване виключно шляхом проведення нового всеукраїнського референдуму, його слід вважати таким, шо має най-вищу юридичну силу. Водночас реалізація рішень всеукраїнського ре­ферендуму в процесуальному відношенні тотожна загальній теорії і правовій практиці реалізації парламентських законів. Ідентичною є і правова відповідальність за невиконання рішень всеукраїнського референдуму.

Подібним до процедури організації та проведення всеукраїнського ре­ ферендуму є референдний процес на місцевому рівні. Зокрема, організація і проведення місцевих референдумів передбачає такі стадії: призначен-ня місцевого референдуму; утворення територіальних одиниць по проведению місцевого референдуму; утворення органів (комісій) з місцевого референдуму; складання списків громадян, які мають пра­во брати участь у місцевому референдумі; агітація за прийняття рішень, що виносяться на референдум; голосування; визначення ре­зультате місцевого референдуму.

Першою стадією місцевого референдуму, як і всеукраїнського, є стадія призначення референдуму, яка має підготовчий характер. Вимога депутатів місцевої ради про проведення референдуму реалізується у формі поіменного голосування на пленарному засіданні відповідної ради або збирання підписів народних депутатів. Підписи депутатів засвідчує сільський, селищний, міський голова або голова обласної чи районної ради.

Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою про проведення місцевого референдуму належить громадянам України, які постійно

240

Референдуми в Україні

проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право на участь у референдума Збирання підписів організовують і здійснюють ініціативні групи референдуму, що утво-рюються відповідно до Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

Згідно зі ст. 16 цього закону ініціативні групи обласного, міського (міст республіканського і обласного значення), районного в місті ре­ферендуму утворюються на зборах за участю не менш як 200 громадян України, а міського (міст районного підпорядкування), селищного і сільського референдуму — на зборах за участю не менш як 50 грома­дян України, які мають право на участь у референдумі і постійно про­живають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У разі схвалення більшістю учасників зборів пропозиції про про­ведення референдуму та затвердження формулювання питання, шо пропонується на нього винести, обирається ініціативна група, якій доручається організація збирання підписів громадян.

Ініціативна група місцевого референдуму складається не менш як з 10 громадян України, які мають право брати участь у референдумі і постійно проживають на території відповідної адміністративно-тери­торіальної одиниці. Ініціативні групи місцевого референдуму реєструються відповідно сільськнми, селищними, міськими голова­ми або головами обласних і районних рад. 3 дня отримання свідоцтва про реєстрацію ініціативна група має право організовувати та здійснювати збирання підписів громадян про проведення референду­му (на підписних листах).

Загальний термін збирання підписів про проведення місцевого ре­ферендуму не повинен перевищувати одного місяця від дня отриман­ня свідоцтва про реєстрацію першої ініціативної групи.

Після завершення збирання підписів ініціативна група у триден-ний строк складає підсумковий протокол, у якому зазначається за-гальна кількість підписів громадян, зібраних на території відповідної місцевої ради, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

---

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 142; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!