ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 2 страница
3.3. Утворення виборчих округів . Питання про кількість виборчих округів та принципи їх формування є ключовим питанням при аналізі виборчого законодавства. Найбільш докладно ці питання розглядаються у виборчих кодексах країн, де детальна регламентація виборчого процесу вважається запобіжником проти можливої недемократичності виборів (Боснія та Герцеговина, Молдова, Росія, Литва, Україна). Проте загалом механізми утворення виборчих округів (хто, коли, у який спосіб, яким актом) у законах про вибори докладно не розкриваються і регулюються або окремими законами (Албанія, Чехія), або іншими актами парламенту, актами президента (Болгарія) чи окремими підзаконними актами інших органів державної влади (наприклад, органів, подібних до Центральної виборчої комісії (ЦВК) України). Законодавці більшості країн вважали за потрібне закріпити у законах передусім основи виборчої системи, гарантії проведення демократичних виборів, відобразити загальний сценарій ходу виборчої кампанії. Залежно від характеру представництва можуть утворюватись територіальні, національно-територіальні, виробничі та інші округи. Величина округу визначається кількістю мандатів, що їх обирає та сама група виборців. Коливається він від одного мандата (одномандатний (уніномінальний) виборчий округ) до кількох (багатомандатний (поліномінальний, плюриномінальний) виборчий округ) й аж до кількості, рівній кількості місць у парламенті - тоді, коли виборчим округом є ціла країна (загальнонаціональний багатомандатний округ). Кількість місць, які розподіляються у виборчому окрузі, характеризує поняття “магнітуда (величина) округу”. Загалом кількість виборчих округів залежить, передусім, від типу виборчої системи, яка застосовується у країні. У країнах з суто мажоритарною системою виборів кількість виборчих округів зазвичай відповідає кількості депутатських мандатів. Так, відповідно до ст. 2 Виборчого кодексу Республіки Албанія (№ 8609 від 8 травня 2000 р.) поняття “виборчий округ” визначається як “один зі 100 географічних поділів території Республіки Албанія, створений відповідно до Конституції та правил даного Кодексу, у якому відбувається голосування на виборах депутата”. Тобто для проведення виборів парламенту територія Албанії поділяється на 100 виборчих округів. Кількість округів за пропорційної системи виборів визначається специфікою такої системи. Так, територія країни може бути поділена на кілька багатомандатних округів (Естонія - 11, Латвія - 5, Болгарія - 31, Боснія та Герцеговина – 21, Сербія - 6 та ін.) або на один загальнодержавний багатомандатний округ (Нідерланди, Ізраїль, Монако, Парагвай, Словаччина). У Японії за таким принципом обирається частина верхньої палати парламенту. Змішаний принцип формування округів застосовується в разі існування в певній країні змішаної виборчої системи. У цих країнах, для виборів частина депутатів-мажоритарників або верхньої палати парламенту (Литва, Македонія, Чехія) створюється така кількість виборчих округів, яка відповідає кількості мандатів, що виборюються за цією системою. Вибори ж тієї частини депутатського корпусу, яка обирається за списками політичних партій, відбувається в єдиному загальнонаціональному (Литва, Македонія) або кількох багатомандатних округах (Угорщина). Кількість багатомандатних округів, у яких обираються депутати за пропорційною системою, також визначається особливостями цієї пропорційної системи виборів. Кілька багатомандатних округів утворюється в разі використання пропорційної системи з регіональними списками, що практикується, зокрема, в Угорщині. Виняток із цих загальних правил складають виборчі системи Польщі та Румунії, де вибори і мажоритарників, і за списками політичних партій (блоків) відбуваються в багатомандатних округах. Поширеною є практика, за якої громадяни держав, які голосують у закордонному виборчому окрузі, віддають свої голоси за кандидатів, списки яких висуваються у столичному окрузі. Наприклад, у Польщі це округ Варшава-1 , у Латвії – Ризький виборчий округ.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3.4. Утворення виборчих дільниць. Найменшаcкладова частина виборчого округу на якій проводиться реєстрація виборців, голосування та підрахунок голосів під час виборів і яка обслуговує один пункт для голосування. Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. В залежності від кількості виборців виборчі дільниці поділяються на малі (з кількістю виборців до 500 осіб), середні (з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб), та великі (з кількістю виборців понад 1500 осіб). Чисельність виборців на одній виборчій дільниці не повинна перевищувати 2500 осіб. Звичайні виборчі дільниці утворюються окружними виборчими комісіями за поданням органів місцевої влади не пізніше як за 50 днів до дня виборів шляхом відповідного розподілу території яка входять до складу цього виборчого округу. Однією з головних вимог, якими мають керуватися окружні виборчі комісії при утворенні виборчих дільниць, є те, що ці дільниці повинні бути зручними для проведення голосування та підрахунку голосів. Окружна виборча комісія встановлює єдину нумерацію виборчих дільниць у межах територіального виборчого округу. Виборців своєчасно сповіщають про межі кожної виборчої дільниці з зазначенням місцезнаходження дільничної виборчої комісії та приміщення для голосування.