ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
В першу чергу звертається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.
Курсову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваженнями керівника.
Перш ніж представити чернетку керівникові, треба ще раз переглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв’язок між параграфами та розділами, чи весь текст „працює” на головну ідею курсової роботи.
Оформлюючи текст роботи, треба знайти час для повторного перегляду першоджерел. Це допоможе побачити все цінне, що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.
Доцільно відкласти текст і повернутися до нього через деякий час, щоб подивитися на роботу очима сторонньої особи. В період, коли тема вивчена та викладена, з’являються власні думки, власна оцінка та розуміння проблеми – неодмінна умова поліпшення структури і змісту роботи.
Під час підготовки чернетки слід ретельно відредагувати кожне речення, звернути увагу на вибір необхідних формулювань, які б просто і чітко, коротко і доступно виражали зміст викладених питань.
|
|
|
У науковій роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати слова і вирази-штампи, вести виклад від першої особи: „Я спостерігав”, „Я вважаю”, „На мою думку” – доцільніше буде „Ми спостерігаємо”, „Ми вважаємо”, „На нашу думку”. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.
При згадуванні в тексті будь-яких прізвищ (дослідників, публіцистів, методистів) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Ю.М.Лотман, а не Лотман Ю.М., як це прийнято в списках літератури).
На чернетці має бути достатньо вільного місця для зауважень або побажань наукового керівника. Завдання студента – якомога раніше подати чернетку керівникові, щоб залишився час для усунення недоліків і доопрацювання курсової роботи.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Загальні вимоги
Зміст курсової роботи має бути:
- викладеним на папері А4 лише на одній стороні;
- набраним на комп’ютері в текстовому редакторі Word, кегль 14 з полуторним міжрядним інтервалом; шрифт має бути чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності;
|
|
|
- мова викладу – українська, російськомовні цитати перекладені на українську мову;
- сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє і нижнє – 20 мм;
- нумерація сторінок курсової роботи подається у правому верхньому кутку аркушу арабськими цифрами без знака „№” і без крапки в кінці. Титульна сторінка і зміст не нумеруються, хоча включаються до загальної нумерації сторінок. Таким чином, нумерація починається з третьої сторінки (зі вступу) і порядкової цифри 3.
Курсову роботу оформляють за схемою:
- титульний лист;
- зміст;
- текст;
- список використаних джерел;
- додаток (якщо він потрібний) - див. у додатках до „Навігатора…”.
На титульному аркуші вказуються:
- міністерство, назва університету (великими літерами, кегль 14);
- назва кафедри, на якій виконувалася курсова робота (маленькими літерами крім першої, кегль 14);
- повна назва теми роботи (великими літерами, кегль 20);
- прізвище та ініціали студента, курс, група, інститут, де він навчається, прізвище, ініціали, вчене звання наукового керівника (кегль 14);
- назва міста і рік виконання (великими літерами, кегль 14).
Зміст
Структурні частини курсової роботи - „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкуються великими літерами, кегль 14.
|
|
|
Текст роботи – це послідовний виклад матеріалу з необхідними логічними доведеннями й ілюстрацією прикладами.
Загальне враження і оцінка наукової праці визначається не тільки її змістом, а й структурою, мовою, оформленням, виглядом ілюстративних матеріалів, правильністю посилання на літературні джерела та оформленням списку використаних літературних джерел.
Письмове оформлення наукової праці вимагає точності і виразності викладу матеріалу. Особливо важливо при цьому застосувати правильну термінологію. У науковій праці не дозволяється застосувати поняття, запозичені з побутової мови, жаргонізми, діалектизми, безпідставно придумані терміни. Введення кожного нового терміну замість вже звичного повинне бути науково обґрунтованим.
Виклад тексту наукової праці повинен бути послідовним, логічно завершеним, з чіткими формулюваннями, які виключають двозначне та неправильне розуміння інформації; мова тексту має бути виразною, лаконічною і відповідати нормам літературної мови.
Правила оформлення цитат
|
|
|
Цитування у тексті – обов’язковий елемент наукової праці. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше висунутих іншими авторами правильних чи неправильних ідей.
