ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 3 страница
Ц ентральна виборча комісія (ЦВК). Найвищий державний орган, відповідальний за організацію й проведення виборів та референдумів в Україні. ЦВК є незалежним органом, який здійснює свої повноваження самостійно на принципах законності, об’єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду й вирішення питань, обгрунтованості прийняття рішень, відкритості та гласності. Гарантії незалежності ЦВК у здійсненні своїх повноважень встановлюються Конституцією та законодавством України. ЦВК працює на постійній основі. Її членів кількістю 15 осіб призначає Верховна Рада України за поданням Президента України не пізніше як за 120 днів до проведення виборів. Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні не менше п’яти останніх років та володіє державною мовою. Член ЦВК не може бути народним депутатом України або мати інший представницький мандат, бути кандидатом у Президенти України, кандидатом у народні депутати України, їх довіреною особою, представником або уповноваженою особою політичної партії (блоку), що беруть участь у виборах, подружжям та іншими близькими родичами кандидата у депутати, а також перебувати в їх підпорядкуванні, членом іншої виборчої комісії, членом ініціативної групи всеукраїнського референдуму. Член ЦВК, який до свого призначення на посаду був членом будь-якої політичної партії, на час здійснення своїх повноважень припиняє членство у цій партії. Він не може брати участі в її діяльності чи виконувати доручення органу партії. Кандидатури осіб на посади членів ЦВК попередньо обговорюються в депутатських групах і фракціях, а їх призначення проводиться за наявності висновків відповідного комітету Верховної Ради України. Голова його заступник та секретар ЦВК обираються з числа членів цієї комісії шляхом голосування. Вони, а також не менше третини інших членів ЦВК обов’язково повинні мати вищу юридичну освіту. ЦВК є повноважною з моменту призначення на посаду та складання присяги не менш як двома третинами її складу. Строк повноважень ЦВК – 4 роки, аж до призначення нового її складу. Рішення ЦВК, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для виконання. Вимоги ЦВК, її Голови, заступника Голови, секретаря та інших членів, пов’язані з виконанням ними повноважень комісії, є обов’язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій (блоків), інших об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх посадових осіб, виборчих комісій. На період виборчої кампанії кожна політична партія, виборчий блок партій, список кандидатів у депутати яких зареєстровано для участі у виборах, може мати одного представника у ЦВК, який бере участь у її засіданнях з правом дорадчого голосу. ЦВК здійснює нагляд за виконанням виборчого законодавства і забезпечує його однакове застосування; спрямовує діяльність виборчих комісій інших рівнів; утворює виборчі округи, публікує список виборчих округів із зазначенням їхніх номерів, територіальних меж, центрів та кількості виборців у кожному виборчому окрузі; розробляє і затверджує кошторис витрат на підготовку та проведення виборів, встановлює порядок використання коштів, виділених з державного бюджету на проведення виборів; вирішує питання матеріально-технічного забезпечення підготовки та проведення виборів, здійснює контроль за використанням коштів; здійснює контроль за використанням виборчих фондів політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у депутати; реєструє списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій; реєструє уповноважених осіб політичних партій, виборчих блоків партій; публікує зареєстровані списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, їхні передвиборчі програми та відомості про висунутих ними кандидатів у депутати; встановлює форми виборчих бюлетенів, затверджує текст бюлетеня по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу, забезпечує його виготовлення; здійснює функції окружної виборчої комісії багатомандатного загальнодержавного виборчого округу, встановлює результати виборів по ньому, повідомляє про них населення через засоби масової інформації (ЗМІ); визначає порядок використання державних засобів масової інформації у зв’язку з проведенням виборів, реєструє обраних депутатів; підбиває підсумки виборів у цілому по Україні, інформує про них Верховну Раду України; ухвалює рішення про проведення повторних виборів; розглядає звернення, заяви і скарги щодо рішень і дій або бездіяльності окружних та дільничних виборчих комісій, приймає щодо них рішення. У США закон про федеральні виборчі кампанії заснував Федеральну виборчу комісію, до якої, окрім секретаря сенату (“юрка” палати представників), входять шість членів (по три від Республіканської та Демократичної партій). Нині Україна є єдиною державою, де питанння державно-правового статусу головної територіальної комісії регулюються спеціальним Законом України “Про Центральну виборчу комісію” (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 5, Ст. 17.) прийнятим Верховною Радою України 17 грудня 1997 р. Крім того, питання організації діяльності ЦВК регулюються Регламентом ЦВК, Положенням про Секретаріат ЦВК, Інструкцією з діловодства ЦВК.