Окружні виборчі комісії утворюють також спеціальні виборчі дільниці у стаціонарних лікувальних закладах, на суднах, які перебувають у плаванні під Державним Прапором України, на полярних станціях України, в санаторно-оздоровичх закладах, установах кримінально-виконавчої системи та інших місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. Спеціальні виборчі дільниці утворюються таким чином, щоб виборці могли проголосувати, не порушуючи режиму перебування в закладі (установі). Не допускається утворення однієї виборчої дільниці для двох і більше закладів чи установ. У військових частинах (формуваннях) виборчі дільниці, як правило, не утворюються. Військовослужбовці голосують на звичайних виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин (формувань). Спеціальна виборча дільниця на території військової частини (формування), дислокованої за межами населеного пункту на значній віддалі від нього, може утворюватись як виняток Центральною Виборчою комісією (ЦВК) за поданням відповідної окружної виборчої комісії на основі звернення командира такої військової частини (формування) до відповідної окружної комісії. ЦВК утворює закордонні виборчі дільниці при дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокованих за межами України, за поданням Міністерства закордонних справ. У державах, де проживає чи перебуває не менше однієї тисячі громадян, які мають право голосу можуть бути утворені виборчі дільниці з приміщенням для голосування за межами приміщення офіційного представництва чи консульської установи України. Перелік держав, де проживає значна кількість виборців України, визначається ЦВК не пізніше 15 вересня року, що передує рокові проведення чергових виборів, за поданням Міністерства закордонних справ України. Рішення окружної виборчої комісії про утворення звичайних та спеціальних виборчих дільниць публікується у регіональних та місцевих, а рішення ЦВК про утворення спеціальних та закордонних виборчих дільниць у загальнодержавних та інших доступних українським громадянам за кордоном друкованих засобах масової інформації не пізніше як на п’ятий день після дня його прийняття.
|
|
|
П риміщення для голосування . Відповідно до ст. 81 Закону України “Про вибори народних депутатів” голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях. Ці приміщення мають бути обладнані відповідним чином. У них встановлюються кабіни для таємного голосування, місця видачі виборчих бюлетенів, вхід і вихід з кабін для голосування, виборчі скриньки, які повинні знаходитись у полі зору членів дільничної виборчої комісії та спостерігачів, виборчі списки кандидатів у депутати від політичних партій (блоків), інформаційні плакати партій (блоків), інформація про порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про вибори. Підготовку приміщення для голосування забезпечує дільнична виборча комісія, а відповідні витрати на його обладнання здійснюється Центральною виборчою комісією (ЦВК) та окружними виборчими комісіями відповідно до затверджених ЦВК кошторисів видатків у межах коштів, передбачених на підготовку і проведення виборів у Державному бюджеті України. Самі приміщення для голосування, необхідний для їх обладнання інвентар та оргтехніку надають дільничим виборчим комісіям органи державної влади та органим місцевого самоврядування, які після проведення голосування повертаються власнику (розпоряднику). Приміщення для голосування для малої виборчої дільниці повинно мати площу, не меншу 50 кв. м, середньої – не менше 75 кв. м, великої – не менше 90 кв. м. Приміщення для голосування повинно бути обладнане достатньою кількістю кабін для таємного голосування. Для малих виборчих дільниць кількість таких кабін повинна бути не менше двох, для середніх – не менше чотирьох, для великих – не менше шести. Кожна виборча дільниця забезпечується необхідною кількістю виборчих скриньок – стаціонарних (великих) та персональних (малих). Виборчі скриньки виготовляються з прозорого матеріалу за розмірами встановленими ЦВК. Кожній виборчій скриньці присвоюється власний номер, який проставляється на цій скриньці. Мала виборча дільниця повинна мати не менше двох стаціонарних виборчих скриньок, середня – не менше трьох стаціонарних виборчих скриньок, велика – не менше чотирьох стаціонарних виборчих скриньок. Кожна виборча дільниця повинна мати не менше двох переносних виборчих скриньок.
