Використання досвіду країн Європи в розвитку сільського туризму



В даний час у професійному туристському бізнесі сільський зелений туризм, як дуже дохідний вид діяльності, займає свою визначену нішу на світовому туристському ринку і має немалі обсяги продажів та залучення туристів. Зрозуміло, що змагатися з обсягами туристських потоків на популярні морські курорти або в такий туристський центр, як Париж, він не може, але проте за значущістю стає все більш важливим і дуже перспективним на­прямком сучасного туристського бізнесу.

Щодо умов України – це перспективна ніша для діяльності, дуже слабко освоєна як плановий бізнес на туристському ринку, Ще, як це не дивно, вже починає привертати пильну увагу закор­донних туроператорів.

Види організації сільського туризму. Існує два основних види організації такого відпочинку міських мешканців близького регіону і населення з інших місцевостей або Іноземних туристів шляхом:

Здачі в найм невеликих будиночків, квартир або кімнат у невеликих сільських готелях або котеджах, улаштованих у ма­льовничих місцевостях;

Організації проживання відпочиваючих у сільському будин­ку безпосередньо в сім'ї. Це дозволяє туристам глибше увійти в стиль сільського життя, познайомитися з новими людьми, пізнати цікаві звичаї, взяти посильну участь у сільськогосподарських ро­ботах, харчуватися за одним столом тощо. Зрозуміло, це створює певні незручності й клопоти власникам, адже не завжди гості бу­вають дуже комунікабельні, але ця діяльність приносить у дім настільки необхідні додаткові гроші і певну розмаїтість у рутину сільського життя. Для гостей спеціально виділяються одна або кілька кімнат, надаються постільна білизна і необхідні речі, харчу­вання табльдот, нерідко й навіть одяг і взуття.

Ті, у кого є власний будинок у селі або близькі родичі, звичай­но вирішують ці проблеми самі, не звертаючись до послуг туристських фірм або користуючись лише окремими видами туристських послуг, наприклад, у транспортні агентства для організації пе­ревезення домашніх речей на дачний сезон.

Цей вид туризму орієнтований насамперед на туристів-індивідуалів, швидше за все сімейного плану.

Розгляньмо сучасний досвід гостинності у додаткових засобах роз­міщення в зарубіжних країнах і в Україн.і:

Як ми згадали вище, батьківщиною сучасної моделі В&В мож­на вважати США. Але разом з тим не можна однозначно ствер­джувати, що В&В не має аналогів в інших країнах. В залежності від традицій, культури, віросповідання, рівня соціально-економіч­ного розвитку, ділової активності, клімату малі готельні господар­ства приймають ті чи інші форми в кожній окремій країні, та й усередині однієї країни також можуть бути суттєві розбіжності.

У Західній Європі, де розміщення в готелях порівняно дороге, поширені недорогі пансіони і будинки для гостей, що користують­ся популярністю серед подорожуючої молоді і бізнесменів. В&В у багатьох європейських країнах відіграють ключову роль у роз­ширенні готельних місць під час проведення масштабних спортив­них і культурно-масових заходів. Наприклад, встановлено, що по­над 60 % футбольних уболівальників у Західній Європі розміщу­ються у недорогих приватних пансіонах. Розвинена транспортна інфраструктура західноєвропейських країн й умови Шенгенської угоди (безвізовий режим в'їзду-виїзду в Європейському союзі) дозволяють значній кількості європейських футбольних уболіваль­ників вільно подорожувати з однієї країни в іншу країну. Крім того, в Європі понад 70% туристів під час подорожей розміщують­ся у неготельних засобах розміщення, більшу частину з яких ста­новлять саме приватні гостинні садиби. [46]

В Італії агротуризм завойовує все більшу популярність. Він по­чав розвиватися тут ще в 70-х роках минулого століття як додаток до основної сільськогосподарської діяльності. Спочатку передбача­лося, що розміщення туристів буде непрофільною діяльністю фер­мерів, яка дозволить дещо зміцнити їхнє фінансово-економічне становище без необхідності великих інвестицій. Агротуризм 20-30-літньої давнини був не тільки дешевим, але і по-справж­ньому спартанським і тому не користувався великою популярністю.