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Окружна виборча комісія (ОВК). Виборча комісія, яка забезпечує підготовку та організацію виборчого процесу в межах відповідного виборчого округу.Вона утворюється Центральною виборчою комісією (ЦВК) не пізніше як за 80 днів до дня виборів у кількості не менше 12 і не більше 20 осіб за поданнями політичних партій (виборчих блоків). Для включення до складу комісії повинно бути подано до ЦВК письмове подання від статутного центрального керівного органу політичної партії або керівного органу виборчого блоку політичних партій. При цьому обов’язковою умовою є те, щоб партія, а у разі внесення подання виборчим блоком – всі партії, які входять до блоку, були зареєстровані в установленому законом порядку та обов’язково мали (у разі висунення блоком – хоча б одна з партій мала) зареєстровані організації у регіоні, на території якого утворено даний виборчий округ. Подання політичних партій (блоків) до розгляду ЦВК приймаються одразу ж після початку виборчого процесу та до початку вісімдесять п’ятої доби до дня виборів. Подання партій (блоків), що надійшли до ЦВК до або після цього терміну, залишаються без розгляду. У випадку якщо в зазначені законом строки до ЦВК взагалі не поступили подання від політичних партій (блоків) або ж кількість запропонованих кандидатур менша ніж 12 осіб - вона має право самостійно сформувати відповідну окружну комісію. Частина 2 статті 20 Закону України “Про вибори народних депутатів України” встановлює загальний механізм включення представників політичних партій (блоків) до складу окружних комісій, який включає в себе дві складові: обов’язкове включення представників партій (блоків), які подолали чотиривідсотковий виборчий бар’єр на попередніх виборах народних депутатів України та партій, які у поточному складі Верховної Ради України мали свої партійні фракції (фракції блоків), а також включення представників інших партій (блоків) за наслідками жеребкування. Закон запроваджує також нове для виборчого законодавства України поняття – правонаступник виборчого блоку. Жеребкування проводиться на засіданні ЦВК відкрито, гласно за участю представників політичних партій (блоків), представників ЗМІ не пізніше ніж на третій день після закінчення строку внесення подань партій (блоків). При цьому закон не встановлює обов’язкової пропорційності представництва партій (блоків) у складі керівництва окружних комісій. Проте голова, заступник голови, секретар не можуть бути представниками однієї партії (блоку) – суб’єкти виборчого процесу. Секретар окружної виборчої комісії повинен володіти державною мовою в обсязі, необхідному для ведення діловодства. До письмового подання партії (блоку) додаються заяви запропонованих осіб про їх згоду на участь у роботі відповідної окружної виборчої комісії. До складу окружних комісій повинні висуватись особи, які мають право голосу й проживають у межах території, де розташований даний виборчий округ. Закон не встановлює спеціальних вимог щодо партійності кандидатур, що висуваються до складу окружної виборчої комісії. Не можуть входити до складу окружних комісій кандидати у депутати, уповноважені особи політичних партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу, посадові та службові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадяни, які утримуються в установах кримінально-виконавчої системи або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку. Секретар окружної виборчої комісії повинен володіти державною мовою в обсязі, необхідному для ведення діловодства. Рішення про утворення окружних комісій приймаються у формі постанови ЦВК відкритим голосуванням більшістю голосів від її персонального складу. Постанова ЦВК обов’язково оприлюднюється у ЗМІ у відповідному регіоні не пізніше як на п’ятий день з дня її прийняття. З моменту внесення запису про включення відомостей про комісію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців окружна виборча комісія набуває статусу юридичної особи. У разі систематичного порушення комісією виборчого законодавства її повноваження можуть бути достроково припинені виборчою комісією, яка її утворила, за власною ініціативою або на підставі рішення суду. Закон також передбачає підстави та порядок достроково припинення повноважень окремого члена окружної комісії.
