Характеристика базових якостей у базовій програмі «Я у Світі».



Вік немовляти(від народження до одного року)

Самостійність: на кінець першого року життя дитина навчається елементарно обслуговувати себе – їсти ложкою, пити з чашки;

Працелюбність: уміння немовляти концентрувати увагу на предметах, що його оточують, здатність маніпулювати ними, виконувати елементарні предметні дії;

Людяність: зосередженість на людському обличчі, інтерес до нього, «комплекс пожвавлення» у відповідь на погляд, усмішку, пестощі дорослого;

Самолюбність: усвідомлення дитиною своєї «відокремленості» від іншіх людей, уміння диференціювати враження від зовнішнього середовища та власного тіла й відчуттів;

Спостережливість: уміння немовляти зосереджувати увагу протягом певного часу, стежити очима за людьми, їхніми діями;

Відповідальність: елементарне вміння діяти за правилами, диференціювати поняття «добре-погано», «можна – не можна»;

Розсудливість: елементарна здатність аналізувати властивості предметів, об’єктів природи,людей і діяти виходячи з них;

Справедливість: усвідомлення немовлям необхідності поводитись відповідно до правил, уміння виявляти елементарні форми правило доцільної поведінки;

Самовладання: здатність немовляти зачекати, поки дорослий, зайнятий чимось, не підійде;

Креативність: інтерес та потреба у нових враженнях, пов’язаних з різними сферами життєдіяльності – природою, предметами, людьми;

Ранній вік

Самостійність: у цьому віці зявляється славнозвісне «Я сам!», що засвідчує зрослі можливості дитини, усвідомлення відокремлення від дорослого;

Працелюбність: вдосконалюються навички самообслуговування – дитина самостійно вдягається, роздягається, вмивається, їсть, складає свої речі;

Людяність: малюк уміє привітно вітатись та прощатись з дорослими та однолітками, використовує слова що виражають прохання, вдячність, запитання;

Самолюбність: дитина вдосконалює уміння досягати позитивних результатів у предметній дяльності, прагне долучити інших до спів радості з нею;

Спостережливість: істотно розширюється простір життя дитини, вдосконалюється її сприймання;

Відповідальність: удосконалюється здатність дитини підпорядковувати свою поведінку вимогам дорослого;

Розсудливість: формується здатність дитини розуміти елементарний причинний зв'язок між подіями та явищами;

Справедливість: формується орієнтація дитини наелементарні моральні правила, диференціюються поняття «правильно» і «неправильно», робляться спроби вчиняти правильно і уникати невірних вчинків;

Самовладання: здатність малюка покладатися на себе у несподіваних обставинах, довіряти власним силам;

Креативність: удосконалення предметних дій, поява різних видів діяльності- елементарної гри, малювання, конструювання;

Молодший дошкільний вік

Самостійність: дитина хара-ється зрослою, самостійною: вміє їсти, вмиватись, причісуватись, вдягатись, прибирати за собою іграшки, витирати пил, Працелюбність: зацікавлено спостерігає за працею дорослих, проявляє бажання посилено допомогти їм;

Людяність: розширюється коло людей, з яким спілкується малюк, починають утворюватись дитячі угрупованя.

Розсудливість: дитина здатна до елементарних розмірковувань щодо різних життєвих ситуацій, подій, вчинків, результатів діяльності, якостей людей.

Справедливість: з допомогою дорослого дитина навчається зіставляти, аналізувати та оцінювати свої вчинки й досягнення з вчинками однолітків;

Самовладання: посилюється довільність поведінки: стійкішою та тривалішою стає цілеспрямована активність, дитина рідше відволікається на стороннє;

Самолюбність: чутливий до схвальних та негативних оцінок з боку авторитетних людей, насамперед рідних та близьких дорослих;

Спостережливість: зросла довільність психічних процесів уможливлює здатність дитини концентрувати увагу на комусь/чомусь протягом нетривалого часу;

Креативність: зросла самостійність, підвищення створювальної активності, інтерес до нового, поява елементарного вміння бачити проблему;

Старших дошкільний вік

Самостійність: в дитини формується здатність діяти незалежно від допомоги та керівництва дорослого, покластись на власні сили;

