Захист та оцінювання курсової роботи
Захист курсової роботи має на меті перевірку самостійності виконання роботи, тобто, наскільки глибоко студент розуміє матеріал теми, чи правильно обґрунтовує рекомендації та висновки, подані у роботі.
Захист курсової роботи звичайно відбувається на відкритих засіданнях комісії з захисту курсових робіт, затвердженою завідувачем кафедри. До складу комісії обов’язково входить науковий керівник роботи. До захисту роботи студент ознайомлюється з рецензією на неї наукового керівника і готує свій виступ для захисту роботи.
Під час захисту курсової роботи студент називає тему роботи і обґрунтовує її вибір, коротко викладає план та зміст роботи, методику її виконання, науково-методичні джерела, що є теоретичною базою роботи. Наприкінці виступу студент зазначає висновки роботи, висловлює своє ставлення до рецензії наукового керівника, дає оцінку недоліків курсової роботи і визначає шляхи подальшої роботи з удосконалення теми, якщо така робота передбачається.
Після доповіді студент, який захищає курсову роботу, відповідає на запитання. Присутні на захисті викладачі та студенти обговорюють роботу. виходячи з цінності роботи, а також у випадку успішного її захисту комісія оцінює роботу і повідомляє про це студента. Комісія може дати висновок про доцільність подальшої роботи над темою з тим, щоб її підготувати як дипломну роботу та рекомендувати курсову роботу на наукову студентську конференцію або, нарешті, рекомендувати роботу для опублікування у науковому збірнику.
|
|
|
Якщо курсову роботу оцінено незадовільно, то студент другий раз виконує роботу за даною темою.
Критеріями оцінки курсової роботи є актуальність обраної теми, глибина засвоєння матеріалу, якість підбору та використання джерел, рівень самостійності висновків, загальна культура викладу матеріалу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Альберт Ю.В. Списки литературы в научных изданиях: Составление и оформление / Отв.ред. И.Я.Госин. – К.: Наукова думка, 1988. – 152 с.
2. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: підручник для студентів екон.спец.вузів. – К.: Вища школа, 1997. – 271 с.
3. Бурдин К.С., Веселов П.В. Как оформить научную работу: Метод.пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 1973. – 152 с.
4. Волков Ю.Г. Как написать диплом, курсовую, реферат. – Ростов-н/Д: Фенікс, 2001. – 128 с.
5. Дикий Н.А., Халатов А.А. Основы научных исследований. – К.: Вища школа, 1985. – 223 с.
6. Ковальчук в.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень6 Навчальний посібник. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 216 с.
7. Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учеб.пособие / Под ред. А.А.Лудченко. – К.: Знання, 2000. – 114 с.
|
|
|
8. Мороз І.В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту / І.В.Мороз. – К., 1997. – 56 с.
9. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень. Навч.посібник для вищих педагогічних закладів освіти. – К., 2000. – 259с.
10. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 5-те вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 307 с.
ДОДАТКИ
Додаток 1
ТЕЗИ
Кузьменко О.М.
студентка групи ФАМ(н) -1-09
Гуманітарного інституту Київського
університету імені Б. Грінченка
Науковий керівник: к.ф.н., доцент
Шовкопляс Г.Є.
ФЕНОМЕН ФІЗИЧНОЇ ПРИСУТНОСТІ АВТОРА В ХУДОЖНЬОМУ ПРОСТОРІ (НА МАТЕРІАЛІ ТРИЛОГІЇ В.В. ОРЛОВА)
Діалектичне протиріччя трьох положень: „Автор повинен виражати себе”, „Автор не може не виражати себе” і „Автор повинен „померти” є темою суперечок наукових робіт і літературознавчих досліджень.
|
|
|
Наша мета – на матеріалі трилогії В.В. Орлова „Альтист Данилов”, „Аптекар”, „Камергерський провулок” показати, як у сучасному постмодерністському творі може звучати голос автора не сам по собі, не самостійно, не per se, а створювати усією системою образів, в якій є і персонаж, який частково представляє alter ego автора.
В „Альтисті Данилові” проявляється одне з трьох положень: „Автор не може не виражати себе”, в даному випадку через інших героїв, ситуації, переносячи свою дійсність у вигаданий світ.
У „Аптекарі” автор з’являється у нереальному світі окремим діючим персонажем, який поєднав у собі реальні і вигадані характеристики, але при цьому залишаючись автором.
Серед персонажів „Камергерського провулку” особливе місце займає Професор. Саме від його мови подається розповідь, саме в ньому автор втілив своє alter ego.
Авторській активності належить провідна роль в оформленні й організації цих художніх творів як цілісності.