Ситуація почала змінюватися близько 10 років тому, що, цілком ймовірно, було викликано двома основними причинами. По-пер­ше, в усьому світі почав зростати інтерес до екологічного туризму, й агротуризм дуже добре вписався в нову моду. Адже мова йшла не тільки про відпочинок на лоні природи, але і про переваги Сільського укладу життя та екологічно чисті продукти харчування. По-друге, як внутрішній італійський ринок, так і ряд важливих Іноземних ринків (насамперед німецький) досягли значного рівня насичення і вимагали нового продукту, що виходить за рамки тра­диційних видів «пляжного» туризму та екскурсійних турів по найбільших містах країни. [36, с.23]

Попит поступово змінює саму концепцію агротуризму, який поступово перетворюється для багатьох сільських жителів не п додатковий, а в основний вид діяльності з усіма необхідними для туристичного бізнесу атрибутами: рекламою, маркетингом, ціновою політикою, кваліфікованими кадрами і т. п. Об'єкти розмі­щення трансформувалися і почали вимагати значних інвестицій. Сучасний агротуризм в Італії – це вже не скромні кімнати і 3-4-місним розміщенням у сільських будинках, а справжні міні-готелі рівня 3-4-х зірок з антикварними меблями, прекрасно об­ладнаними санвузлами, басейнами, тенісними кортами. Дуже часто під них реконструюються садиби XVI–XVIII століть або невеликі старі монастирі. Агротуристичні комплекси надають своїм клієнтам можливість займатися різними видами спорту, здійснювати кінні й піші прогулянки, організують екскурсії для огляду місцевих виз­начних пам’яток і навколишніх місць, де туристи із задоволенням відвідують сільські ярмарки і середньовічні костюмовані свята. І, нарешті, все важливішу роль починає відігравати кухня. Агротуризм надає можливість не тільки смачно й якісно поїсти, але й привезти із собою як сувеніри дорогі й рідкісні вина, особливі продукти: трюфелі, спеціальні сорти сиру і маслинової олії, що не надходять у міські магазини. Так, на даний час в Італії розроблено понад 70 винно-гастрономічних маршрутів, що значною мірою пов'язані з агротуризмом. Зрозуміло, велика розмаїтість послуг не могла не позначитися і на цінах в агротуризмі, які низькими на­звати вже не можна: у середньому пристойна двомісна кімната зі сніданком коштує не менше $60-80 на день. До них треба додати плату за додаткові послуги: харчування, спортивні площадки, екс­курсії, а також оздоровчі й косметичні програми так званих beaty-farm – «ферм краси».

За офіційними статистичними даними на даний час в Італії нараховується близько 6 тисяч сільських відпочинкових комплексів, на кожний з яких припадає приблизно 10-12 спальних місць. Щорічно їх відвідують понад 400 тисяч туристів, що зупиняються на досить тривалий термін – у середньому на 6 ночівель. Варто мати на увазі, що офіційна статистика враховує, цілком ймовірно, далеко не все, тому що агротуризм слабо піддається точному конт­ролю (насамперед ліцензійному і податковому). Агротуристські об'єкти розміщення рідко бронюються через турагентства, а нама­гаються використовувати прямі контакти з клієнтами через мере­жу Інтернет, рекламні публікації і виставки й тому залишаються «тіньовим» сегментом туризму. За даними асоціації сільськогоспо­дарських підприємців Confagricoltura, агротуристських підприємств в Італії майже вдвічі більше, ніж стверджує офіційна статистика – близько 10 тис., а їхніми клієнтами є щорічно близько 1,8 млн. чоловік. За минулі 10 років кількість агротуристських підприємств збільшилася на 40%, а кількість їхніх клієнтів – на 80% (частка іноземців серед них виросла з 10 до 25%). Експерти Confagricoltura оцінюють річний оборот цієї сфери в $400-500 млн.