Дільнична виборча комісія (ДВК). Важлива ланка системи виборчих комісій, яка утворюється з метою організації голосування виборців на виборчій дільниці в день голосування та проведення підрахунку голосів виборців і встановлення його підсумків, а також передачі протоколів про підрахунок голосів виборців до відповідної окружної виборчої комісії. Утворюються за рішенням сільських, селищних, міських, районних у містах рад не пізніше як за 35 днів до дня виборів за поданням відповідно сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. Кількість членів дільничних комісій, так само як і окружних, визначається кількістю поданих кандидатур, але не може бути меншою восьми. Дільнична виборча комісія утворюється у складі 10-18 осіб – для малих дільниць, 14-20 – для середніх та 18-24 – для великих. Подання про створення дільничної виборчої комісії може також ініціювати одна п’ята депутатського складу відповідної ради. До складу дільничної виборчої комісії входять голова, заступник голови, секретар і члени комісії. Обов’язково включаються до складу комісій по одному представнику від політичних партій, виборчих блоків партій, списки яких зареєстровано для участі у виборах у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Це робиться за пропозицією відповідних місцевих осередків цих партій. У поданні зазначаються особи, запропоновані партією (блоком) на посаду голови, заступника голови та секретаря виборчої комісії. Кожна партія (блок), від якої включені кандидати до складу дільничних виборчих комісій, має право на пропорційну частку кожної категорії керівних посад у дільничних виборчих комісіях, яка залежить від кандидатур від відповідних партій (блоків), включених до складу дільничних виборчих комісій. Подання підписується керівником відповідної організації партії (керівників організацій партій, що входять до блоку) та скріплюються печаткою відповідної організації партії (печатками відповідних організацій партій, що входять до блоку). Технічні списки та неточності, допущені у поданні, не є підставою для відхилення внесених кандидатур. Зазначені описки та неточності можуть бути виправлені шляхом внесення уточненого подання не пізніше наступного дня після отримання вказаного повідомлення. До подання додаються заяви осіб, запропонованих до складу дільничної виборчої комісії, про згоду на участь у роботі виборчої комісії від відповідної партії (блоку). У разі якщо у встановлений строк не надійшли подання щодо складу дільничної виборчої комісії або якщо кількість запропонованих до складу дільничної виборчої комісії осіб становить менше ніж мінімальна кількість, окружна виборча комісія зобов’язана утворити дільничну виборчу комісію за поданням голови окружної виборчої комісії у складі, не більшому ніж середня кількість осіб встановлених законодавством, з обов’язковим урахуванням поданих кандидатур від партій (блоків). Рішення про утворення дільничної виборчої комісії публікується у регіональних та місцевих друкованих засобах масової інформації не пізніш як на п’ятий день після дня його прийняття або, у разі неможливості, оприлюднюється в інший спосіб у цей же строк. Дільнична виборча комісія закордонної виборчої дільниці утворюється Центральною виборчою комісією (ЦВК) не пізніш як за 35 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. До складу дільничної виборчої комісії закордонної виборчої дільниці можуть входити виборці, які проживають або перебувають у період підготовки та проведення виборів на території відповідної іноземної держави, подання на яких оформлене у встановленому законом порядку партіями (блоками) – суб’єктами виборчого процесу та Міністерством закордонних справ України. Рішення про утворення дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць, їх склад, публікуються ЦВК у триденний строк від дня прийняття нею відповідного рішення в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації. Оприлюднення відомостей про місцезнаходження, поштову адресу та режим роботи дільничних виборчих комісій, утворених при дипломатичних, інших офіційних представництвах та консульських установах України за кордоном, у тому числі за межами офіційних представництв і консульських установ України, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України, здійснюється відповідними офіційними представництвами та консульськими установами України з урахуванням місцевих умов країн перебування. До повноважень дільничних виборчих комісій