Працелюбність: він охочий до роботи, формується відповідальність за якість кінцевого продукту праці;

Людяність: знає моральні правила і норми поведінки в соціумі, формується здатність дорожити взаєминами з іншими дітьми;

Справедливість: розвивається здатністькеруватись у взаємодії з іншими дітьми моральними правилами, вміння орієнтуватись на правду;

Самолюбність: позитивне само ставлення проявляється в поведінці та діяльності дитини у формі самоповаги, симпатії, інтересу, самодопомоги, відстоювання власної гідності;

Спостережливість: охоче бере участь в екскурсіях, подорожах, мандрівках. В іграх охоче бере на себе роль мандрівника або екскурсовода;

Відповідальність: дитина готова виконувати складні для неї соціально значущі завдання: ініціює відмову від гри на користь важливої для інших праці;

Креативність: зростають можливості дитини діяти самостійно, творчо, що позначається на її практичних діях, мисленні, спілкування з оточенням;

Характеристика гри як основного виду діяльності дошкільника. Гра як засіб виховання. Види ігор. народні ігри, їх педагогічна цінність для дітей дошкільного віку. Концепція дошкільного виховання в Україні про використання народних ігор в національному вихованні.

Сучасні педагогічні теорії гри розглядають як провідний основний вид діяльності дошкільника. Ця роль визначається не кількістю часу, яку дитина відводить грі а тим що саме в грі дитина задовольняє свої основні потреби. Саме у надрах гри зароджуються і розвиваються нині види діяльності. Тож давайте розглянемо докази того шо гра є основним видом діяльностідошкільн.

Доказ 1 У грі дитина задовольняє свої основні потреби.

Доказ 2 У грі зароджуються і диференціюються інші види діяльності такі як працяі навчання

Доказ 3 в грі ефективність здійснюється психічний розвиток формується новоутворення дитини розв. Уява, дитина вчиться переносити властивості одного предмета на інший.

Види ігор: творчі(які створюють самі діти, сюжетно-рольові, будівельні, театралізовані), ігри з правилами їх створюють дорослі(рухливі ігри, дидактичні ігри, ігри-забави, в цим іграх в основі лежить програмовий зміст та дидактик. Завдання)

У процесі гри в дошкільників виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою.діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності.Використання на заняттяхігор та ігрових моментів робить процес цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчальногопроцесу. Отож гра – незмінний важіль розумового розвитку дитини.

Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г.В.Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи: 1) ігри, де організуючим началом є пісня; б) ігри, де таким началом є діалог, який у поєднанні з рухами сприяє створенню розвинутої динамічної дії; 3) ігри, де є невеликий діалог, приспівочка або пісенька, які слабко пов‘язані з самою дією.

Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

Так як народні ігри є надбанням народу, яке передавалося від покоління до покоління в усній формі, то виникла необхідність зібрати, скласти і по можливості найбільш повно описати традиційні народні ігри. В даний час в педагогічній літературі є ряд збірок народних ігор, де автори докладно описують їх зміст і правила. Серед них В«Дитячі народні рухливі ігри В»Т.І.Осокіной, А.В. Кенеман, В«Російські народні рухливі ігриВ» Литвинової М.Ф., В«Раз, два, три, чотири, п'ять, ми йдемо з тобою грати: Російський дитячий ігровий фольклор В»М.Ю. Новицької, Г.М. Науменко та інші.

При передачі ігор змінювалися умови їх побутування, відповідно мінялися і самі правила. За цієї причини народні ігри можна назвати результатом колективної творчості, а при їх аналізі спиратися не на час їх появи, а на спосіб створення і передачі.

Якщо проаналізувати різні народні ігри, можна побачити, наскільки вони універсальні: ігри розвивають пам'ять, спостережливість, увагу, колективізм, а також спритність, влучність, витривалість. Таким чином, народні ігри важливі для сучасної педагогіки, тому використовуються в наші дні. Вони не заперечують сучасні ігри, а гармонійно доповнюють їх, домагаючись поставленої мети - розвивати дитину, готувати його до подальшого життя в навколишньому світі.


Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!