Зовнішньополітичні відносини

Зовнішня політика держави визначається її внутрішнім життям і внутрішньою політикою. Саме остання зумовлює напрями і засоби зовнішньої політики держави. З іншого боку, зовнішня політика не лише задовольняє інтереси внутрішнього життя, а й вносить певні корективи до внутрішньополітичних курсів, впливає на зміну загальнополітичної ситуації в країні. Взаємодіючи з іншими державами та їх об’єднаннями, кожна з держав впливає також на міжнародний клімат, визначає характер міжнародних (міждержавних) стосунків. Поведінку держави переважно розглядають як реакцію на зовнішні чи внутрішні подразники, якщо вона є об’єктом дій. Якщо держава діє з метою реалізації власних інтересів (інтенцій), вона є суб’єктом. Дії держави можуть мати характер адаптації до міжнародного середовища або інтенції щодо нього.

В обох випадках дії і взаємодії виникають на межі між внутрішнім та зовнішнім середовищами держави і являють собою специфічну сферу їхньої діяльності. Власне цей аспект зауважив В. Веллейс, визначаючи зовнішню політику як «простір політичної поведінки держави, певний зв’язок між її внутрішніми справами та міжнародним середовищем». Зовнішня політика має подвійну природу, оскільки зумовлена як внутрішніми проблемами держави, так і можливостями та обмежувальними чинниками, які створює зовнішнє середовище. Загальний курс держави у сфері зовнішньої політики переважно розглядають як її поведінку у міжнародному середовищі. Поведінка держави випливає із реакції її політичного керівництва на зовнішні чи внутрішні подразники. У міжнародних відносинах держава може бути об’єктом дій з боку інших держав, міжнародних організацій, суспільних груп чи окремих осіб.

Мы поможем в написании ваших работ!