входить: перевірка правильності списку виборців на виборчій дільниці; забезпечення можливості ознайомлення виборців зі списком виборців, прийом і розгляд заяв про помилки та неточності у списку, вирішення питань про внесення відповідних змін до нього; створення умов для ознайомлення виборців зі списками і відомостями про кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, їх передвиборчими програмами; організація голосування на виборчій дільниці; проведення підрахунку голосів, поданих на виборчій дільниці; розгляд заяв і скарг з питань підготовки виборів та організації голосування на виборчій дільниці й ухвалення рішень щодо них. На засіданнях дільничної виборчої комісії, у тому числі при підрахунку голосів та встановленні результатів голосування, на виборчій дільниці в день виборів у приміщенні, де проводиться голосування, мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення відповідної комісії такі особи: члени виборчих комісій вищого рівня; кандидати у депутати, уповноважені особи партій (блоків), офіційні спостерігачі від партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу (не більше двох осіб від однієї); офіційні спостерігачі від громадських організацій (разом не більше трьох осіб від різних громадських організацій); офіційні спостерігачі від іноземних держав і міжнародних організацій; представники засобів масової інформації (не більше двох осіб від одного ЗМІ). Виборча комісія двома третинами голосів може прийняти мотивоване рішення про позбавлення права бути присутніми на засіданні зазначених осіб, якщо вони протиправно перешкоджають його проведенню. Інші особи можуть бути присутніми на засіданні виборчої комісії тільки з дозволу або на запрошення цієї комісії, про що приймається рішення на засіданні виборчої комісії. Перебування інших осіб на виборчій дільниці під час проведення голосування, а також на засіданні виборчої комісії при підрахунку голосів та встановленні результатів голосування забороняється. На засіданні виборчої комісії ведеться протокол засідання, який веде секретар комісії. За його відсутності комісія обирає зі свого складу секретаря засідання. Протокол засідання комісії підписується головуючим на засіданні та секретарем комісії (чи секретарем засідання). Протокол засідання комісії надається для ознайомлення членам комісії не пізніше наступного засідання комісії. Рішення виборчої комісії з розглянутого питання оформляється у формі постанови, яка не пізніше ранку наступного дня після її прийняття, вивішується на стенді офіційних матеріалів комісії для загального ознайомлення. Стенд офіційних матеріалів комісії обладнується в приміщенні комісії у місці, вільно доступному для відвідувачів. Зміст та номер постанови повинні бути відображені у протоколі відповідного засідання виборчої комісії. З питань поточної діяльності комісія може приймати протокольні рішення та акти. Виборча комісія складає акти та протоколи. Акт комісії засвідчує певний факт або певну подію, виявлені і визнані комісією. Протокол комісії встановлює підсумки певних дій, виконаних комісією. Акт або протокол комісії підписується всіма членами виборчої комісії, підписи яких скріплюються печаткою виборчої комісії. Документи, які приймаються виборчими комісіями та фіксують прийняття рішень і здійснення іншої діяльності комісій в межах їх повноважень, передбачених чинним законодавством України, а також інші, передбачені виборчим законом, документи формують виборчу документацію. Виборчими документами є також списки виборців, виборчі бюлетені. Законом України “Про вибори народних депутатів України” зберігання виборчої та іншої документації покладено на відповідні архівні установи або структурні підрозділи, що забезпечують облік, зберігання і використання архівних документів.Повноваження дільничних комісій закінчуються через 10 днів після офіційного оголошення результатів виборів. У разі систематичного порушення комісією виборчого законодавства її повноваження можуть бути достроково припинені виборчою комісією, яка її утворила, за власною ініціативою або на підставі рішення суду. Закон також передбачає підстави та порядок достроково припинення повноважень окремого члена дільничної комісії.
