ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 7 страница
П орядок використання друкованих ЗМІ у передвиборній агітації. Відповідно до ст. 68 Закону України “Про вибори народних депутатів України” політичні партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу мають право користуватись засобами масової інфоримації (ЗМІ) державної та комунальної форми власності за рахунок та в межах коштів Державного бюджету україни, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів, на умовах, передбачених цим Законом. Висвітлення виборчого процесу в ЗМІ всіх форм власності в інтерв’ю, дискусіях та дебатах, інформаційних повідомленнях, у програмах новин і поточних подій має здійснюватися на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості. Передвиборна агітація з використанням ЗМІ усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі. Засіб масової інформації не може надавати знижки чи встановлювати надбавки на оплату друкованої площі чи ефірного часу. Розцінки вартості одиниці друкованої продукції та одиниці ефірного часу для проведення передвиборної агітації не можуть змінюватися протягом виборчого процесу. За рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу мають право опублікувати в однаковому поліграфічному виконанні в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” передвиборні програми, подані ними при реєстрації кандидатів у депутати, обсягом не більше 7800 друкованих знаків. Таким чином передбачено, що зазначеної площі цілком достатньо для того, щоб виборці мали змогу по можливості повною мірою ознайомитись з основними положеннями передвиборної програми відповідної партії (блоку). Угода про публікацію вказаних матеріалів з редакціями зазначених газет укладається Центральною виборчою комісією (ЦВК). У такий спосіб забезпечуються рівні для всіх партій (блоків) умови використання двох загальнонаціональних газет. Закон передбачає цільове призначення використання друкованих ЗМІ партіями (блоками) в межах коштів Державного бюджету України, а саме – для друкування їх передвиборчих програм. Надання відповідних послуг друкованими ЗМІ на вказаних засадах для інших цілей передвиборної агітації не передбачене. Закон встановлює особливий порядок визначення черговості друкування передвиборних програм – жеребкування. Жеребкування проводиться відкрито і гласно ЦВК за участю відповідних зацікавлених осіб – уповноважених осіб партій (блоків), представників ЗМІ. Закон передбачає обов’язкове оприлюднення результатів проведеного жеребкування. Ці результати оприлюднюються в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” та в місцевих державних чи комунальних друкованих ЗМІ у триденний строк після їх затвердження. Такий обов’язок зумовлений необхідністю завчасного інформування виборців про час друкування передвиборних програм суб’єктів виборчого процесу. Закон дозволяє додаткове друкування інших агітаційних виборчих матеріалів у друкованих ЗМІ будь-якої форми власності. Оплата оприлюднення таких матеріалів здійснюється за рахунок коштів відповідних виборчих фондів. Таким чином, закон виключає можливість фінансування публікацій агітаційних матеріалів суб‘єктами виборчого процесу з інших джерел. Зроблено це з метою забезпечення рівних умов всім суб’єктам виборчого процесу у проведенні передвиборної агітації, запобігання фінансування передвиборної агітації за рахунок “тіньового капіталу”, інших зловживань. Закон встановлює необхідність публікування зазначених матеріалів виключно на комерційній основі на підставі відповідної угоди, що повинна укладатися між уповноваженою особою партії (блоком) та редакцією друкованого засобу масової інформації. При цьому закон встановлює заборону публікації цих матеріалів без укладання угоди та надходження коштів на рахунок редакції друкованого ЗМІ. Угода про публікацію агітаційних матеріалів суб’єктів виборчого процесу повинна містити: вид (жанр) передвиборного агітаційного матеріалу, дату (період) друкування цього матеріалу, розмір газетної площі, що виділяється для друкування зазначеного матеріалу, порядок і розмір оплати за її використання, права та обов’язки сторін, які випливають з предмету угоди, тощо. Публікація зазначених матеріалів не повинна супроводжуватися будь-якими редакційними коментарями, які не були заздалегідь обумовлені відповідною угодою, а також заголовками та ілюстраціями, які не узгоджені. Засіб масової інформації, який надав ефірний час або друковану площу одній партії (блоку) – суб’єкту виборчого процесу, не може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншій партії (блоку) – суб’єкту виборчого процесу. Розцінки вартості за одиницю друкованої площі встановлюються відповідними ЗМІ не пізніше як за 130 днів до дня виборів у розмірі, який не може перевищувати розмір плати за комерційну рекламу і не повинен змінюватися протягом виборчого процесу. Закон не зобов’язує друковані ЗМІ опублікування розцінок вартості за одиницю друкованої площі. Однак оприлюднювати цю інформацію з тим, щоб забезпечувались прозорість, відкритість та рівні умови передвиборної агітації у друкованих ЗМІ. Договірна основа публікації агітаційних матеріалів не виключає, однак, можливості розірвання такого договору в установленому законом порядку у разі порушення стороною цієї угоди чи невиконання взятих на себе