3.4. Утворення органів, що проводять вибори. Спеціальні колегіальні органи, на які покладається безпосереднє проведення виборів називаються виборчими комісіями.Вони займаються організацією реєстрації виборців та складанням виборчих списків; реєстрацією кандидатів на виборну посаду; проведенням голосування; підрахунком голосів; визначенням та затвердженням результатів голосування. Вони також уповноважені забезпечувати дотримання та однакове застосування виборчого законодавства. У деяких країнах ці обов’язки або ж їх частину виконують органи внутрішніх справ, муніципалітети тощо, а виборчі комісії не створюються. Виборчі комісії в різних країнах розрізняються за системою, термінами діяльності, порядком формування й складом органів. Разом з тим для виборчого законодавства багатьох сучасних країн характерною є загальна тенденція – включення у тій чи іншій формі до їх складу політичних партій, що, без сумніву, збільшує їх роль у виборчому процесі, в організації і проведенні виборів. Передусім це проявляється у включенні до складу виборчих комісій різних рівнів представників політичних партій, які беруть участь у виборах (Австрія, Мексика, Румунія, Росія, США). Окрім прямої участі у складі виборчих комісій, політичні партії впливають на їх формування: їм надано право вносити пропозиції до складу комісій. Так, у ФРН керівники виборів усіх рівнів призначають членів комісій та їх заступників, але при цьому вони мають враховувати персональні пропозиції політичних партій (кількість таких пропозицій пропорційна кількості голосів, поданих за кожну партію на минулих виборах). У Македонії двоє членів виборчих комісій та їх заступники призначаються за поданням опозиційних політичних партій, які на останніх виборах отримали принаймні 5 % голосів виборців, які голосували. Двоє членів та їх заступники призначаються за поданням правлячих політичних партій. У Албанії окружні виборчі комісії складаються з голови, заступника голови та до п’яти членів, призначених ЦВК після визначення семи політичних партій, що отримали найбільшу кількість голосів у відповідному окрузі на останніх парламентських виборах. Голова та заступник голови призначаються, відповідно, двома першими партіями, які набрали найбільшу кількість голосів на останніх виборах у відповідному окрузі. Якщо ж голоси у відповідному виборчому окрузі на останніх парламентських виборах отримали менш ніж сім партій, то окружна виборча комісія складається тільки з представників тих політичних партій, які отримали ці голоси. У Литві до складу виборчих комісій беруть осіб, запропонованих партіями, які отримали мандати членів парламенту в багатомандатному виборчому окрузі. У Румунії члени дільничної виборчої комісії є особами, запропонованими партіями та політичними організаціями, що беруть участь у виборах, і призначаються в порядку зменшення кількості кандидатів, зареєстрованих по даному виборчому округу від цієї партії. У Словаччині виборчі комісії складаються з однакової кількості представників політичних партій і політичних рухів чи їх коаліцій, що подаватимуть списки кандидатів. Українське законодавство є достатньо ґрунтовно розробленим у частині формування виборчих комісій. В Україні передбачено утворення системи виборчих комісій, яка складається з Центральної виборчої комісії, окружних та дільничних виборчих комісій. Не входячи до жодної із трьох гілок державної влади, ця трьохрівнева система діє як державно-громадська структура. Очолює цю систему Центральна виборча комісія (ЦВК) як постійно діючий державний орган. Окружні, дільничні виборчі комісії утворюються як своєрідні форми організації політичних партій – суб’єктів виборів з метою організації і проведення виборів. З огляду на формування централізованої вертикальної системи виборчих органів, що створюються для організації і проведення виборів, та зважаючи на те, що основою для побудови системи виборчих комісій виступає територіальна організація виборів законодавець встановлює територіальні межі поширення повноважень кожної з них. Кожній з