3.5. Висування (номінація) кандидатів. У світі існує кілька способів висування кандидатів, які можна поєднати у такі групи: 1) самовисування через подання у відповідні органи заяви, підписаної самим претендентом (інколи потрібно, щоб така заява була скріплена підписами певної кількості виборців); 2) висування кандидата через офіційне подання від імені партії петиції, яку підписує певна кількість виборців; 3) висування кандидатів, здійснюване у такому самому порядку, що й обрання. Право висувати кандидатури на вибори можуть мати організовані групи, такі як політичні партії або так звані виборчі об’єднання; це можуть бути й створені спеціально з цією метою групи виборців. На виборах у національний парламент, природно, право висування кандидатів мають політичні партії. Таке положення існує у 60 країнах, де застосовується пропорційна виборча система, а також у ряді країн зі змішаною виборчою системою. Іноді ця монополія закріплюється навіть на конституційному рівні. Однак лише в двох країнах - у Австрії та Швеції право висувати кандидата належить виключно політичним партіям. Проте на практиці у всіх країнах партії відіграють провідну роль у висуненні кандидатів й користуються при цьому рядом переваг. Наприклад, за двома головними партіями у всіх штатах та у федеральному окрузі Колумбія визнається беззастережно право висунення своїх кандидатів. За іншими партіями таке право визнається у випадку, якщо вони зберуть необхідну кількість підписів виборців у кожному штаті (наприклад у Нью-Йорку – 2 тис., Іллінойсі – 25 тис., Огайо – 5 тис.). У Німеччині право висунення кандидатів в бундестаг належить політичним партіям, виборцям, а також непартійним угрупуванням. Для висування безпартійних кандидатів необхідно, щоб заява була підписана не менш ніж 200 виборцями, що проживають у даному виборчому окрузі. У Великобританії для висунення кандидата в депутати досить всього десяти підписів громадян, які висловляться на його підтримку. У Італії, згідно з законом про вибори в палату депутатів парламенту, можуть висуватися кандидати від політичних партій, партійних груп та окремих виборців. Список кандидатів повинні підписати не менше 350 виборців. У Франції, Японії, Індії достатньо підпису одного виборця, в Ірландії – 10, Швейцарії – 15, Нідерландах – 25, Італії – 1000, Болгарії – 2000. У Ірландії ця формальність відсутня взагалі, а у чотирьох країнах ЄС кандидат має внести грошову заставу. Щодо неполітичних громадських об’єднань, то у переважній більшості країн законодавство не визнає їх суб’єктами виборчого процесу, вважаючи такими лише політичні партії та виборців. У ряді країн закон прямо забороняє громадським організаціям брати участь у виборах. Питання про допуск громадських організацій набуло актуального значення тільки у колишніх соціалістичних та ряді країн, що розвиваються, де ці організації при авторитарних та тоталітарних режимах формально брали участь у виборах, хоча фактично діяли під керівництвом правлячої партії. Висунення кандидатів політичною партією – сфера внутріпартійних організаційних відносин, регульованих її статутом, регламентами та іншими партійними документами. Однак сучасне законодавство намагається регулювати і цю сферу внутріпартійної діяльності, встановлюючи ряд вимог загального характеру, покликаних забезпечити дотримання демократичних принципів. Таким чином, ця внутрішньопартійна процедура стає предметом політико-правової регламентації. Стосовно процедури висунення кандидатів загальна вимога про демократичну організацію партії конкретизується за загальним правилом у двох основних наказах: кандидати мають висуватися представницькими органами партії і шляхом таємного голосування (Ангола, Росія, Словенія, ФРН та ін.). За загальним правилом виборче законодавство закріплює як основний принцип право політичних партій визначати склад партійного списку і порядок розміщення у ньому кандидатів. Але разом з тим воно встановлює ряд вимог, у тому числі й тих, що обмежують це право. По-перше, це положення про кількісний склад партійного списку (він може дорівнювати кількості місць, що заміщаються). По-друге, це положення про склад партійних списків, яке передбачене законодавством деяких країн, що розвиваються (наприклад, виборчий закон Мавританії 1986 р. встановлює, що “в жодному разі списки кандидатів не можуть бути складені на етнічній, класовій основі або мати партикуляристський характер”). По-третє, у ряді країн політичним партіям дозволяється включати до списків кандидатів осіб, які не є їх членами. По-четверте, це положення про порядок розміщення кандидатів у партійному списку (відкриті та закриті списки). По-п’яте, це положення про структуру партійного списку. І, по-шосте, виборче законодавство встановлює порядок заміщення кандидатів, які вибули з тих чи інших причин із уже зареєстрованого списку. Як правило, партіям заборонено вносити зміни, що стосуються складу й порядку розміщення кандидатів зареєстрованого списку. Така заборона має своєю метою запобігти можливим маніпуляціям з метою введення в оману виборців, які вже познайомились з опублікованими списками. Разом з