обов’язків. З метою контролю за законністю оприлюднення агітаційних матеріалів закон покладає на редакції друкованих ЗМІ усіх форм власності обов’язок за письмовими запитами ЦВК та окружних комісій надавати їм інформацію про використання друкованої площі для розміщення агітаційних матеріалів партій (блоків), а в разі необхідності – надсилати їм копії відповідних угод, платіжних документів, а також відповідні публікації. При використанні друкованих ЗМІ у передвиборній агітації слід зважати також на законодавчі обмеження передвиборної агітації. У разі оприлюднення результатів опитування громадськоїх думки, пов’язаного з виборами депутатів, зобов’язані зазначити організацію, що проводила опитування, час його проведення, кількість опитаних, метод збору інформації, точне формулювання питання, статистичну оцінку можливої похибки. Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” встановлюється принцип неприпустимості зловживання свободою діяльності друкованих ЗМІ.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О бмеження щодо ведення передвиборчої агітації . Встановлення законодавчих обмежень щодо проведення передвиборної агітації зумовлене необхідністю запобігання будь-яким зловживанням правом на проведення передвиборної агітації, а також здійснення належного державного контролю за законністю перебігу передвиборної агітації. З цією метою у Законі України “Про вибори народних депутатів України” (ст. 71) сформульовані деякі обмеження, які стосуються тих чи інших особливостей її проведення, та визначено вичерпний перелік випадків і підстав, коли така агітація не може проводитись взагалі. Ці обмеження стосуються: cуб’єктів проведення передвиборної агітації, місця проведення агітації, змісту агітаційних матеріалів. Що стосується суб’єктів проведення передвиборної агітації, то закон встановив, що проведення передвиборної агітації забороняється особам, які не є громадянами України, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам та судам, їх посадовим і службовим особам, членам виборчих комісій під час виконання ними своїх обов’язків, зарубіжним засобам масової інформації (ЗМІ), що діють в Україні. Закон визначив ряд випадків заборони передвиборної агітації залежно від місця її проведення. По-перше, відвідання військових частин (формувань) та установ кримінально-виконавчої системи окремими уповноваженими особами партій (блоків) забороняється. У військових частинах (формуваннях) та в установах кримінально-виконавчої системи передвиборна агітація обмежена. Зустрічі з виборцями там організовуються відповідними окружними виборчими комісіями разом з командирами військових частин (формувань) або керівниками установ кримінально-виконавчої системи з обов’язковим повідомленням не пізніш як за три дні до зустрічі усіх уповноважених осіб політичних партій (виборчих блоків). По-друге, забороняється використання приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування для проведення передвиборної агітації. Забороняється розміщення друкованих передвиборних агітаційних матеріалів та повідомлень на будинках і в приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на пам’ятках архітектури та у місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху. По-третє, забороняється розміщення носіїв політичної реклами, а також розповсюдження політичної реклами через радіотрансляційні або інші мережі сповіщення пасажирів, у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах та аеропортах. По-четверте, забороняється проведення передвиборної агітації в зарубіжних ЗМІ, що діють на території України, а також у зареєстрованих в Україні ЗМІ, в яких частка зарубіжної власності перевищує 50 %. Закон забороняє поширення цілого ряду агітаційних матеріалів певного змісту. Зокрема, заборонено поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до: ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву державної безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганди війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи, здоров’я населення. Забороняється виготовлення та розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про установу, яка здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск. Забороняється розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою. Забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію (блок) – суб’єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати. На ЗМІ, що оприлюднюють інформацію, яку партія (блок) вважають явно недостовірною, закон покладає обов’язок надати можливість зазначеним суб’єктам виборчого процесу спростувати такі матеріали. Закон прямо обумовлює строки для спростування такої інформації відповідними зацікавленими особами не пізніш як через три дні після оприлюднення таких матеріалів, але не пізніш як за два дні до дня виборів. Наданий для публікації партією (блоком) матеріал повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою “спростування” на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується. Спростування повинно містити посилання на відповідну публікацію, передачу на радіо чи телебаченні та на факти, що спростовуються. У такий спосіб закон запобігає поширенню у суспільстві в ході виборчого процесу неправдивої, неточної інформації, яка може мати на меті зниження довіри виборців до тієї чи іншої