Складові процесу розвитку сільського зеленого туризму



Економічні дослідження суті сільського туризму відрізняються комплексністю, системністю і точністю. Вивчення і підвищення ефективності використання туристсько-рекреаційного потенціалу території для багатьох регіонів може стати важливим кроком на шляху оптимізації регіональної структури природокористування. Сільський туризм може скласти гідну альтернативу іншим галузям господарства.

В той же час розвиток регіонального сільського туризму може вирішити проблему організації відпочинку населення. Питання теорії і методики територіальної організації господарства ґрунтовно досліджені у працях С.І. Дорогунцова, М.М. Колосовського, Ю.Т. Саушкіна, С.Б. Хорєва, М.Г. Чумаченка та інших вчених. Однак питання розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості потребує подальших досліджень [41, с.76].

У більшості регіонів України розвитку сільського (зеленого) туризму приділяється пильна увага. У процесі починають брати участь господарюючі суб’єкти, які ніколи не розглядали його як галузь економіки, здатну приносити значний дохід. Карпатський регіон є одним із лідерів розвитку туризму в Україні; він представлений Чернівецькою, Львівською, Закарпатською та Івано-Франківською областями. Це області, в яких туристична галузь сільського туризму ніколи не була активно розвинена, але потенціал її розвитку тут високий, що підтверджується останніми роками.

«Зелений туризм» – це відпочинок у приватних господарствах сільської місцевості, цікавої туристичними об’єктами. Основне, що приваблює у сільському зеленому туризмі – це комплекс чинників, що сприятливо впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний. Відпочинок у сільській місцевості – це не курорт із великою кількістю туристів. Тутешній стан релаксації особливо потрібен жителям міст. Багато туристів із задоволенням зустрічають на селі Новорічні і Різдвяні свята або просто відпочивають у колі друзів чи сім’ї [38,с.11].

Переважно затишна атмосфера підкріплена позитивним емоційним впливом навколишньої місцевості: гір, лісів, річок, озер, моря. Дуже часто для вибору місця відпочинку є важливими саме ландшафти та екологія. Часто господарі окрім наданих послуг проживання різних категорій і смачного домашнього харчування пропонують цілий комплекс додаткового обслуговування: збирання ягід і грибів, екскурсії, походи в гори, риболовлю, що урізноманітнюють і збагачують враженнями відпочинок.

На жаль, на території України ще не існує чіткої нормативно-правової бази і концепцій розвитку такого туризму в регіоні. Звітність об’єктів, зайнятих у зеленому туризмі зводиться до спискового обліку садиб. Статистичних даних по зеленому туризму не можна знайти в жодних довідниках, і така інформація втрачається, як втрачається інформація про прибутки таких суб’єктів.

Створення нормативної бази зеленого туризму розпочалась із Проекту Закону про сільський та сільський зелений туризм від 2003 року та завершилось Проектом Закону України «Про сільський аграрний туризм» від 29 квітня 2010 року [50, с.87].

Останній проект визначає загальні правові, організаційні, соціально-економічні засади сільського аграрного туризму.

У квітні 2015 року виповнюється 15 років з дня заснування Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, як у правове поле України увійшов термін «сільський зелений туризм». За цей час багато було зроблено, але не все заплановане вдалося зробили.

Сільський зелений туризм нині стає все більш популярним у Україні. Цей вид туризму, давно відомий як сільським господарям, так і відпочиваючим, відроджується у нас на нових засадах. Сьогодні понад 400 сільських господарів в Карпатському регіоні готові прийняти гостей у своїх садибах, а по Україні цей показник досягає значення близько 1000 садиб. Туристів приваблює до них зручна система поселення, сучасне обладнання приватних пансіонатів, близькість до природи, співвідношення ціна/якість, гостинність та домашня атмосфера при організації відпочинку. [42]

Цей вид відпочинку має найдемократичнішу цінову політику. Цінові пропозиції умовно можна поділити на п’ять категорій, залежно від таких умов:

- побутові – наявність ванни (душу), туалету у самому будинку, а також користування холодильником, газовою або електроплитою;

- інфраструктура – як далеко розташоване господарство від жвавих трас, річки, лісу, озера чи моря, наявність поряд медпункту, магазину тощо;

- додаткові пропозиції – домашнє харчування, трансфер, екскурсії, походи в гори, вивчення мов, риболовля, катання на конях, домашні овочі і фрукти, молоко, мед;

- сезон – дорожче може коштувати відпочинок під час Новорічних, Різдвяних і Пасхальних свят, влітку, у популярному розвинутому регіоні, дешевше – міжсезоння (весна і осінь);

- цінність регіону – наявність визначних пам’яток архітектури, цікавих ландшафтів, екологія.

У селах під впливом високого безробіття активізуються процеси пошуку зайнятості селян. Розвиток сільського зеленого туризму в умовах безробіття сільських жителів може певною мірою забезпечити робочі місця для них, підвищити рівень їх зайнятості. Це сприятиме розширенню сфери послуг, зокрема торгівлі, громадського харчування [24,с.34].