В основному агротуризм розвинений у Північній і Центральній Італії, причому безсумнівними лідерами тут є Тоскана і Трентіно

- Південний Тироль. Саме в цих двох областях концентрується майже половина агротуристських підприємств усієї країни і саме сюди направляється половина потоку туристів цієї сфери. Тоскана

- це земля Флоренції, Пізи, Сієни і безлічі менш відомих, але надзвичайно цікавих середньовічних міст і монастирів, а Трентіно

- Південний Тироль – один з найбільших європейських центрів гірського і гірськолижного туризму. Таким чином, успішний роз­виток агротуризму став можливим тут, насамперед, на основі вже існуючої добре розвиненої туристської інфраструктури і розрекламованості цих територій. До цих двох факторів додаються краса пейзажів, наявність визначних культурно-історичних і природних пам'яток, гарні вина й якісна місцева кухня, що займають особливе місце в цій «формулі успіху». Слід зазначити також, що основ­ний вид транспорту, використовуваний у цій сфері туристами – це особистий автомобіль (або формула fly and drive), тому далеко не у всіх регіонах агротуризм може розвиватися настільки бурхливо й успішно. [36]

На думку експертів – працівників сфери туризму, та й простих туристів, у агротуризму в Італії прекрасні перспективи. Існує мода на цей вид відпочинку, та й останні міжнародні події помітно змістили попит у бік внутрішніх й усередині європейських на­прямків. Але існує небезпека, що за своєю суттю агротуризм не може бути сферою «індустріального» туризму: масові потоки ту­рне І пі можуть змінити його самобутній характер і в остаточному підсумку призвести до його ліквідації.

В Іспанії сільський зелений туризм вважається одним із додаткових секторів туріндустрії, і в останні роки помітний його значний ріст. Підтримка цього туристичного продукту Генераль­ним секретаріатом по туризму та адміністраціями автономій призвела до того, що тільки за період 1999-2000 років відбулося збільшення цього сектора ринку на 20%.

У 2015 році зареєстровано 4878 сільських будинків відпочинку, Що на 1324 більше, ніж у 2009-му. Ця пропозиція включає 24 тис. туристичних місць. Найбільше число будинків відпочинку на при­роді розташовані в Каталонії – 684. Найбільшою популярністю сільський відпочинок користується в гостей з Каталонії – 24%, Мадриду – 23%, Валенсії – 16,3%, Андалусії – 9,6% і Країни Басків – 10%.

90% туристів, що надають перевагу відпочинку на природі – не молоді іспанці, які живуть у великому місті. 50% з них молодші 11 років. 84% приїжджі з міст із населенням понад 100 тис. Чоловік, у тому числі 50% жителі великих міст із населенням 1 мли. жителів.

Соціологічні опитування показують, що 31,5% подорожуючих віддають перевагу такому виду відпочинку через природу. 46% просто відпочивають і насолоджуються неробством, 33% крім того, практикують різні прогулянки і 25% замовляють екскурсії. 15% туристів подорожують з друзями або з сім’єю, 13% відвіду­ють культурно-історичні місця, а 12% займаються спортом.

Сільський зелений туризм ( по-іспанськи Turismo Rural) один із напрямків сучасного туризму, що активно розвивається останнім часом у Європі й, у першу чергу в Іспанії. Це ідеальний варіант для тих, хто хоче відпочити вдалині від людських натовпів на лоні природи. [36, с.13]

Сільський туризм в Іспанії передбачає розміщення на фермах, у сільських будинках, невеликих сільських готелях. Власники та­ких будинків в Іспанії об'єднані в асоціації, завдання яких полягає в тому, щоб категорізувати сільські туристичні об'єкти в залеж­ності від рівня надаваних послуг і контролювати їхню відповідність вимогам асоціацій.