Додаток 2
|
|
|
АНОТАЦІЯ
УДК 882
Т.И. Агаева
«УЕДИНЕННЫЙ ДОМИК НА ВАСИЛЬЕВСКОМ» КАК ЖАНР УСТНОГО САЛОННОГО РАССКАЗА В ТВОРЧЕСТВЕ
А.С. ПУШКИНА
У статті йдеться про формування жанру усного салонного оповідання на межі 20-30-х років ХІХ століття – своєрідної модифікації петербурзького фольклору на більш високому інтелектуальному рівні.
Усне оповідання О.С.Пушкіна, записане зі згоди автора В.П.Титовим, є ще й першою ланкою в процесі пушкінської міфологізації Петербурга. Простежуються складові міської демонології, „домашнього” міфу (усамітнений будиночок), семантичне навантаження імен та доля „маленької” людини, яка виступає як пасивна істота в контакті з інфернальними силами.
Ключові слова: усне салонне оповідання, петербурзький фольклор, міська демонологія, „домашній” міф.
The article explores the literary evolution of the genre of “lounge” short-stories on the border of the 20-30 years of the XIX century – a kind of modification of local St. Petersburg folklore on an intellectually higher and more refined level.
The short-stories by A. Pushkin (only orally recorded at first, but later written down by V. Tytov at the consent of the author) is one of the first steps in Pushkin’s mythologisation of St. Petersburg. Among the elements of this genre are traced: urban demonology, “house” myth (derelict house), semantically charged names and the fate of the “small” person, who plays the role of a passive creature accidentally coming into contact with infernal forces.
Key words: oral “lounge” short-story, St. Petersburg folklore, urban demonology, “house” myth.
Додаток 3
ТРАДИЦІЇ ГОТИЧНОГО РОМАНУ У ТВОРІ О. УАЙЛЬДА „КЕНТЕРВІЛЬСЬКИЙ ПРИВИД”
Григор Діана,
ІУ курс, ФАЯб-4-05,
Гуманітарний інститут
КУ імені Бориса Грінченка;
науковий керівник Тверітінова Т.І.,
кандидат філологічних наук, доцент,
в.о. завідувача кафедри теорії, історії
та методики викладання зарубіжної
літератури
Серед представників світового письменства однією з найбільш загадкових і суперечливих постатей є англійський поет, прозаїк, драматург, есеїст і теоретик Оскар Уайльд. Спадщина письменника різноманітна та багатогранна, але досліджена досить неоднорідно. Так, у центрі уваги опинилася теорія естетизму письменника, роман „Портрет Доріана Грея”, казки, п’єса „Як важливо бути серйозним” (роботи О.О. Анікста, О.Ю. Генієвої, Ж. де Ланглада, Р. Еллана, І. Ізмайлова та інших). Проте варто зауважити, що серед творів письменника, які лишилися в тіні уайльдознавства, є оповідання „Кентервільський привид”. Воно являє собою приклад гармонійного поєднання англійського готичного роману та неповторного стилю Уайльда.
Тема даного дослідження є актуальною насамперед тому, що зазначений твір ще не так добре вивчений науковцями, як, наприклад, роман „Портрет Доріана Грея” чи казки. До того ж тема роботи розкриває особливості готичного роману, такого популярного у наш час. Доказом цього є велика кількість сучасних майстрів, які використовують традиції означеного жанру: Енн Райс, Френк Пол Уїлсон, Ремзі Кемпбелл, Джеймс Херберт та багато інших. І їхні романи дійсно популярні, багато з них уже екранізовані: „Інтерв’ю з вампіром” (режисер Ніл Джордан), „Дракула Брема Стокера” (режисер Френсіс Форд Коппола).
Створюються фільми у жанрі готики: „Бітлджус”, „Едвард Руки-Ножиці” Тіма Бертона та „Ворон” Алекса Пройаса, - що є символами кіно готики. Також почали з’являтися пародійні комедії („Родина Адамсів”) і навіть мультфільми („Кошмар перед Різдвом”, „Мертва наречена”) у цьому жанрі. Варто зазначити, що саме готичний роман став предтечею не менш популярного нині жанру фентезі.
То чому ж Уайльда так зацікавив саме готичний роман? Існує багато думок з цього приводу. Напевно, серед причин звернення письменника до зазначеного жанру родинний зв’язок з Чарльзом Метьюріном був не останнім.
Оскар Уайльд захоплювався його романом „Мельмот Блукач”, який, зрештою, знайшов відгук у його творчості. Зазначений твір являє собою взірець готичного роману, тоді як оповідання „Кентервільський привид” містить лише деякі його ознаки.
Метою статті є аналіз традицій готичного роману у творі О. Уайльда „Кентервільський привид”, визначення специфічних і своєрідних рис англійського готичного роману.