партії (блоку), їх популярності тощо. Закон забороняє включення до інформаційних теле- радіопрограм передвиборних агітаційних матеріалів партій (блоків) або політичної реклами. При цьому законом вимагається, щоб політична реклама була відокремлена від інших матеріалів і означена як така. Заборонено також переривати передачі передвиборних програм партій (блоків) рекламою товарів, робіт, послуг та іншими повідомленнями. Передвиборні програми мають оприлюднюватися в повному обсязі, без перерв, які могли б спотворити їх зміст, щоб сформувати у виборців відповідне, по можливості цілісне й адекватне уявлення про погляди, позиції, переконання відповідної партії (блоку). Забороняється також проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей. При цьому слід зазначити, що на Центральну виборчу комісію (ЦВК) покладено обов’язок забезпечити в державних ЗМІ опублікування роз’яснень щодо зазначених заборон. Текст такого роз’яснення затверджується ЦВК і двічі на тиждень друкується в газетах “Голос України” і “Урядовий кур’єр” на першій сторінці та транслюється телерадіоорганізаціями починаючи за 30 днів до дня виборів. Законодавство містить також вимогу щодо виключення збігу в часі регіональних державних і комунальних теле- і радіопрограм та передвиборних програм партій (блоків), трансляції передвиборних програм на першому загальнонаціональному каналі телебачення та на першому загальнонаціональному радіоканалі. Закон передбачає відповідну зміну розкладу ефірного часу на загальнонаціональних каналах мовлення, щоб дати можливість транслювати всі передвиборні програми партій (блоків), що транслюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, і водночас не допускати збігу в часі трансляції таких програм з передачами регіональних державних та комунальних телерадіоорганізацій. На ЗМІ, усіх форм власності, що діють на території України, закон поширює заборону протягом останніх 15 днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо партій (блоків). Крім того забороняється оприлюднення в день виборів результатів опитування виборців щодо їх волевиявлення під час голосування до його закінчення. При цьому слід зазначити, що закон не забороняє проведення таких опитувань у зазначені строки, проте оприлюднення їх результатів можливе лише починаючи з наступного дня після дня голосування. Термін, коли поширення результатів опитування громадської думки має бути припиненим, встановлюється кожною країною по-різному. Так, виборчий кодекс Албанії та законодавство Македонії забороняє публікувати соцопитування за п’ять днів до виборів, Болгарії – за 24 години, Словаччини – за 14 днів до виборів, у Польщі це взагалі заборонено робити протягом виборчого процесу (причому штраф за порушення цієї норми – до мільйона злотих, що становить понад 250 тисяч доларів). Україну можна віднести до тих країн, у яких термін для самостійного визначення кандидата, за якого варто проголосувати, є значним – 15 днів до дня виборів і це є позитивним для українського виборчого процесу. Однак ст. 56 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, яка визначає обмеження щодо ведення передвиборної агітації, прямо забороняє поширювати цю інформацію лише засобами масової інформації (ЗМІ), не зазначаючи інших можливих суб’єктів, які також можуть оприлюднити результати опитувань – громадські організації, самі кандидати тощо. Нічого не сказано в законі про публікацію опитувань експертної думки. Законодавство ж багатьох країн забороняє оголошувати таку інформацію безвідносно суб’єктів виборчого процесу. Не виписано в українському законодавстві й способи покарання за порушення цієї норми. Закон забороняє поширення будь-якої передвиборної агітації у суботу напередодні дня голосування. Закон також містить заборону тим кандидатам у депутати, які займають посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на державних, комунальних підприємствах, в установах, організаціях, військових частинах (формуваннях) залучати для проведення передвиборної агітації або використовувати для роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації у робочий час підлеглих їм осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, використовувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації. Порушення зазначених вимог закону за певних обставин може бути підставою як для скасування відповідною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидата у депутати, так і до притягнення його до встановленої законом кримінальної або адміністративної відповідальності. Порушення встановленого законом порядку на ведення передвиборної агітації тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України. Від виборчих комісій вимагається, у разі надходження до них заяв, скарг щодо порушень вимог закону, негайно надсилати їх до правоохоронних органів для перевірки і реагування. Всі спірні питання у встановленому законом порядку має вирішувати суд.