Асоціації сільського туризму Іспанії пропонують такі основні типи розміщення:

1. Розміщення на фермах і в садибах в одному будинку на одній території з господарями, в окремих кімнатах, спеціально об­ладнаних для прийому туристів. Спокій і невтручання в особисте життя туристів Гарантуються.

2. Розміщення в номерах сільських готелів, спеціально облад­наних для прийому туристів (HR – hotel rural – сільський го­тель).

3.Розміщення в історичних будинках (замках, палацах, монас­тирях), розташованих у сільській місцевості або у невеликих містеч­ках (СА – castillo – замок, історичний будинок).

4. Оренда цілого будинку однією чи родинною групою туристів (CR casa rural – сільський будинок).

Сільський зелений туризм в Угорщині в останні роки розвивається швидкими темпами. На заході Угорщини відкрито два нових го­телі: Kolping Hotel у Alsopahok (округ Залу) і Club Dombogomajor у Cserszegtomaj (поруч із кордоном з Австрією). У комплексі Kolping усі вісім «натуральних» будинків обставлені натуральними сосно­вими меблями, у всіх будинках є kemence (Угорська глиняна піч у формі стога сіна). Тільки ванна кімната має сучасне обладнання. Готель користується великою популярністю серед німецьких ту­ристів. У планах будівництво ще чотирьох будинків, організація оздоровчих турів, велосипедних маршрутів, безкоштовного дитя­чого саду. [24, с.6]

В Японії поширені традиційні додаткові засоби розміщення «рекан». Подібність рекан зі звичайним В&В полягає лише в тому, що вони управляються сімейним бізнесом, як правило, завжди переданим у спадщину від батька до сина, і розміщуються в жит­ловому будинку, де проживає сім’я – власник. Японці, що зупиняються в рекан, є винятковими прихильниками своєї національ­ної культури і традицій. Готелі рекан обов’язково оформляються й національному стилі, стінки між приміщеннями виготовлені з рисового паперу, гості сплять на циновках і харчуються винятково стравами традиційної кухні, а персонал готелю дотримується всіх Національних і релігійних ритуалів і церемоніалів. Зрозуміло, що в таких готелях іноземці практично не зупиняються. Причому окремі можуть прийняти нового гостя лише за наявності осо­бливого рекомендаційного листа від свого постійного клієнта, який у такий спосіб ручається за нового постояльця.

У колишньому СРСР і нинішній Україні будинки для прийому Гостей були поширені в основному, в курортних містах чорно­морського узбережжя, передгірської та гірської частин Українсь­ких Карпат і поблизу великих транспортних вузлів. Звичайно, українських гостинних садибах плата за послуги розміщення ви­гідно відрізняється від готельних тарифів. Однак послуги снідан­ку найчастіше, як правило, не входять у загальну вартість.

Радянська адміністративно-планова економічна система, дуже ефективна в первинній і вторинній сферах (видобувна промис­ловість, важке і середнє машинобудування, сільське господарство і т. д.), за своєю політикою залишкових пріоритетів наклала негативний відбиток на сферу послуг. Послуги державних і відомчих Готелів, курортів і санаторіїв у радянський час були предметом літального дефіциту через доступність за цінами, цільове обслуго­вування за путівками профспілок, нечисленність місць, завдяки чому керівний і обслуговуючий персонал готелів і курортів, не зникнувши до реальної конкуренції, показав свою недієздатність і відсутність культури роботи з клієнтами в період лібералізації економічних відносин 90-х років. З огляду на ці фактори сільський зелений туризм в Україні має величезні перспективи для посту­пального розвитку. [11, с.22]

Принаймні вже на цей час українські гостинні садиби за рівнем обслуговування та умовами комфорту не те що не поступаються, її багато в чому і випереджають традиційні готелі.

 

ВИСНОКИ

Отже на закінчення можна зробити такий висновок що,сільський зелений туризм – це вид туризму, що передбачає відпочинок у сільській, курортній чи природоохоронній місцевостях з використанням належно облаштованих приватних садиб чи інших закладів розміщення.