Перш ніж спів ставити готичний роман з уайльдівським „Кентервільським привидом”, необхідно визначити найхарактерніші ознаки цього жанру. По-перше, сюжет у творі вибудовується навколо якоїсь таємниці, наприклад: чиєсь зникнення, невідоме походження, нерозкритий злочин, позбавлення спадку. Зазвичай використовується не одна подібна тема, а комбінація з декількох тем. Розкриття таємниці відкладається до самого фіналу.
ПОДАЛЬШИЙ ТЕКСТ СТАТТІ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1. Аникст А.А. Оскар Уайльд и его драматургия. – М.: Высш.школа, 1960. –
320 с.
2. Википедия: свободная энциклопедия: Уайльд Оскар // http: // ru. wikipedia.
org.
3. Захарченко Н. Раб краси чи співець краси? // Зарубіжна література. – 2000.
- № 7. – С. 6-7.
4. Метьюрин Ч.Р. Мельмот Скиталец. – Л.: Наука, 1976. – 740 с.
5. Романова О.П. Все, что гибелью грозит... (Европейский готический роман)
// Мир фантастики. – 2004. - № 8. – С.28-30.
6. Уайльд О. Кентервильское привидение. Роман, повести, рассказы, сказки,
пьесы, лирика. – М.: Азбука, 2007. – 640 с.
7. Эллман Р. Оскар Уайльд: биография. – М., 2000. – 388 с.
Додаток 4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Б.Д. ГРІНЧЕНКА
Гуманітарний інститут
Кафедра теорії, історії та методики викладання зарубіжної літератури
ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОМАНУ МАРІ ДЕ ЛАФАЙЄТ
„ПРИНЦЕСА КЛЕВСЬКА”
курсова робота
студентки ІІ курсу групи ФАІсб – 1-08 – 4д.
Цуркан Юлії Володимирівни
спеціальність 6. 010103
Педагогіка і методика середньої освіти.
Мова (англійська) і література
‘Допущено до захисту’
Науковий керівник:
Завідувач кафедри кандидат педагогічних наук,
теорії, історії та методики старший викладач кафедри
викладання зарубіжної літератури теорії, історії та методики
науковий ступінь, вчене звання викладання зарубіжної ПІБ літератури
____________________ Бітківська Галина Володимирівна
Протокол засідання кафедри
№___ ‘___’__________ р.
КИЇВ – 2009
Додаток 5
ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................2
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Основні ознаки класицизму як літературного напряму.......................4
1.2. Специфіка розвитку жанру роману
у французькій літературі ХУІІ століття................................................7
РОЗДІЛ ІІ. СИНТЕЗ ЖАНРОВИХ РІЗНОВИДІВ У РОМАНІ
М. ДЕ ЛАФАЙЄТ „ПРИНЦЕСА КЛЕВСЬКА”
2.1. Історичні реалії ………............................................................................11
2.2. Психологічні колізії …………..................................................................14
2.3. Елементи преціозності (салонного стилю).............................................17
2.4. Елементи пасторального роману.............................................................20
ВИСНОВКИ.....................................................................................................25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................27
Додаток 6
ВСТУП
Актуальність теми зумовлена значенням твору М. де Лафайєт і розвитком жанру роману, зокрема психологічного роману, та недостатнім рівнем дослідження цієї теми.
Роман „Принцеса Клевська” Марі де Лафайєт вважають першим аналітичним романом, прообразом психологічних романів ХІХ століття. Новаторство М. де Лафайєт нині визнано безперечним: більшість дослідників бачать в авторі „Принцеси Клевської” винахідницю нового жанру – психологічного роману.
У вітчизняному літературознавстві „Принцеса Клевська” дотепер не розглядалася на достатньо широкому історико-літературному фоні. Згідно з пануючою точкою зору, роман де Лафайєт належить до прози класицизму. При цьому в поняття „проза класицизму” зазвичай включається французька афористика ХУІІ століття, епістолярна та мемуарна література.
С.Д. Коцюбинський назвав „Принцесу Клевську” „... єдиним справжнім романом періоду класицизму...” [ 10, с. 218], бачивши в ньому своєрідний прозаїчний варіант класицистичної трагедії. Часом зв’язок роману де Лафайєт з класицизмом встановлюється чисто за хронологічним принципом. Тому актуальність дослідження визначається необхідністю визначити місце та істинне значення роману Марі де Лафайєт в літературі епохи класицизму.
Об’єктом дослідження є роман М. де Лафайєт „Принцеса Клевська”, а предметом – жанрові особливості зазначеного роману.