Місце позначення, яке пояснює зв’язок тексту з посиланням, може бути різним:
- після цитати, якщо пояснюючий текст знаходиться перед нею або вміщений у її середину (Топоров В.М. зазначав: „Текст цитати”; „Текст цитати, - зазначав В.М. Топоров, - текст цитати”);
- після пояснюючого тексту, якщо його розміщено після цитати („Текст цитати”, - писав Ю.М. Лотман).
Список літературних джерел є обов’язковим елементом наукової праці. Він є ключем до використаних дослідником джерел, певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Змістовність списку дає уявлення про те, наскільки глибоко її автор зумів вивчити стан досліджуваної проблеми, наскільки глибоко він володіє предметом дослідження.
Список використаних літературних джерел розміщують після основного тексту наукової праці. Відомості про кожне літературне джерело записують відповідно до існуючих правил бібліографічного опису друкованої праці, встановлених стандартом ГОСТ 7.1-84 „Библиографическое описание документа: Общие требования и правила составления”.
У кожному конкретному виданні елементи бібліографічного опису конкретизуються і мають деякі специфічні особливості.
Бібліографічний опис книги одного автора включає прізвище та ініціали автора, назву книги, відомості, що уточнюють зміст, призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання і кількість сторінок у книзі.
Приклади:
1. Єфремов С.О. Історія українського письменства. – К.: Феміна, 1995. – 686 с.
2. Дорошевич О. Українська культура в двох столицях Росії. – К.: Наукова думка, 1970. – 150 с.
Бібліографічний опис книги двох авторів включає прізвища обох авторів, відокремлені комою, та всі інші елементи опису книги.
Приклади:
1. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: Підручник. – Вид. 3-тє, стереотип. – К.: Либідь, 2008. – 718 с.
2. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя. Доба романтизму: Підручник. – К.: Заповіт, 1997. – 464 с.
До бібліографічного опису книги трьох авторів включають прізвища всіх трьох авторів, відокремлюючи їх комою.
Приклади:
1. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української
педагогіки: навч. посібник для студентів педагогічних навчальних
закладів. – К.: ІЗМН МО України, 1999. – 356 с.
2. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної
української мови: Проблемні питання: навчальний посібник. – К.: Вища
школа, 1994. – 620 с.
При бібліографічному описі книги чотирьох та більше авторів вказуються прізвища тільки перших трьох з додаванням слів „та інші”. Відомості про авторів у цьому разі вказують після назви книги, відокремлюючи їх похилою лінією (/). У колективних виданнях передбачається, що крім авторів участь у створенні книги можуть брати й інші особи, які здійснюють її редагування, переклад тощо. Відомості про це вказують після повного чи скороченого переліку прізвищ авторів, відокремивши їх крапкою з комою.
Приклади:
1. Антична література / Миронова В.М. (кер. авт. кол.), Михайлова О.Г.,
Мегела І.П. та ін.: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005. – 488 с.
2.История зарубежной литературы ХVІІІ века: Уч. для филол. спец. вузов /
З.И.Плавскин, А.В.Белобратов, Е.М. Апенко и др. Под ред.
З.И.Плавскина. – М.: Высш.школа, 1991. – 335 с.
При дуже значній кількості авторів книги у бібліографічному описі їх взагалі не вказують, а наводять тільки прізвища тих осіб, які здійснювали редагування книги:
Приклади:
1. История зарубежной литературы ХVІІ века: Уч. пособие для вузов / Под ред. Н.Т. Пахсарьян. – М.: Высшая школа, 2005. – 487 с.
2. История зарубежной литературы ХІХ века. Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. «Рус. яз. и лит.». В 2 ч. Ч. 1 / Под ред. Н.П. Михальской. – М.: Просвещение, 1991. – 256 с.
Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліографічного опису книги.
Приклади:
1. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред. В.М.
Кожевникова, П.А. Николаева. – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 782 с.
2. Петровский Н.А. Словарь русских личных имен. – М.: Русск. яз., 1980.
– 384 с.
Бібліографічний опис довідника також не відрізняється від бібліографічного опису книги.
Приклади:
1. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін.
– К.: ВЦ „Академія”, 1997. – 752 с.
Зведений бібліографічний опис багатотомного видання подібний до опису книги. Відомості про те, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире рік останнього тому.
Приклади:
1. Урнов Д.М. Английская литература. Романтизм // История всемирной литературы: В 9 т. – М., 1989. – Т. 6. – С.95-100.