3.8. Голосування . Голосування – це безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів, подання громадянами свого голосу “за” або “проти” висунутих кандидатів у депутати чи політичних партій.Зазначений етап є кульмінаційною стадією всієї виборчої процедури, оскільки охоплює процес фактичного здійснення волевиявлення громадян. Голосування “за” називається позитивним голосуванням, а “проти” – негативним. З суто технічного боку голосування виглядає як подання виборчого бюлетеня – заповнення й опускання його до скриньки. Голосування - одна з головних процедур виборчої кампанії. Голосування як процедура добору існувала ще в античній Греції, де у якості виборчих бюлетенів використовували уламки глиняних черепків. Інколи збори голосували, чи слід піддавати кого-небудь остракізму, тобто виганяти. Слово “остракізм” означає “черепок”. Знайдено чимало таких виборчих бюлетенів з написаних на них тим самим ім’ям, що дає змогу припустити існування найдавнішого організованого голосування з записуванням у бюллетень ім’я кандидата. У листі Плінія Молодшого 105 р.н.е. знаходимо також згадку про використання цієї процедури у римському сенаті. Дальшому розвиткові процедур голосування в Європі посприяли середньовічні чернечі ордени. Їм треба було вибирати своїх урядовців незалежно від папської влади в Римі, й задля цього ченці виробили складні процедури. Водночас процедури голосування розвивалися і в італійських містах-державах, і найвідоміші серед них – правила обрання дожів у Венеції. У XVIII ст. голосування знову стало темою демократичної теорії, про нього писали Руссо і Кондорсе. У 1787-1793 рр. у США, Франції та Польщі були створені демократичні конституції, що містили правила голосування. Вибори можуть мало що значити якщо виборцям важко взяти участь у голосуванні або їхні голоси зрештою ніяк не впливають на управління державою. Легкість голосування залежить від того, наскільки складним є виборчий бюлетень і наскільки легко виборець може дістатися до виборчої дільниці, наскільки повним є список виборців і наскільки впевненим може бути виборець у тому, що його голос подається справді таємно. У більшості країн світу участь у голосуванні вважається особистим правом виборця, який може вільно розпоряджатися ним на власний розсуд. Разом з тим деінде існує практика обов’язкового голосування (Бельгія, Італія, Люксембург). Окрім Люксембургу, у кожній країні ЄС передбачені спеціальні заходи для залучення голосів виборців, які на день голосування перебувають за межами території даної держави: це може бути голосування поштою, передача голосу або й те і інше. Деякі країни організовують виборчі дільниці прямо на території своїх посольств. Організація та проведення голосування покладається Законом України “Про вибори народних депутатів України” на дільничну виборчу комісію, яка сповіщає про час та місце голосування, забезпечує обладнання приміщення для голосування та підтримання в ньому належного порядку, забезпечує таємність волевиявлення виборців під час голосування та проведення голосування за межами приміщення для голосування. Закон передбачає, що голосування відбувається як у приміщенні для голосування, так і за його межами. При цьому сама процедура голосування в цих двох випадках має свої особливості. Ст. 82 Закону визначає порядок підготовки до голосування, який включає в себе розподіл обов’язків між членами дільничної комісії у день голосування; огляд стану збереження виборчих бюлетенів, скриньок для голосування, виборчих списків, відкріпних посвідчень. Після огляду кожної виборчої скриньки вона пломбується, після чого до неї опускається контрольний лист. Перед початком голосування відбувається погашення відкріпних посвідчень, про що складається окремий протокол, а також остаточний підрахунок кількості виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, на момент початку голосування, кількість виборців у витягу зі списку виборців для голосування за місцем перебування, кількість виборців, внесених до списку виборців на підставі відкріпних посвідчень. Отримані дані передаються окружній виборчій комісії, а остання – зведені дані передає у ЦВК. Відповідно до ст. 83 Закону голосування проводиться в день виборів з сьомої до двадцять другої години без перерви. Голосування відбувається у приміщенні для голосування. Процедура голосування складається з таких елементів: ідентифікація виборця, отримання бюлетеня, власне голосування. Ідентифікація здійснюється через пред’явлення виборцем документа, який засвідчує його особу. Це необхідно, аби запобігти використанню голосу виборця кимось іншим, хто не занесений до списку виборців. При цьому один із членів виборчої дільниці надає виборцеві можливість розписати про отримання виборчого бюлетеню у списку виборців та на контрольному талоні виборчого бюлетеня, а другий – вписує своє прізвище і розписується у визначеному місці на виборчому бюлетені та контрольному талоні. Після цього член виборчої комісії відокремлює від виборчого бюлетеня контрольний талон, який зберігається у члена виборчої комісії, та видає виборцю виборчий бюлетень для голосування. При цьому робити на виборчих бюлетенях будь-які інші позначки забороняється. Виборець може перебувати у приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування. Власне голосування на виборах полягає в тому, що у бюлетені для голосування виборець робить позначку у квадраті напроти назви політичної партії чи виборчого блоку партій. Виборчі бюлетені заповнюються виборцем особисто в кабіні для таємного голосування. Під час заповнення виборчих бюлетенів забороняється присутність у кабіні для таємного голосування інших осіб. Виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншого виборця, крім члена виборчої комісії, кандидата у депутати, уповноваженої особи партії (блоку), офіційного спостерігача. Для виборців з вадами зору виготовляються спеціальні бюлетені. Виборець не має права передавати свій виборчий бюлетень іншим особам. Отримання виборчого бюлетеня від інших осіб, заохочення або змушування виборців до передачі виборчого бюлетеня іншим особам забороняється. Якщо ж виборець не бажає підтримувати жодну політичну партію чи виборчий блок партій, він робить позначку в квадраті напроти слів: “Не підтримую жодної політичної партії, виборчого блоку партій”. До 1977 р. у вітчизняній виборчій практиці застосовувалося так зване негативне голосування, тобто голосування шляхом викреслення у бюлетені прізвищ тих кандидатів, проти яких голосує виборець. Можна було залишити тільки одне прізвище кандидата, за якого подає свій голос виборець, або не залишити жодного. У противному разі (якщо залишилися невикресленими два і більше прізвищ або дописано нове прізвище чи взагалі написано будь-що) бюлетень визнавався недійсним. Виборець особисто опускає заповнений виборчий бюлетень до виборчої скриньки. Виборець, який не може внаслідок фізичних вад самостійно опустити бюлетені до виборчої скриньки, може з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії доручити зробити це іншій особі, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, їх довірених осіб, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів. Таємність волевиявлення голосуючих мають забезпечити кабіни, через які проходять виборці на шляху до виборчих скриньок. У разі якщо виборець, заповнюючи виборчий бюлетень, припустився помилки, він має право невідкладно звернутись з письмовою заявою до члена виборчої комісії, який видав йому виборчий бюлетень, з проханням видати йому інший виборчий бюлетень. Член дільничної комісії видає виборцю інший виборчий бюлетень лише в обмін на зіпсований виборчий бюлетень, про що складається відповідний протокол й вносяться відмітки до списку виборців. Повторна видача бюлетеня замість зіпсованого не допускається. Законом передбачене використання пересувних виборчих пунктів у випадках, коли хтось із виборців за станом здоров’я не може прибути на виборчу дільницю й звернувся про це із відповідною заявою у дільничну виборчу комісію й вона організовує спеціальну процедуру голосування за місцем перебування виборця. Порядок організації голосування виборців за місцем перебування визначає ст. 84 Закону. Голосування триває до двадцять другої години, після чого голова виборчої дільниці оголошує про закінчення голосування й закриває виборчу дільницю. Продовження голосування після часу, встановленого Законом, не допускається, а право проголосувати мають тільки ті виборці, які на цей момент знаходяться у приміщенні для голосуванння. У окремих випадках (на виборчій дільниці, утвореній на судні, що перебуває в день виборів у плаванні під Державним Прапором України, на полярній станції України) дільнична виборча комісія може оголосити голосування закінченим раніше. Після закінчення голосування дільнична виборча комісія передає до окружної виборчої комісії попередні відомості про: кількість виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, на момент закінчення голосування; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці, на момент закінчення голосування; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені за місцем перебування; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені на підставі відкріпних посвідчень. У цілому українське законодавство про вибори народних депутатів у частині організації та проведення голосування відповідає міжнародним стандартам у цій сфері та кращим зразкам законодавства про вибори іноземних держав. Характерною рисою законодавства більшості країн перехідної демократії є деталізована регламентація виборчих процедур, зокрема, тих, що стосуються голосування та підрахунку голосів. Така деталізація спрямована на обмеження свободи правозастосування шляхом максимально повної регламентації поведінки учасників виборчого процесу та розглядається як запобіжник правопорушенням у цій сфері. Міжнародними стандартами та рекомендаціями визначається ряд принципів, загальних вимог, яким має відповідати законодавство в частині процедури голосування. Найпершим принципом є те, що законодавство повинно гарантувати забезпечення таємниці голосування. Це втілюється в особливих процедурах стосовно контролю за бюлетенями, іншою виборчою документацією, забезпечення їх захисту, положеннях, що регулюють безпосереднє голосування, дії членів виборчої комісії тощо. Засадничим є дотримання принципу особистого голосування (з чітко виписаними винятками, забороною “сімейного голосування”). Особлива увага приділяється всім пов’язаним з голосуванням процедурам, які мають забезпечити правильне встановлення особи виборця, містити механізми, які б запобігали фальсифікаціям. Важливим є порядок “нестандартного” голосування, а саме: голосування громадян, які перебувають за кордоном, голосування не в приміщенні для голосування, у місцях тимчасового перебування виборця (лікарні, місцях примусового утримання, місцях проходження служби) тощо.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 212; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!