тим визначаються випадки, коли внесення змін допускається: вибуття кандидата зі списку через його смерть, тривалу хворобу, зняття ним своєї кандидатури. У цих випадках партія може змінити кандидата, який вибув, у тому ж порядку, що встановлений для складання списку. При цьому, як, наприклад, передбачено португальським законом 1979 р., така заміна не є для партії обов’язковою. Є країни, де в органи влади можуть бути висунуті кандидати лише громадянами (не партіями). Головні політичні партії США висувають своїх кандидатів або на партійних конференціях або ж на попередніх виборах (праймеріз). Ця система використовується в США для висування кандидатів як у конгрес так і в місцеві органи штатів, а також на посаду президента країни. Висування кандидатів для балотування на посаду президента США здійснюється на усенаціональних конвенціях – з’їздах делегатів партій. Системи і процедури вибору делегатів на конвенції не є однаковими у різних штатах. Практично у всіх країнах законодавство досить детально регулює процес висунення кандидатів, щоб вберегти його від різного роду порушень та ухиляння від визначених правил. Згідно з ст. 10 Закону України “Про вибори народних депутатів України” право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії (блоки). Порядок висування і реєстрації кандидатів у депутати в Україні регулює Розділ VII даного закону. Закон не передбачає інших суб’єктів висунення, крім партій та виборчих блоків. Отже політичні партії є в Україні основними суб’єктами виборчого процесу. Для участі партій у виборах ключове значення має їх реєстрація, оскільки діяльність незареєстрованих політичних партій в Україні не допускається. До участі у виборах допускаються лише ті політичні партії, які були зареєстровані не менш ніж за рік до їх початку. Особа включена у виборчий список політичної партії (блоку) повинна дати згоду на свою участь у балотуванні. Це має засвідчити свободу волевиявлення, прагнення відповідної особи щодо активної її участі у виборчому процесі шляхом балотування як кандидата в депутати. Закон надає право партії (блоку) висунути кандидатом у депутати як особу, яка є членом цієї партії (членом партії, що входить до блоку), так і позапартійного громадянина, який за законом має право бути обраним народним депутатом України. Цілком закономірно, що закон, надаючи рівні умови для висування кандидатів у депутати від партій (блоків), забороняє партіям, які входять до складу виборчого блоку, самостійно висувати кандидатів у депутати та входити до складу іншого виборчого блоку. Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто дев’ятнадцять днів і закінчується за дев’яносто днів до дня виборів. Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка становить конституційний склад Верховної Ради України та не може бути меншою від вісімнадцяти осіб. Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку), за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією (ЦВК). Усі кандидати у депутати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів у списку визначається на з’їзді (зборах, конференції). Особа може бути включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку). У протоколі з’їзду (зборів, конференції) партії, міжпартійного з’їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку, зазначаються: дата його проведення, порядок денний, відомості про осіб, висунутих кандидатами у депутати (прізвище, ім’я, по батькові, число, місяць і рік народження, громадянство, партійність, відомості про освіту, посада (заняття), місце роботи, місце проживання), підсумки голосування щодо виборчого списку кандидатів у депутати. Протокол підписується головуючим на з’їзді (зборах, конференції), а виборчий список кандидатів у депутати – керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку). Вказані документи скріплюються печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку). Про час і місце проведення з’їзду (зборів, конференції) партії або між партійного з’їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку, щодо висунення кандидатів у депутати керівник партії (керівники партій, що входять до блоку) повідомляє у письмовій формі ЦВК не пізніш як за п’ять днів до дня проведення з’їзду (зборів, конференції). На такому з’їзді (зборах, конференції) за дорученням Голови ЦВК має право бути присутнім член ЦВК. Про час і місце проведення з’їзду (зборів, конференції) з метою висунення кандидатів у народні депутати не пізніше ніж за три дні до дня його проведення повідомляються також засоби масової інформації.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 199; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!