2. Пушкин А.С. Полн. собр. соч.: В 16 т. – М.-Л.: АН СССР, 1937-1949.
Кількість томів може бути вказана і в самому кінці бібліографічного опису. Для позначення кількості томів застосовують велику літеру „Т” і арабські цифри.
Приклади:
1. Гоголь Н.В. Полн. собр. соч. – М.: АН СССР, 1938. – Т.3-4.
2. Гребінка Є.П. Твори в п’яти томах. – К.: Держлітвидав, 1957. – Т.1-5.
Бібліографічний опис окремого тому багатотомного видання складається із загальних відомостей про все видання, доповнене відомостями про окремий том:
Приклади:
1. Кетлинская В.К. Собрание сочинений: В 4-х томах. – Л.:
Художественная литература, 1978. – Т.1. Мужество: Роман. – 664с.
2. Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч.: В 30 томах.: Л.: Наука, 1972-1990.
– Т.28. – Кн.. 2. Переписка. – 1985. – 380 с.
Бібліографічний опис автореферату дисертації включає прізвище (у називному відмінку) та ініціали автора, назву дисертації із зазначенням автореферування, та відомості про те, що наукова праця є дисертацією, і про науковий ступінь, який здобувається на основі захисту дисертації. Від назви дисертації ці відомості відокремлюють двома крапками (:) і наводять їх скорочено.
Приклади:
1. Бовсунівська Т.В. Феномен українського романтизму: основні
параметри каталогізації та ідентифікації: Автореф. дис. ...д-ра філол.
наук. - К., 1998. – 32 с.
2. Михед П.В. Жанрово-стилевое своеобразие романов В.Т. Нарежного:
Автореф. ...канд. филол. наук. – К., 1981. – 23 с.
У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (в лапки назву журналу не беруть), рік виходу журналу і його номер (число). Елементи відомостей про видання відокремлюють між собою крапкою і тире. У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття у даному журналі (її початок і кінець), відокремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують літеру „С” і арабські цифри.
Приклади:
1. Грабович Г. Гоголь і міф України // Сучасність. – 1994. - № 9. – С.77-95.
2. Рогозинський В., Рогозинська В. Античний театр // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2005. - № 7. – С.2-5.
Так само, як і статті в журналах, описують статті з неперіодичних видань. Різниця полягає тільки в тому, що замість номера збірника праць вказують його випуск:
Приклади:
1. Кирилюк З.В. Творческое осмысление народного поверья в
произведениях А. Пушкина, Н. Гоголя, О. Сомова // Література та
культура Полісся. Вип. 7/ Відп. ред. Г.В. Самойленко. – Ніжин: НДПІ,
1995. – С.35-42.
2. Лотман Ю.М., Минц З.Г. Литература и мифология // Уч. зап.
Тартусского гос. ун-та. – Тарту, 1981. – Вып. 546. – С. 35-55.
Бібліографічний опис матеріалів виступу на науковій конференції, статті з енциклопедії подібний до опису статті в журналі чи збірнику.
Приклади:
1. Волков А. Іван Мазепа – традиційний образ літератур європейського
регіону // Слов’янські літератури: Доповіді. ХІ міжнародний з’їзд
славістів. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 162-177.
2. Тименчик Р.Д., Топоров В.Н., Цивьян Т.В. Сны Блока и «петербургский текст» начала ХХ века // Тезисы І Всесоюзной конференции «Творчество Блока и русская культура ХХ в.». – Тарту, 1975. – С.129-135.
Бібліографічний опис електронних ресурсів:
Приклади:
1. Інформація щодо доступу до Інтернету українських користувачів у
2007 році // http // www.inan.org.ua/ 114.111.3.0.0.10.phtmi.
2. Династии фараонов // http // ru.wikipedia.org.
Розділи і підрозділи прийнято нумерувати арабськими цифрами. Параграфи (підрозділи) нумерують окремо в кожному розділі.
Керівництво курсовою роботою
Науковий керівник в процесі виконання студентом курсової роботи повинен:
- допомогти у виборі теми, доборі літератури, розробці змісту курсової роботи, з’ясуванні методів дослідження;
- визначити поетапні терміни виконання роботи;
- проаналізувати всі частини роботи;
- контролювати виконання дослідження;
- дати відзив на роботу.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 200; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!