Мета курсової роботи – дослідити жанрові особливості роману М. де Лафайєт „Принцеса Клевська”.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:
1) з’ясувати ознаки класицизму як літературного напряму;
2) простежити становлення жанру роману в літературі ХУІІ століття;
3) з’ясувати історичні реалії в романі;
4) дослідити психологічні колізії в романі;
5) простежити елементи преціозності (салонного стилю);
6) визначити елементи пасторального роману.
Теоретичною основою курсової роботи є праці С.Д. Коцюбинського, Л.О. Гінзбурга, В.Р. Гриба, Н.О. Сігал, Н.П. Орлик, Ю.Б. Віппера та інших. Особливе місце слід відвести монографії Н.В. Забабурової, де не лише найбільш повно та глибоко розкрито специфіку роману „Принцеса Клевська”, а й окреслено середовищне підґрунтя його створення.
Практичне значення дослідження полягає в можливості зрозуміти специфіку творчості Марі де Лафайєт та її літературного доробку.
Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
У першому розділі подано характеристику класицизму як літературного напряму, а також з’ясовано специфічні ознаки розвитку жанру роману у французькій літературі ХУІІ століття. Другий розділ присвячено жанровим особливостям роману Марі де Лафайєт „Принцеса Клевська”. У висновках викладено основні результати дослідження, визначено істинне значення роману М. де Лафайєт в літературному процесі.
Загальний обсяг роботи становить 32 сторінки. Список використаних джерел складається з 25 найменувань.
Додаток 7
ВИСНОВКИ
Французький роман, що збагатив скарбницю світової літератури безсмертними творами великих реалістів ХІХ століття, виріс на основі багатовікової національної традиції. Однією з віх цього історичного шляху є
маленька книжка, що вийшла в 1678 році без імені автора, під назвою «Принцеса Клевська».
Драматичний конфлікт у «Принцесі Клевській» заснований на зіткненні почуття і обов’язку (що зближує цей роман з проблематикою класицистичної трагедії). Подібно до найбільших трагедійних творів класицизму, зображення цього конфлікту в романі Лафайєт психологічно правдиве, проникливе і позбавлене якого-небудь нальоту дидактики. Перемога подружнього обов’язку над почуттям любові постає в романі як необхідний результат напруженої душевної боротьби, обумовлений всім внутрішнім складом героїні. Героїня роману Лафайєт – людина високої етичної відповідальності і піднесених уявлень про особисту гідність і честь. Зрада чоловіку принизила б її у власних очах, завдала б непоправного удару свідомості внутрішньої цілісності, яка їй так дорога.
У «Принцесі Клевській» знайшли своє вираження всі основні принципи естетики класицизму: стисла простота і сукупність зовнішньої дії, раціоналістичний аналіз складних душевних рухів, цілісність і послідовність характерів, струнка гармонійна композиція, ясна і гнучка мова.
Основними мотивами роману виступають кохання, несвобода героїв, обличчя і маска, двійництво. Життя головних героїв визначене дворянським побутом. Навіть приватне життя зображене в рамках певних церемоній та етикету. Лише віч-на-віч вони насмілюються зняти маски і говорити про свої почуття відкрито. Однак маска не лише є проявом лицемірства персонажів, а й виступає захистом кожного від втручання у їхнє особисте життя.
Конфліктом твору виступає боротьба суперечливих почуттів в душі героїні – її мимовільну радість і одночасно страх, самотність і розгубленість після смерті матері, усвідомлення провини перед уже померлим чоловіком. У кінці роману тільки її моральне почуття ставить між нею і коханою людиною непереборну перешкоду.
У «Принцесі Клевській» практично відсутній просторовий речовий світ: опис побутових предметів, приміщень, одягу, проте автор детально зосереджується на зображенні часу і простору, поєднуючи історичні та психологічні межі.
М. де Лафайєт протиставляє паризький салон – заміський будинок. Паризька вітальня-салон – замкнений простір, де герої не вільні і знаходяться в постійній психологічній напрузі. У цьому просторі неможлива природність поведінки і вільна демонстрація почуттів.
Відкритий простір – заміський маєток, парк, ліс – навпроти, відповідає заспокоєнню, розкутості, очищенню почуттів, яким повертається їх істинне значення. Природа є засобом вираження почуттів героїв, вона згладжує психологічну напругу між ними.
М. де Лафайєт зуміла створити на основі поетичної системи класицизму абсолютно новий тип роману, побудований на найпрогресивніших сторонах цієї системи. Разом з тим вона сміливо відмовилася від консервативної замкненості класицистичних жанрів, знайшовши в романі більш живу, актуальну і гнучку форму, здатну вміщувати складні моральні проблеми сучасної дійсності. Це своєрідне поєднання традиції і новаторства визначило її значення в історії європейського роману.
Додаток 8
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 229; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!