Україна на сучасному етапі в наданні туристичних послуг поступається перед багатьма країнами, хоча в сільському господарстві, зеленому туризмі як в обсягах, так і в потенційних можливостях, держава має значні можливості.

Тільки через непорозуміння та невідповідальне відношення до справи керівних кадрів на регіональному рівні не повною мірою використовується природні потенційні можливості організації зеленого туризму і державою втрачаються великі гроші, що «валяються під ногами», які можна використати для подальшого розвитку сільського туризму і матеріального забезпечення мешканців сіл, а, відповідно, збільшення надходжень до бюджету країни у вигляді податків.

Потенційні можливості розвитку зеленого туризму, практично у всіх регіонах України безмежні як щодо іноземних туристів, так і щодо вітчизняних – жителів урбанізованих міст.

У нашій державі є ентузіасти в кожному регіоні, які можуть організувати туристичні центри там, де їх немає. В окремих містах обласного упорядкування, де є потенційні можливості для зеленого туризму, необхідно створити тільки управління чи відділи, які сприятимуть розвитку даного виду туризму та надаватимуть консультаційні послуги.

На Буковині діє 75 сільських приватних садиб, які займаються екологічним туризмом. Їх чисельність збільшилась у порівняні з минулим роком на 26 [44].

Владою і громадськими організаціями Чернівецької області проведено цілу низку наукових конференцій, навчальних семінарів з надання практичної допомоги з питань розвитку сільського туризму. Розвиток сільського зеленого туризму варто розцінювати як стратегічний пріоритет подальшого соціально-економічного поступу Чернівецької області.

Частина Карпатського регіону є цікавою для зовнішніх та внутрішніх туристів у зв’язку з сезонною різноманіттю розваг, зокрема літній та зимовий відпочинок дуже відрізняється (рис.1).

 

Рис. 1. Різноманіття відпочинку в Карпатському регіоні

Водночас ринок послуг зеленого туризму в Україні має низку недоліків, які доведеться вирішувати вже найближчим часом, якщо Україна планує подальшу євроінтеграцію (рис. 2).

 

Рис. 2. Недоліки зеленого туризму

Для того щоб сільський зелений туризм в Україні дійсно розвивався, необхідно звернути увагу на відсутність спрощеного обліку, звітності і оподаткування.

Діюча податкова політика не завжди є послідовною в змінах форм оподаткування. Єдиний податок ставки 6 і 10 відсотків від усіх надходжень є найоптимальнішим варіантом як для малих підприємств, так і для податкових органів.

Вважаємо за доцільне впровадження на підприємствах зеленого туризму ведення оперативно-аналітичного обліку, який не потребує спеціальної бухгалтерської підготовки. Для цього відкривається книга аналітичного обліку предметів матеріально-технічного забезпечення. Всі придбані предмети, незалежно від того, малоцінний це інвентар чи основні засоби, заносяться у книгу.

Для складання мінімізованої звітності один раз на квартал доцільно ввести оперативну книгу, яка забезпечує інформацією стосовно результатів діяльності садиби .

В сільських приватних садибах треба вести касові книги в установленому порядку з випискою прибуткових і видаткових касових ордерів, а також відкриваються поточні рахунки при реєстрації юридичної особи. Рух коштів по касі чи поточному рахунку згідно з випискою банка розносять в книгу оперативного обліку оборотних активів. Залишок грошових коштів у книгу оперативного обліку не заноситься, оскільки він відображений у касовій книзі та у виписці банку з поточного рахунку.

Форма спрощеного оподаткування, тобто єдиний податок, за діючим законодавством обирається щорічно. Якщо ж підприємець пропустив термін пролонгації дозволу на наступний рік до 15 грудня поточного року, то він автоматично переводиться на загальний порядок оподаткування, що потребує ведення складного бухгалтерського обліку. Головною перевагою єдиного податку є простота його нарахування як для підприємств, так і для перевірки податковими органами.

З метою прискореного розвитку такої важливої ділянки надання послуг, як сільський зелений туризм, ми пропонуємо:

- розробити у централізованому порядку методичне забезпечення віднесення підприємств зеленого туризму до відповідної категорії (за десятибальною системою оцінки). Присвоєння категорії необхідне для обов’язкового матеріально-технічного оснащення підприємств, відповідних умов надання послуг і розцінок у розрахунку на один день відпочинку;

- розробити рецептурні довідники і меню для харчування туристів відповідно до категорії підприємства;

- розробити розрахунок (калькуляцію) відрахувань від доходів підприємства на утримання Центру зеленого туризму і відрахувань місцевим органам управління туристичного збору, на розвиток благоустрою території в місцях відпочинку туристів;

- розробити методичні рекомендації з ведення спрощеного оперативно-аналітичного обліку і звітності підприємств зеленого туризму;

- внести зміни в систему оподаткування і контролю підприємств зеленого туризму.

Все це дає змогу чітко усвідомити всі недоліки та питання, які потребують розвитку: зокрема створення чіткої нормативної бази для регулювання діяльності сільських приватних садиб. Піднято питання розробки звітності та інструкцій з обліку на таких об’єктах, а також створення автоматизованих програм обліку для сільського зеленого туризму.

 

 

РОЗДІЛ 2.


Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 326; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!