Українське село має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально-рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць у сільській місцевості України, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти тим галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей належить сільський туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, морів та в гірській місцевості.

Зелений туризм в Україні має етап розвитку. І не даремно, в Україні відпрацьована схема по рекламі і роботі цього бізнесу і туристи з багатьох країн приїжджають до України саме для такого відпочинку. Не перший рік особисто спостерігаю, як біля зовні абсолютно непримітного будиночка, фото якого я бачила в буклеті «Зелений туризм в Криму», кожне літо відпочивають туристи на авто з німецькими номерами. По-друге, на нашій території величезна кількість красивих місць, де можна успішно реалізувати дані бізнес ідеї.

Сільський, зелений туризм:

1. Сприяє вирішенню основних соціально-економічних проблем села:

зайнятість сільського населення;

зростання доходів та підвищення життєвого рівня сільських жителів при відносно невеликих фінансових затратах;

поліпшення благоустрою садиб та сіл, розвиток інженерної та соціальної інфраструктури;

розширення асортименту присадибного господарства;

реалізація на місці продукції особистого підсобного господарства як готових продуктів харчування;

стимулювання охорони місцевих пам’яток, збереження місцевих звичаїв, фольклору, народних промислів;

підвищення культурно-освітнього рівня сільського населення тощо.

2. Може бути джерелом поповнення місцевих бюджетів додатковими надходженнями, коли набере масового характеру.

3. Не вимагає значних інвестицій і використовує переважно приватні джерела капіталу. Капіталовкладення швидко окупаються.

4. Розвантажує найбільш популярні туристичні центри, зменшуючи негативні екологічні наслідки надто інтенсивної туристичної діяльності.

Саме завдяки використанню такої форми відпочинку багато країн Західної Європи зробили великий крок у розвитку економіки сільської місцевості.

Районна Програма розвитку сільського, зеленого туризму на 2010-2017 роки розроблена відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про туризм», розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 року № 373-р «Про затвердження плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2010-2017 роки», постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 року № 583 «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки», Указу Президента України від 10.08.1999 року № 973/99 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2015 року».

З давніх часів і до наших днів відомо, що багатство України в її багатих землях, в її прекрасній природі, які завжди були головним скарбом для її завойовників. За останні 5 років кількість туристів збільшилась втричі. Саме завдяки великій кількості природних заповідників і національних природних парків, та і просто унікальних мальовничих місць, які подарувала ця земля, зелений туризм в Україні має всі передумови для свого розвитку.

У якому б напрямі Ви не подорожували, з півночі на південь або із заходу на схід, Ви неодмінно відмітите багатство природної краси, яка розкидана по території всієї України, будь-то національно значимі заповідники, неосяжні степи або сільські поля, усаджені соняшниками або золотавою пшеницею. Перераховувати всі унікальні природні пам’ятки, на які багата Україна, можна дуже довго, адже її багатства не закінчуються всесвітньо відомими заповідниками і природними парками. Побачивши цю живописну красу, у Вас не залишиться ні краплі сумніву в тому, наскільки перспективний зелений туризм в Україні.

Цей різновид туризму сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, а сільським господарям дає можливість поліпшити своє фінансове положення. Розвиток зеленого туризму в нашій країні відбувається ще досить спонтанно. Але Союз просування розвитку зеленого туризму, створений в Україні в 1996 році, проводить інформаційну роботу, і всіляко сприяє, і допомагає в просуванні зеленого туризму в Україні на ринок туристичних послуг. Найактивнішими регіонами, що розвивають зелений туризм на своїй території, вважається Закарпатський, Івано-франківський, Вінницький, Київський, Львівський, Полтавський і Кримський. З кожним роком до цього списку додається все більша кількість регіонів, які роблять все можливе, аби зелений туризм досяг максимального розвитку на їх території. І хто після цього скаже, що зелений туризм в Україні не розвивається і в нього не велике майбутнє!!!


Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 358; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!