територіальних одиниць, які утворюються для проведення виборів, відповідає виборчий орган, повноваження якого поширюються на територію відповідно всієї держави, виборчого округу, виборчої дільниці. Повноваження окружної виборчої комісії закордонного виборчого округу здійснює ЦВК. Основною формою роботи виборчих комісій усіх рівнів є колегіальні засідання, які скликаються головою комісії, а в разі його відсутності – заступником голови, а в разі відсутності голови та його заступника – секретарем комісії. У разі необхідності засідання виборчої комісії може бути скликане рішенням виборчої комісії вищого рівня або на письмову вимогу третини складу виборчої комісії. Перше засідання комісії проводиться не пізніше як на третій день після дня її утворення. Засідання виборчої комісії є повноважним за умови присутності не менше як двох третин складу цієї комісії. У день голосування, зокрема, при підрахунку голосів, встановленні результатів голосування на виборчій дільниці, підсумку голосування засідання виборчої комісії є повноважними за умови присутності більше половини складу цієї комісії. Про час, місце та порядок денний засідання усі члени комісії обов’язково попереджаються заздалегідь. До початку засідання комісії її членам надаються проекти рішень комісії та усі необхідні документи. Засідання виборчої комісії веде голова комісії або його заступник, а у разі невиконання цієї функції або у разі їх відсутності комісія визначає головуючого із свого складу. Рішення виборчої комісії приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків передбачених законодавством. Рішення комісії набирає чинності з моменту його прийняття. Під час виборів організація роботи виборчих комісій планується згідно з календарними строками призначення, підготовки і проведення виборів, що оформляється у плані роботи виборчої комісії. Порядок планування роботи ЦВК здійснюється відповідно до порядку, встановленого статтею 25 Регламенту ЦВК. З метою забезпечення об’єктивності, неупередженості у ставленні до суб’єктів виборчого процесу члену виборчої комісії під час виконання своїх обов’язків забороняється агітувати “за” чи “проти” на виборах, публічно оцінювати діяльність політичних партій (блоків), які беруть участь у виборах. Статус члена Центральної виборчої комісії визначається Законом України “Про Центральну виборчу комісію”. Статус члена окружної чи дільничної виборчої комісії визначається ст. 36 Закону України “Про вибори народних депутатів України”. Якихось особливих кваліфікаційних вимог щодо членів комісій законодавством України не передбачено. Натомість законодавством Румунії передбачено, що до складу окружної виборчої комісії обов’язково має входити по троє суддів. У Польщі виборча комісія має складатись із 7-11 суддів, які призначаються міністром юстиції. У Македонії голова виборчої комісії та його заступник призначаються з числа суддів суду першої інстанції. У Литві окружні виборчі комісії формуються з обов’язковим включенням до їхнього складу запропонованої міністром юстиції особи, яка має вищу юридичну освіту. У Бельгії головою низової територіальної виборчої комісії має бути за посадою голова суду першої інстанції чи мировий суддя. У Німеччині виборчі органи кожного рівня обов’язково мають включати чиновника Міністерства внутрішніх справ. У Мексиці Федеральну виборчу комісію очолює міністр внутрішніх справ, а до її складу включається по одному депутатові і сенатору, по одному уповноваженому від кожної політичнної партії. Подібно до цього формуються виборчі комісії нижчого рівня. Міжнародний досвід формування виборчих комісій свідчить про усвідомлення необхідності особливих кваліфікаційних вимог до членів та (особливо) керівництва комісій. Член окружної, дільничної виборчої комісії на першому засіданні виборчої комісії, в якому він бере участь, складає офіційну присягу й отримує посвідчення за підписом голови комісії. Відмова скласти присягу означає відмову особи бути членом комісії. За рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші члени виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії з оплатою їх праці. У Албанії голова та заступник голови призначаються, відповідно двома першими партіями, які набрали найбільшу кількість голосів на останніх виборах у відповідному окрузі. У Чехії голова обирається шляхом жеребкування. У Естонії закон говорить лише про те, що голова, заступник голови та секретар дільничного комітету мають обиратися комітетом з-поміж його членів. У Литві голова окружної виборчої комісії призначається ЦВК з числа членів комісії. У Македонії таким же чином призначаються й заступники голови. У Словаччині виборча комісія визначає голову комісії та його заступника голосуванням. Якщо згода в цьому питанні не була досягнута, голова та його заступник визначаються жеребкуванням за умови, що голова та його заступник можуть бути представниками однієї і тієї ж партії чи коаліції. Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи із збереженням загального та соціального стажу. Член виборчої комісії має право: брати участь у підготовці питань, що вносяться на розгляд виборчої комісії; виступати на засіданнях виборчої комісії, ставити іншим учасникам засідання запитання щодо порядку денного, вносити пропозиції з питань, віднесених до повноважень комісії; за дорученням відповідної виборчої комісії перевіряти діяльність виборчих комісій нижчого рівня; безперешкодно знайомитись з документами виборчої комісії, членом якої він є; на відшкодування шкоди, заподіяної його життю, здоров’ю чи майну у зв’язку з виконанням обов’язків члена виборчої комісії. Член виборчої комісії зобов’язаний: додержуватися Конституції України, законів України з питань підготовки і проведення виборів; брати участь у засіданнях виборчої комісії; виконувати рішення виборчої комісії та обов’язки, покладені на нього згідно з розподілом обов’язків у комісії. Члени виборчої комісії звільняються від виконання службових обов’язків за місцем постійної роботи на час, необхідний для здійснення обов’язків члена комісії, на підставі письмового повідомлення голови, заступника голови чи секретаря відповідної виборчої комісії. Заходи, що їх передбачається реалізувати в ході підготовки і проведення виборів виборчою комісією фіксуються у Плані роботи виборчої комісії. План роботи окружної, дільничної комісії формує секретар відповідної комісії у строки, встановлені головою комісії, з урахуванням пропозицій членів комісії. План роботи виборчої комісії обов’язково виноситься секретарем комісії на її розгляд та затверджується відповідним рішенням комісії на одному з перших її засідань. Контроль за реалізацією передбачених планом заходів відповідної виборчої комісії здійснює голова виборчої комісії. Порядок планування роботи Центральної виборчої комісії (ЦВК) здійснюється відповідно до порядку, встановленого Регламентом ЦВК. На кожного члена виборчої комісії поширюються гарантії і компенсації, передбачені законодавством для працівників на час виконання ними державних або громадських обов’язків у робочий час. Система виборчих комісій та обсяг закріплених за ними повноважень регулюються Розділом IV (“Виборчі комісії”) Закону України “Про вибори народних депутатів України” й засновані на тому, що вибори народних депутатів України проводяться в єдиному багатомандатному виборчому окрузі. В Україні для проведення загальнонаціональних виборів та референдумів утворюється близько 33 тис. дільничних виборчих комісій. Якщо врахувати, що середня кількість членів цих комісій складає 10-11 осіб, то простий підрахунок дає нам цифру як мінімум 350000 осіб. Загалом можна констатувати, що досить демократична норма, за якою виборчі комісії формуються за рахунок представництва політичних сил та кандидатів, на практиці довела свою неприйнятність у політичних реаліях українського сьогодення. “Пріоритетним завданням” членів виборчих комісій стало відстоювання своїх політичних інтересів, а не налагодження ефективної роботи.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 195; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!